Рішення № 117258284, 27.02.2024, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6566/21

Номер провадження2/711/201/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі: головуючого - судді Демчика Р.В., при секретарі Кофановій А.О., за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Проскури Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» про скасування боргу за надані послуги з гарячого водопостачання,-

встановив:

ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 звернулася до Придніпровського районного суду м.Черкаси з позовом до ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» про скасування боргу за надані послуги з гарячого водопостачання.

В обґрунтування позову зазначила, що на підставі свідоцтва про право власності на житло позивачу ОСОБА_2 та бувшому чоловікові ОСОБА_4 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . У 1997 році ОСОБА_2 знялася з реєстрації в м.Чепкаси та з неповнолітніми дітьми переїхала до м.Маріуполь де і зареєструвалась за місцем проживання чоловіка ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2 .

Вказує, що в квартирі АДРЕСА_1 ніхто не проживав, але особові рахунки були розділені. Комунальні послуги нараховувалися тільки за теплопостачання та квартплату. Оскільки ОСОБА_4 (бувший чоловік позивачки) чинив перешкоди щодо доступу до квартири, а також з поштової скрині приховував квитанції про нарахування комунальних платежів, тому позивачу не було відомо про суму нарахувань. Також, у березні 2021 року ОСОБА_4 разом з ВП Черкаська ТЕЦ відрізали гаряче та холодне водопостачання, але на ОСОБА_2 продовжується нарахування за гаряче водопостачання щомісячно в сумі 275,14 грн.

Посилаючись на порушення прав позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ВП «Черкаська ТЕЦ» зняти нараховану суму боргу розмірі 9189.28 грн. за о/р НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_3 , що на праві власності належить ОСОБА_2

20 жовтня 2021 року ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

18.11.2021 року представником відповідача ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечують проти задоволення позовних вимог, оскільки не надано жодних доказів на підтвердження доводів щодо нібито протиправної та незаконної поведінки відповідача в розумінні чинного законодавства України.

23.11.2021 року ОСОБА_1 через канцелярію суду подано відповідь на відзив ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ».

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася.

Представник позивача ОСОБА_6 у судовому засіданні вимоги позову підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як визначено в статті 55Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 22 травня 1987 року ОСОБА_2 отримала ордер на житлове приміщення №29о, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

Відповідно до свідоцтва про право власності н житло від 27.11.1995 року квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_7 , та членам їх сім`ї ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Згідно із свідоцтвом про одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_7 уклали шлюб 09 січня 1998 року. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка ОСОБА_10 , дружини ОСОБА_10 .

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником частини квартири АДРЕСА_1 (о/р НОМЕР_1 ).

Згідно з копією паспорта позивач зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 з 3 березня 1998 року.

Власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. (ст.317 ЦПК України).

За змістом ст. ст. 319, 322 ЦК України, власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 5ч.1ст.1Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» встановлено,що житлово-комунальніпослуги -це результатгосподарської діяльності,спрямованої назабезпечення умовпроживання та/абоперебування осібу житловихі нежитловихприміщеннях,будинках іспорудах,комплексах будинківі спорудвідповідно донормативів,норм,стандартів,порядків іправил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтею 5 вказаного Закону до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга (послуга з управління багатоквартирним будинком) та комунальні послуги (послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами).

Статтями 7, 8 вищевказаного Закону визначені права та обов`язки споживачів й виконавця комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством і умовами договорів, а обов`язком споживача - є укладення договору про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплата наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. При цьому, п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону передбачено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

За змістом ст. ст. 67-68, 162ЖК України наймач чи власник житла зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно.

Крім того, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповіднимдоговором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, посилання позивача про не проживання у вищевказаній квартирі та реєстрацію за іншою адресою, не звільняє її, як власника квартири АДРЕСА_1 , від обов`язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг.

Вказана правова позиція сформована у постановах Верховного Суду від 2 квітня 2020 року у справі №757/29813/13-ц, 25 червня 202 року у справі №520/16591/16-ц.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 - виконавець зобов`язаний зменшувати розмір плати за послуги у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі його письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь які документи, які б підтверджували факт не проживання позивача за вищевказаною адресою.

Надані позивачем копії довідок КП ВЖ РЕУ від 05.07.2007 року та 05.02.2007 року суд до уваги не бере, оскільки вони є не актуальні на час подачі позовної заяви до суду.

Як зазначено у постанові Верховного суду від 01.10.2020 року у справі №757/37752/18-ц «…..звернення позивача із заявою у червні 2016 року, в якій він вказував, що його матір ОСОБА_2 у квартирі не проживає, не може бути підставою для перерахунку заборгованості, яка виникла за минулий час, оскільки таке зменшення розміру плати за послуги може враховуватись лише з часу звернення. Докази про те, що позивач або члени його сім`ї звертались із відповідними заявами до відповідача про зменшення розміру оплати до червня 2016 року, у матеріалах справи відсутні. Факт не проживання ОСОБА_3 у вказаній квартирі не підтверджено належними та допустимими доказами, а судами правомірно не прийняли до уваги договір оренди іншого житлового приміщення як такий, що підтверджує вказаний факт.»

Щодо твердження представника позивач про відсутність в квартирі батарей опалення то суд звертає увагу на наступне.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; своєчасно проводити підготовку житлового будинку, помешкання (в якому він проживає або належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.

Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (пункт 2.1 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до Наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).

При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (пункт 2.2 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).

Пунктом 26 Правил № 630 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Тобто єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише щодо будинку в цілому.

Матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення квартири позивача від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання йому послуг з постачання тепла.

Разом з тим, судом встановлено, що у квартирі позивача відсутні батареї, однак це не є доказом відключення її квартири від мережі централізованого теплопостачання та доказом ненадання їй послуг з постачання тепла.

Вказане повністю з правовим висновком, викладеним в постанові ВС від 19.08.2019 року у справі № 226/1437/16-ц.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, що передбачає ч. 1ст. 15 ЦК України.

Частиною 1ст. 16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом, що визначеност. 4 ЦПК України.

Частиною 2ст. 16 ЦК Українивстановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Разом з тим перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ч. 2ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, 2, 3ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючисьст.ст.3-5,7-13,17,43,49,76-81,110,258,262,264,265,268,352-353 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання. зазначене в позовній заяві: АДРЕСА_5 ), в інтересах якої діє ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (код ЄДРПОУ: 00204033, місце знаходження: проспект Хіміків, 76, м. Черкаси, 10028) про скасування боргу за надані послуги з гарячого водопостачання відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Р.В.Демчик

Повний текст рішення складено 19.02.2024 року

Головуючий: Р. В. Демчик