Рішення № 117075401, 06.02.2024, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2761/20

Провадження № 2-20/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2024 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Висоцької Г.В., при секретарі Куник О. В., за участю представника позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тетерська О.Ю., Головне управління Держгеокадастру у Київській області, визнання договору міни удаваним правочином, відшкодування різниці в вартості земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року позивачка звернулась до суду із позовом, в якому, із урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила визнати договір міни, укладений 10.08.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тетерського О.Ю., зареєстрованим за реєстровим номером: 1889, удаваним правочином, вчиненим з метою приховування іншого паровичну - договору купівлі-продажу; стягнути з ОСОБА_4 суму недоплачених грошових коштів за фактично укладеним 10.08.2017 року договором купівлі-продажу земельної ділянки у розмірі 126000,00 грн. як різницю вартості різниці в розмірах земельних ділянок, а саме за 0,011 га по ринковій вартості землі, та стягнути судові витрати.

Вимоги обґрунтовано тим, що 27.04.2017 між позивачкою та ОСОБА_6 , від імені якої діяв відповідач, укладено договір купівлі-продажу ділянки кадастровий номер 3223155400:05:023:0060 (площа 0,1568 га). Оскільки суміжні земельні ділянки сторін мали викривлену спільну меду та частини кожної з них частково заходили одна в одну, тому під час укладання та підписання угоди купівлі-продажу вказаної вище земельної ділянки ,сторони домовились вирівняти межу вказаних сусідніх ділянок для їх кращого використання шляхом передачі (продажу) один одному частини земельної ділянки позивача площею 0,0194 га та частини земельної ділянки відповідача площею 0,0084 га відповідно. 28.04.2017 року земельні ділянки позивачки та відповідача поділено, Належну позивачці земельну ділянку поділено на дві: - 0,1374 га, кадастровий номер 3223155400:05:023:0099 та - 0,0194 га, кадастровий номер 3223155400:05:023:0100. В свою черга, земельна ділянка відповідача з кадастровим номером 3223155400:05:023:0062 (площа 0,1187 га) поділена на дві: - 0,1103 га, кадастровий номер 3223155400:05:023:0102, - 0,0084 га, кадастровий номер 3223155400:05:023:0101. Також відповідач усно зобов`язався заплатити суму різниці вартості земельної ділянки в сумі 126000,00 грн. Дана сума становить ринкову вартість різниці в 0,011 га між площами земельних ділянок сторін. Позивачка вважає, що відповідач ввів її в оману, запропонував для мінімізації податків і витрат на нотаріальне посвідчення здійснити передачу новоутворених земельних ділянок уклавши один договір міни, а не два договори купівлі-продажу. Але всупереч домовленостей, відповідач об`єднав земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:023:0100 і 3223155400:05:023:0102, зареєстрував новостворену земельну ділянку 3223155400:05:023:0107 і в січні 2020 року продав вказану новоутворену земельну ділянку ОСОБА_5 . Позивачка вважає, що між сторонами фактично було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким відповідач мав додатково сплатити позивачу грошові кошти в сумі 126000,00 грн., тому договір міни є удаваним, оскільки приховує в собі договір купівлі-продажу земельної ділянки, і правовідносини що випливали за реально укладеними між сторонами домовленостями не настали, тому позивач звернулась до суду.

01.10.2020 року ухвалою судді прийнято позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження, призначено у справі підготовче засідання.

11.10.2021 року ухвалою суду призначено по справі оціночно-земельну експертизу, зупинено провадження.

20.01.2022 року ухвалою судді відновлено провадження у зв`язку із повідомленням експерта про неможливість проведення експертизи.

15.02.2022 року ухвалою суду повторно призначено по справі оціночно-земельну експертизу, зупинено провадження.

26.05.2022 року ухвалою судді відновлено провадження у зв`язку із клопотанням експерта.

19.09.2022 року ухвалою суду витребувано у приватного нотаріуса Чеботар Світлани Іванівни належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1297 га, кадастровий номер 3223155400:05:023:0107, що посвідчений приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Чеботар Світланою Іванівною за реєстровим номером 77. - 27.01.2020р.

11.11.2022 року витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Київській області технічну документацію на земельну ділянку розміром 0,1103 га кадастровий номер: 3223155400:05:023:0102, та на земельну ділянку розміром 0,0084 га, кадастровий номер: 3223155400:05:023:0101.

11.11.2022 року ухвалою суду повторно призначено по справі оціночно-земельну експертизу, зупинено провадження.

01.09.2023 року ухвалою судді відновлено провадження у зв`язку із надходженням висновку експерта.

27.10.2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 щодо позовних вимог заперечив у повному обсязі, просив відмовити.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 27.04.2017 між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3223155400:05:023:0060, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Єгоровою О.Ю. за реєстровим номером 681.

Вказана земельна ділянка розташована поруч (межує) із земельною ділянкою площею 0,1187 га з кадастровим номером 3223155400:05:023:0062, власником якої був ОСОБА_4 , відповідач по справі.

Як зазначає позивачка, під час укладання угоди і підписання договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий тер: 3223155400:05:023:0060 Позивач домовилася з Відповідачем про наступне:

- вирівняти межу вказаних земельних ділянок для отримання можливості кращого користування вказаними ділянками та з метою подальшого будівництва прямої підпірної стіни на межі ділянок шляхом обміну (передачі один одному) частини земельної ділянки Позивача площею 0,0194 га та частини земельної ділянки Відповідача площею 0,0084га відповідно;

- спільно побудувати (шляхом сплати грошових коштів з розрахунку: ОСОБА_4 мав заплатити за будівництво підпірної стіни включаючи її проектування грошові кошти в сумі 126 000,00 гривень (сто двадцять шість тисяч гривень 00 коп.), що становить ринкову вартість різниці в 0,011га між площами земельних ділянок при їх обміні (передачі один одному)) на виправленій вирівняній межі між ділянками Позивача та Відповідача підпірну стіну висотою приблизно 4 метри для вирівнювання земельної ділянки Відповідача з однієї сторони та запобіганню попаданню стічних вод (води від опадів) на земельну ділянку Позивача.

28.04.2017 на виконання вказаних домовленостей сторони підписали посвідчені заяви на поділ своїх вищевказаних земельних ділянок для відокремлення з загальної площі загальної площі земельних ділянок частин площею 0,0194 га і 0,0084 га відповідно для їх дальшого обміну (передачі один одному).

На підставі заяви Позивача від 28.04.2017 року розроблено відповідну технічну документацію та поділено земельну ділянку кадастровий номер: 3223155400:05:023:0060 на дві новостворені, а саме: на земельну ділянку площею 0,1374 га, кадастровий номер: 3223155400:05:023:0099 та земельну ділянку площею 0,0194 га кадастровий номер: 3223155400:05:023:0100.

На підставі заяви від 28.04.2017 року на виконання вище зазначених домовленостей за рахунок Позивача, було розроблено відповідну технічну документацію та земельну ділянку площею 0,1187 га. кадастровий номер 3223155400:05:023:0062 були розділено на дві частини, а саме на новостворену земельну ділянку площею 0,1103 га кадастровий номер: 3223155400:05:023:0102 та земельну ділянку площею 0.0084 га кадастровий номер: 3223155400:05:023:0101.

Перед укладенням договору міни земельних ділянок ОСОБА_4 був наданий звіт про оцінку майна (двох земельних ділянок які підлягали обміну між собою), наданого суб`єктом оціночної діяльності ТО В «ІНЕО ПЛЮС» (сертифікат СОД № 518/17 від 31.05.2017 року), відповідно до якого ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер: 3223155400:05:023:0100 площею 0,0194 га становить 65 624,03 грн., а ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер: 1225155400:05:023:0101 площею 0,0084 га становить 65743,84 грн., тобто трохи більша по вартості.

На виконання своїх домовленостей 10.08.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладеного договір міни земельних ділянок, посвідчений приватним нотаріусом Київської КМНО Тетерською О.Ю. за реєстровим номером: 1889.

На виконання своїх домовленостей 10.08.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладеного договір земельних ділянок, посвідчений приватним нотаріусом Київської КМНО Тетерською О.Ю. за реєстровим номером: 1889. За цим договором Позивачка ОСОБА_3 передала у власність Відповідачу - ОСОБА_4 належну їй на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0194 га в межах згідно з планом, кадастровий номер: 3223155400:05:023:0100, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , а Відповідач - ОСОБА_4 передав їй земельну ділянку площею 0,0084 га в межах згідно з планом, кадастровий номер: 3223155400:05:023:0101, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .

Інформація щодо укладення вищезазначеного договору підтверджується: витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 94250633 від 10.08.2017 року, та договором міни земельних ділянок від 10.08.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міською нотаріального округу Тетерською О.Ю. за реєстровим номером: 1889.

Оскільки обмін був не рівноцінний ОСОБА_4 мав доплатити ОСОБА_3 вартість різниці в розмірах земельних ділянок, а саме за 0,011 га по ринковій вартості землі, а саме в сумі 126 275,51 грн.

