Рішення № 117252884, 26.02.2024, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/9224/22

Провадження №2/523/2167/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді Малиновського О.М.

за участю секретаря Славинського А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, у місті Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про визнання прав іпотекодержателя,

ВСТАНОВИВ

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 07 лютого 2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», яке згодом змінило назву на АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту №2008/35-19/007, відповідно до якого Банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 56950,00 доларів США у тимчасове користування зі сплатою 12.25 відсотків річних та порядком повернення кредиту, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 06 лютого 2026 року. В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_1 та Банком укладено договір іпотеки від 07 лютого 2008 року, за яким іпотекодавець ( ОСОБА_1 ) передала в іпотеку іпотекодержателю (АКБ СР «Укрсоцбанк») у якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 2008/35-19/007 від 07 лютого 2008 року, майнові права на незакінчену будівництвом двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

На запит до Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, позивачем було отримано розширений витяг від 22.07.2022 року, за яким стало відомо що ОСОБА_1 оформила право власності на предмет іпотеки, який було введено в експлуатацію, проте в порушення п.2.1.9 договору про іпотеку не повідомила позивача про проведені дії та не уклала договір про внесення змін, що передбачено п. 1.9 договору. Наразі позивач позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за кредитним договором, оскільки збудована нерухомість, майнові права на яку є предметом іпотеки не була передана в іпотеку. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Представник відповідача адвокат Татар В.Г. у внесеній до суду заяві про перегляд заочного рішення у даній справі просила відмовити у задоволенні позовних вимог внаслідок пропуску позивачем строку на звернення до суду, який слід відраховувати, на її думку, з 28.03.2016р., тобто з часу набуття відповідачкою право власності на квартиру.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді від 17.08.2022 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 19.01.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Заочним рішенням від 19.05.2023р. позовні вимоги АТ «Сенс Банк» були задоволені.

Ухвалою суду від 14.12.2023р. заочне рішення суду від 19.05.2023р. було скасовано з призначенням розгляду справи у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 01.02.2024р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

ІІІ. Позиції сторін.

Представник АТ «Сенс Банк» направив заяву про підтримання позовних вимог та розгляду справи за їх відсутності.

ОСОБА_1 у призначене судове засідання не з`явилась без поважних на те причин. Про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином через її представника адвоката Татар В.Г. про що свідчить довідковий лист (а.с.136).

Неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті спору.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Так, з матеріалів справи убачається, що 07.02.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк»(кредитор), яке змінило назву на «Сенс Банк» та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір кредиту №2008/35-19/007, відповідно до якого Банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 56950,00 доларів США у тимчасове користування зі сплатою 12.25 відсотків річних та порядком повернення кредиту, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 06 лютого 2026 року( п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.1.1. договору кредиту, позичальник зобов`язалась погашати кредит щомісячно, що становлено вказаним пунктом договорів кредиту та, відповідно до графіку, встановленому вказаним договором кредиту, сплачувати проценти та комісії в строки, встановлені договором.

Пунктом 1.2. кредитного договору визначено, що кредит надається позичальнику на наступні цілі: фінансування інвестування житла, двохкімнатної квартири АДРЕСА_2 , відповідно до договору № 1-103Р/27 резервування приміщення від 18 грудня 2007 року між позичальником та ТОВ «Альянс- Висотбуд».

Пунктом 1.3. та 1.3.1. кредитного договору визначено, що кредитор укладає в день укладення цього договору з позичальником іпотечний договір, за умовами якого позичальник передає кредитору в іпотеку майнові права на незакінчене будівництвом нерухоме майно, а саме: двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 , з інженерними спорудами, що належить позичальнику на підставі договору визначеного п.1.2 договору, заставною вартістю 338 350,00 гривень.

28.11.2012 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та Відповідачкою був укладений Договір про внесення змін до Договору кредиту №2008/35-19/007 від 07 лютого 2008 року.

Згідно п.1.1. Договору, кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 56950,00 доларів США зі тою 12,78% річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених цим Договором.

В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк» було укладено договір іпотеки від 07.02.2008 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець Вікторією Вячеславівною, реєстровий №208.

