Рішення № 117277893, 26.02.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року Справа № 160/32060/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

06 грудня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника Целовальніченко Наталії Євгенівни, через систему "Електронний Суд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з вимогами:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) в проведенні з 01.11.2023 нарахування та виплати пенсії, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний код) НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на підставі довідки про заробітну плату працюючого народного депутата України від 25.09.2023 №15/72-1033, відповідно до якої заробітна плата працюючого народного депутата України - члена комітету Верховної Ради України станом на 01.08.2023 становить 59048,00 грн., у тому числі: посадовий оклад - 26840,00 грн., надбавка за інтенсивність праці (100% посадового окладу) - 26840,00 грн., компенсація яка передбачає доступ до державної таємниці (20% посадового окладу) - 5368,00 грн. - без обмеження її розміром 10 мінімальних пенсій за віком

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) провести з 01.11.2023 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний код) НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) в розмірі 90% від заробітної плати Народного Депутата України - 59048,00 гривень на підставі довідки від 25.09.2023 №15/72-1033 про заробітну плату працюючого народного депутата України - члена комітету Верховної Ради України, з Апарату Верховної Ради України без обмеження її розміром 10 мінімальних пенсій за віком.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що є народним депутатом України 2-го скликання. Позивач вказує, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію за віком відповідно доЗакону України «Про статус народного депутата України»у розмірі 90% місячної заробітної плати працюючого народного депутата України, тобто 90% від 17 566,73 грн. 25.09.2023 Управлінням справами Апарату Верховної Ради України позивачу видана довідка про заробітну плату народного депутата України діючого скликання №15/72-1033. 10.10.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок йому пенсії з 01.11.2023 року на підставі довідки Управлінням справами Апарату Верховної Ради України від 25.09.2023 №15/72-1033. Проте, листом № 2600-0306-8/207399 від 23.10.2023 відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працюючим народним депутатам України з тих підстав, що чинною редакцієюЗакону України «Про статус народного депутата України»не передбачено проведення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати народного депутата України. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки має право на перерахунок раніше призначеної пенсії на підставі поданих документів, зокрема довідки щодо розміру заробітної плати діючого народного депутата України. При цьому, позивач вважає, що згідно з положеннями ч.12ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України»такий перерахунок повинен здійснюватися без обмеження граничного розміру пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу було направлено копію ухвали суду від 11.12.2023 про відкриття провадження у справі в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду від 11.12.2023; правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у період з 25.12.2023 по 16.02.2024 у творчій відпустці та з 19.02.2024 по 23.02.2024 на періодичному навчанні, розгляд справи здійснено 26.02.2024.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, якому призначено пенсію за віком згідно ізЗаконом України «Про статус народного депутата України» від 17.11.1992 р. №2790-ХІІу розмірі 90% від заробітку.

Управлінням справами Апарату Верховної Ради України позивачу видано довідку про заробітну плату працюючого народного депутата України від 25.09.2023 №15/72-1033, відповідно до якої заробітна плата працюючого народного депутата України - члена комітету Верховної Ради України станом на 01.08.2023 становить : посадовий оклад 26 840,00 грн., надбавка за інтенсивність праці (100%) - 26 840,00 грн., разом з тим у довідці зазначено: доплата за науковий ступінь кандидата наук, доктора філософії (15%), доплата за науковий ступінь доктора наук (25%), надбавка за почесне звання "народний" (40%), надбавка за почесне звання "заслужений" (20%), компенсація у зв`язку із роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (від 10% до 20% залежно від ступеня секретності).

10.10.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії відповідно до ч. 12ст. 20 Закону України "Про статус народного депутата України", у редакції чинній станом на день призначення пенсії, без встановлення обмежень максимального розміру пенсії із збереженням проценту нарахування пенсії на момент її призначення у розмірі 90% заробітної плати, із збереженням індексації пенсії на підставі довідки Управлінням справами Апарату Верховної Ради України від 25.09.2023 №15/72-1033.

Листом № 2600-0306-8/207399 від 23.10.2023, відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працюючим народним депутатам України. Підставою відмови зазначено, щоЗаконом України "Про статус народного депутата"не передбачено проведення перерахунків пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати народного депутата.

Водночас, у листі відповідачем зауважено на тому, що пенсійне забезпечення народних депутатів здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 22 Загальної декларації прав людини встановлено, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення.

Відповідно дост. 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч. 1ст. 92Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правові і соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень визначаєЗакон України "Про статус народного депутата України".

Відповідно до ч.12ст.20 Закону України "Про статус народного депутата України"(в редакції, що діяла станом на час призначення позивачу пенсії) при досягненні встановленого законом пенсійного віку за наявності трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, а також у разі визнання інвалідом I або II групи народному депутатупризначається пенсія в розмірі 80 відсотків місячної заробітної плати нині працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу. Нарахування пенсій здійснюється із суми, що складається з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент призначення пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія за віком та по інвалідності збільшується на один відсоток наведеного вище заробітку, але не більше ніж до 90 (включно) відсотків зазначеного заробітку,без обмеження граничного розміру пенсії.

У разі зміни розміру заробітної плати працюючим народним депутатам України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із суми, що складається з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали зазначені обставини.

