Рішення № 117089566, 19.02.2024, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

19.02.2024

ЄУН № 337/6010/23

Провадження №2/337/186/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м.Запоріжжя Хортицький районний суд м.Запоріжжя у

у складі: головуючого- судді Ширіної С.А.,

за участю секретаря судового засідання-Бикової С.Б,

представника позивача- Пономаренко О.О.,

позивача- ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк»,про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Пономаренко О.О. який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Хортицького районного суду м.Запоріжжя з позовом до акціонерного товариства А-Банк (далі - АТ «А-Банк») ,у якому проcив:

-зобов`язати Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ: 14360080) відновити залишок коштів на особистому рахунку ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Хортицьким РВ УМВС України в Запорізькій області 26.06.2009 року), за Договором SAMABWFC10076487053 від 12.01.2023 року до стану 0 гривень 00 коп., у якому вона перебувала перед виконанням несанкціонованих операцій від 14.01.2023 року; списати нараховані у зв`язку з отриманням кредиту за Договором №SAMABWFC10076487053 від 12.01.2023 року відсотки, а також інші пов`язані із несанкціонованим списанням нарахування банку в разі їх наявності;

- стягнути з Акціонерного товариство «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ: 14360080) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 000,00 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 в січні 2023 року було оформлено у відділенні АТ «А- Банк» в м. Запоріжжі картковий рахунок № НОМЕР_2 з кредитним лімітом в розмірі 7000 грн. для отриманя грошової допомоги від недержавних благодійних фондів.

14 січня 2023 приблизно о 18:20 невідомі особи здійснили списання із зазначеної картки ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_3 трьома платежами на загальнусуму 6968,00 грн. За даним фактом ОСОБА_1 цього ж дня о 20:05 звернулася із відповідними заявами до служби безпеки А-Банку, а також 15.01.2023 - до поліції.

6 лютого 2023 року ОСОБА_1 отримала смс повідомлення на свій номер телефону від А-Банку, в якому банк повідомляв наступне: «Ваш запит щодо шахрайства перевірено банком - інформацію підтверджено. Для вирішення питання подайте

заяву про шахрайство до правоохоронних органів.».

За заявою ОСОБА_1 зареєстровано кримінальне провадження №12023082070000057 за ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України у Відділі поліції №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області.

Натомість, А-Банк надсилає ОСОБА_1 смс-повідомлення із вимогою сплатити заборгованість по картці.

З метою з`ясування даних стосовно результатів службової перевірки відносно обставин списання невідомими особами з карткового рахунку позивачки суми грошових коштів, а також чи списав з позивачки банк цю заборгованість, ним направлялися адвокатські запити до банку 04.09.2023 року та 12.09.2023 року.

Проте, на дані запити він отримав відповідь про те, що надати таку інформацію не виявляється за можливе через банківську таємницю.

Вважає бездіяльність банку в частині несписання заборгованості неправомірною.

З огляду на викладене та беручи до уваги обставини того, що грошові кошти були списані з рахунку позивача за ініціативою інших осіб внаслідок недозволеної платіжної операції, а відповідачем не було вчинено жодних дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткового рахунку № НОМЕР_2 позивача, вважаю за можливе просити суд про скасування нарахованих відсотків, що були нараховані з 14.01.2023 року по кредитному договору №SAMABWFC10076487053 від 12.01.2023 року а також про відновлення залишку коштів на особовому рахунку ОСОБА_1 за договором №SAMABWFC10076487053 від 12.01.2023 року до стану 0 гривень 0 коп.

При цьому користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій,якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН - коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Так, позивач ОСОБА_1 одразу ж після того, як виявила 14 січня 2023 року несанкціоновані перекази та оплати, здійснені протягом 14.01.2023 року з її карткового рахунку за укладеними з відповідачем Договором, з метою упередження шахрайських дій з її картковим рахунком щодо перерахування грошових коштів невідкладно вжила заходів щодо повідомлення про це АТ "Акцент-Банк» у телефонному режимі з метою заблокування банківських карток, а також звернулася до Відділу поліції №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області з письмовою заявою щодо вчинення шахрайських дій. Тобто, позивач невідкладно вжив дій, для повідомлення позивача щодо шахрайських дій.

Вважає, що відповідачем були порушені права ОСОБА_1 , які підлягають судовому захисту.

У відповідності до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Наявність завдної позивачу моральної шкоди підтверджується виписками із медичної картки амбулаторного хворого, а також тим, що дії відповідача є зухвалими та явно порушуючими всі гарантії та права позивача на належні нотаріальні послуги, збереження нотаріальної таємниці.

