Рішення № 117190634, 14.02.2024, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/10712/23

2/303/1659/23

Ряд. стат. звіту - 61

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Мирошниченко Ю.М.

з участю секретаря судових засідань Лукач К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мукачівської міської ради та ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Переста Яна Олександрівна про визнання майнових прав і обов`язків забудовника на житловий будинок в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з позовною заявою ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить незавершений будівництвом будинок АДРЕСА_1 відсотки. Позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак отримала відмову через відсутність правовстановлюючого документу. Просить визнати за нею майнові права забудовника в порядку спадкування за законом після смерті матері.

Мукачівська міська рада заперечує проти позову, покликаючись на те, що дозвіл на будівництво спірного об`єкта, окрім ОСОБА_3 , надавався також ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що унеможливлює набуття позивачкою прав забудовника у повному обсязі. Також вказує на відсутність у справі відомостей про надання для забудови земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Переста Я.О., залучена позивачкою до участі в справі як третя особа, до суду також не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 76-79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є дочкою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 15-17).

Позивачка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 13).

Будинок АДРЕСА_2 внаслідок повені, що сталася 4-5 листопада 1998 року, був повністю зруйнований (а. с. 20).

З дозволу виконавчого комітету Мукачівської міської ради на період відбудови будинку позивачку з матір`ю було відселено до квартири фонlу житла для тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 52).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1841 від 23.11.1998 р. було затверджено порядок кредитування нового будівництва та відновлення житла і надвірних споруд для жителів Закарпатської області, які постраждали внаслідок стихійного лиха.

На виконання цієї постанови головою Закарпатської державної адміністрації 26.11.1998 р. видано розпорядження № 430 «Про порядок забезпечення житлом громадян, які постраждали від паводка 1998 року», яким затверджено єдині форми угод щодо надання коштів у рахунок кредиту між Мукачівським міськвиконкомом та відділенням Ощадного банку, делеговано право здійснювати надання кредитів з укладанням тристоронніх угод між міськвиконкомами на місцях та громадянами-позичальниками.

Відповідно до цього 09.02.1999 р. головою Мукачівської міської ради видано розпорядження № 97 «Про порядок забезпечення житлом громадян, які постраждали від паводку 1998 року» та розпорядження № 351 від 20.04.1999 «Про затвердження Положення «Про механізм обліку виконання будівельних робіт та освоєння кредиту по житлу, що потерпіло від паводку 1998 року», яке затверджено рішенням сесії Мукачівської міської ради від 29.04.1999 р.

У лютому 1999 року між Мукачівським міським виконавчим комітетом, ОСОБА_3 та керуючим Мукачівським відділенням Ощадбанку N° 7287 ОСОБА_3 було укладено трьохсторонній кредитний договір № 2119004267, за яким мати позивачки отримала державну грошову допомогу у розмірі 14829 гривень для відбудови житла за адресою АДРЕСА_2 , зруйнованого внаслідок паводку 1998 року (а. с. 32-34).

Крім цього, рішенням 11-ої сесії 3(23)-го скликання Мукачівської міської ради від 29.04.1999 року «Про роботу виконавчого комітету міської ради з ліквідації наслідків осінньої повені» матері позивачки, як потерпілій від наслідків паводку та особі, що фактично проживає з сім`єю і прописана в будинку АДРЕСА_2 , було надано будівельні матеріали для відбудови зруйнованого паводком житлового будинку на цій же ділянці (а. с. 23-24).

28.05.1999 р. між ОСОБА_3 та ЗАТ «Будівельне Управління № 1» був укладений договір № 22 про виконання ремонтно-будівельних робіт (а. с. 35, 36).

13.06.2000 р. перший заступник голови Мукачівської міської ради повідомив ОСОБА_3 про те, що питання щодо проведення оздоблювальних робіт на Вашому будинку обговорено з Головою правління ЗАТ БУ № 1 п. Данчаничем І.В. Роботи будуть розпочаті з початком надходження будівельних матеріалів. Строк Вашого відселення перенесено до приведення до ладу жилої кімнати і кухні Вашого новозбудованого будинку (а. с. 31).

