Рішення № 117277808, 17.11.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2023 рокуСправа №160/23418/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/23418/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у здійсненні перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 та врахування до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періодів навчання в Криворізькому політехнічному технікумі та проходження строкової військової служби, згідно поданої ним електронної заяви ВЕБ-04001-Ф-С-23-147017 від 30.06.2023 року, вчинену листом №35570-27901/3-01/8-0400/23 від 28.07.2023 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоди навчання у Криворізькому політехнічному технікумі з 01.09.1977 року по 30.06.1981 року (або 3 роки 09 місяців 29 днів) за спеціальністю «Агломерація і оґрудкування руд» та строкової військової служби з 27.10.1981 року по 19.11.1983 року (або 02 роки 0 місяців 23 дні); зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ВЕБ-04001-Ф-С-23-147017 від 30.06.2023 про перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 10.07.2012 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1. 22.04.2023 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо отримання інформації про розмір пенсії. Із наданої відповіді стало відомо, що періоди навчання в Криворізькому політехнічному технікумі та проходження строкової військової служби не враховані при розрахунку страхового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Позивач звернувся із заявою до відповідача про здійснення перерахунку пенсії та врахування вищевказаних періодів, проте листом №35570-27901/3-01/8-0400/23 від 28.07.2023 року йому було відмовлено. Позивач вважає не зарахування вказаних періодів до пільгового стажу за Списком №1 протиправним, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23418/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії. Розглядати справу ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем 10.11.2023 року подано відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що 30.06.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо зарахування до пільгового стажу періоду навчання та служби в армії. Листом №35570-27901/3-01/8-0400/23 від 28.07.2023 року позивачу повідомлено про відсутність правових підстав для зарахування вказаних періодів до пільгового стажу за списком № 1. Відповідачем зазначено, що в період з 01.09.1977 по 30.06.1981 позивач навчався в Криворізькому політехнічному технікумі, котре є вищим навчальним закладом І рівня акредитації. Законом України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» встановлено, що до спеціального стажу роботи зараховується саме час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти. У зв`язку з чим, до позивача не застосовується норма передбачена статтею 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», відповідно, період його навчання в Криворізькому політехнічному технікумі з 01.09.1977 по 30.06.1981 не може бути зараховано до пільгового стажу згідно норм чинного законодавства, оскільки Криворізький політехнічний технікум не є закладом професійної (професійно-технічної) освіти. Таким чином, час навчання позивача зараховано до загального страхового стажу. Щодо зарахування періоду з 27.10.1981 по 19.11.1983, то відповідачем зазначено, що частина 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлює, що час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідно до статті 24 Закону №1058 за кожний повний рік стажу роботи (врахованому в одинарному розмірі) на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право за пенсією на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Додатково до страхового стажу зараховується лише час роботи на пільгових умовах. Час проходження до служби в Лавах Радянської Армії не зараховується до страхового стажу в подвійному розмірі для обчислення стажу.

Додатково відповідачем до суду подано уточнений відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог щодо стягнення правничої допомоги відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що договір про надання юридичних послуг та акт надання послуг не містять детального опису робіт (наданих послуг) з розрахунком погодинної вартості правової допомоги і не зазначено, що правова допомога була надана саме у справі № 160/23418/23 та позивачем не надано доказів сплати грошових коштів адвокату за надання правничої допомоги.

17.11.2023 року позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій підтримано позицію викладену в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.07.2012 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до розрахунку стажу позивачу при призначенні пенсії не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 наступні періоди: з 01.09.1977 року по 30.06.1981 року, з 27.10.1981 року по 19.11.1983 року.

30.06.2023 року позивач звернувся із заявою про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням періодів навчання в Криворізькому політехнічному технікумі з 01.09.1977 року по 30.06.1981 року та строкової військової служби з 27.10.1981 року по 19.11.1983 року.

