Ухвала суду № 117198510, 21.02.2024, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районий суд м.Харкова

Номер провадження № 1-в/641/20/2024 Справа № 641/9169/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:головуючого судді ОСОБА_1 , за участю заявника представника потерпілого адвоката ОСОБА_2 , секретаря ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2 про стягнення процесуальних витрат у кримінальному провадженні,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотанняпредставника потерпілого - адвоката ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42013220030000019 від 04.03.2013 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст.127,ч.3ст.371,ч.2ст.372 ККУкраїни. Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.12.2021 року кримінальне провадження за № 42013220030000019 від 04.03.2013 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 372 КК України закрито на підставі ст. 49 КК України та звільнено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 372 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності. Проте, ухвалою суду не вирішувались питання про стягнення судових витрат на правову допомогу, оскільки у потерпілого не було можливості надати кінцевий розрахунок процесуальних витрат. У зв`язку із чим, представник потерпілого просив стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 процесуальні витрати, пов`язані із наданням правової допомоги в розмірі 61000,00 грн.

Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час розгляду клопотання про стягнення процесуальних витрат у кримінальному провадженні повідомлялись у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 5ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Дослідивши клопотання представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2 , суд дійшов наступного.

Так, Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.12.2021 року кримінальне провадження за № 42013220030000019 від 04.03.2013 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 372 КК України закрито на підставі ст. 49 КК України та звільнено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 372 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17червня 2020року у справі №598/1781/17 (провадження №13-47кс20) ВП ВС дійшла висновку, що кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком.

Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Очевидно, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо. Таким чином, ВП ВС вважає, що це питання може бути вирішене й ухвалою суду.

Нормами КПК встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч.1 ст.368, ч. 4 ст.374 КПК). Оскільки ст.126 КПК визначено, що означене питання може бути вирішено й ухвалою суду, ВП ВС зробила висновок, що у випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат.

Разом з цим, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою, а тому в разі її звільнення потерпілий не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної шкоди в порядку цивільного судочинства. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 19.11. 2019 у справі справа № 345/2618/16-к.

Вирішуючи питання щодо процесуальних витрат, суд має чітко дотримуватись вимог глави 8 КПК України, яка регламентує поняття процесуальних витрат у кримінальному процесі, їх види та порядок відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Так, відповідно до ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються із, зокрема, витрат на правову допомогу та витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Згідно з п.3 ч.1 ст.91КПК України розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Положеннями ст.59Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху». Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим («Двойних проти України», «Гімайдуліна і інших проти України», «East/West Alliance Limited» проти України», «Баришевський проти України»).

На підтвердження понесених процесуальних витрат представником потерпілого - адвокатом ОСОБА_2 надано:

-договір про надання правової допомоги, укладений між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_6 від 30.11.2016 р;

- додаткову угоду від 30.11.2016р., відповідно до якої сторони узгодили оплату (гонорар) за юридичні послуги у фіксованому розмірі 1000 грн. за кожний місяць, незалежно від кількості судових засідань;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру № б/н від 31.12.2016 р., згідно якої адвокат ОСОБА_2 отримав 1000,00 грн. на підставі договору від 30.11.2016 р. по справі № 641/9169/16-к в грудні 2016 р.;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру № б/н від 31.12.2017 р., згідно якої адвокат ОСОБА_2 отримав 12000,00 грн. на підставі договору від 30.11.2016 р. по справі № 641/9169/16-к в січні грудня 2017р.;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру № б/н від 31.12.2018 р., згідно якої адвокат ОСОБА_2 отримав 12000,00 грн. на підставі договору від 30.11.2016 р. по справі № 641/9169/16-к в січні грудня 2018р.;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру № б/н від 31.12.2019 р., згідно якої адвокат ОСОБА_2 отримав 12000,00 грн. на підставі договору від 30.11.2016 р. по справі № 641/9169/16-к в січні грудня 2019р.;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру № б/н від 31.12.2020 р., згідно якої адвокат ОСОБА_2 отримав 12000,00 грн. на підставі договору від 30.11.2016 р. по справі № 641/9169/16-к в січні грудня 2020р;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру № б/н від 27.01.2022 р., згідно якої адвокат ОСОБА_2 отримав 12000,00 грн. на підставі договору від 30.11.2016 р. по справі № 641/9169/16-к в січні грудня 2021р.;

- акт здачі- прийому виконаних робіт (послуг) до договору від 30.11.2016 р., відповідно до якого адвокат ОСОБА_2 надав ОСОБА_6 правову допомогу, передбачену договором від 30.11.2016 р., а саме представлення інтересів потерпілого ОСОБА_6 (участь в судових засіданнях) в Комінтернівському районному суді м. Харкова (справа № 641/9169/16-к) при розгляді кримінального провадження за № 42013220030000019 від 04.03.2013 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 за ч.2 ст.127, ч.3 ст. 371, ч.2 ст. 372 КК України, загальна вартість наданої адвокатом правничої допомоги від 30.11.2016 р. складає 61000,00 грн.

Аналізуючи вказане, виходячи із загальних засад справедливості, співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд дійшов висновку про присудження на користь потерпілого ОСОБА_6 процесуальних витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги у розмірі 61000,00 гривень, оскільки зазначені витрати документально були підтверджені.

Керуючись ст.ст.118,126,372,392,395, КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2 про стягнення процесуальних витрат у кримінальному провадженні задовольнити.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_9 , АДРЕСА_3 , процесуальні витрати, пов?язані із наданням правової допомоги у розмірі - 61 000 (шістдесят одна тисяча) грн. 00 коп.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя- ОСОБА_1