За інформаційною довідкою КП «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експлуатаційної оцінки», будинок садибного типу № 7 з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 побудований згідно з проектною документацією, затвердженим генпланом та дозволом на виконання будівельних робіт № 412 за 1999 рік. Відсоток готовності - 84% (а. с. 21).

Також матеріали справи містять технічні умови з газифікації, акт приймання-здачі на розрахунковий електролічильник, договір на користування електричною енергією (2003 р.), рахунок на оплату технічних умов водопостачання будинку АДРЕСА_2 (2006 р.), згідно з якими газо-, водо- та електропостачання до будинку здійснювалося зусиллями та коштом матері позивачки (а. с. 47-50).

На підставі викладеного судом встановлено, що єдиним фактичним забудовником будинку АДРЕСА_2 була ОСОБА_3 .

Не заперечує цього й міська рада, посилаючись, однак, на те, що дозвіл на будівництво зазначеного будинку, окрім ОСОБА_3 , надавався також її матері - ОСОБА_4 та брату - ОСОБА_2 .

Дійсно, у дозволі управління архітектури та містобудування м. Мукачов на виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку АДРЕСА_2 зазначено три особи (а. с. 22). Проте, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_2 не проживає з 1992 року, що підтвердили близькі сусіди позивачки (а. с. 37, 38). Зокрема ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали до суду нотаріально посвідчену заяву, в якій вказали, що ОСОБА_2 у 1992 році виїхав за межі України й до цього часу не повернувся. Начальник поліції м. Мукачево також повідомив, що місцезнаходження ОСОБА_2 не встановлено (а. с. 45). Водночас ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 18), а отже ні вона, ні її син не були й не могли бути забудовниками нового будинку на місці знищеного повінню старого домоволодіння.

До того ж нормами статті 17 Закону України «Про власність», який діяв під час будівництва спірного будинку, передбачалося, що майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

Таким чином, ОСОБА_2 пов`язаний з предметом спору суто формально, а саме дозволом на проведення будівельних робіт, яким він не скористався, участі в будівництві спірного об`єкта не брав, членом сім`ї забудовника на той час вже не був.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України ОСОБА_3 на відміну від свого брата прийняла спадщину після ОСОБА_4 .

На тій же правовій підставі позивачка вважається такою, що прийняла спадщину після ОСОБА_3 , разом з якою проживала в спірному будинку від народження до дня смерті матері й наразі продовжує в ньому проживати, що підтверджується фактом її реєстрації за вказаною адресою та не оспорюється міською радою.

Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Водночас будь-хто з потенційних забудовників претензій на частку в праві на незавершене будівництво у цій справі не претендує.

Відповідно до частин другої, третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Позивачка звернулась із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, який постановою від 11.05.2023 р. відмовив у видчі їй свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючого документа на будинок (а. с. 19).

Разом з тим Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2022 року (справа № 359/9695/17) виснував, що якщо будівництво здійснювалось згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки, як забудовника входять до складу спадщини на підставі статті 1216 ЦК України.

Загальними засадами цивільного законодавства з-поміж іншого є справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі N 390/34/17).

Суд нагадує, що в розглядувані справі будівництво здійснювалось з відома та за сприяння міської влади, згідно з проектною документацією, затвердженим генпланом та дозволом на виконання будівельних робіт, а отже не може вважатися незаконним навіть попри відсутність у позивачки документа на виділ для цієї мети земельної ділянки.

Водночас забудовник, а після його смерті позивачка протягом багатьох років безперешкодно, відкрито користувались будинком, були в ньому зареєстровані органом державної влади, їхнє право на володіння будинком, що розташований на відповідній земельній ділянці, ніким не оспорювалось і до подання цього позову під сумнів місцевою владою не ставилось.

За таких обставин суд не вбачає жодної свавільності у діях забудовника і вважає, що відмова його спадкоємцю у можливості завершити будівництво було б украй несправедливим.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 76-83, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право забудовника будинку АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Мукачівська міська рада, місцезнаходження: м. Мукачево, пл. Духновича Олександра, буд.2.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Переста Яна Олександрівна, місцезнаходження: м. Мукачево, пл. Духновича Олександра, 10/5.

Повний текст рішення складено 23.02.2024 року.

Головуючий Юрій Мирошниченко