Рішення № 117269316, 27.02.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/38405/23

Провадження 2/127/5091/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 лютого 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря судового засідання Остапенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.08.2020 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1304876471. 07.10.2016 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» було укладено договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них і сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором. Сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. 02.12.2022 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № НІ/11/6-Ф, у відповідності до якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зобов`язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а останнє зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до додатку № 1 до договору факторингу № НІ/11/7-Ф від 02.12.2022 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідачки на суму 12242, 44 гривень, з яких: 6496, 15 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 0, 71 гривень сума заборгованості за відсотками; 5745, 58 гривень - сума заборгованості за щомісячними відсотками. Всупереч умовам кредитного договору відповідачка не виконала свого зобов`язання, заборгованість не погасила. З моменту отримання права вимоги до відповідачки позивачем нарахування жодних штрафних санкцій не здійснювалось. Таким чином заборгованість відповідачки по кредитному договору № 1304876471 від 12.08.2020 становить 12242, 44 гривень.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогами про стягнення з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором № 1304876471 від 12.08.2020 в сумі 12242, 44 гривень. Також, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь судові витрати.

Ухвалою суду від 28.12.2023 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

Вищевказане судове рішення представником позивача було одержано 29.12.2023, що підтверджується довідкою про його доставку до електронного кабінету позивача. (а.с. 47)

З матеріалів справи вбачається, що поштові відправлення із процесуальними документами, копією позовної заяви із доданими до неї документами, та судовими повістками, направлені відповідачці за останньою відомою адресою її місця проживання (перебування), зареєстрованою у встановленому законом порядку, повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній». Також судом було опубліковано оголошення про розгляд справи на офіційному веб-сайті судової влади України. Таким чином, суд вжив усіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.

Отже, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, вважається, що відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи.

У строк, визначений судом ухвалою суду від 28.12.2023, від відповідачки відзив на позов не надійшов.

Будь-які докази по справі, крім поданих позивачем разом із позовною заявою, чи клопотання, від учасників справи на адресу суду не надходили.

В судове засіданні представник позивача та відповідачка повторно не з`явились, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України, були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомлено. Від відповідачки на адресу суду заяви про відкладення розгляду справи та/або розгляд справи у її відсутність не надходили. Таким чином, учасники справи не з`явились в судове засідання без поважних причин. Водночас, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі і відсутність заперечень щодо проведення заочного розгляду справи, викладене у позовній заяві. (а.с. 3) Судом не встановлено, що нез`явлення представника позивача перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, клопотання представника позивача та положення ст.ст. 223 і 280 ЦПК України, суд постановив провести судове засідання у відсутність учасників справи та провести заочний розгляд справи (ухвала суду постановлена не виходячи до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання).

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

12.08.2020 відповідачка була ознайомлена із паспортом споживчого кредиту ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень». (а.с. 5)

Того ж дня, 12.08.2020, ОСОБА_1 подала заяву-анкету на отримання послуг в ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень». (а.с. 6)

Відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з умовами Внутрішніх правил надання фінансових кредитів ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», які розміщені на веб-сайті www.kreditmarket.ua.

Так, 12.08.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» було укладено кредитний договір № 1304876471, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» зобов`язалось надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 7800, 00 гривень строком на 12 місяців. (а.с. 4)

Згідно із п. 1.3. вищевказаного договору відповідачка зобов`язалась сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати його повернення на умовах передбачених в Паспорті кредиту № 4876471, який є невід`ємною частиною цього договору.

Усі інші умови кредитного договору викладені в Паспорті кредиту та в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» редакція від 04.05.2020, які розміщені на сайті ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» www.kreditmarket.ua та з якими позичальник ознайомився до укладення цього договору та до яких позичальник приєднується підписавши цей договір (п. 2.1. кредитного договору).

