Постанова № 11706178, 28.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.09.10Справа №2а-9270/10/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л. , при секретарі Асєєвої Л.І. за участю: представників позивача - Ходакової А.О., Рибовалова Р.В.

представника відповідача Тарасенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Авто-дом» до

Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання незаконним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій

Суть спору: Приватне підприємство «Авто-дом» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Авто-дом», оформленого актом № 488/15-2, визнати рішення по невизнанню податкової декларації по ПДВ за червень 2010 року податковою незаконним та скасувати його, зобовязання відповідача визнати декларацію податковою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення про анулювання платника ПДВ, оформлене актом № 488/15-2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, прийнято с порушенням норм діючого законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню. Висновки відповідача про відсутність позивача за юридичною адресою не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки підприємство знаходиться за юридичною адресою, здійснює господарську діяльність, отримує поштову кореспонденцію, включено до єдиного реєстру підприємств, установ та організацій. Позивач зазначає, що, оскільки рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість прийнято з порушенням норм діючого законодавства, рішення щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість підприємства податковою звітністю, є також незаконним та підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.07.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.07.2010 року вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії акту № 488/15-2 від 28.05.2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Авто-дом» до ухвалення судового рішення.

Представники позивача у судовому засіданні, яке відбувалося 23.09.2010 року уточнили позовні вимоги відповідно до заяви про зміну та доповнення позивних вимог, та просили суд визнати протиправним і скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Авто-дом», оформленого актом № 488/15-2 з моменту прийняття, визнати протиправними, незаконними дії відповідача щодо невизнання податкових декларацій по ПДВ податковими за червень, липень та серпень 2010 року, зобовязати відповідача визнати ці декларації податковими.

В судовому засіданні 28.09.2010 року представники позивача підтримали уточнені позовні вимоги з підстав зазначених в адміністративному позові та заяви про зміну та доповнення позивних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість прийнято на підставі Закону України “Про податок на додану вартість” у звязку з недотримання позивачем вимог цього Закону, та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб підприємців», тому підстави для скасування зазначеного рішення відсутні. Представник відповідача зазначив, що подані позивачем податкові декларації з податку на додану вартість за червень, липень та серпень 2010 року невизнані податковим органом податковими деклараціями згідно п.п. 4.1.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181, оскільки подані підприємством, який ні є платником податку на додану вартість.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.41 -42).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платника податку на додану вартість передбачень Закону України «Про податок на додану вартість», пунктом 9.1. якого встановлює, що Центральний податковий орган веде реєстр платників податку.

Відповідно до п. 9.8. цього Закону анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б»-«г» цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу.

Повноваження податкового органу, що дозволяють не визнати податкову звітність як податкову декларацію передбачені пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим є субєктом владних повноважень та уповноважена приймати рішення щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість податковою звітністю.

Враховуючи субєктний склад сторін та правову природу спірних правовідносин, а також те, що спір, який виник між сторонами по справі, є публічно-правовим, інший порядок оскарження спірного рішення та дій державного органу для позивача чинним законодавством не передбачений, справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що 03.12.2003 року ПП «Авто-дом» як юридична особа зареєстрована виконавчім комітетом Сімферопольської міської Радої АР Крим відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №435381 (а.с. 7).

ПП «Авто-дом» 16.12.2003 року взятий на облік в органах державної податкової служби, що підтверджується довідкою форми №4-ОПП від 15.08.2005 року №1691/28-1 (а.с.9), 23.09.2005 року відповідно до Свідоцтва №00963815 зареєстровано платником податку на додану вартість (а.с.10).

Таким чином, судом встановлено, що ПП «Авто-дом» являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи податкової служби зобовязані здійснювати свої функції, у тому числі під час анулювання реєстрації платників податку на додану вартість на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим щодо анулювання реєстрації ПП «Авто-дом» платником податку на додану вартість протиправним та його скасуванні, визнання протиправним дій відповідача щодо невизнання податкових декларацій податковою звітністю суд повинен перевірити, чи прийнято рішення, чи вчинені дії Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі в АР Крим на підставі закону, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законами України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог позивача щодо визнання протиправним і скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Авто-дом», оформленого актом № 488/15-2, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим 28.05.2010 року було складено акт № 488/15-2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Підставою для прийняття такого рішення стало те, що позивач не знаходиться за юридичною адресою, чим порушує п.4 ч.1 ст.1, п.3 ст.4, ст. 9, ст.45 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». У звязку з цим на підставі п.п. «г» п. 9.8. ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” вирішено анулювати реєстрацію ТОВ «Авто-дом» як платника податку на додану вартість у звязку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України “Про податок на додану вартість” (далі Закон).

Відповідно до ст. 2 Закону платником податку є:

- будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

- будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Відповідно до п.9.8. ст. 9 Закону реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Більш детально порядок анулювання реєстрації платника податку на додану вартість врегульований Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року (далі Положення).

Згідно з п. 25 Положення анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Відповідно до п.п. 25.2.2. Положення рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою N 6-ПДВ. Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону.

Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вважається днем прийняття такого рішення. Акти про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість у день їх затвердження реєструються у журналі обліку актів про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість за формою N 6-РЖ (додаток 4). Номер акта відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі.

Один примірник акта зберігається в обліковій справі (реєстраційній частині) платника податків. Документи чи копії документів, на підставі яких податковий орган прийняв рішення про анулювання реєстрації, мають бути додані до цього примірника акта.

Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою органу державної податкової служби може бути оскаржене відповідно до чинного законодавства (п. 25.4 Положення).

