Рішення № 117080147, 19.02.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2024 року справа №320/44637/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

02.12.2023 до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі -відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 02.06.2023 № Ф-28919-2615 в розмірі 2860,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідач помилково дійшов висновку про наявність у позивача непогашеної заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за січень-лютий 2022 року в розмірі 2860,00 грн, а відтак, вимога Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 02.06.2023 № Ф-28919-2615 підлягає скасуванню.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/44637/23 передана 08.12.2023 до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 р. адміністративну справу №320/44637/23 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, а саме адвокатом, що підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000514, виданим Радою адвокатів міста Києва 04.04.2019.

Починаючи з 08.04.2019 позивач, як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у місті Києві як платник податків та єдиного внеску, що підтверджується довідкою від 08.04.2019 №1926510700076 (форма №34-ОПП) та повідомленням від 08.04.2019 №1926518000031 (форма №2-ЄCB) відповідно.

З часу постановлення на облік, як платника єдиного внеску по грудень 2021 року включно позивач щоквартально сплачував за себе єдиний соціальний внесок, щорічно подавав податкову декларацію, звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019, 2020, 2021 роки.

У зв?язку з військовою агресією рф проти України, введенням в Україні воєнного стану позивачем було прострочено сплату єдиного соціального внеску за січень-лютий 2022 року на загальну суму 2860 грн (січень - 1430,00 грн, лютий - 1430,00 грн).

З прийняттям Верховною Радою України Закону України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» відповідно до пункту 9-19 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування» позивач скористався своїм правом не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок, починаючи з 01.03.2023 до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану.

12.01.2023 на офіційну електронну адресу (vmklex@gmail.com) позивачу надійшло текстове повідомлення від відповідача про наявність заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску. Відомостей про період, за який сформувалася заборгованість, повідомлення не містило.

Згідно інформації в електронному кабінеті платника податків в розділі «Вхідні документи»: «По податку 70 71040000 0 в ДПІ 2651 виник податковий борг 3117.08. Чекаємо сплати податкового боргу». Деталізації чи розшифровки по цьому боргу повідомлення не містило.

Вважаючи, що це заборгованість по сплаті єдиного внеску за січень-лютий 2022 року, сплату якого було прострочено, 26.01.2023 позивач погасив указану заборгованість, що підтверджується платіжною інструкцією та квитанцією від 26.01.2023 №0.0.2835218968.1 (додатки 9, 10), вказавши в графі призначення платежу, що це «погашення заборгованості зі сплати ЄСВ, січень-лютий 2022 року».

30.04.2023 через електронний кабінет платника податків позивач подав податкову декларацію про майно і доходи за 2022 рік з розрахунком сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (додаток ЄСВ1), у якому вказав загальну суму нарахованого соціального внеску за 2022 рік - 2860,00 грн. (січень - 1430,00 грн., лютий - 1430,00 грн.).

17.06.2023 засобами поштового зв`язку позивач отримав вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 02.06.2023 №Ф-28919-2615 (поштове відправлення №0103332708841), у якій повідомляється про наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 2860,00 грн. станом на 31.05.2023. та про необхідність сплатити вказану суму протягом 10 днів з дня одержання цієї вимоги.

Не погоджуючись із вказаною вимогою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, за умов, якщо така особа не є найманим працівником та не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Статтею 178 ПК України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об`єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб. Іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи, є резидентами і у річній податковій декларації поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи. Під час виплати суб`єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов`язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 3 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1 ст. 36 ПК України).

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п.п.14.1.175. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Зі змісту п.54.1. ст.54 Податкового кодексу України вбачається, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

В змісті правового регулювання пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (надалі по тексту також - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі (податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

У відповідності до ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з розділу «Стан розрахунків з бюджетом» електронного кабінету платника податків заборгованість в розмірі 2860,00 грн. була нарахована позивачу 10.05.2023 на підставі поданої ним податкової декларації від 30.04.2023 за 2022 рік.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що позивачем 26.01.2023 було добровільно погашено заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за січень-лютий 2022 року згідно квитанції від 26.01.2023 №0.0.2835218968.1 на суму 3117,08 грн., у якій в графі призначення платежу зазначено: «погашення заборгованості зі сплати ЄСВ, січень-лютий 2022 року».

Зарахування вказаних коштів до бюджету підтверджується відповідним записом у розділі «Стан розрахунків з бюджетом» електронного кабінету платника податків наступного змісту: «Дата операції: 26.01.2023 / Код операції: 104 / Назва операції: Зараховано 26.01.2023 Сплата коштів у рахунок погашення податкового боргу / заборгованості з єдиного внеску Платіжне доручення №@2PL580042 від 26.01.2023 / Сума операції: 3117,08 грн.».

