Рішення № 117162781, 22.02.2024, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/383/23

38

2/339/6/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2024 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Скригун В.В.

при секретарі Ганчар Л.В.

представника відповідача Ільницького Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду та з урахуванням уточненої позовної заяви, просить стягненути з відповідача заборгованоність в розмірі 24 098,92 грн. за кредитним договором № 981919443 від 18 лютого 2021 року та судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 18 лютого 2021 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 981919443 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідач добровільно перейшла на офіційний сайт товариства, обрала для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначила свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримала грошові кошт и у сумі 8000 грн., пройшла декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини з товариством та уклала кредитний договір. Договір було підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю - ідентифікатора №MNV76E4J, який було їй направлено на номер мобільного телефону - НОМЕР_1 .

Після цього, товариством було перераховано відповідачу на банківську карту НОМЕР_2 , кошти в сумі 8000,00 грн., строком на 30 днів, зі сплатою 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту та до закінчення строку на який він видавався.

28 листопада 2018 року між первісним кредитором - ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТзОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за даним кредитним договором.

05 серпня 2020 року між ТзОВ "Таліон Плюс" та ТзОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТзОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

04 серпня 2023 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено договір факторингу №04/08/23-01, згідно із яким до ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_1 не виконала умови взятого на себе зобов`язання, не погашала кредит та не сплачувала проценти за користування ним. Загальна сума заборгованості становить 24 098,92 грн, яка складається: 7999,20 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16 099,72 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Також представник позивача, посилаючись на п.19 розділу «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, зазначає, що строки позовної давності ним не пропущено.

Ухвалою суду від 08 вересня 2023 року позовну заяву за клопотанням представника позивача прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

13 жовтня 2023 року представником позивача ОСОБА_2 подано уточнену позовну заяву з долученням доказів по справі.

31 жовтня 2023 року представник відповідача ОСОБА_3 подав відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 відмовити. Заперечення проти позову обґрунтовує тим, що в позовній заяві відсутні відомості про тіло кредиту та не доведено факт відступлення права грошової вимоги відносно ОСОБА_1 за кредитним договором №981919443 від 18 лютого 2021 року від первісного кредитора - ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТзОВ «Таліон Плюс», відповідно, від ТзОВ «Таліон Плюс» до ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та, відповідно, від ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТзОВ «ФК «ЕЙС». Відповідачем сплачено кредит шляхом списання з її картки «ПриватБанк», оскільки під час підписання договору нею надана була згода на автоматичне списання коштів (а.с.102-106).

Ухвалою суду від 03 листопада 2023 року судом витребовано докази у позивача та АТ КБ "ПриватБанк".

Ухвалою суду від 11грудня 2023 року судом витребовано докази у ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

22 грудня 2023 року представником позивача подано додаткові пояснення по справі, в яких останній вказав, що під час аналізу матеріалів справи зареєстрованих в системі «Електронний суд» було виявлено, що окремі додатки до позовної заяви, не були завантажені з технічних причин, а саме: акт прийому передачі реєстру боржників до договору факторингу № 04/08/23-01 від 04.08.2023. Звертає увагу суду на те, що згідно з матеріалами справи відповідач виконував умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі і це свідчить про те, що відповідач усвідомлювала існування даного договору та визнавала його зобов`язання за нею. Відповідачем не надано до суду спростування щодо правильності проведеного позивачем розрахунку суми заборгованості чи наявності помилок у розрахунку. А тому вважає, що проведений розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитний договір № 981919443 від 18 лютого 2021 року є повним та правильним. Також вважає, що взяті на себе зобов`язання відповідач не виконала, у передбачені в договорах строки грошові кошти та нараховані відсотки не повернула, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, а тому наявні підстави для висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими (а.с.200-207).

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Надіслав на адресу суду заяву, в якій просить справу розглядати без його участі. Позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ільницький Я.І. у судовому засіданні просив відмовити в задоволені позову, оскільки відповідачем здійснювалось погашення боргу та представником позивача не доведено факт відступлення права грошової вимоги відносно ОСОБА_1 за кредитним договором №981919443 від 18 лютого 2021 року від первісного кредитора - ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТзОВ «Таліон Плюс», відповідно, від ТзОВ «Таліон Плюс» до ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та, відповідно, від ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТзОВ «ФК «ЕЙС».

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до ст. 12 ЦПК України. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення усіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання умов кредитного договору.

18 лютого 2021 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 981919443.

За цим договором товариство зобов`язалось надати відповідачу кредит без конкретної споживчої мети на суму 8000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Сторони погодили, що кредит надається строком - 30 днів (п.1.2 Договору).

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється в розмірі 3,65 відсотків річних, що становить 0,01 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним (п.1.4.1 Договору).

Відповідно до п.1.4.3. Договору у випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору (а.с.8-11).

На підтвердження факту отримання відповідачем вказаних коштів за кредитним договором у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві, представник позивача надав суду копію платіжного доручення від 18 лютого 2021 року на суму 8000,00 грн. (а.с.6).

Згідно із графіком розрахунку відповідач зобов`язувався повернути кредит 20 березня 2021 року в розмірі 8024,00 грн. (зворотна сторона а.с.11).

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1,2,4 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Із матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2018 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» уклало Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТзОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТзОВ «Таліон Плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату (а.с.25-28).