Понесену моральну шкоду позивач оцінює у 5 000 000 грн., яку і вважає за можливе стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 16 листопада 2023 року у справі відкрито провадження за правилами позовного (спрощеного) провадження з повідомленням сторін на 13 грудня 2023 року.

18.12.2023 представником відповідача надано відзив на позовну заяву в якому представник відповідача зазначає,що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернулася до Банку та підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у А-Банку. На підставі даної Анкети-Заяви їй видано банківську картку(відкрито поточний рахунок з кредитним лімітом).

При перевірці звернення позивачки було встановлено, що вона здійснила перехід за фішинговим посиланням під виглядом компенсації та фактично самостійно передала конфіденційні дані (фінансовий номер, пін-код картки та отп-пароль для входу). Авторизація була проведена через ВЕБ-версію сайту та кошти виведені на картку Монобанку.Таким чином, саме позивач повідомила інформацію, що дала змогу провести вказані операції і, що є порушенням як УіП так і п.6 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.2014 року №705.

Той факт, що позивачка звернулася до поліції з заявою, жодним чином не доводить вину Банку ,поки не постановлено рішення по кримінальній справі.

Позивачкою, у абзацу другого пунктів 1.23,1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»,не доведено здійснення Банком неналежного чи помилкового переказу що кошти переказано неналежному отримувачу без законних підстав.Позивачкою не доведено належними та допустимими доказами того, що вона як користувач не замовляла і не оформляла здійснення платіжних операцій за відкритими її банківськими рахунками; не довела порушення Банком вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»,Умов та правил надання банківських послуг, що банком порушено правила розрахункових операцій; не довела тієї обставини, що Банком здійснено недозволені або некоректно виконані платіжні операції, чи вчинено їх без розпорядження та без волевиявлення позивачки.

25.01.2024 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні позивачка та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі,з підстав викладених в позвній заяві, вважють їх законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню .

В судове засідання представник відповідача не з`явився, був повідомлений судом про розгляд справи належним чином,у відзиві на позовну заяву просив проводити розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що 12.01.2023 року ОСОБА_1 було оформлено у відділенні АТ «А- Банк» в м. Запоріжжі картковий рахунок № НОМЕР_2 з кредитним лімітом в розмірі 7000,00 грн. для отриманя грошової допомоги від недержавних благодійних фондів, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

14 січня 2023 приблизно о 18:20 невідомі особи здійснили списання із зазначеної картки ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_3 трьома платежами на загальнусуму 6968,00 грн. За даним фактом ОСОБА_1 цього ж дня о 20:05 звернулася із відповідними заявами до служби безпеки А-Банку.

15.01.2023 позивач звернулася до ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області з заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення, на підставі чого було відкрито кримінальне провадження №12023082070000057 за ч.3 ст.190 КК України, та визнано її потерпілою за даним кримінальним провадженням.

6 лютого 2023 року ОСОБА_1 отримала смс повідомлення на свій номер телефону від А-Банку, в якому банк повідомляв наступне: «Ваш запит щодо шахрайства перевірено банком - інформацію підтверджено. Для вирішення питання подайте заяву про шахрайство до правоохоронних органів.».

Після звернення позивача до правоохоронних органів,відділення банку, з метою доведення до відома банку інформації стосовно вчинення відносно неї злочину, незаконного списання грошових коштів з її кредитної картки шахрайським шляхом відповідач надсилає ОСОБА_1 смс-повідомлення із вимогою сплатити заборгованість по кредитній картці.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку(стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Пунктом 2 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (тут і далі в редакції Положення на час виникнення спірних правовідносин)визначено, що емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Пунктами 7, 8 розділу VI Положення передбачено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» (пункт 10 розділу VI Положення).

За приписами ст. ст. 1066, 1068 Цивільного кодексу України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Правова позиція щодо провини позивача/клієнта через його власну бездіяльність по захисту власних персональних даних та власного мобільного фінансового телефону, що дало змогу третім особам отримати вільний доступ до карток ПриватБанка в системі „Приват24" викладена в постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877св19).

Пунктом 14.12 ст. 14 Закону України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зазначено, що користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» затвердженої Постановою Правління НБУ від 05.11.2014 р. № 705 „ Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів ", користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банка бо визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

За приписами пункту 14.16 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

За матеріалами справи позивачка повідомила АТ «А-Банк» вже після здійснення операцій з переказу грошових коштів.