01.01.2015 набрав чинностіЗакон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII від 28.12.2014, пунктом 28 якого визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій народним депутатам України визначаються Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, пунктом 5Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни від 02.03.2015р. №213-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності 28.03.2015, визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно дозаконів України "Про державну службу",«Про прокуратуру",«Про судоустрій і статус суддів",«Про статус народного депутата України", «Про Кабінет Міністрів України",«Про судову експертизу",«Про Національний банк України",«Про службу в органах місцевого самоврядування",«Про дипломатичну службу", Податкового таМитного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

11.10.2017 набрав чинностіЗакон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII від 03.10.2017, яким було внесено зміни до ч. 12ст. 20 Закону України "Про статус народного депутата України", а абз. 3 ч. 6ст. 20 вказаного законубуло виключено. Згідно вказаних змін, пенсійне забезпечення народних депутатів здійснюється відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд звертає увагу на те, що відповідно достатті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Положеннямистатті 22 Конституції Українипередбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд погоджується з позивачем, що нова редакція положеньст. 20 Закону України "Про статус народного депутата України"суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа народних депутатів, яким пенсія призначена до набрання чинності вказаних законів.

У своєму рішенні від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N 1-28/2008, Конституційний Суд України вказав, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (частина другастатті 22 Конституції України) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (частина третястатті 22 Конституції України).

Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третійстатті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005, згідно з яким "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". При цьому Конституційний Суд України зазначив, що "загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена" (абзац четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Також, Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов`язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

Із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій слідує, що зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Таким чином, внесені зміни повинні стосуватись саме порядку призначення пенсії у разі реалізації особами права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch v. the United Kingdom", № 44277/98, п. 37).

У справах "Стек та інші проти Сполученого Королівства", "Пічкур проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності "суспільний інтерес"; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою ЄСПЛ не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить "особистий та надмірний тягар" для особи.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що "принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених уконституціїчи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Слід зазначити, що судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2ст. 55 Конституції Українитаст. 5 КАС Українив порядку адміністративного судочинства.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії на підставі довідки Управління справами Апарату Верховної Ради України про заробітну плату народного депутата України діючого скликання від 25.09.2023 №15/72-1033.

Щодо позовної вимоги в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії без обмеження граничного розміру пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991(далі Закон №1788-XII)максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цимЗаконом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цимЗакономі в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цимЗаконом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьоїстатті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Аналізуючи норми абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону №3668-VI, слід вказати, що вказані нормиЗакону №3668-VIстосуються виплат пенсії, призначеної до 01.10.2011, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цимЗакономїї максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.

Таким чином, вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинностіЗаконом №3668-VI. В даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.

Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді. Так, у постанові від 24.06.2020 рокуу справі №580/234/19 Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду на підставі аналізу зазначених вище норм чинного законодавства дійшов таких висновків:

«Тлумачення пункту 2Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VIв контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленийЗаконом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цимЗаконом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даногоЗаконуобмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06 вересня 2012 року №5207-VIвважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Суд не знаходить у такому різному ставленні правомірної, об`єктивно обґрунтованої мети.

При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VIє лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинностіЗакону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VIта спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказанимЗакономвін поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних устатті 2 Закону № 3668-VI).

Нормистатті 2 Закону № 3668-VIкореспондуються з положеннями частини третьоїстатті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних устатті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений данимЗаконом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування нормЗакону № 3668-VІвикладений Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 року у справі № 280/5154/19.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 242 Кодексу адміністративного судочинства Українипри виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підстави для відступу від правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної в зазначених постановах, відсутні.

При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише осіб, пенсія яким призначена у відповідності до нормЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно доМитного кодексу України,законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про прокуратуру».

Аналогічний правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20 (адміністративне провадження № К/9901/15917/21.

Відтак, суд прийшов до висновку про відсутність підстав длязадоволення вимог позивача щодо перерахунку та виплатити пенсії позивачу без обмеження граничного розміру його пенсії, оскільки, у разі перерахунку пенсії за рішенням суду розмір такої пенсії перевищить максимальний розмір, то її буде обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві безпідставно відмовлено позивачу у перерахунку пенсії на підставі нової довідки, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому, належним і ефективним способом захисту порушеного права, враховуючист. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,ст. 245 КАС України, є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача, виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановленихст. 245 КАС України, тобто, зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії позивача на підставі поданих документів.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1073,60 грн., що документально підтверджується квитанцією від 04.12.2023 № 0.0.3339113452.1.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 536,80 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053; ІК в ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії за віком з 01.11.2023 року виходячи з розрахунку 90 відсотків від заробітної плати працюючого народного депутата України - члена комітету Верховної Ради України на підставі довідки про заробітну плату працюючого народного депутата України, виданої Управлінням справами Апарату Верховної Ради України, від 25.09.2023 №15/72-1033 протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01.11.2023 року перерахунок та виплату пенсії за віком, виходячи з розрахунку 90 відсотків від заробітної плати працюючого народного депутата України - члена комітету Верховної Ради України на підставі довідки про заробітну плату працюючого народного депутата України, виданої Управлінням справами Апарату Верховної Ради України, від 25.09.2023 №15/72-1033.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ПН НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053; ІК в ЄДРПОУ 42098368) за рахунок бюджетних асигнувань понесені витрати з оплати судового збору в сумі 536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 26 лютого 2024 року.

Суддя Е.О. Юрков