Постанова № 11706204, 30.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.09.10Справа №2а-8380/10/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі судового засідання Асєєвої Л.О., за участю представників сторін: від позивача Бочкова І.В., Вовкогон Л.І.;

від відповідача Горохової А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженої відповідальності «Кондитерпромінвест»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної республіки Крим

про скасування акту та спонукання до виконання певних дій.

Суть спору: Товариство з обмеженої відповідальності «Кондитерпромінвест» (далі позивач) звернулося до адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної республіки Крим (далі відповідач) про скасування акта ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №421/15-2 від 21.05.2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зобовязання ДПІ в м. Сімферополі АР Крим видати ТОВ «Кондитерпромінвест» нове Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення про анулювання платника ПДВ, оформлене актом № 421/15-2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, прийнято с порушенням норм діючого законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню. Виводи відповідача про відсутність позивача за юридичною адресою не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки підприємство знаходиться за юридичною адресою, здійснює господарську діяльність, отримує поштову кореспонденцію, включено до єдиного реєстру підприємств, установ та організацій. Позивач вважає дії податкового органу щодо невидачі Свідоцтва платника податку на додану вартість у звязку зі зміною платником податку на додану вартість місцезнаходження протиправними, вчиненими з порушеннями норм Закону України «Про податок на додану вартість» та інших нормативно-правових актів, яки регламентують порядок перереєстрації платника податку на додану вартість та видачу Свідоцтва у звязку зі зміною місцезнаходження. Позивач зазначає, що загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно із Законом, нарахована (сплачена, надана) Товариством, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», тому ТОВ «Кондитерпромінвест» відповідно до норм Закону повинно бути зареєстровано платником податку на додану вартість.

Ухвалами суду від 01.07.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 30.09.2010 року представник позивача доповнив позивні вимоги, надав заяву про уточнення позивних вимог, відповідно до якої просив суд визнати дії ДПІ в м. Сімферополі АР Крим стосовно прийняття рішення про анулювання платника податку на додану вартість та відмову у видачі нового свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість незаконними, скасувати акт № 421/15-2 від 21.05.2010 року та зобовязати ДПІ в м. Сімферополі АР Крим видати ТОВ «Кондитерпромінвест» нове свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

В судовому засіданні 30.09.2010 року представники позивача підтримали уточненні позивні вимоги з підстав, зазначених в адміністративному позову, надали пояснення по суті позову.

В судових засіданнях представник відповідача позов не визнав. Представник відповідача зазначив, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість прийнято на підставі Закону України “Про податок на додану вартість” у звязку з недотримання позивачем вимог цього Закону, тому підстави для скасування зазначеного рішення відсутні. Представник відповідача також зазначив, що перереєстрація платника податку на додану вартість не була проведена податковим органом, оскільки позивач зазначив недостовірні відомості у п. 8 заяви, що відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» є підставою для відмови від проведення реєстрації (перереєстрації) платника податку на додану вартість, про що позивач був повідомлений належним чином, та позивачу було запропоновано здати нову заяву за формою 1-ПДВ. Представник відповідача вважає дій податкового органа законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, у межах повноважень, тому підстав для задоволення адміністративного позову не має.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Підпунктом 2.1.4 п. 2.4 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1 - 2.1.3 цього пункту.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, повноважень податкового органу щодо проведення реєстрації, перереєстрації, видачі свідоцтва платника податку на додану вартість, анулювання реєстрації платника податку на додану вартість передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» та Наказом ДПА України №79 від 01.03.2000 року «Про затвердження положення про реєстрацію платників податку на додану вартість». Відповідно до п. 9.8. цього Закону анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б»-«г» цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу.

Враховуючи субєктний склад сторін та правову природу спірних правовідносин, а також те, що спір, який виник між сторонами по справі, є публічно-правовим, інший порядок оскарження спірного рішення та дій державного органу для позивача чинним законодавством не передбачений, справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи зазначене, відповідач, виконуючи у спірних відносинах владні управлінські функції, є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник, належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи податкової служби зобовязані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок субєктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним рішення та дій субєкта владних повноважень суд зобовязаний перевірити, чи прийняте рішення, чи вчинені дії на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб передбаченій Конституцією та законами України, відповідно до вимог податкового законодавства України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог щодо визнання незаконними дій ДПІ в м. Сімферополі АР Крим щодо відмови видати ТОВ «Кондитерпромінвест» нове Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість у звязку зі зміною місцезнаходження та зобовязанні відповідача видати ТОВ «Кондитерпромінвест» нове Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 32633530, державну реєстрацію якої проведено Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 06.10.2003 року (а.с.8).

