Постанова № 11709102, 05.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 жовтня 2010 року14:10 № 2а-5406/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Суддів: Вєкуа Н.Г., Пащенко К.С.

при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»в особі Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз»

до відповідачів: Державної податкової адміністрації України

Прилуцької ОДПІ Чернігівської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

За участю представників сторін:

Від позивача: Дяків Г.М. - представник за довіреністю

Від відповідача 1: Лифар Д.В. - представник за довіреністю

Від відповідача 2: Демяненко О.О.- представник за довіреністю

на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.10.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Прилуцької об`єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області від 05.03.2007р. № 0000161700/1/484, від 11.05.2007р. № 0000161700/2/484, від 11.05.2007р. № 0000161700/2/765, 30.07. 2007р. № 0000161700/3/1309, 30.07.2007р. №0000161700/3/1313 та рішення ДПА України від 09.07.07р. №6569/6/25-0315.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.09р. позовна заява залишена без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.10р. ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.09р. скасована, справа направлена до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду справи.

На підставі протоколу розподілу справ між суддями автоматизованої системи документообігу Окружного адміністративного суду м. Києва та розпорядження Голови адміністративного суду м. Києва від 07.04.10р. справа №2/3 передана на розгляд головуючої судді Шелест С.Б.

26.04.10р. вказана справа була витребувана Вищим адміністративним судом України для розгляду касаційних скарг відповідачів; 17.08.10р. справа повернута до суду першої інстанції: касаційні скарги відповідачів залишені без задоволення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.10р. закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним рішення Державної податкової адміністрації України від 09.07.07р. №6569/6/25-0315.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та не погоджуютьсь з висновком податкового органу про порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» зазначила, що сума коштів в розмірі 127190 грн., сплачена підприємством на користь ДСО УМВС України на оплату послуг охорони керівника Нафтогазовидобувного управління, не може вважатись додатковим благом, отриманим фізичною особою за рахунок підприємства у розумінні вищенаведеного Закону; вказані витрати не є особистими потребами керівника, а понесенні для забезпечення безпеки діяльності господарюючого субєкта. Крім того, правомірність віднесення витрат на придбання вказаних послуг до складу валових витрат підприємства встановлена при розгляді судом спору, що має преюдиціальне значення в розумінні КАС України та виключає можливість розгляду вказаних витрат в якості додаткового блага фізичної особи.

Враховуючи викладене, представник позивача просила суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача -1 проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог до ДПА України.

Представник відповідача - 2 проти позову заперечував, вказуючи на те, що підставою для визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб, згідно з оспорюваними податковими повідомленнями рішеннями, було встановлене перевіркою порушення вимог п. «е»п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що полягало у невключенні до складу оподатковуваного доходу ОСОБА_4 вартості безоплатно отриманих послуг за рахунок підприємства на його особисту охорону.

Внаслідок встановлених порушень, ДПІ нараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб згідно з оспорюваними податковими повідомленнями рішеннями.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що оспорювані податкові повідомлення рішення є правомірними, у звязку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи і заперечення представників сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

Прилуцькою обєднаною державною податковою інспекцією Чернігівської області проведена виїзна планова перевірка Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз»ВАТ «Укрнафта»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.04р. по 30.09.06р., за результатами якої складено акт перевірки № 110/23-00136573 від 02.02.07р.

Як вбачається із акту, податковим органом встановлено порушення, зокрема, п. «е»п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що полягало у невключенні до складу оподатковуваного доходу ОСОБА_4 вартості безоплатно отриманих послуг за рахунок підприємства за період з жовтня 2004 року по серпень 2005 року у загальному розмірі 127190 грн. на особисту охорону працівника, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 15550, 71 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та внаслідок встановленого порушення, Прилуцькою ДПІ Чернігівської області винесено податкове повідомлення рішення від 05.02.07р. № 0000071817/17/139, яким позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 46655, 28 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій).

На вказане рішення позивачем подано скаргу до Прилуцької ОДПІ Чернігівської області, за результатами розгляду якої рішенням про результати розгляду первинної скарги від 05.03.10р. №1133/10/25-010 ОДПІ скасувала податкове повідомлення рішення від 05.02.07р. № 0000071817/17/139 в частині 1,05 нарахованого податку з доходів фізичних осіб та 2,10 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкцій, в іншій частині податкове повідомлення рішення залишено без змін.