Відповідно до пункту 1.1. договору іпотеки встановлено, що ОСОБА_1 (іпотекодавець) передає в іпотеку АКБ СР «Укрсоцбанк» (іпотекодержателю) у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором №2008/35-19/007 від 07 лютого 2008 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем: майнові права на незакінчену будівництвом двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до пункту 1.9 договору іпотеки сторони погодили, що після введення об`єкту нерухомості в експлуатацію, збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки. Укладений договір про внесення змін є підставою для внесення заборони відчуження предмету іпотеки.

Відповідно до пункту 2.1.9 іпотекодавець зобов`язаний до завершення будівництва та прийняття в експлуатацію нерухомого майна зазначеного в п.1.1 договору, а також до оформлення та реєстрації в установленому чинним законодавством України порядку права власності на нього протягом трьох робочих днів після оформлення та реєстрації права власності на нерухоме майно, укласти з іпотекодержателем договір про внесення змін, зазначений в пункті 1.9 договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що у разі порушення іпотекодавцем умов визначених п.п.2.1.1-2.1.9 договору іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку визначеному п.2.4.4 договору.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.02.2023року, за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Відомості про реєстрацію були внесені до єдиного реєстру 28.03.2016р. на підставі наступних документів: договір резервування приміщення, серія та номер: 1-103Р/27, виданий 18.12.2007, видавник: ТОВ «АЛЬЯНС-ВИСОТБУД»; договір комісії, серія та номер: Б-100/2007, виданий 18.12.2007, видавник: ТОВ «АЛЬЯНС-ТРЕЙД»; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 98, виданий 22.12.2015, видавник: ТОВ «АЛЬЯНС-ВИСОТБУД»; довідка, серія та номер: бн, виданий 22.12.2015, видавник: ТОВ «АЛЬЯНС-ВИСОТБУД»; витяг, серія та номер: бн, виданий 22.12.2015, видавник: ТОВ «АЛЬЯНС-ВИСОТБУД»; розпорядження, серія та номер: 118р, виданий 08.02.2016, видавник: Суворовська РА ОМР; акт погашення цільових облігацій, серія та номер: б/н, виданий 22.12.2015 ТОВ «АЛЬЯНС-ВИСОТБУД». З актуальної інформації про державну реєстрацію іпотеки, вбачається, що 07.02.2008р. зареєстровано іпотечний договір виданий 07.02.2008р., предмет іпотеки майнові права на незакінчену квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . (номер запису про іпотеку№ 33971499).

Внаслідок реорганізації шляхом приєднання AT «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків за передавальним актом від 15.10.2019 є АТ «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків AT «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження цього Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера AT «Укрсоцбанк», а саме з 15.10.2019р. На підставі зазначених документів правонаступником Акціонерної товариства «Укрсоцбанк» є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», яке згідно протоколу №2/2022 позачергових загальних зборів змінило назву на АТ « Сенс Банк».

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб визначений законом, або суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

При вирішенні спору суд враховує, що правовідносини у сфері застави нерухомості (іпотеки) регулюються Законом України «Про іпотеку», за яким законодавство України про іпотеку базується на Конституції України та складається з ЦК України, ГК України й інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України; Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», який регулює відносини у системі іпотечного кредитування, перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління.

Іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (абз. 3 ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України іпотека є видом застави, яка своєю чергою є способом забезпечення виконання зобов`язання.

Так, статтею 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки) визначений вичерпний перелік об`єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.

Поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цій редакції закону були відсутні.

Майнові права на об`єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25.12.2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», що набрав чинності 14.01.2009 року, якими були внесені зміни до Закону України «Про іпотеку».