Суд звертає увагу на те, що саме клієнт зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та негайно повідомляти банк про операції, які не виконувалися ним. До моменту такого повідомлення відповідальність у повному обсязі за всі операції несе виключно клієнт.

Суд також враховує відомості Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082070000057, відповідно до яких 15.01.2023 року за заявою ОСОБА_1 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, за фактом, що 14.01.2023 приблизно о 18:25години знаходячись за адресою проживання в мобільному додатку «Telegram» знайшовши повідомлення про отримання грошової допомоги на суму 2200,00 гривень та перейшовши по посиланню ОСОБА_1 ввела дані від свого кабінету банку «А-Банк».Після чого відбулось зняття грошових коштів у сумі 6968,00 гривень трьома переказами.(ЖЕО №574 від 14.01.2023 року).

Відтак, суд доходить висновку, що розпорядження на списання грошових коштів з рахунку позивачки було вчинено з використанням власного фінансового телефону позивачки шляхом розголошення стороннім особам ПІН-кодів від своїх карток, що мало наслідком списання коштів з її банківських рахунків.

Отже, позивачем, у розумінні абзацу другого пунктів 1.23, 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», не доведено здійснення Банком неналежного чи помилкового переказу. Позивачкою не доведено належними й достатніми доказами того, що вона як користувач не замовляла і не оформляла здійснення платіжних операцій за відкритим їй банківським рахунком; не довела порушення Банком вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Умов та правил надання банківських послуг, що банком порушено правила розрахункових операцій; не довела тієї обставини, що Банком здійснено недозволені або некоректно виконані платіжні операції, чи вчинено їх без розпорядження та без волевиявлення позивачки.

Вказані обставини в сукупності свідчать про недоведеність наявного порушення прав позивачки ОСОБА_1 з боку відповідача АТ « А-Банк» при здійсненні 14.01.2023 року платіжних операцій і, відповідно, відсутність підстав для зобов`язання його поновити залишок коштів на рахунку в розмірі, який існував на час здійснення цих операцій.

Таким чином, суд вважає, що позивачка не надала суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б доводили зазначені нею обставини і слугували б підставою для захисту її прав у обраний нею спосіб, зокрема, щодо списання коштів, зобов`язання Банку відновити залишок коштів на картковому рахунку.

Щодо позовних вимог про зобов`язання банка списати нараховані у зв`язку з отриманням кредиту за Договором №SAMABWFC10076487053 від 12.01.2023 року відсотки, а також інші пов`язані із несанкціонованим списанням нарахування банку в разі їх наявності за користування кредитним лімітом, суд дійшов висновку про те, що зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Так, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року справа № 320/8618/15-ц провадження № 61-4393сво18 зазначено, що у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною.

Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України.

Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги. Об`єднана палата вважає, що позовна вимога про зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за період з березня 2015 року по теперішній час у сумі 2500 грн. на тіло кредиту по кредитному договору, є неефективним способом захисту, оскільки не відновлює порушене право і жодним чином не нівелює негативні наслідки порушення її права. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.

Крім цього, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Таким чином, нарахування банком за договором процентів, комісії та неустойки є лише попередньою фіксацією факту наявності боргу та порушення цивільно-правових зобов`язань, а тому не впливає на права клієнта і позовна вимога про припинення та нарахування процентів та інших сум не є ефективним способом захисту і не підлягає задоволенню судом.

Тягар доведення підстав позову в такій категорії справ покладено саме на позивача, який вважає, що банк своїми діями чи бездіяльністю порушив права позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Таким чином, всебічно оцінюючи надані сторонами докази дослідивши на підставі зібраних доказів у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача в частині відновлення не санкціоновано списаних та знятих з карткового рахунку грошових коштів не підлягають до задоволення, в зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю.

Отже,позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з АТ «А-Банк» моральної шкоди у розмірі 5 000 000,00 гривень задоволенню не підлягають оскільки вони є похідними від позовних вимог про зобов`язання АТ «Акцент-Банк» відновити залишок коштів на особистому рахунку ОСОБА_1 , за Договором SAMABWFC10076487053 від 12.01.2023 року до стану 0 гривень 00 коп., у якому вона перебувала перед виконанням несанкціонованих операцій від 14.01.2023 року; списати нараховані у зв`язку з отриманням кредиту за Договором №SAMABWFC10076487053 від 12.01.2023 року відсотки, а також інші пов`язані із несанкціонованим списанням нарахування банку в разі їх наявності.

Керуючись ст.ст. 2,4,5,12, 13, 76-82, 89,141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк»,про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 20 лютого 2024 року.

Суддя : С.А.Ширіна