Ухвала суду № 117143545, 08.02.2024, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/1655/23

УХВАЛА

Іменем України

08 лютого 2024 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М.,

за участі секретаря Рассказової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи: Бородянський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-кредо», про зняття арешту з квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . 07 лютого 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір. В забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором між ЗАТ «ОТП Банк» та нею (позивачем) був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В. 07 лютого 2007 року за реєстровим № 3057. У зв`язку із виникненням боргу за вказаним кредитним договором, ЗАТ «ОТП Банк» звернувся до вказаного приватного нотаріуса, який 16 березня 2010 року вчинив виконавчий напис № 2228. ЗАТ «ОТП Банк» надіслав вказаний виконавчий напис до Бородянського відділу державної виконавчої служби для звернення стягнення на вказану вище квартиру. 09 квітня 2010 року державним виконавцем Бородянського районного ВДВС ГТУЮ у Київській області Мурихіним С.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 18578314 з виконання виконавчого напису № 2228 з накладенням арешту на квартиру АДРЕСА_1 . 05 листопада 2010 року ПАТ «ОТП Банк» відступило право вимоги за вказаними вище договорами ТОВ «ОТП Факторинг Україна». 28 липня 2011 року на підставі письмової заяви попереднього кредитора (ПАТ «ОТП Банк») державним виконавцем у виконавчому провадженні № 18578314 було винесено постанову про повернення виконавчого документа згідно п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Посилаючись на положення ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній станом на день винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа), де зазначено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника, позивач вказує, що державним виконавцем Кудрановським Ю.В., в порушення вказаних вище вимог, не було знято арешт з квартири боржника. У зв`язку з наведеним, а також з урахуванням того, що особа в інтересах якої накладено арешт, не має жодних майнових і фінансових претензій до позивача, виконавче провадження розпочате і закінчене за заявою стягувача ще у 2011 році, на теперішній час вона (позивач) немає можливості розпоряджатися своєю власністю, а саме квартирою АДРЕСА_1 , а тому вважає, що арешт який внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним № 9746172 на підставі постанови ВДВС Бородянського РУЮ від 09 квітня 2010 року у виконавчому провадженні № 18578314 підлягає скасуванню. Враховуючи наведене, позивач просить зняти арешт, накладений постановою ВДВС Бородянського РУЮ від 09 квітня 2010 року у виконавчому провадженні № 18578314, реєстраційний номер обтяження: 9746172.

Ухвалою суду від 18 липня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою суду від 21 листопада 2023 року до участі у справі було залучено в якості співвідповідача - ОСОБА_2 , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-кредо», оскільки у підготовчому засіданні представником позивача було повідомлено про відступлення у подальшому вказаним особам право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

У підготовчому засіданні позивач та її представник адвокат Смирнова Т.В. позов підтримали.

Відповідач - АТ «ОТП Банк» свого представника в підготовче засідання не направив, відповідно до заяви просив розглянути справу без участі його представника, вказав, що на сьогодні не має жодних майнових та фінансових претензій до позивача, оскільки право вимоги по кредиту було відступлене іншому відповідачуТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Відповідач - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» свого представника в підготовче засідання не направив, відповідно до заяви просив розглянути справу без участі йог представника, вказав, що не має жодних майнових та фінансових претензій до позивача, не заперечує проти задоволення позову, оскільки заборгованість перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» погашена.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовчому засіданні не заперечував проти позову.

Третя особа - ТОВ «Фінансова компанія Інвест-кредо» свого представника у підготовче засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час і місце проведення підготовчого засідання повідомлене належним чином.

Третя особа - Бородянський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) свого представника у підготовче засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Бородянському районному ВДВС ГТУЮ у Київській області перебував виконавчий напис № 2228, вчинений 16 березня 2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1

09 квітня 2010 року державним виконавцем Мурихіним С.В. відкрито виконавче провадження № 18578314 та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: 9746172).

28 липня 2011 року старшим державним виконавцем Кудрановським Ю.В. повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому арешт, накладений державним виконавцем 09 квітня 2010 року у виконавчому провадженні № 18578314, відкритому на виконання виконавчого напису № 2228, вчиненого 16 березня 2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., не знято.

Звертаючись з вказаним позовом до суду, позивач, як на підставу для його задоволення, посилалася на те, що, незважаючи на повернення виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 18578314, в рамках якого було накладено арешт на належне їй нерухоме майно, державним виконавцем не було вчинено дій направлених на зняття арешту з майна боржника, у зв`язку з чим, позивач не має можливості вільно реалізовувати своє право власності щодо свого майна. Посилаючись на ст. 317, 319 ЦК України, якими передбачено право власника на власний розсуд володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном, позивач вважає, що має право на зняття арешту з належного їй майна відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною першою статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згідно частини першої статті 19ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Отже, у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей19,20 ЦПК Українирозглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. 1, 2 постанови від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, вимоги сторони виконавчого провадження про звільнення майна з-під арешту розглядається в порядку, передбаченому для розгляду скарг на дії виконавця. Інші особи, які не є учасниками виконавчого провадження та є власниками або володільцями майна, можуть заявити свої вимоги про звільнення майна з-під арешту в порядку позовного провадження.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, в рамках якого державним виконавцем в порядку виконання виконавчого напису було накладено арешт на квартиру позивача, а тому законом для боржника встановлений інший порядок захисту його майнових прав як сторони виконавчого провадження шляхом оскарження дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця.

Зазначений висновок підтверджується позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, у якій зазначено, що, установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділомVII ЦПК України. Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255ЦПК України. Висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255ЦПК України єобґрунтованими, оскільки арешт накладено на майно особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.

Суд відзначає, що в даному випадку між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тобто арешт майна не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби.

Згідно з частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконаннярішень іншихорганів (посадовихосіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У свою чергу, судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Згідно зі статтею 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, за правилами адміністративного судочинства мають оскаржуватися рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання ухвалених в адміністративній справі судових рішень, а також виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку судового оскарження.

Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 465/8224/21.

Згідно пункту 1 частини першої статті 255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Враховуючи, що за встановлених судом обставин, ОСОБА_1 не може виступати позивачем у цій справі та заявлені нею вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки законом передбачено інший порядок оскарження дій, бездіяльності та рішень виконавця, суд вважає, що провадження у цивільній справі слід закрити.

За змістом п. 5 ч. 1 ст.7Закону України«Про судовийзбір» сплачена при зверненні до суду сума судового збору повертається у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Керуючись ст. 19, 255, 256, 260, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи: Бородянський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-кредо», про зняття арешту з квартири - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду з такою вимогою в порядку адміністративного судочинства до Київського окружного адміністративного суду.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок, сплачений нею 05 липня 2023 року, квитанція 1907807 від 05.07.2023.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.261 ЦПК України.

Повний текст ухвали суду складено 20 лютого 2024 року.

СуддяМ. Герасименко