Майнове право, що є предметом застави (іпотеки) - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Положення статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції чинній на час укладення спірного договору іпотеки) передбачало, що предметом іпотеки може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Згідно з частиною першою статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до частини другої статті 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Згідно статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами. Майнові права на нерухомість, що є об`єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об`єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об`єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування» є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав, це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно, інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (в редакції на дату укладення договору іпотеки) іпотека виникає відповідно до цього Закону та Закону України «Про іпотеку» щодо нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Так зокрема, п.2 ст. 592 ЦК України, визначено, що заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави у випадках, встановлених законом або договором. Пунктом 3.1 договору про іпотеку визначено, право дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення умов визначених п.п.2.1.1-2.1.9 договору іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку визначеному п.2.4.4 договору.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням зазначених вище норм права, суд приходить до висновку, що сторони підписавши іпотечний договір, який направлений на забезпечення виконання кредитного договору, визначились відносно всіх істотних умов, проте відповідач (іпотекодавець), в порушення положень договору іпотеки, ввела обєкт нерухомості в експлуатації, зареєструвала за собою право власності на предмет іпотеки не повідомив іпотекодержателя, не уклавши з ним додаткової угоди, чим порушила умови договору про іпотеку (пункт 2.1.9) та права іпотекодержателя на задоволення вимог у випадку порушення основного зобов`язання.

Наведені обставини свідчать, що позивач користуючись положеннями закону та договору набув права щодо дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки, проте після реєстрації та оформлення права власності за відповідачем, змінився правовий статус майна відносно якого, як окремої нерухомої одиниці, не було вирішено питання щодо внесеня відомостей до реєстру як об`єкту іпотеки, що унеможливлює реалізувати позивачем свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про іпотеку» державній реєстрації підлягає обтяження нерухомого майна іпотекою.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іпотека є речовим правом, похідним від права власності, яке підлягає державній реєстрації. Однак Закон «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відносить іпотеку не до обтяжень, а до інших речових прав.

Так, згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, а саме:

1)право власності на нерухоме майно;

2)право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закон;

4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.8 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку що позовні вимоги АТ «Сенс Банк» є обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд відхиляє та не приймає до уваги заяву представника відповідача адвоката Татар В.Г. про застосування наслідків пропуску позовної давності з наступних підстав.

Так, статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Частиною п`ятою ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В силу ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до вимог ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до п.п.1.9, п.п.2.1.9 договору іпотеки, іпотекодавець зобов`язаний протягом трьох робочих днів повідомити іпотекодержателя майнових прав, про введення об`єкту в експлуатації та набуття права власності.

Зважаючи на норми права, які регулюють виниклі між сторонами правовідносини та з урахуванням зобов`язань, які прийняла на себе ОСОБА_1 , як іпотекодавець, слід дійти висновку про те, що остання вочевидь діючи недобросовісно, в порушення норм закону та умов договору не виконав взяті на себе зобов`язання не повідомила іпотекодержателя про прийняття об`єкту іпотеки до експлуатації.

Як встановлено при розгляді справи та зворотного не спростовано відповідачкою, позивач про порушення свого права дізнався в червні 2022р. через отримання розширеного витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а отже у встановлений законом строк (ст. 257 ЦК України) звернувся до суду за захистом свого порушеного права, яке підлягає захисту.

Посилання представника відповідачки про те, що строк позовної давності слід відрахувати з дати набуття ОСОБА_1 права власності на об`єкт іпотеки (28.03.2016р.) не заслуговують на увагу, оскільки таке не підтверджує обізнаність АТ «Сенс Банк» про порушення їх прав за договором іпотеки саме з вказаної дати, а лише підтверджує недобросовісне ставлення ОСОБА_1 до прийнятих на себе зобов`язань за договором про сповіщення іпотекодержателя про здачу будинку в експлуатацію та реєстрацію за собою права власності на квартиру.

VІ. Судові витрати.

Згідно ст.141 ЦПК України суд пропорційно задоволеним позовним вимогам стягує з відповідачки на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 6202,50грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76,259,263-265,268, 279 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити.

Визнати за Акціонерним товариством «Сенс-Банк» право іпотеки на нерухоме майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 на умовах передбачених договором іпотеки від 07 лютого 2008 року реєстровий № 208, який був посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Трофімець В.В.

Рішення суду після набрання законної сили є підставою для внесення запису до державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_5 , реєстраційний номер нерухомого майна 907002851101, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження вказаного приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір в розмірі 6202,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 26 лютого 2024р.

Суддя