05.03.07р. Прилуцькою ОДПІ Чернігівської області винесено податкове повідомлення рішення №0000161700/17/1/484, яким, з урахуванням рішення про результати первинної скарги позивача, НГВУ «Чернігівнафтогаз»ВАТ «Укрнафта»донараховано податок з доходів найманих працівників в сумі 46652, 13 грн., з якої: 15550, 71 грн. основного платежу та 31101, 42 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказане податкове повідомлення рішення оскаржено позивачем до ДПА в Чернігівській області, рішенням якої про результати розгляду скарги від 28.04.07р. №919/10/25-020 податкове повідомлення рішення від 05.03.07р. №000161700/17/1/484 залишено без змін та збільшено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на суму 2951, 97 грн., з якої: 983, 99 грн. основний платіж та 1967, 98 грн. штрафні (фінансові) санкції.

На підставі вказаного рішення Прилуцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення рішення від 11.05.07р. за платежем податок з доходів найманих працівників:

-№0000161700/2/484 на суму 46652, 13 грн., в тому числі: 15550, 71 грн. основного платежу та 31101, 42 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

-№ 0000161700/2/765 на суму 2951 грн., в тому числі: 983,99 грн. основного платежу та 1967, 98 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням ДПА України від 09.07.07р. №6569/6/25-0315 вказані податкові повідомлення рішення залишені без змін, на підставі чого Прилуцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення рішення від 30.07.10р. №0000161700/3/1309 на суму податку 46652, 13 грн., в тому числі: 15550, 71 грн. основного платежу та 31101, 42 грн. штрафних (фінансових) санкцій; та №0000161700/3/1313 на суму 2951 грн., з якої: 983,99 грн. основного платежу та 1967, 98 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Правомірність податкових повідомлень рішень з дробом 1,2 та 3 є предметом даного спору.

Суд не погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», вважає податкові повідомлення рішення неправомірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, 10.03.04. між НГВУ «Чернігівнафтогаз»ВАТ «Укрнафта» в особі в.о. начальника управління ОСОБА_4 (замовник) та ВДСО при УМВС України в Чернігівські області (виконавець «охорона») укладено договір №6/8-р, відповідно до п. 1 якого «охорона»надає охоронні послуги з метою забезпечення особистої безпеки «замовника»у подальшому «особа»; відповідно до п. 2 договору за цим договором «охорона»бере на себе зобовязання забезпечити особисту безпеку «особи»у період здійснення заходів безпеки щодо неї у відповідній частині.

Умовами договору визначено період виконання заходів безпеки: час, з якого починається період виконання заходів безпеки щодо особи є час, з якого вона безпосередньо приймається під охорону; час, з якого закінчується період виконання заходів безпеки щодо особи є доставка її до місця мешкання (проживання) або її письмова вказівка про необхідність охорони із зазначенням часу і місця її видачі.

На виконання вказаного договору сторони склали акти виконаних робіт із зазначенням періоду та вартості наданих послуг охорони (копії актів долучені до матеріалів справи).

Перевіркою встановлено, що оплата послуг охорони здійснювалась з розрахункового рахунку такими платіжними дорученнями: №2070 від 21.10.04р. на суму 13420 грн.; №2263 від 25.11.004р. на суму 13420 грн.; від 2266П від 30.11.04р. на суму 5090 грн. (доплата), №2443П від 20.12.04р. на суму 13420 грн.; №93П від 19.01.05р. на суму 13420 грн.; №11111 від 17.02.05р. на суму 13420 грн., №812/П від 28.03.05 на суму 13420 грн.; №1454/П від 23.05.05р. на суму 13420 грн.; №1119/П від 22.04.05р. на суму 13420 грн.; №1766/П від 16.06.05р. на суму 13420 грн.; №2417/П від 30.08.05р. на суму 1320 грн. Всього позивачем спалено за надання послуг охорони 127190 грн.

Щодо реальності придбаних послуг з охорони, ДПІ не заперечує.

Позиція податкового органу зводиться до того, що отримання послуг з охорони повязане з особистими потребами фізичної особи та надані виключно конкретному працівнику, а, отже, з господарською діяльністю підприємства не повязане, у звязку з чим, вартість отриманих послуг за рахунок підприємства є нічим іншим як додатковим благом працівника підприємства та оподатковується на загальних підставах.

Суд вважає таку позицію помилковою, з огляду на наступне.

Як свідчать обставини справи, з 31.03.04р. ОСОБА_4 призначений начальником Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз», що оформлено наказом Голови правління ВАТ «Укрнафта»від 01.04.04р. №73-к.

Відповідно до статуту підприємства, метою діяльності підприємства позивача є комплексне забезпечення нафтогазовидобутку, підвищення рівня нафтогазоконденсатовіддачі, переробка продуктів нафтогазовидобутку та реалізація нафтопродуктів тощо.

