Ухвала суду № 11711330, 15.07.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2010 р.Справа № 2-а-42922/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Калиновського В.А. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

представника позивача - Гедзей Н.В.,

представника відповідача - Лисенко М.В.,

представника відповідача - Літкевич О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2010р. по справі №2-а-42922/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Харківенергоремонт" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання дій протиправними та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Харківенергоремонт», звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова №0000421600/0 від 14.10.2009р.; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова щодо проведення виїзної позапланової документальної перевірки з питань достовірності відображення залишку відємного значення з ПДВ за період з 01.01.2009р. по 31.07.2009р. в частині перевірки періоду з 01.01.2009р. по 31.05.2009р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що підстав для проведення перевірки не існувало, акт перевірки від 30.09.2009р. №1862/16-004/30882066 містить хибні висновки про наявність в діях ТОВ «НВП «Харківенергоремонт» порушень податкового законодавства, яких платник насправді не вчиняв. Податковий кредит з ПДВ був сформований ТОВ «НВП «Харківенергоремонт»на підставі належно оформлених податкових накладних, складених особами, що мали статус платників податку на додану вартість, господарські операції з цими особами мали реальний характер, були вчинені в межах правочинів, що відповідають вимогам закону.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Харкова, з поданим позовом не погодився.В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що платник ПДВ має право на включення до складу податкового кредиту звітного податкового періоду сум податку за податковими накладними, що були складені в попередніх звітних податкових періодах, лише за умови подання разом з декларацією скарги на постачальника. Однак, позивач, не отримавши своєчасно від своїх контрагентів податкових накладних, свого обовязку по подачі скарг до податкового органу не виконав, скарг до ДПІ у Ленінському районі м.Харкова не подавав, а отже самостійно прийняв рішення не формувати податковий кредит за рахунок неотриманих у належному звітному податковому періоді податкових накладних. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від15.03.2010р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Харківенергоремонт" задоволено частково, а саме: скасовано рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 14.10.2009р. №0000421600/0; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України „Про податок на додану вартість" , КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представники відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просили скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, в межах апеляційної скарги, та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Харківенергоремонт», як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться на обліку в ДПІ у Ленінському районі міста Харкова.

З 21.09.2009р. по 25.09.2009р. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Харківенергоремонт» (ідентифікаційний код 30882066) з питань достовірності відображення залишку відємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за період з 01.01.2009р. по 31.07.2009р.

Результати перевірки оформлені актом від 30.09.2009р. №1862/16-004/30882066.

14.10.2009р. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова з посиланням на даний акт було прийнято податкове повідомлення рішення №0000421600/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 74456,00грн. (основний платіж 52767,00грн.; штраф 21688,00грн.).

Фактичною підставою для винесення спірного правового акту індивідуальної дії слугував відображений в акті від 30.09.2009р. №1862/16-004/30882066 висновок ДПІ у Ленінському районі міста Харкова про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Харківенергоремонт» положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: включення до складу податкового кредиту січня-червня 2009р. податкових накладних попередніх звітних податкових періодів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд першої інстанції правомірно зазначив наступне.

Правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість регламентовані п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», де вказано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Системно аналізуючи положення Закону України «Про ПДВ», колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності контрагента субєкта права платника податку на додану вартість обєкта оподаткування, визначеного ст.3 Закону України «Про ПДВ».

Тому з огляду на приписи ст.3 Закону України «Про систему оподаткування», де вказано, що одним із принципів побудови системи оподаткування є обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства, суд першої інстанції правомірно вказав на те, що сума податкового кредиту має бути відображена в документі обовязкової податкової звітності платника ПДВ за той звітний податковий період, коли виник обєкт оподаткування, тобто, коли була здійснена господарська операція, яка є обєктом оподаткування ПДВ. Юридичною гарантією захисту прав платника податків, який здійснює господарську операцію з придбання товарів (робіт, послуг), на формування податкового кредиту з ПДВ за господарською операцією, в якій він бере участь, є приписи п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», в силу яких в разі не отримання на свою вимогу від контрагента податкової накладної, платник ПДВ наділений правом подати до податкового органу скаргу на такого контрагента і сформувати податковий кредит за цією господарською операцією саме на підставі скарги. Разом з тим, оскільки в положеннях п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ» законодавцем зазначено про наявність у платника податків саме права на подання скарги, а не обовязку її подання, то не реалізація цього права з будь-яких причин не має своїм правовим наслідок втрату права на податковий кредит.

Окрім того, беручи до уваги при вирішенні спору і інші приписи Закону України «Про ПДВ», а саме: п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього закону, колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що право платника ПДВ на збільшення податкового кредиту має бути реалізовано не пізніше від звітного податкового періоду отримання платником ПДВ від свого контрагента відповідної належно складеної податкової накладної.

З пояснень представника відповідача, які узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що проведеною ДПІ у Ленінському районі м. Харкова перевіркою не виявлено фактів формування Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Харківенергоремонт» податкового кредиту з ПДВ за нікчемними правочинами, за господарськими операціями, які фактично не відбулись, за неналежно складеними податковими накладними, за податковими накладними, які були складені поза межами визначеного ст.5 та ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строку в 1095 днів, не виявлено фактів подвійного включення одних і тих же податкових накладних до різних звітних податкових періодів з ПДВ.

Оглянувши витребувані від позивача та долучені до справи копії податкових накладних, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що оглянуті податкові накладні складені відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ». Доказів несумісності зазначених в оглянутих накладних товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Харківенергоремонт» відповідач до суду не подав, а суд самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного зясування всіх обставин по справі таких доказів не виявив.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Колегія суддів, враховуючи те, що відповідачем, який в силу Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за ознаками ст.3 КАС України є субєктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що спірний правовий акт індивідуальної дії порушує права і інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2010 року по справі№2-а-42922/09/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2010р. по справі №2-а-42922/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Донець Л.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 20.07.2010 р.