У відповідності до п. 1.4. кредитного договору № 1304876471 від 12.08.2020, підписавши цей договір позичальник доручив кредитодавцю виплатити/сплатити за рахунок отриманого кредиту: 5000, 00 гривень переказ на користь ОСОБА_1 на її поточний рахунок; 600, 00 гривень страховий платіж; 600, 00 гривень оплата страхового платежу за договором страхування № 304876471-С від 12.08.2020; 800, 00 гривень оплата страхового платежу за договором страхування № 304876471-ЛО від 12.08.2020; 300, 00 гривень оплата за електронний ключ доступу до додатку.

07.10.2016 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» було укладено договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» передає (відступає) АТ «Таскомбанк» свої права вимоги до позичальників, а АТ «Таскомбанк» набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором. При цьому сторони погодили, що ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» має право щоденно передавати (відступати) АТ «Таскомбанк» свої права вимоги до позичальників, а АТ «Таскомбанк» зобов`язаний набувати такі права вимоги шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимог із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. (а.с. 11-12)

02.12.2022 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № НІ/11/7-Ф, у відповідності до якого АТ «Таскомбанк» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1304876471 від 12.08.2020. (а.с. 13-17)

Згідно із п. 2.3. вищевказаного договору факторингу, підписання сторонами та скріплення їх печатками Акту прийому-передачі Реєстру прав вимог підтверджує факт переходу від АТ «Таскомбанк» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прав вимоги заборгованості.

02.12.2022 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було складено вищевказаний акт. (а.с. 16-17)

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост. 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Доказів того, що вищевказані договори визнані недійсними, суду не надано.

Таким чином,після складання акту прийому-передачі Реєстру прав вимог за вищевказаним договором факторингу, відбулось одиничне, тобто сингулярне правонаступництво. З цього часуТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» стало новим кредитором відповідача.

Позивач вважає, що відповідачкою порушено умови кредитного договору № 1304876471 від 12.08.2020, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1047 і ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксованийв одномуабо кількохдокументах (утому числіелектронних),у листах,телеграмах,якими обмінялисясторони. Правочинвважається таким,що вчиненийу письмовійформі,якщо волясторін вираженаза допомогоютелетайпного,електронного абоіншого технічногозасобу зв`язку. Правочинвважається таким,що вчиненийу письмовійформі,якщо вінпідписаний йогостороною (сторонами). Правочин,який вчиняєюридична особа,підписується особами,уповноваженими наце їїустановчими документами,довіреністю,законом абоіншими актамицивільного законодавства (ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч. 1 та ч. 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 10561 ЦКУкраїни,в редакціїчинній начас виникненняспірних правовідносин,процентна ставказа кредитомможе бутифіксованою абозмінюваною.Тип процентноїставки визначаєтьсякредитним договором. Розмірпроцентів,тип процентноїставки (фіксованаабо змінювана)та порядокїх сплатиза кредитнимдоговором визначаютьсяв договорізалежно відкредитного ризику,наданого забезпечення,попиту іпропозицій,які склалисяна кредитномуринку,строку користуваннякредитом,розміру обліковоїставки таінших факторівна датуукладення договору. Фіксованапроцентна ставкає незмінноюпротягом усьогостроку кредитногодоговору.Встановлений договоромрозмір фіксованоїпроцентної ставкине можебути збільшенокредитодавцем водносторонньому порядку.Умова договорущодо правакредитодавця змінюватирозмір фіксованоїпроцентної ставкив односторонньомупорядку єнікчемною.Якщо іншене встановленозаконом,у разізастосування змінюваноїпроцентної ставкикредитодавець самостійно,з визначеноюу кредитномудоговорі періодичністю,має правозбільшувати тазобов`язаний зменшуватипроцентну ставкувідповідно доумов ів порядку,встановлених кредитнимдоговором.Кредитодавець зобов`язанийписьмово повідомитипозичальника,а вразі збільшенняпроцентної ставки-поручителя таінших зобов`язанихза договоромосіб прозміну процентноїставки протягом15календарних днів,що настаютьза днем,з якогозастосовується новаставка. Уразі незгодипозичальника іззбільшенням процентноїставки позичальникзобов`язаний погаситизаборгованість задоговором уповному обсязіпротягом 30календарних днівз дняотримання повідомленняпро збільшенняпроцентної ставки.З дняпогашення заборгованостіза кредитнимдоговором уповному обсязізобов`язання сторінза такимдоговором припиняються.При цьомудо моментуповного погашеннязаборгованості,але небільше 30календарних днівз датиотримання повідомленняпро збільшенняпроцентної ставки,застосовується попереднійрозмір процентноїставки. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач, пред`являючи вимоги про повернення позики, просив стягнути крім заборгованості за основною сумою боргу (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), заборгованість за відсотками.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості лише констатує суми заборгованості, визначені первісним кредитором, і вказує на відсутність будь-яких нарахувань з моменту укладення договору факторингу позивачем. При цьому судом враховано, що вказана у розрахунку інформація викладена зацікавленою особою. (а.с. 7)

Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, саме позивач зобов`язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються (п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

При цьому, позивачем не було повідомлено суд про неможливість подання доказів у встановлений законом строк, тобто разом із позовом, у відповідності до ч. 4 ст. 83 і п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Саме насуд покладенообов`язок підчас ухваленнірішення вирішити,зокрема:чи малимісце обставини(факти),якими обґрунтовувалисявимоги тазаперечення,та якимидоказами вонипідтверджуються; чиє іншіфактичні дані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; якіправовідносини сторінвипливають ізвстановлених обставин; якаправова нормапідлягає застосуваннюдо цихправовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (ч. 3 ст. 263 ЦПК України).

Отже, вищевказані принципи вказують, зокрема, на те, що суд зобов`язаний перевірити розрахунок заборгованості незалежно від наявності та/або відсутності заперечень щодо нього з боку сторони відповідача.

З`ясовуючи обставини, пов`язані із правильністю здійснення розрахунку заборгованості, та здійснюючи оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, суд прийшов до наступного висновку.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, її розмір станом на 31.10.2023 становить 12242, 44 гривень, з яких: 6496, 15 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 0, 71 гривень сума заборгованості за відсотками; 5745, 58 гривень - сума заборгованості за комісією. (а.с. 7) Водночас, даний розрахунок не містять ні застосованої процентної ставки, ні періодів проведених нарахувань. При цьому, судом прийнято до уваги, що строк кредитування за кредитним договором № 1304876471 від 12.08.2020 становив 12 місяців, тобто до 12.08.2021, а в разі нарахування процентів за користування кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування, таке нарахування є неправомірним і суперечить чинному законодавству України. Також судом звернуто увагу на те, що визначена позивачем до стягнення сума в розмірі 5745, 58 гривень, як заборгованість «за щомісячними процентами», у розрахунку обчислена як комісія. Водночас слід врахувати, що правова природа процентів і комісії є різною. При цьому, суд розглядає справу виключно в межах заявлених позивачем вимог.

Крім того, матеріали справи не містять Умов з якими відповідачка ознайомилась, погодилась з ними і розуміла, підписуючи кредитний договір № 1304876471 від 12.08.2020, оскільки такі суду не надані, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати комісії, процентів за користування кредитними коштами, їх розміру і порядку нарахування.

Не можна розцінювати як погодження умов кредитного договору інформацію, зазначену в Паспорті кредиту, з огляду на наступне.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).

З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими фінансова установа зобов`язана його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору.

Договір проспоживчий кредит,договори пронадання супровіднихпослуг кредитодавцемі третімиособами тазміни доних укладаютьсяу письмовійформі (упаперовому виглядіабо увигляді електронногодокумента,створеного згідноз вимогами,визначеними ЗакономУкраїни «Проелектронні документита електроннийдокументообіг»,а такожз урахуваннямособливостей,передбачених ЗакономУкраїни «Проелектронну комерцію»).Кожна сторонадоговору отримуєпо одномупримірнику договоруз додаткамидо нього.Примірник договору,що належитьспоживачу,має бутипереданий йомуневідкладно післяпідписання договорусторонами. Примірникдоговору проспоживчий кредит,укладеного увигляді електронногодокумента тадодатки донього надаютьсяспоживачу успосіб,що дозволяєвстановити особу,яка отрималапримірник договорута додатківдо нього,зокрема шляхомнаправлення наелектронну адресуабо іншимшляхом звикористанням контактнихданих,зазначених споживачемпід часукладення договорупро споживчийкредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Отже, паспорт споживчого кредиту не є невід`ємною складовою частини кредитного договору.