Однак, як зазначила позивачка, ОСОБА_4 , всупереч домовленостям, розробив технічну документацію на об`єднання земельної ділянки площею 0,0194 га в межах згідно з планом, кадастровий номер: 3223155400:05:023:0100 та земельної ділянки площею 0,1103 га в межах згідно з планом, кадастровий номер: 3223155400:05:023:0102, зареєстрував новостворену земельну ділянку площею 0,1297 га (включаючи земельну ділянку площею 0,0194 га, отриману від Позивача) в межах згідно з планом, кадастровий номер: 3223155400:05:023:0107, і в січні 2020 продав вказану ділянку ОСОБА_5 .

Отже, позивачка вважає, що фактично між Позивачем та Відповідачем було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким Відповідач мав додатково доплатити Позивачу грошові кошти в сумі 126 000,00 (сто двадцять шість тисяч гривень 00 коп.), тому договір міни є удаваним, який насправді приховує в собі договір купівлі-продажу земельної ділянки, в зв'язку з чим наявні підстави для визнання фактично укладеного між Позивачем та Відповідачем договору купівлі-продажу земельної ділянки -недійсним, оскільки правовідносини, що випливали за реально укладеними між Сторонами домовленостями не настали.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним, зміна правовідношення (частина друга статі 16 ЦК України).

Згідно із статтями 6, 627 ЦК України визначальним для формування правовідносин є принцип свободи договору, сутність якого полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

Відповідно до статті 658 ЦК України приймати рішення про відчуження майна має право лише його власник.

Сторона договору міни - фізична особа, яка має достатній обсяг дієздатності, чи юридична особа, для якої відчуження майна за договором міни відповідає цілям її діяльності.

Відповідно до статей 715, 716 ЦК України договір міни - договір міни (бартеру), де кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар (частина перша статті 715 ЦК України).

Договір міни спрямований на безповоротне відчуження кожною із сторін належного їй майна. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Договором міни може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

Предмет договору: речі - рухоме чи нерухоме майно; грошова доплата - за товар більшої вартості; робота, послуга - в обмін на товар (послугу) іншої сторони (частина п`ята статті 715 ЦК України).

Договір вважається укладеним з моменту досягнення домовленості сторін за всіма істотними умовами договору.

До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язання (стаття 716 ЦК України).

Зміна або розірвання договору міни допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. На вимогу однієї зі сторін договір міни може бути змінено або розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною (частини першої та другої статті 651 ЦК України).

Пунктом 4 Договору міни, зазначено, що відповідно до звіту про оцінку майн, наданого суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ІНЕО ПЛЮС» станом на 25.07.2017 року ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0194 га становить 65 624,03 грн., а ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0084 га становить 65743,84 грн.

Позивач зазначає, що договір міни є удаваним по тій причині, що обмінювались нерівноцінні земельні ділянки, і що ділянка ОСОБА_3 має вищу ціну від ділянки ОСОБА_4 .

Проте у п. 5 Договору міни від 10.08.2017зазначено, що обмін земельними ділянками проводився без доплати.

Крім того, у п.14 цього Договору сторони підтвердили, що він відповідає їх дійсним намірам і не носить характеру мнимого чи удаваного, а також він не є зловмисним.

З точки зору того, що на момент укладання договору міни сторони погодились з проведеною оцінкою земельних ділянок, переоцінка належної у минулому позивачці обмінюваної земельної ділянки, що містяться у висновку земельної технічної експертизи, через шість років після укладення договору, не може бути доказом наявності у ОСОБА_4 додаткових зобов`язань, не передбачених договором міни.

Позивачка зазначає, що доказом зобов`язання ОСОБА_4 доплатити різницю вартості земельних ділянок, є свідчення сина позивачки ОСОБА_8 .

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Зі змісту договору міни вбачається, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України.

Стаття 13 Конституції України гарантує та забезпечує усім власникам рівні умови здійснення їх прав.

Згідно ст. 19 Конституції України «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Також Конституційним принципом в Україні є принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України), громадяни здійснюють свої права за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено законом», а державні органи та їх посадові особи - за принципом «дозволено лише те, що прямо визначено законом». Україна визнає пріоритет загальнолюдських цінностей, дотримується загальновизнаних норм і принципів міжнародного права.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, заявник має довести: факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином та наявність його порушеного права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, позивач не довела обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, а саме, що воля обох сторін правочину була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин ніж тих, що виникли між сторонами в результаті укладення оспорюваного договору міни або настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

А відтак, розглядаючи справу виходячи з диспозитивності цивільного судочинства,оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному з'ясуванні обставин справи, суд не убачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України, в зв`язку з відмовою в позові, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.2, 76, 89, 263 - 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тетерська О.Ю., Головне управління Держгеокадастру у Київській області, визнання договору міни удаваним правочином, відшкодування різниці в вартості земельної ділянки - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В.Висоцька