Листом №35570-27901/3-01/8-0400/23 від 28.07.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що додатково до страхового стажу зараховується лише час роботи на пільгових умовах, періоди проходження військової служби додатково до страхового стажу не зараховуються. Криворізький політехнічний технікум не відноситься до закладів професійної (професійно-технічної) освіти для зарахування до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоду навчання з 01.09.1977 року по 30.06.1981 року.

Позивач, вважаючи протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування певних періодів до пільгового стажу за Списком № 1, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність її професії, посади до пільгової, тобто до списку №1 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості загального та пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 6 Порядку №637, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.

Отже, відомості про наявність у позивача стажу роботи за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в першу чергу, підтверджуються записами в трудовій книжці, і лише за відсутності таких записів - відповідними довідками з місця роботи.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається наступна інформація про навчання, службу та працю позивача у спірні періоди:

- запис № 3 від 30.06.1981 року - з 01.09.1977 року по 30.06.1981 року був учнем Криворізького політехнічного технікуму. Відрахований після закінчення навчання, на підставі наказу № 150 у від 30.06.1981 року;

- запис №6 від 27.10.1981 року по 19.11.1983 року служба в Радянській армії, військовий квиток НОМЕР_2 .

Статтею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» № 103/98-ВР від 10.02.1998 передбачено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Період навчання позивача підтверджується записами трудової книжки та копією диплому Криворізького політехнічного технікуму НОМЕР_3 від 30.06.1981 за спеціальністю «Агломерація і оґрудкування руд» про присвоєння ОСОБА_1 кваліфікації техніка-металурга».

За частиною 4 статті 16 Закону України «Про професійно-технічну освіту» випускнику вищого професійного училища, якому присвоєно кваліфікацію "молодший спеціаліст", видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта спрямована на формування у громадян професійних знань, умінь, навичок, розвиток духовності, культури, відповідного технічного, технологічного і екологічного мислення з метою створення умов для їх професійної діяльності. Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про професійно-технічну освіту» до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 40 Закону України «Про освіту» професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, перепідготовку, підвищення їх професійної кваліфікації.

Професійно-технічна освіта громадян здійснюється на базі повної загальної середньої освіти або базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту.

Частиною 1 статті 43 Закону України «Про освіту» вищими закладами освіти є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що професійно-технічний заклад вирізняється не стільки типом закладу (училище, техніком тощо), а і видом навчання та здобуття професійних навичок у відповідному закладі.

Відповідач не навів переконливих обґрунтувань, що здобування освіти в технікумі не може бути віднесено до професійно-технічного навчання.

Посилаючись на пункт «д» ст. 56 Закону №1788-XII, за яким до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі, у постанові від 04.03.2020 року у справі № 367/945/17 Верховний Суд дійшов висновку, що навчання в технікумі дає право на зарахування відповідного періоду до пільгового стажу.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов`язання Пенсійного фонду зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 період навчання у Криворізькому політехнічному технікумі з 01.09.1977 року по 30.06.1981 року за спеціальністю «Агломерація і оґрудкування руд» підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 період строкової військової служби з 27.10.1981 року по 19.11.1983 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, як Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», так і Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено право позивача на зарахування періоду військової служби до стажу роботи за спеціальністю. При цьому, конкретні умови та порядок такого зарахування зазначеними вище нормами не визначені.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а та від 3 листопада 2021 року у справі №360/3611/20 сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З огляду на вказане суд вважає, що приписи статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підлягають тлумаченню таким чином, що час проходження особою військової служби може бути за бажанням особи зарахований як до стажу роботи, який передував службі, так і до стажу роботи, який слідував безпосередньо за періодом проходження військової служби.

Як вбачається з записів трудової книжки та довідки Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсі за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.08.2012 року № 578 позивач з 06.08.1981 року по 14.10.1981 року працював горновим дільниці випалювання обкотишів фабрики оґрудкування з повним робочим днем, звільнений у зв`язку з призовом на військову службу.