До вищевказаного висновку, викладеного у постанові від 23 травня 2022 року, прийшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), відступивши при цьому від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження№ 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19).

Крім того, зі змісту розділу 8 Паспорта кредиту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведення кредитодавцем оцінки кредитоспроможності клієнта з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. (а.с. 5)

Отже, суду не надано належних доказів, які б підтверджували конкретні узгоджені із відповідачем умови про сплату відсотків за користування кредитними коштами та комісії, враховуючи відсутність у кредитному договорі№ 1304876471від 12.08.2020 такої домовленості сторін.

Таким чином,враховуючи вищевикладене,суд прийшовдо висновку,що вищевказанийрозрахунок заборгованості,наданий позивачем,є необґрунтованимі непідтвердженим належними,допустимими ідостовірними доказами.

Отже,вимоги позивачапро стягненняна йогокористь звідповідачки заборгованостіза відсоткамипо кредитномудоговору №1304876471від 12.08.2020 в сумі 0, 71 гривень і «щомісячними процентами» в сумі 5745, 58 гривень, задоволенню не підлягають.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному у ст. 13 ЦПК Українисаме відповідач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються його заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому відповідачка могла б викласти свої заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими вона не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, не скористалась. Відповідачкою не оспорювався факт отримання нею кредитних коштів і наявності заборгованості. При цьому, судом враховується стандарт доказування «більшої вірогідності».

Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу, як і позикодавцю (первісному кредитору), правонаступником якого є позивач, не повернуті, останній має право вимагати захисту своїх прав, в даному випадку, шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Також, судом в ухвалі суду від 28.12.2023 було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно із ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене,а такожст.16ЦК України,згідно зякою судможе захиститицивільне правоабо інтересу спосіб,що встановленийдоговором абозаконом,суд приходитьдо висновку,що вданому випадкуіснують підставита необхідністьдля захиступрав позивачашляхом стягненняна йогокористь звідповідачки заборгованостіза кредитнимдоговором №1304876471від 12.08.2020 в розмірі 6496, 15 гривень, що є сумою заборгованості за тілом кредиту.

В задоволеннірешти позовнихвимог,а самев частиністягнення звідповідачки накористь позивачаза кредитнимдоговором №1304876471від 12.08.2020 заборгованості за відсотками в сумі 0, 71 гривень і щомісячними процентами в сумі 5745, 58 гривень, слід відмовити, оскільки такі вимоги, враховуючи вищевикладене, є необґрунтованими і недоведеними належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України, які б були достатніми, в розумінні ст. 80 ЦПК України, для задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 2684, 00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.11.2023. (а.с. 31)

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1424, 13 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (53, 06 %). Решту судового збору в сумі 1259, 87 гривень слід залишити за позивачем.

Доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.

Враховуючи вищенаведене та керуючись Конституцією України, ч. 1 ст. 1, п. 3 і п. 6 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-519, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 633, 634, 638, 639, 1046, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049, ч. 1 і ч. 2 ст. 1050, ч. 1 і ч. 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 1055, ст.ст. 10561, 1077-1082 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 1304876471 від 12.08.2020 в сумі 6496, 15 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 1424, 13 гривень.

Судовий збір в сумі 1259, 87 гривень залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» .

Заочне рішенняможе бутипереглянуте судом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача. Заявупро переглядзаочного рішенняможе бутиподано протягомтридцяти днівз дняйого проголошення. Учасниксправи,якому повнезаочне рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщо таказаява поданапротягом двадцятиднів здня врученняйому повногозаочного рішеннясуду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду позивачем може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; останнє відоме місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .

Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів»: ЄДРПОУ 35625014; місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Рішення суду складено 27.02.2024.

Суддя: