Ухвала суду № 117255384, 26.02.2024, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/10811/23 4с/303/22/23

УХВАЛА

Іменем України

26 лютого 2024 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Мирошниченка Ю.М.

при секретарі Лукач К.М.

представника скаржника Олексика І.І.

боржника ОСОБА_1

державного виконавця Веремчук О.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за скаргою АТ «КБ «Приватбанк» на дії державного виконавця відділу ДВС у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Веремчук Ольга Іванівна, заінтересовані особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ :

Скаржник просить визнати незаконними та скасувати постанови державного виконавця від 22.09.2023 р. про закінчення провадження з виконання судового рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Заінтересовані особи вважають скаргу безпідставно, а оскаржувані постанови законними та обґрунтованими.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Аналогічні строки оскарження установлені частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII і частиною четвертою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV.

Суд звертає увагу, що строк звернення до суду зі скаргою на рішенням, дією або бездіяльність державного виконавця обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи свобод.

Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли скаржник дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав чи свобод. При цьому необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, спрямованих на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).

Скаржнику недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав чи свобод. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його усуненням до суду протягом 10 днів від дати порушення його прав чи свобод.

Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав.

В означеному аспекті «день, коли особа дізналася про порушення свого права» - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Тож, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Також порівняльний аналіз словоформ «дізналася» і «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г, від якої Суд не вбачає підстав для відступу.

Зрештою з`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця та відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 18.11.2020 р. (справа № 466/948/19), від 03.11.2021 р. (справа № 2608/20647/12) та в багатьох інших рішеннях.

У справі, що розглядається встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.03.2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Приватбанк» заборгованість за кредитним зобов`язанням від 06.10.2006 року 16476,79 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28.05.2015 року становить 346671,66 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Приватбанк» суму сплаченого судового збору в розмірі по 1733,36 гривень з кожного (а. с. 10-13).

На підставі зазначеного рішення суду були видані виконавчі листи за № 303/4729/15-ц (а. с. 14-17).

Постановами про відкриття виконавчого провадження від 25.02.2019 року ВП № 58472095 та ВП № 58477093 були відкриті виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів № 303/4729/15-ц виданих 05.04.2016 року (а. с. 18-19).

22.09.2023 р. державним виконавцем винесено постанови про закінченні виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Державним виконавцем надано суду витяг із журналу реєстрації вихідної кореспонденції відділу ДВС у м. Мукачево, список згрупованих поштових відправлень (рекомендованих поштових відправлень), фіскальний чек, системний аналіз яких дає підстави для висновку про те, що державний виконавець відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» надіслав стягувану постанови про закриття виконавчих проваджень рекомендованим листом 25.09.2023 р. за № 0600047782667.

У цьому зв`язку суд нагадує позицію Верховного суду, який у постанові від 20.07.2021 р. (справа № 910/20594/15) зазначив, що належним доказом надіслання органом виконавчої служби постанови про повернення виконавчого документа стягувачу є квитанція, касовий чек або інший розрахунковий документ пошти про оплату рекомендованого поштового відправлення.

Крім того, за наданою заінтересованою особою та не спростованою скаржником інформацією з офіційного вебсайту Укрпошти щодо відстеження поштових відправлень, поштове відправлення № 0600047782667 вручено адресату особисто 04.10.2023 р.

Водночас постанови про відкриття виконавчого провадження містить ідентифікатор доступу до Державного реєстру виконавчих проваджень для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

У розглядуваній скарзі зазначено: «22.05.2023 року після надходження зарахування коштів по виписці по рахунку № НОМЕР_1 було виявлено 01.06.2023 року згідно Інформації про виконавче провадження, що Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Веремчук О.І. було винесено постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.09.2023 року № 58477093 та № 58472095 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» - у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом».

Скаржник не заперечує, що йому було відомо про наявність виконавчих проваджень. При цьому він скористався відомостями Державного реєстру виконавчих проваджень, а отже мав можливість та обов`язок знати про стан виконавчого провадження, бо наявність ідентифікатора доступу до Державного реєстру виконавчих проваджень забезпечувала стягувачу можливість ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, а відтак і можливість дізнатися про винесення державним виконавцем оскаржуваних постанов.

Попри все це, скаржник, будучи обізнаним щодо припинення з травня 2023 р. платежів за виконавчими листами, не проявляв розумної зацікавленості та не звертався до державного виконавця або до Державного реєстру виконавчих проваджень за відповідними відомостями, а скаргу до суду спрямував розглядувану лише 31.10.2023 р. При цьому не поставив питання щодо поновлення строку звернення до суду зі скаргою на рішення державного виконавця.

Твердження скаржника про те, що він нібито дізнався про наявність оскаржуваних постанов з Державного реєстру виконавчих проваджень тільки 27.10.2023 р. не підтверджене жодним доказом і не свідчить про неможливість звернутися до реєстру раніше й своєчасно оскаржити оспорювані постанови.

На підставі викладеного суд залишає розглядувану скаргу без розгляду, що не позбавляє позивача права повторно звернутись з нею до суду, подавши клопотання про поновлення строку для подання скарги у виконавчому провадженні за правилами частини другої статті 449 ЦПК України.

Керуючись статтями 447-451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу АТ «КБ «Приватбанк» на дії державного виконавця відділу ДВС у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Веремчук Ольга Іванівна (заінтересовані особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) у виконавчих провадженнях №№ 58472095 та 58477093 залишити без розгляду.

Роз`яснити скаржнику йогоправо наповторне зверненнядо судуз цієюскаргою назагальних підставах.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення.

Головуючий Юрій Мирошниченко