16.11.2009 року проведена реєстрація зміни місцезнаходження юридичної особи за адресою: АР Крим, вул. Севастопольська, 39.

У звязку зі зміною місцезнаходження Товариства ДПІ в м. Сімферополі АР Крим проведена реєстрація платника податку, про що видана довідка форми 4-ОПП від 20.01.2010 року.

Таким чином ТОВ «Кондитерпромінвест» взято на облік в органах державної податкової служби в м. Сімферополі АР Крим у звязку зі зміною місцезнаходження.

Судом встановлено, що 27.10.2003 року відповідно до Свідоцтва №04844987 ТОВ «Кондитерпромінвест» зареєстровано платником податку на додану вартість Пивничною МДПІ м. Кривого рогу, що не заперечував представник відповідача у судовому засіданні та зазначено в акті №421/15-2 про анулювання платника податку на додану вартість (а.с. 19).

Таким чином, судом встановлено, що позивач являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, є платником податків і зборів (обовязкових платежів), в тому числі податку на додану вартість.

Порядок проведення реєстрації платника податку на додану вартість встановлено Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі закон №168).

Відповідно до п. 9.3. Закону №168 особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Пунктом 9.5. Закону №168 року передбачено, що заява про реєстрацію направляється на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви.

Порядок проведення дій щодо перереєстрації платника податку на додану вартість та видачі Свідоцтва платника податку на додану вартість у звязку зі зміною місцезнаходження встановлений Наказом ДПА України №79 від 01.03.2000 року «Про затвердження положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» (далі Наказ ДПА №79)

Відповідно до п. 23 Наказу ДПА №79 зняття з обліку платника податку на додану вартість в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому здійснюється в такому порядку:

У разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження (місця проживання) платника податку на додану вартість, яка відповідно до Порядку обліку передбачає зняття з обліку платника податку на додану вартість в одному податковому органі і взяття на облік в іншому, відомості про таку зміну надходять до податкового органу за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) та до податкового органу за новим місцезнаходженням (місцем проживання)у порядку, визначеному розділом 8 Порядку обліку (п.п. 23.1., 23.2. Наказу ДПА України №79).

Для заміни Свідоцтва у двадцятиденний строк після взяття на облік у податковому органі за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платник податку на додану вартість зобов'язаний подати до цього податкового органу додаткову реєстраційну заяву з позначкою "Зміна місцезнаходження". До такої заяви мають бути додані Свідоцтво та всі засвідчені копії Свідоцтва. Податковий орган видає платнику податку нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого в такому самому порядку, як і при реєстрації. При цьому дата реєстрації платником податку на додану вартість не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є останній день десятиденного строку від дня отримання реєстраційної заяви з позначкою "Зміна місцезнаходження" (абзац 2 підпункту 23.2. Наказу ДПА України №79).

Судом встановлено, що позивачем виконані вимоги Наказу ДПА України №79 та до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим подана реєстраційна заява форми 1-ПДВ вх. 627/НДС від 09.02.2010 року (а.с. 15, 48) з додатками, що не заперечував представник відповідача у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Листом за вих. № 6096/10/23-1 від 19.02.2010 року відповідач запропонував ТОВ «Кондітерпромінвест» надати нову реєстраційну заяву за формою 1-ПДВ та зазначив про недостовірність відомостей, визначених у п. 8 заяви.

Судом встановлено, що позивачем до податкового органу 03.06.2010 року повторно направлена реєстраційна заява форми 1-ПДВ (а.с.48). За вих. № 29173/10/15-2 листом ДПІ в м. Сімферополі АР Крим повідомила позивача, що п. 8 реєстраційної заяви заповнений з порушенням. Позивачу також знов запропоновано подати нову реєстраційну заяву форми 1-ПДВ.

Відповідно до абзацу 3 п. 14.1. Наказу ДПА України №79, якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника, не підписано самим платником податку (для фізичних осіб), відповідальною особою платника податку (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження від платника податку щодо підпису реєстраційної заяви, то в десятиденний строк від дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Матеріали справи свідчать, що відомості, зазначені у п. 8 реєстраційної заяви, визначені позивачем вірно, загальна сума операцій від здійснення операцій з поставки товарів послуг за 2009 рік, тобто на дату подачі реєстраційної заяви 09.02.2010 року, складає 647509 гривень (а.с. 63-121), тому посилання представника відповідача на невідповідність даних, зазначених в заяві, що, на думку представника відповідача, є підставою для не проведення дій, передбачених Наказом ДПА України №79 щодо видачі свідоцтва платника податку на додану вартість у звязку зі зміною місцезнаходження платника податку, не знайшло підтвердження під час розгляду справи та суперечить матеріалам справи. Інших підстав для невидачі свідоцтва представник відповідача не зазначив та ці підстави не встановлені судом.