Як пояснила представник позивача, НГВУ «Чернігівнафтогаз»веде розробку нафтогазових родовищ на території Чернігівської та Сумської областей, в промисловій розробці знаходяться 14 родовищ. Для забезпечення організації та ведення видобутку нафти та газу, попередження та припинення несанкціонованих відборів вуглеводнів, начальник Нафтогазовидобувного управління НГВУ «Чернігівнафтогаз»особисто відвідував виробничі цехи, що знаходяться на території області; з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 своїх трудових обовязків управлінням було укладено відповідний договір для забезпечення охорони.

Крім того, при виконанні своїх трудових обовязків ОСОБА_4, як керівник Нафтогазовидобувного управління, мав доступ до інформації, яка є стратегічною для національної безпеки України та використання якої підпадає під дію законодавства щодо конфіденційної інформації та державної таємниці, зокрема, Закону України «Про державну таємницю».

У звязку з цим, додатковою угодою №1 до трудового договору №73-К від 01.04.04р., який укладено у формі наказу на прийняття на роботу (аркуш справи 79) від 01.04.04р., ВАТ «Укрнафта»(працедавець) та ОСОБА_4 (працівник підприємства) домовились, що працедавець зобовязується забезпечити охорону фізичної особи - працівника; всі витрати, повязані з охороною покладаються на працедавця, у звязку з виконанням працівником трудових функцій, які носять відповідальний та конфіденційний характер та які здійснюються у тому числі і шляхом виїзду на обєкти ВАТ «Укрнафта» в Чернігівському нафтогазопромисловому районі та з метою забезпечення нормальних та безпечних умов праці.

Наказом ВАТ «Укрнафта»від 14.05.04р. №103 ОСОБА_4 надано доступ до державної таємниці за формою два, та доступ до таємних і цілком таємних документів і робіт.

Отже, із викладеного вбачається, що замовником та ініціатором послуг по наданню охорони ОСОБА_4 був не він сам, а ВАТ «Укрнафта», яке замовило вказані послуги з метою забезпечення безпечних умов праці керівника підприємства.

Відповідно до п.п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Відповідно до п.п. «е»п. п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 вищенаведеного Закону, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки).

Проаналізувавши зібрані у справі докази, суд вважає, що оплата підприємством охорони керівника управління не може вважатись фінансуванням особистих потреб фізичної особи та не є додатковим благом такої особи; забезпечення сталого функціонування підприємства шляхом створення належного рівня умов праці співробітникам підприємства, а також забезпечення збереження державної таємниці, доступ до якої має фізична особа є витратами, повязаними з господарською діяльністю підприємства, в звязку з чим, суд вважає неправомірним донарахування позивачу згідно оспорюваних податкових повідомлень рішень податку з доходів фізичних осіб в сумі 16534, 70 грн. основного платежу, та, як наслідок, неправомірним застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, задовольняючи позов, суд також враховує, що належність спірних витрат сплачених позивачем за послуги охорони фізичної особи, до складу валових витрат підприємства, які повязані з веденням господарської діяльності позивача встановлена судовими рішеннями Господарського суду м. Києва, які залишені Київським апеляційним адміністративним судом без змін. Так, ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.08р. у справі №22а-8590/08 та від 28.05.08р. у справі № 22а-5539/08 встановлено, що забезпечуючи нормальну діяльність та безпеку субєкта господарювання, для ведення безперебійної розробки нафтогазових родовищ, позивач отримав послуги з охорони посадової особи начальника структурного підрозділу та правомірно включив такі витрати до складу валових витрат, що не може розглядатись як фінансування особистих потреб фізичної особи та не є персоніфікованою виплатою у вигляді матеріальних або соціальних благ, а здійснюється для забезпечення нормального функціонування господарюючого субєкта та його органів управління. У звязку з цим, судом скасовані податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток на ПДВ за господарською операцією з придбання вказаних послуг охорони (копії судових рішень в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи те, що правомірність віднесення витрат з послуги охорони фізичної особи до складу валових витрат встановлена судом, відсутні підстави вважати такі витрати додатковим благом фізичної особи.

З огляду на викладене, позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На розподілі судових витрат на користь позивача, останній не наполягав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Законами України «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В :

задовольнити адміністративний позов.

Визнати недійсними податкові повідомлення - рішення Прилуцької об`єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області від 05.03.2007р. № 0000161700/1/484, від 11.05.2007р. № 0000161700/2/484, від 11.05.2007р. № 0000161700/2/765, від 30.07.2007р. № 0000161700/3/1309, від 30.07. 2007р. №0000161700/3/1313.

Дана постанова набирає законної сили відповідно до ч.1 ст. 254 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді Вєкуа Н.Г.

Пащенко К.С.

Постанова складена в повному обсязі: 12.10.10р.