При цьому в якості доказів позивач надав лише бланки додатків до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018року, а саме: форми реєстру прав вимоги; форми повідомлення боржника за кредитним договором та форму акта повернення прав вимоги, а також витяги з додаткової угоди №19 від 28.11.2019 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та додаткової угоди №25 від 21.10.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, у яких відсутня інформація про визначені вимоги і до яких саме боржників (а.с.28 зворот; а.с.29-30; 12; 36 зворот, 37).

Не можна визнати належним доказом на підтвердження факту переходу права вимоги від ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТзОВ «Таліон Плюс» права вимоги за кредитним договором №981919443 наданий позивачем витяг з Реєстру боржників №135 від 25 травня 2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, зважаючи на те, що у цьому витягу зазначені лише номер і дата кредитного договору, прізвище позичальника та сума боргу, але не вказано, станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, всі суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, напрямки та підстави їх нарахування та відсутні відомості про те, що матеріали кредитної справи (з даними про погашення кредиту та інше) передавались новому кредитору, як це передбачено ч.1 ст.517 ЦК України (а.с.43). Крім того, вказаний витяг не містить підписів уповноважених осіб та печаток клієнта та фактора, а сформований і підписаний лише представником однієї сторони договору - директором ТОВ «Таліон Плюс».

Також у матеріалах справи відсутнє повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та будь-яке підтвердження про направлення відповідачу такого повідомлення за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.

З матеріалів справи встановлено, що 05 серпня 2020 року між ТзОВ "Таліон Плюс" та ТзОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТзОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТзОВ «Таліон Плюс» за плату (а.с.31-33).

При цьому, в якості доказів позивач надав лише бланки додатків до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, а саме: форми реєстру прав вимоги; форми повідомлення боржника за кредитним договором та форму акта повернення прав вимоги, а також додаткову угоду від 05.08.2023 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020; додаткову угоду №1 від 10.08.2020 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, додаткову угоду №2 від 03.08.2021 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, додаткову угоду №3 від 30.12.2022 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, у яких відсутня інформація про визначені вимоги і до яких саме боржників (а.с.35 зворот; 36; 57- 57 зворот).

Також у матеріалах справи відсутнє повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та будь-яке підтвердження про направлення відповідачу такого повідомлення за договором факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року.

Окрім того, судом встановлено, що 04 серпня 2023 року між ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТзОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу №04/08/23-01, відповідно до умов якого ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» передає (відступає) ТзОВ «ФК «Ейс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТзОВ «ФК «Ейс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТзОВ «Онлайн фінанс» за плату (а.с.58-61).

При цьому в якості доказів позивач надав лише бланки додатків до договору факторингу №04/08/23-01 від 04.08.2023, а саме: реєстр боржників; акт прийому-передачі реєстру боржників та акт повернення прав вимоги у яких відсутня інформація про визначені вимоги і до яких саме боржників (а.с.61 зворот; 62-62 зворот).

Також у матеріалах справи відсутнє повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та будь-яке підтвердження про направлення відповідачу такого повідомлення за договором факторингу №04/08/23-01 від 04.08.2023.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Тобто із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Разом з тим, з аналізу вказаних договорів факторингу вбачається, що право вимоги від первісного кредитора - ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до нових кредиторів, починаючи ще з 28 листопада 2018 року, а сам кредитний договір №981919443 був укладений 18 лютого 2021 року, тобто більш ніж через три роки після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.

В подальшому 05 серпня 2020 року між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанси» було укладено Договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги за вказаним договором, а 04 серпня 2023 року між ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «ФК» «ЕЙС» було укладено договір факторингу №04/08/2023-01.

З наведеного слідує, що було здійснено передачу невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в останньому не вказано.

Отже, до позивача ТзОВ «ФК «Ейс» не перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 981919443, оскільки на час укладення договору фактоингу від 28 листопада 2018 року кредитного договору із ОСОБА_1 ще укладено не було, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договром.

У зв`язку з наведеним, хоча чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги відносно ОСОБА_1 за кредитним договором №981919443 від 18 лютого 2021року від первісного кредитора - ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТзОВ «Таліон Плюс», відповідно, від ТзОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», та, відповідно, від ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТзОВ «ФК «ЕЙС».

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відтак, із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Щодо посилання представника позивача на п.19 розділу «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України як на підставу того, що строки позовної давності ним не пропущено, суд зазначає наступне. 17.03.2022 набув чинності Закон України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану», яким було внесені зміни до ЦК України, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено.

Отже, оскільки з 24 лютого 2022 року та на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви в Україні діяв правовий режим воєнного стану, а 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, відповідно до п.12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позивач не пропустив позовну давність, визначену статтею 257 ЦК України, а тому підстав для відмови у задоволенні позову у зв`язку з її пропуском н має.

Однак, з урахуванням наведеного вище, оскільки позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № від первісного кредитора, то відповідно ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» не є належним позивачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Підстав для відшкодування позивачу понесених судових витрат суд не вбачає, оскільки відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача.

Оскільки у позові відмовлено, питання про судовий збір та витрати на правничу допомогу понесені позивачем не вирішується.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

У х в а л и в :

У задоволені позову в уточненій редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - місцезнаходження: вул.Харківське шосе, буд.19, офіс 2005, м.Київ, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників НОМЕР_3 .

Суддя Скригун В. В.