Рішення № 117200423, 21.02.2024, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/7467/23

Провадження № 2/346/507/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Тимошишин І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

свої вимогипозивачобґрунтовуєтим,що21.02.2020 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №327844528 на умовах строковості, зворотності, платності, із зобов`язанням клієнта повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

28.11.2018 року між ТОВ «Мінівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. 31.12.2020 року додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти тест договору у новій редакції.

20.10.2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» (якому відповідно до реєстру боржників № 88 від 08.07.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 перейшло право грошової вимоги від ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога») та позивачем укладено договір факторингу № 20102022, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги, зокрема, за кредитним договором № 327844528 від 21.02.2020 року. Відповідно до Реєстру прав вимог № 1 від 21.10.2022 року до вказаного договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до відповідача на суму 16073,50 грн., з яких: 6999,60 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 9073,90 грн. - заборгованість за відсотками.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити відсотки за користування коштами в порядку, передбаченому договором. Однак, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав та після відступлення позивачу прав грошових вимог не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати в розмірі 2 684 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві вказав про розгляд справи у відсутності представника ( а.с. 1-3 ).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме за зареєстрованим місцем проживання, шляхом надсилання судових повісток про виклик до суду. Причин своїх неявок відповідач суду не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи в його відсутності та не подав відзив на позов.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 р.).

За таких обставин, з урахуванням положень ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.207ЦКУкраїни правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1статті 638 ЦК Українивстановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною 1статті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054ЦКУкраїни встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Нормоюстатті 639 ЦК Українипередбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Закон України «Про електронну комерцію»визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті3 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12Закону України«Про електронну комерцію»визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ст.11 Закону України«Про електронну комерцію»передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Судом встановлено, що 21.02.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 327844528, підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 7 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.3, п.1.4 або 1.5 цього договору. Кредит надається строком на 28 днів від дати отримання кредиту позичальником ( а.с. 5-6 ).

Положеннями 1.3, 1.4, 1.5 договору встановлено що на період строку, визначеного п.1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,01 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом. У випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовуються базова процентна ставка в розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між фактично сплаченими відсотками за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом; базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом, вказаного в п. 1.2 договору, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 0,01 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, в усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п.1.4 цього договору.

Згідно з графіком розрахунків (Додаток №1 до вказаного договору № 327844528 від 21.02.2020 року), сторонами погоджено, що сума кредиту становить 7 000 грн., сума нарахованих процентів 19,60 грн., разом до сплати 7019,60 грн. У разі користування кредитом понад строк, вказаний в п. 1.2 договору, до відносин сторін застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в порядку, передбаченому договором ( а.с. 6, зворот ).

Судом також встановлено, що між сторонами вказаного договору 20.03.2020 року укладена додаткова угода до договору № 327844528 від 21.02.2020 року, згідно з якою сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит, на 30 днів. Починаючи з 20.03.2020 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,70 % в день від суми кредиту за дисконтною процентою ставкою ( а.с. 7 ).

Відповідно до платіжного доручення від 21.02.2020 року ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» здійснено переказ коштів згідно з договором № 327844528 від 21.02.2020 року ОСОБА_1 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 ( а.с. 8 ).

В позовній заяві зазначено, що 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Позивач також вказує, що відповідно до Реєстру боржників №88 від 08.07.2020 року до договору факторингу №28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 327844528.

Згідно з наданою позивачем додатковою угодою №26 від 31.12.2020 до договору факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.

Відповідно до умов цієї додаткової угоди за договором факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01 ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога», як клієнт, зобов`язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс», як фактору, права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором ( а.с. 9-11).

Згідно з пунктом 4.1 додаткової угоди наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.

20.10.2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу № 20102022, згідно з п. 2.1 якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах права вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 12-13).

Відповідно до п. 4.1 зазначеного договору право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у додатку до цього договору.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) за кредитним договором № 327844528 визначено в сумі 16073,50 грн. (сума заборгованості за основною сумою 6999,60 грн.; за відсотками 9073,90 грн. (а.с. 14)).

Розмір заборгованості позивачем визначено у розрахунку, проведеному за період з 21.10.2022 року по 30.11.2023 року, що підписаний представником позивача ОСОБА_2 ( а.с. 15).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та відповідачем у цій справі укладений 21.02.2020 року, тобто після укладення 28.11.2018 року договору факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога», за умовами якого клієнт ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» передав фактору ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Тобто, лише 20.10.2022 року на підставі договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» передало фактору ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, однак, право вимоги на борги за кредитним договором з відповідача в даний пакет не могло входити.

Слід зазначити, що позивачем не надано копії реєстру боржників від 28.11.2018 року до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», а також реєстру боржників 88 від 08.07.2020 року до цього договору (( на який він посилається в позовній заяві); не долучено договір факторингу № 28/1118-01. При цьому, копія витягу з Реєстру прав вимоги № 1 від 20.10.2022 року до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року містить інформацію лише про прізвище боржника та номер кредитного договору № 327844528 без зазначення дати його укладання, тобто позивачем не доведено, що саме за спірним договором було передано право вимоги.

За таких обставин суд дійшов висновку, що до ТОВ «Таліон Плюс» не перейшло право вимоги за кредитним договором №327844528 від 21.02.2020 року, а отже останнє не набуло прав нового кредитора за вказаним договором, що, в свою чергу, спростовує дійсність наступного переходу права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Отже, до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 327844528, оскільки кредитний договір укладений 21.02.2020 року, а договір факторингу, за умовами якого фактору ТОВ «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитними договорами, укладений 28.11.2018 року, тобто до укладення спірного кредитного договору. Оскільки відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, та договір факторингу (відступлення права вимоги) є похідним від кредитного договору, тому він не може бути укладений раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги. Позивачем не надано доказів, які підтверджують ту обставину, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у встановленому законом порядку набуло статус нового кредитора за кредитним договором № 327844528 від 21.02.2020 року до відповідача, а відтак і право вимоги до нього.

Тому взадоволенні позовуслід відмовитиу зв`язкуз безпідставністюпозовних вимог,в зв`язкуз чимне підлягаютьприсудженню накористь позивачапонесені нимсудові витрати.

На підставі викладеного, ст.ст. 207, 525, 627-629, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 81, 76, 141, 263-265, 268, 273, 274, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №327844528 від 21.02.2020 року в загальному розмірі 16073 гривні 50 копійок, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 23 лютого 2024 року.

Суддя: Яремин М. П.