Постанова № 1172486, 13.11.2007, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2007 № 13/307

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів: Михальської Ю.Б.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача:Ковальчук І.В. довіреність №220/450/д від 25.12.2006р.

від відповідача:Гайдар С.А. довіреність від 12.11.2007 р.

за участю Стояновського Є.О. прокурора відділу Військової прокуротури Центрального регіону України

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі"

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.09.2007

у справі № 13/307

за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі"

простягнення 56315,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.09.2007 р. позов Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі Міноборони України, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Компанія ДіСі” (далі ТОВ “ДіСі”, відповідач) про стягнення 56315,25 грн., був задоволений в повному обсязі. Судом було вирішено:

?стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство “Компанія ДіСі” на користь Міністерства оборони України суму штрафних санкцій у розмірі 6315,25 грн. за прострочення поставки для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України);

?стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство “Компанія ДіСі” до Державного бюджету України державне мито в сумі 563,15 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати і прийняти нове, яким відмовити в позові в повному обсязі. Свої вимоги Товариство “ДіСі” мотивує тим, що оскаржуване рішення прийняте без повного і всебічного вивчення справи: що не були доведені обставини, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими та при його прийнятті судом неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України і Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.

Відповідач вважає, що місцевий господарський суд помилково не прийняв до уваги лист Міністерства оборони України №246/584 від 03.04.2007 р., в якому підтверджується належне виконання Товариством “ДіСі” Договірних зобовязань.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає вимоги відповідача необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, тому просить апеляційний господарський суд рішення Господарського суду м. Києва залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою від 12.10.2007 р. апеляційна скарга прийнята до провадження і призначена до розгляду на 13.11.2007 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, позицію прокурора, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

05.06.2006 р. між Міністерством оборони України (Замовник) і ТОВ “ВП “ДіСі” (Постачальник) був укладений договір №251/4/3/06/62/66 про поставку для державних потреб технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (Договір), відповідно до якого, відповідач зобовязується поставити речове майно для потреб Міністерства оборони України, в свою чергу позивач забезпечити приймання та оплату продукції в асортименті, кількості, у строки (терміни) і за цінами згідно положень договору.

Згідно п. 1.1., 1.2 та 2.2. договору, відповідач повинен був поставити продукцію згідно з рознарядкою (додатку до договору) з обовязком дотримання передбачених нею асортименту, кількості, адреси одержувачів позивача (замовника) та строків поставки. Останній строк поставки речового майна був визначений на ІІІ квартал 2006р., тобто до 30.09.2006 р.

Розділ 8-й Договору встановлює те, що Постачальник забезпечив виконання своїх зобовязань за цим Договором у розмірі 15 % від суми Договору коштами у розмірі 4924грн. Також передбачена Договором банківська гарантія склала 69236грн. Замовник зобовязувався повернути постачальнику забезпечення виконання Договору протягом 10 календарних днів з дати настання підстав, передбачених цим Договором. Підставою для повернення забезпечення виконання цього Договору є виконання Постачальником Договору у повному обсязі, та у визначені строки. В разі порушення умов Договору зі сторони Постачальника, забезпечення Договору не повертається.

Відповідно до п. п. 9.1. та 10.1. договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє з дати набрання ним чинності до 31.12.2006 року, у випадку проведення розрахунків до повного їх завершення.

26.09.2006 р. Міністерством оборони України на адресу відповідача було надіслано лист №282/2784, в якому містилося прохання здійснити поставку Продукції в VI кварталі 2006 р., в звязку із затримкою бюджетного фінансування за даним колом видатків. Також у зазначеному листі Міністерство оборони повідомляє відповідача про те, що ніяких претензій стосовно строків поставки з його боку не буде.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив поставку продукції по Договору:

-28.12.06 р. на суму 15 450,00 грн. (акт приймання продукції № 932, накладна №3904 та рахунок № 4108), прострочивши поставку на 88 діб;

-28.12.06 р. на суму 108 150,00 грн. (акт приймання продукції № 23, накладна №3905 та рахунок № 4109), прострочивши поставку на 88 діб;

-28.12.06 р. на суму 61 800,00 грн. (акт приймання продукції № 933, накладна №3903 та рахунок № 4107), прострочивши поставку на 88 діб;

-29.12.06 р. на суму 30 900,00 грн. (акт приймання продукції № 238, накладна №3902 та рахунок № 4106), прострочивши поставку на 89 діб;

-29.12.06 р. на суму 30 900,00 грн. (акт приймання продукції № 445, накладна №3901 та рахунок № 4105), прострочивши поставку на 89 діб;

-29.12.06 р. на суму 61 800,00 грн. (акт приймання продукції № 225, накладна №3910 та рахунок № 4104), прострочивши поставку на 89 діб;

-29.12.06 р. на суму 30 900,00 грн. (акт приймання продукції № 647, накладна №3808 та рахунок № 4100), прострочивши поставку на 89 діб;

-29.12.06 р. на суму 15 450,00 грн. (акт приймання продукції № 943, накладна, №3900 та рахунок № 4104), прострочивши поставку на 89 діб.

Міністерство оборони України виконало свої зобовязання по оплаті поставленої продукції, що підтверджується відмітками Державного казначейства України про оплату на рахунках, наданих відповідачем і повернуло банківські гарантії від 02.06.2006 р. №GAR-047-К4 та від 03.08.2006 р. №GAR-062-К4, чим підтвердило належне виконання відповідачем всіх зобовязань по Договору.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів, вважає, що позивачу у задоволенні позову про стягнення з ТОВ “ДіСі” штрафних санкцій в сумі 56315,25грн. необхідно відмовити з наступних підстав.

Стаття 7 ГК України встановлює, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Таким чином, враховуючи, що позивач та відповідач є субєктами господарювання та уклали спірний договір при здійсненні своєї господарської діяльністі, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Господарський кодекс України.

Частина 2 ст. 193 ГК України вказує на те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки товару для державних потреб.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зі змісту ст. 626 ЦК України вбачається, що зобовязання між позивачем та відповідачем, що виникли на підставі спірного договору, його умовами визначено встановлення, зміну і припинення зобовязань між сторонами. Отже спірний договір є двосторонній.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 611 цього ж кодексу, правові наслідки щодо відшкодування збитків настає у разі порушення зобовязання. Таким порушенням, в даному випадку позивач зазначає прострочення боржника. Прострочення боржника, згідно ст. 612 ЦК України, настає тоді, коли він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки. Однак, прострочення боржника не настає, якщо зобовязання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 613 вказаного кодексу, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обовязку.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, що порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини. Тобто на позивача лягає тягар доказування наявності вини відповідача, збитків та причинного звязку між порушенням зобовязання відповідачем та збитків, які виникли у позивача внаслідок такого порушення.

Згідно ч.2 ст. 218 ГК України, встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

ТОВ “ДіСі”, надало суду такі докази, а саме, з наданих відповідачем копій листів, вбачається, що у вересні 2006 р., що є ІІІ-ім кварталом, Міністерству оборони України було запропоновано прийняти продукцію за спірним Договором, на що останній повідомив про неможливість отримати товар в звязку з відсутністю коштів для його оплати і виклав прохання про здійснення поставки у VI-му кварталі 2006 р., що і було виконано відповідачем у подальшому. Відсутність претензій до відповідача стосовно виконання своїх зобовязань, Міноборони України також виклало у листі №246/584 від 03.04.2006 р. (а.с. 44).

Таким чином, відповідач довів, що прострочення зобовязання за Договором сталося не за його вини, оскільки він доклав всіх зусиль для його належного виконання, що виключає можливість його відповідальності.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м.Києва підлягає скасуванню в звязку з тим, що не дослідивши всі докази по справі, а саме лист № 282/2784 від 28.09.2006 р. Міністерства оборони України до відповідача, суд першої інстанції прийшов до висновків, що не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права і прийняття невірного рішення по справі.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не було надано суду належних доказів на спростування викладеного в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, неповне зясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Компанія ДіСі” задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 25.09.2007 р. в справі №13/307 скасувати та прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6; р/р 35223110003192, ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172, Код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Компанія ДіСі” (02160, м. Київ, пр-т Воззєднання, 1; р/р: 26003056100121, МФО 380775, Код 31350429) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 282,00 грн. (двісті вісімдесят двігрн.).

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Справу №13/307 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

СуддіМихальська Ю.Б.

26.11.07 (відправлено)