Крім того, в порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження невідповідності даних, зазначених позивачем в реєстраційної заяві.

Суд також враховує, що загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.2010 року, нарахована (сплачена, надана) Товариством, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.2010 року, тому ТОВ «Кондитерпромінвест» відповідно до норм Закону повинно бути зареєстровано платником податку на додану вартість.

Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм права та встановлених судом обставин, суд вважає, що дії відповідача щодо невидачі Свідоцтва платника податку на додану вартість у звязку зі зміною місцезнаходження позивача не ґрунтуються на Законі, норми якого регулюють спірні правовідносини, вчинені з порушенням основних принципів адміністративної юстиції, дотримання яких є складовою частиною демократичного суспільства, тому є протиправними. У звязку з чим позовні вимоги в цій частини підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного підлягають також задоволенню позовні вимоги щодо зобовязання видати ТОВ «Кондитерпромінвест» нове Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, у звязку зі зміною місцезнаходження.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто відповідач зобовязаний діяти в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України на підставі вищезазначених та інших норм права та не порушувати прав позивача.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційне через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Суд зазначає, що повторне звернення позивача з реєстраційною заявою від 03.06.2010 року не підтверджує правомірність дій відповідача щодо невидачі свідоцтва платника податку на додану вартість у звязку зі зміною місцезнаходження позивача на підставі реєстраційної заяви від 09.02.2010 року та не є підставою для відмови у задоволенні позивних вимог щодо визнання дій відповідача по невидачі свідоцтва протиправними.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог позивача щодо визнання незаконними дій відповідача у звязку з прийняттям акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та скасування акту Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Кондитерпромінвест» № 421/15-2, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим 21.05.2010 року було складено акт № 421/15-2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Підставою для прийняття такого рішення стало те, що позивач не знаходиться за юридичною адресою, чим порушує п.4 ч.1 ст.1, п.3 ст.4, ст. 9, ст.45 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». У звязку з цим на підставі п.п. «г» п. 9.8. ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” вирішено анулювати реєстрацію ТОВ «Кондитерпромінвест» як платника податку на додану вартість у звязку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі Закон №168).

Відповідно до ст. 2 Закону №168 платником податку є:

- будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

- будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Відповідно до п.9.8. ст. 9 Закону №168 реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Більш детально порядок анулювання реєстрації платника податку на додану вартість врегульований Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року (далі Положення).

Згідно з п. 25 Положення анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Відповідно до п.п. 25.2.2. Положення рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою N 6-ПДВ. Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону.

Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вважається днем прийняття такого рішення. Акти про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість у день їх затвердження реєструються у журналі обліку актів про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість за формою N 6-РЖ (додаток 4). Номер акта відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі.

Один примірник акта зберігається в обліковій справі (реєстраційній частині) платника податків. Документи чи копії документів, на підставі яких податковий орган прийняв рішення про анулювання реєстрації, мають бути додані до цього примірника акта.

Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою органу державної податкової служби може бути оскаржене відповідно до чинного законодавства (п. 25.4 Положення).

Як було зазначене вище, фактичною підставою для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість став факт незнаходження позивача за місцем реєстрації юридичної особи, яка передбачена в свідоцтві про державну реєстрацію, про що зазначено у відповідному акті.

Суд зазначає, що відповідно до акту №421/15-2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість встановлена відсутність позивача за юридичною адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 39, на підставі акту перевірки достовірності юридичної адреси №1534/26-31 від 20.05.2010, що, на думку відповідача, є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Суд зазначає, що до матеріалів справи доданій ні акт перевірки знаходження позивача за юридичною адресою, а довідка з аналогічним номером за підписом начальника відділу податкової міліції, що не підтверджує факт відсутності позивача за юридичною адресою, а також факту здійснення такої перевірки.

Інших доказів проведення перевірка та встановлення відсутності платника податку за юридичною адресою відповідач до суду не надав.

У звязку з чим, суд критично ставиться щодо наданих доказів відсутності позивача за юридичною адресою, що було підставою для анулювання реєстрації платника податків, та зазначає, що ці доказі ні є належними, достовірними доказами, на підставі яких можне зробити висновок про наявність чи відсутність фактичних обставин, яки мають значення для вирішення справи, а саме: підтвердить достовірність встановлення податковим органом факту незнаходження позивача за юридичною адресою.

В ході судового розгляду справи судом була перевірено наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та встановлено наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №562556 від 06.10.2003 року ТОВ «Кондитерпромінвест» як юридична особа зареєстрована виконавчім комітетом Криворізької міської Радої Дніпропетровської області, зареєстрована за юридичною адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 39.

Фактичне знаходження за цією адресою позивача підтверджується матеріалами справи, а саме: копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №562556 від 06.10.2003 року, копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців серії АД № 268773 станом на 11.02.2010 року (а.с.9) та серії АД № 166429 станом на 23.09.2010 року (а.с. 46), відповідно до яких ні яких відомостей щодо відсутності Товариства за юридичної адресою державним реєстратором не вносилися. Суд також звертає увагу відповідача, що за юридичною адресою позивач вісь цій час отримує кореспонденцію, у тому числі отримав листи податкового органу, відповідно до яких позивачу запропоновано здати нову реєстраційну заяву форми 1-ПДВ, та за юридичною адресою Товариства знаходяться основні засобі позивача, а саме: нежитлові будівлі ( а.с. 14).

Таким чином, аналізуючи матеріали справи, суд прийшов до висновку, про невідповідність даних, зазначених в акті №421/15-2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, фактичним обставинам, встановленим судом, та відсутність підстав, передбачених діючим законодавствам, для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з підстав, визначених в акті №421/15-2, а саме: за відсутністю за юридичною адресою.

Крім того, суд зазначає, що згідно п.п. 11.2. п. 11 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом ДПАУ від 19.02.1998 р. № 80 (далі Порядок), при призначенні чи проведенні документальної перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, відповідальних та афілійованих осіб.

Відповідно до п.п. 11.4. п. 11 Порядку щодо кожного платника податків, за яким виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом державної податкової служби. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру фізичних осіб вносяться дані про подання запиту.

Згідно п.п. 11.5. п. 11 Порядку, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 17) для вжиття заходів, передбачених частиною восьмою статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Також суд зазначає, що відповідно до Порядку орган державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 17) для вжиття заходів, передбачених частиною восьмою статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755- ІV тільки у разі не встановлення фактичного місця знаходження платника податку.

Крім того, суд зазначає, що згідно п. 12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців» у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Згідно п. 14 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців» у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей. Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців», п.п. «г» п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган може анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість лише після внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу або про відсутність юридичної особи за його місцезнаходженням з дотриманням вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців». Тому відсутність платника податку за юридичною адресою взагалі ні є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідно до пп. «г» п. 9.8. ст. 9 закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідачем не надано доказів внесення записів в Єдиний державний реєстр про відсутність підтвердження реєстраційних відомостей про місцезнаходження позивача на час прийняття акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Кондитерпромінвест». Крім того, судом встановлено, що такі записи до Єдиного державного реєстру не вносилися, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України тягар доказування правомірності рішення субєкта владних повноважень у даному випадку покладень сама на відповідача.

Всупереч зазначених норм Закону відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів проведення перевірки місцезнаходження позивача, порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим неправомірно, необґрунтовано, тобто без зясування дійсних обставин, з порушення норм діючого законодавства було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Кондитерпромінвест» з підстав, зазначених в акті №421/15-2 від 21.05.2010 року. У звязку з чим позивні вимоги щодо скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Кондитерпромінвест», оформленого актом № 421/15-2, підлягають задоволенню.

Стосовно позивних вимог про визнання дій ДПІ в м. Сімферополі АР Крим щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Кондитерпромінвест» незаконними, суд вважає, що в цій частини позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на те, що прийняття рішень про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу передбачено п. 9.8. Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, суд вважає, що у даному випадку належним способом захисту прав позивача є саме визнання протиправним та скасування спірного рішення субєкту владних повноважень, а не визнання дій протиправними.

Враховуючи, що позивач не зазначив вимоги про визнання рішень відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість протиправними, як це передбачено для рішень субєктів владних повноважень індивідуальної дії, суд, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, оформлене актом №421/15-2 від 21.05.2010 року.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 30.09.2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 05.10.2010 року

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженої відповідальності «Кондитерпромінвест», оформлене актом № 421/15-2 від 21.05.2010 року.

3.Визнати дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим щодо невидачі Товариству з обмеженої відповідальністю «Кондитерпромінвест» Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість у звязку зі зміною місцезнаходження, протиправними.

4.Зобовязати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим видати Товариству з обмеженої відповідальності «Кондитерпромінвест» Свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість у звязку зі зміною місцезнаходження.

5.В іншій частини позову відмовити.

6.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженої відповідальності «Кондитерпромінвест» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.