Таким чином, оскільки на момент призову на строкову військову службу позивач працював на посаді, яка передбачала право на пенсію на пільгових умовах, а тому час перебування позивача на військовій службі підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час перебування на військовій службі в період з 27.10.1981 року по 19.11.1983 року підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 від 19.10.1981 року.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що період строкової військової служби з 27.10.1981 року по 19.11.1983 року належить зарахуванню пенсійним органом до пільгового стажу позивача, який передував періоду трудової діяльності, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідачем протиправно було відмовлено у здійсненні перерахунку розміру пенсії та врахуванні до пільгового стажу періодів навчання в Криворізькому політехнічному технікумі та проходження строкової військової служби, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком № 1 періоду навчання у Криворізькому політехнічному технікумі з 01.09.1977 року по 30.06.1981 року періоду та строкової військової служби з 27.10.1981 року по 19.11.1983 року та повторно розглянути заяву позивача від 30.06.2023 про перерахунок пенсії з урахуванням зарахованих до пільгового стажу періодів.

За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у вигляді правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Також суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду (зокрема, постанова від 16.02.2023 року по справі №520/562/19).

Судом встановлено, що на момент вирішення питання про розподіл судових витрат представником позивача надано суду копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 1/08/2023 від 01.08.2023 року, укладеного позивачем з адвокатом Шатуновим Андрієм Олександровичем, копію ордера на надання правничої (правової) допомоги № 1222736 від 29.08.2023 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію акту наданих послуг № 1 від 29.08.2023 року.

Відповідно до пункту 1.1. договору клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати йому правову (правничу) допомогу в органах Пенсійного фонду України, районних судах м. Кривого Рогу, адміністративних судах, Третьому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді, Великій палаті Верховного Суду, шляхом представництва та складання необхідних процесуальних документів при розгляді будь-яких судових справ.

Згідно пункту 2.1. договору сторони домовились, що вартість правової допомоги, що надається адвокатом клієнту визначається в актах наданих послуг.

Згідно акту наданих послуг узгоджено надання адвокатом та прийняття клієнтом юридичних послуг. Встановлено, що вартість послуг становить суму в розмірі 10 000,00 грн, яка включає в себе: консультація з питань призначення та перерахунку пенсій (1 год) 500,00 грн; підготовка правової позиції, узгодження з клієнтом (вивчення законодавства, аналіз судової практики) (4 год) 2000 грн; підготовка доказової бази, підготовка адміністративного позову, виготовлення копій (6 год) 3000 грн; супроводження справи в суді (подання позову та доказів до суду, контроль руху справи, участь в судових засіданнях, підготовка заяв по суті спору, необхідних процесуальних документів, отримання рішень, звернення їх до виконання) 1 послуга 4500 грн.

З досліджених судом доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, зокрема акту наданих послуг №1 від 29.08.2023 року, в якому наведено перелік робіт, їх вартість та суму, не підтверджено факту надання їх саме по даній адміністративній справі, враховуючи те, що договір про надання правничої допомоги укладено на надання правової (правничої) допомоги в органах Пенсійного фонду України, районних судах м. Кривого Рогу, адміністративних судах, Третьому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді, Великій палаті Верховного Суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1073,60 грн., що документально підтверджується квитанцією № 9316-1320-1648-1995 від 28.08.2023 року.

Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоду навчання у Криворізькому політехнічному технікумі з 01.09.1977 року по 30.06.1981 року та періоду строкової військової служби з 27.10.1981 року по 19.11.1983 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 період навчання у Криворізькому політехнічному технікумі з 01.09.1977 року по 30.06.1981 року та період строкової військової служби з 27.10.1981 року по 19.11.1983 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.06.2023 року про перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах, враховуючи зараховані до пільгового стажу за Списком № 1 періоди навчання у Криворізькому політехнічному технікумі з 01.09.1977 року по 30.06.1981 року та строкової військової служби з 27.10.1981 року по 19.11.1983 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська