Ухвала суду № 11709538, 01.06.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2010 р.справа № 13/630/07-АП-5/310/08-АП Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання:Гулій О.Г.

за участю представників:

позивача:- Белікова К. Г., дов. № 01 від 03.07.2009

відповідача:- не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 10 червня 2008 року

у справі № 13/630/07-АП-5/310/08-АП (категорія статобліку - 2.11.3)

за позовом закритого акціонерного товариства «Завод агротехнічних машин»

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2007р. № 0000952302/0, -

в с т а н о в и л а :

Закрите акціонерне товариство «Завод агротехнічних машин»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя № 0000952302/0 від 28.03.07, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 20435,00 грн., із яких 7074,00 грн. основний платіж, 13361,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позов обґрунтовано тим, що висновки, зроблені під час перевірки (акт від 16.03.07 № 5462302/00235826), які стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, чинному законодавству, порушують права та інтереси позивача. Позивач вважає помилковим висновок відповідача щодо визначення дати збільшення валових витрат з операцій по отриманню результатів послуг від ТОВ «ЄвроСканЕкспедиція»по даті складення актів виконаних робіт, тоді як позивачем була застосована дата міжнародної автомобільної накладної (СМR), як документа, який посвідчує і сам факт і дату надання послуг ТОВ «ЄвроСканЕкспедиція»з автомобільного перевезення вантажів, що відповідає вимогам пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також позивач не погоджується з висновком відповідача про завищення валових витрат у липні 2004 року в сумі 9745,37 грн., оскільки підприємство не здійснювало віднесення до складу валових витрат суми сплачених послуг на підставі копії акту виконаних робіт. Вказаний первинний документ у позивача є в наявності, крім того Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не повязує поняття первинного документа з визначенням його як оригіналу чи копії, а визначає необхідність його наявності як такої.

З висновком відповідача про невикористання позивачем послуг мобільного звязку з межах господарської діяльності, що призвело до завищення валових витрат в розмірі 18550,36 грн., позивачЗ не погоджується з тих підстав, що такий висновок зроблений на підстав відсутності телефону стільникового звязку на балансі позивача, наказу про використання засобу стільникового звязку у службових потребах. Разом з тим жодних доказів про використання цих послуг для здійснення негосподарської діяльності акт перевірки не містить.

Постановою господарського суду Запорізької області від 10.07.08 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.03.07 № 0000952302/0, прийняте державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити закритому акціонерному товариству «Завод агротехнічних машин»в задоволенні позовних вимог.

Відповідач зазначає, що міжнародна автомобільна накладна не містить вартості послуг з перевезення, а лише підтверджує факт надання послуги експедитора під час перевезення, що відображає шлях проходження вантажу від пункту його відправлення по пункту призначення та вартість вантажу, який переміщується. Посилаючись на положення ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідач вважає, що віднесення позивачем до складу валових витрат за рахунками-фактурами вартості автоперевезень за межі митного кордону України в сумі 120150,00 грн. без отримання актів виконаних робіт є неправомірним. Крім того, в бухгалтерському обліку позивачем витрати перераховувались за датою акта виконаних робіт.

Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат вартості автоперевезення за копією акту виконаних робіт, відповідач не погоджується з судом першої інстанції, який прийняв до уваги поданий позивачем в судовому засіданні оригінал акту, з тих підстав, що під час проведення перевірки даний документ у позивача був відсутній.

Стосовно витрат з користування послуг мобільного звязку, відповідачем в ході перевірки враховано те, що на балансі у позивача відсутній обєкт основних фондів телефон стільникового звязку, ним також підприємство не користується на правах оперативної оренди. На підприємстві відсутній наказ, що б регламентував використання засобу стільникового звязку тільки у службових потребах. Судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що мобільний телефон для отримання послуг міжнародного роумінгу використовувався при відсутності закордонних відряджень працівників підприємства.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, в поданих суду письмових запереченнях просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилається на те, що судом першої інстанції прийнято з дотримання норм процесуального та матеріального права. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000952302/0 від 28.03.07, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 20435,00 грн., із яких 7074,00 грн. основний платіж, 13361,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття означеного податкового повідомлення-рішення стали висновки, зроблені відповідачем під час проведеної виїзної планової перевірки ЗАТ «Завод агротехнічних машин»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.04 по 30.09.06 (акт перевірки від 16.03.07 № 5462302/00235826).

Перевіркою встановлено, що в порушення п.5.1, пп..5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством занижено податок на прибуток в сумі 26722,00 грн. в період ІІІ квартал 2004 року ІІІ квартал 2006 року, завищено податок на прибуток в сумі 19648,00 грн. в період ІV квартал 2004 року ІІ квартал 2006 року.

Як зазначено в акті перевірки, у період з жовтня 2004 року по січень 2005 року підприємством віднесена до складу валових витрат за рахунками-фактурами вартість автоперевезень за межами митного кордону України, наданих ТОВ «ЄвроСканЕкспедиція»в сумі 120150 грн. (без ПДВ), без отримання актів виконаних робіт, що б підтверджували як факт використання робіт так і відсутність претензій замовника до авто перевізника, у звязку з чим в порушення пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем завищені валові витрати у ІV квартал 2004 року на суму 99750 грн., у І кварталі 2005 року на суму 20400 грн. При отриманні актів виконаних робіт підприємством занижені валові витрати у І кварталі 2005 року на суму 49200 грн., у ІІ кварталі 2005 року на суму 70950 грн.

В порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством у липні 2004 року віднесена до складу валових витрат вартість автоперевезень за межами митного кордону України, наданих ТОВ «ЄвроСканЕкспедиція», в сумі 9745,37 грн. (без ПДВ) на підставі ксерокопії акту виконаних робіт від 02.03.04 № 04-0042, що призвело до завищення валових витрат у ІІІ кварталі 2004 року в сумі 9745 грн.

У період з 01.07.04 по 30.09.06 підприємством віднесено до складу валових витрат витрати з користування послугами мобільного звязку, наданими мобільним оператором «Український мобільний звязок», в розмірі 18550,36 грн. Оскільки на балансі підприємства відсутній обєкт основних фондів телефон стільникового звязку, підприємство не користується ним на правах оперативної оренди, наказ по підприємству, що б регламентував використання засобу стільникового звязку тільки у службових потребах, відсутній, відповідач дійшов висновку, що в порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством завищені валові витрати за вказаний період на загальну суму 18550,36 грн.

Викладені в акті перевірки від 16.03.07 № 5462302/00235826 факти щодо здійснених позивачем спірних операцій підтверджені наявними в матеріалах справи документами, сторонами не оскаржують ся та не спростовуються.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правильності висновків відповідача стосовно дати збільшення валових витрат з операцій по отриманню послуг з міжнародного автомобільного перевезення вантажів ТОВ «ЄвроСканЕкспедиція», але враховуючи, що виявлені під час перевірки порушення не призвели до нарахування суми основного платежу внаслідок як завищення так і заниження валових витрат, є неправомірним застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від суми встановленого актом пере6віірки заниження податку на прибуток в розмірі 26722,00 грн. без врахування завищення податку на прибуток в розмірі 19648,00 грн.

Стосовно інших виявлених відповідачем порушень судом першої інстанції встановлено, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2007 року кошти у сумі 9745,37 грн. на підставі наявних первинних документів СМR, рахунку-фактури, копії акту приймання-передачі виконаних робіт, оригінал якого було представлено суду першої інстанції в судовому засіданні.

Також визнано правомірним віднесення до складу валових витрат і вартість послуг мобільного звязку у сумі 18550,36 грн., оскільки відповідачем в цій частині недоведені порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по першому епізоду порушень.

Правовідносини з перевезення вантажів врегульовані, зокрема, Господарським кодексом України, відповідно до ст.306 якого загальні умови перевезення вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт»організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Відповідно до ст.8 угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Швеції про міжнародне автомобільне сполучення від 25.11.1970 (за ст. 7 Закону України «Про правонаступництво України»Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки) перевезення вантажів, передбачені цією Угодою, здійснюються за накладними, форма яких повинна відповідати загальноприйнятим міжнародним зразкам.

За правилами, встановленими ст.21 цією Угодою, питання, не врегульовані цією Угодою, а також міжнародними угодами, учасниками яких є обидві сторони, вирішуються згідно внутрішньому законодавству кожної із сторін.

Згідно Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.56, до якої Україна приєдналася 01.08.06, договір перевезення встановлюється накладною, яка повинна містить, в тому числі, повязані з перевезенням витрати (провізна плата, додаткові витрати, митні платежі і збори) - статті 4, 6 Конвенції.

Відповідно до ст.9 Конвенції накладна, оскільки не доведено іншого, є доказом умов договору і свідченням прийняття вантажу перевізником.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, визначають товарно-транспортну накладну як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 14.4 Правил перевезень остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником на підставі рахунка перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.

Таким чином, правовідносини між позивачем та перевізником - ТОВ «ЄвроСканЕкспедиція»врегульовані на законодавчому рівні і складення акту приймання-передачі послуг як документу, який засвідчує факт надання послуги з перевезення вантажу, в тому числі, в міжнародному сполученні, наведеними вище правовими нормами не передбачено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку акти виконаних робіт не є обовязковими первинними документами в підтвердження виконання договору перевезення та прийняття послуг з міжнародного перевезення вантажів і тому не є єдиною підставою для віднесення позивачем вартості послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.

Виходячи з суті правовідносин з перевезення вантажів автомобільним транспортом, правових норм, які регулюють вказані правовідносини, віднесення позивачем до складу валових витрат вартості послуг з перевезення на підставі міжнародних автомобільних накладних (CMR), в яких зазначена вартість послуги з перевезення (еквівалент 1500 ЕВРО), рахунків-фактур відповідає нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 цього Закону, внаслідок чого є помилковим висновок відповідача про завищення і заниження позивачем валових витрат з вказаних операцій у відповідних податкових (звітних) періодах.

З цих же підстав колегія вважає помилковим висновок відповідача про неправомірне включення до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2004 року вартості послуг з перевезення вантажів, наданих ТОВ «ЄвроСканЕкспедиція»в сумі 9745,37 грн., на підставі ксерокопії акту виконаних робіт від 02.03.04 № 04-0042.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на який посилається відповідач, не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, за наявності таких підтверджуючих документів як міжнародна автомобільна накладна (CMR), рахунок-фактура, в даному випадку копія акту приймання-здачі виконаних робіт, оригінал якого було представлено суду першої інстанції, не впливає на правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат коштів у сумі 9745,37 грн. у ІІІ кварталі 2004 року.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відображення позивачем в податковому обліку операцій з оплати послуг мобільного звязку.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-5.7 цієї статті.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється (п.5.11 ст. 5 вказаного Закону).

Відповідно до вимог п.1.32 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, колегія суддів вважає правильним твердження суду першої інстанції, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлює обмежень щодо віднесення сум до складу валових витрат за обставин, на які посилається податковий орган, а саме: відсутність на балансі підприємства основного фонду телефону стільникового звязку або перебування такого в оперативній оренді, наявністю на підприємстві наказу, який би регламентував використання засобу стільникового звязку тільки у службових потребах та не встановлені ліміти часу мобільних розмов над хвилинами «Безлімітного»пакету, використання мобільного телефону для отримання послуг міжнародного роумінгу при відсутності закордонних відряджень працівників підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виданий наказ № 001/2 від 01.01.04 «Про використання в діяльності підприємства телефонного звязку та мережі Інтернет».

Послуги мобільного звязку надавались позивачеві на підставі укладеного ним з СП «Український мобільний звязок»договору № 1.10241271/710802 про надання послуг мобільного звязку від 08.02.02, умовами якого передбачено саме надання послуг мобільного (стільникового) звязку, а не оренди телефонного апарату. Факт виконання цього договору підтверджений наявними в матеріалах справи первинними документами, які і були підставою для віднесення позивачем вартості обумовлених договором послуг до складу валових витрат.

Враховуючи, що надання позивачеві послуг мобільного (стільникового) звязку здійснювалось виключно в межах укладеного ним господарського договору, приймаючи до уваги специфіку цих послуг, яка полягає в можливості використання будь-якого телефонного апарату з використанням сім-карти, зазначеній у контакті, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не доведено використання позивачем мобільного звязку поза межами його господарської діяльності, і як наслідок, не доведено порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в цій частині.

За викладених вище обставин є безпідставним встановлення відповідачем під час перевірки порушення позивачем п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: віднесення до складу валових витрат за рядком 04.9 Декларації про прибуток підприємства «Відємне значення обєкту оподаткування попереднього податкового року»І кварталу, півріччя, трьох кварталів та 2005 року, відємного значення обєкту оподаткування, що виникло за результатами 2004 року (рядок 08 Декларації про прибуток підприємства «Обєкт оподаткування»за 2004 рік) в сумі 112500 грн.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне по суті рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 10 червня 2008 року у справі 13/630/07-АП-5/310/08-АП без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий: І. Ю. Добродняк Судді:Н. А. Бишевська

О. В. Юхименко