Проте, як було встановлено під час судового розгляду справи, вказані кошти не були зараховані у рахунок погашення заборгованості єдиного соціального внеску за січень-лютий 2022 року, оскільки згідно даних у розділі «Стан розрахунків з бюджетом» електронного кабінету платника податків за 2019-2023 роки, вищезгаданий податковий борг у розмірі 3117,08 грн. був нарахований позивачу 30.04.2021 на підставі даних Звіту за 2020 рік про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Форма №Д5) від 26.01.2021.

Так, зазначений звіт був поданий позивачем через електронний кабінет платника податків 26.01.2021 о 20:24 (вхідний номер 4366856).

У додатку-таблиці до вказаного звіту у розрізі кожного місяця нараховано єдиний соціальний внесок із січня по грудень 2020 року з розрахунку мінімального єдиного внеску на загальну суму 12 712,48 грн.

27.01.2021 після заповнення та подачі вказаного звіту від 26.01.2021 позивач виявив, що допустив помилку при обчисленні соціального внеску, а саме помилково зазначив про нарахування/сплату єдиного соціального внеску за період з березня по травень 2020 року, коли в Україні було введено звільнення від його сплати через карантин.

Законом України від 17.03.2020 №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» було внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування», зокрема, розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-10, згідно з нормами якого особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини 1 статті 4 цього Закону тимчасово звільнялися від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування в частині сум, що підлягали нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року за себе.

У подальшому Законом України від 13.05.2020 Nє 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни до пункту 9-10 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезгаданого Закону, згідно з якими період звільнення від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за себе було продовжено з 01 по 30 травня 2020 року.

Таким чином, платникам єдиного внеску було надано право не нараховувати та не сплачувати єдиний внесок за себе за період з 1 березня по 31 травня 2020 року.

Скориставшись вказаним правом позивач не нараховував та не сплачував єдиний соціальний внесок за себе за березень-травень 2020 року.

Зважаючи на викладене та допущену помилку, 27.01.2021 позивачем було направлено через електронний кабінет платника податків оновлений Звіт за 2020 рік про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Форма №Д5) від 27.01.2021 (вхідний номер 4499708).

В оновленому звіті від 27.01.2021 у додатку-таблиці було зазначено про нарахування і сплату єдиного соціального внеску за періоди з січня по лютий та з червня по грудень 2020 року на загальну суму 9595,30 грн.

Зазначений звіт було отримано податковим органом згідно квитанції №2 від 27.01.2021 (реєстраційний номер 4499708), а також відомостей з розділу «Введення звітності» за 2020 рік електронного кабінету платника податків.

Згідно з положеннями пункту 8 розділу ІІ «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (у редакції на момент подання декларації), чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком, який пройшов всі контролі при завантаженні до Реєстру страхувальників та до Реєстру застрахованих осіб.

У той же час, пунктом 1 розділу V зазначеного Порядку передбачалося, що у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку. При цьому, чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком, який пройшов всі контролі при завантаженні до Реєстру страхувальників та до Реєстру застрахованих осіб.

За таких обставин, чинне на той час законодавство передбачало, що звіт з виправленими помилками може бути поданий лише у строк, встановлений для подання звіту, тобто до 1 травня року, що настає за звітним періодом.

У разі допущення страхувальником помилок та подання у зазначений період декількох звітів податковий орган має враховувати останній поданий ним звіт. Саме він буде вважатися чинним та враховуватися податковим органом.

Як слідує з операцій, відображених у розділі «Стан розрахунків з бюджетом» електронного кабінету платника податків за 2021 рік відповідачем не було взято до уваги останній виправлений Звіт за 2020 рік про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Форма №Д5) від 27.01.2021 (вхідний номер 4499708), і враховано Звіт за 2020 рік про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Форма №Д5) від 26.01.2021 (вхідний номер 4366856), на підставі даних якого нараховано позивачу недоїмку у розмірі 3117,08 грн. за березень-травень 2020 року (1039,06 Ч 3).

Під час судового розгляду справи встановлено, що сплата єдиного внеску за періоди з січня по лютий та з червня по грудень 2020 року на загальну суму 9595,30 грн. та подача виправленого звіту за 2020 рік від 27.01.2021 (вхідний номер 4499708) до 1 травня 2021 року свідчить про відсутність у позивача заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за 2020 рік.

Про помилковість боргу (недоїмки) у розмірі 3117,08 грн за березень-травень 2020 року свідчать також відомості 3 Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема, довідки форми ОК-5 та форми ОК-7 від 19.06.2023, з яких вбачається, що період із 01 березня по 31 травня 2020 року не зараховується до страхового стажу у зв?язку з несплатою єдиного внеску.

Зазначене у своїй сукупності підтверджує відсутність у позивача заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за січень-лютий 2022 року в розмірі 2860,00 грн., а отже вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.06.2023 №Ф-28919-2615 в розмірі 2860,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин у сукупності, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що адміністративний позов задоволено повністю, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування вимоги,- задовольнити;

Визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 02.06.2023 № Ф-28919-2615 в розмірі 2860,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.