Ухвала суду № 117335124, 28.02.2024, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №461/8604/23

пр № 2/464/629/24

У Х В А Л А

28 лютого 2024 року м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Шашуріна Г.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції РФ про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої агресією проти України,

у с т а н о в и л а:

Позивач звернулася до Галицького районного суду м.Львова із позовом, в якому просить стягнути з держави Російська Федерація відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок експропріацією Російської Федерації природних ресурсів українського народу під час незаконної збройної агресії проти України в розмірі 672 421 доларів США 18 центів, що в перерахунку на національну валюту України становить 24583 718,34 грн та моральної шкоди в розмірі 35 000 євро, що в перерахунку на національну валюту України становить 1 259 300 грн, а всього 25843 018,34 гривень.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 13 жовтня 2023 року дану справу направлено за підсудністю до Сихівського районного суду м.Львова.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 23 січня 2024 року справу передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 29 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, мотивуючи наступним.

Згідно ізст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У ст.175 ЦПК Українивизначено вимоги до форми та змісту позовної заяви, позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Як сформульовано Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 911/792/18, позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів.

Законне передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право (постанова Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 640/7310/19).

Усупереч наведеним імперативним законодавчим положенням подана позовна заява:

- не містить відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

- не вказано ціну позову;

- не конкретизовано зміст позовних вимог, а саме не зазначено на користь якої особи чи позивача підлягає стягненню з відповідача майнова шкода, завдана внаслідок експропріацією російською федерацією природних ресурсів українського народу під час незаконної збройної агресії проти України, та не викладено обставин в обґрунтування порушення саме прав позивача, зважаючи покликання позову на захоплення відповідачем українських родовищ корисних копалин у цілому, жодним чином не аргументовано яким чином зачіпаються права позивача та необхідність стягнення саме 25 843 018,34 грн;

- не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, відсутні документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, а також не додано клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору.

Хибним є твердження позивача про звільнення від судового збору на підставі п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», адже передбачена законодавцем пільга щодо сплати судового збору пов`язується не з наявністю самого по собі факту завдання майнової та/або моральної шкоди у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, а обмежується тими випадками завдання шкоди особі, коли внаслідок дій держави-агресора у житті людини мали місце одна або декілька наступних подій: вимушене переселення з тимчасово окупованих територій України, загибель, поранення, перебування в полоні, незаконне позбавлення волі або викрадення, порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Натомість жодних обґрунтувань настання для позивача одного або декількох з наведених вище наслідків збройної агресії відповідача проти України матеріали справи не містять.

Позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено ухвалу за місцем її проживання. У зв`язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» позивач у порядку п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України вважається таким, якому вручено судове рішення 14 лютого 2024 року.

Натомість, позивачем недоліків позовної заяви не усунуто.

У ч.3ст.185 ЦПК Українипередбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З урахуванням наведеного, позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.Постановлення даної ухвали не є перешкодою доступу до правосуддя, оскільки не позбавляє права позивача на повторне звернення до суду із позовною заявою після усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.185,258-261,353 ЦПК України,

п о с т а н о в и л а:

Позовну заяву ОСОБА_1 доРосійської Федераціїв особіМіністерства юстиціїРФ простягнення майновоїта моральноїшкоди,завданої агресієюпроти України вважати неподаною та повернути позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів згідно з вимогами ст.ст.351-356 ЦПК України.

Повне судове рішення складено та підписано 28 лютого 2024 року.

Суддя Г.О.Шашуріна