Як було зазначене вище, фактичною підставою для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість став факт незнаходження позивача за місцем реєстрації юридичної особи, яка передбачена в свідоцтві про державну реєстрацію, про що зазначено у відповідному акті.

Суд зазначає, що відповідно до акту №488/15-2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість встановлена відсутність позивача за юридичною адресою: м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 186, кв. 94, на підставі акту перевірки достовірності юридичної адреси №1214/26-31 від 13.05.2010, що, на думку відповідача, є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Суд зазначає, що до матеріалів справи доданій ні акт перевірки знаходження позивача за юридичною адресою, а довідка з аналогічним номером за підписом начальника відділу податкової міліції, що не підтверджує факт відсутності позивача за юридичною адресою, а також факту здійснення такої перевірки.

Інших доказів проведення перевірка та встановлення відсутності платника податку за юридичною адресою відповідач до суду не надав.

У звязку з чим, суд критично ставиться щодо наданих доказів відсутності позивача за юридичною адресою, що було підставою для анулювання реєстрації платника податків, та зазначає, що ці доказі ні є належними, достовірними доказами, на підставі яких можне зробити висновок про наявність чи відсутність фактичних обставин, яки мають значення для вирішення справи, а саме: підтвердить достовірність встановлення податковим органом факту незнаходження позивача за юридичною адресою.

В ході судового розгляду справи судом була перевірено наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та встановлено наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №435381 від 03.12.2003 року ПП «Авто-дом» як юридична особа зареєстрована виконавчім комітетом Сімферопольської міської Радої АР Крим: м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 186, кв. 94.

Фактичне знаходження за цією адресою позивача підтверджується копіями актів матеріалами справи, а саме: копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №435381 від 03.12.2003 року, копією довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців серії АД № 687051 станом на 02.08.2010 року, відповідно до якої ні яких відомостей щодо відсутності підприємства за юридичної адресою державним реєстратором не вносилися, а також отриманням кореспонденції за юридичною адресою, у тому числі повідомлень податкового органу про невизнання податкових декларацій податковою звітністю.

Аналізуючи матеріали справи, суд прийшов до висновку, про невідповідність даних, зазначених в акті №488/15-2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, фактичним обставинам, встановленим судом, та відсутність підстав, передбачених діючим законодавствам, для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Крім того, суд зазначає, що згідно п.п. 11.2. п. 11 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом ДПАУ від 19.02.1998 р. № 80 (далі Порядок), при призначенні чи проведенні документальної перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, відповідальних та афілійованих осіб.

Відповідно до п.п. 11.4. п. 11 Порядку щодо кожного платника податків, за яким виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом державної податкової служби. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру фізичних осіб вносяться дані про подання запиту.

Згідно п.п. 11.5. п. 11 Порядку, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 17) для вжиття заходів, передбачених частиною восьмою статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Також суд зазначає, що відповідно до Порядку орган державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 17) для вжиття заходів, передбачених частиною восьмою статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755- ІV тільки у разі не встановлення фактичного місця знаходження платника податку.

Крім того, суд зазначає, що згідно п. 12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців» у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Згідно п. 14 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців» у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей. Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців», п.п. «г» п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган може анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість лише після внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу або про відсутність юридичної особи за його місцезнаходженням з дотриманням вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців». Тому відсутність платника податку за юридичною адресою ні є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідно до пп. «г» п. 9.8. ст. 9 закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідачем не надано доказів внесення записів в Єдиний державний реєстр про відсутність підтвердження реєстраційних відомостей про місцезнаходження позивача на час прийняття акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Авто-дом». Крім того, судом встановлено, що такі записи до Єдиного державного реєстру не вносилися, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців серії АД № 687051 станом на 02.08.2010 року

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України тягар доказування правомірності рішення субєкта владних повноважень у даному випадку покладень сама на відповідача.

Всупереч зазначених норм Закону відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів проведення перевірки місцезнаходження позивача, порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим неправомірно, необґрунтовано, тобто без зясування дійсних обставин, з порушення норм діючого законодавства було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Авто-дом». У звязку з чим позивні вимоги щодо визнання протиправним і скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Авто-дом», оформленого актом № 488/15-2, підлягають задоволенню.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог щодо визнання протиправними, незаконними дій відповідача щодо невизнання податкових декларацій по ПДВ податковими за червень, липень та серпень 2010 року, зобовязання відповідача визнати ці декларації податковими, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач направив засобами поштового звязку до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податкові декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року вх. №111850 від 12.07.2010 року, за липень 2010 року вх. № 145643 від 09.08.2010 року, за серпень 2010 року вх. № 155338 від 09.09.2010 року.

Повідомленнями від 15.07.2010 року вих. №31082/10/28-4, від 12.08.2010 року вих. №36266/10/28-4, від 14.09.2010 року вих. № 40838/10/28-4 відповідач повідомив позивача, що декларації з податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2010 року не визнані податковим деклараціями на підставі п.п. 4.1.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181, оскільки подані підприємством, який ні є платником податку на додану вартість.

Оцінюючи правомірність дій та рішення відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2010 року ПП «Авто-дом» податковою звітністю, суд враховує, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та зазначає наступне.

Згідно із п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями податкова декларація, - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями підставами невизнання податкової звітності податковою декларацією є: не зазначення обов'язкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

Ці підстави є вичерпаними та не підлягають розширеному тлумаченню.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3.1. Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N250/2054«Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання» із змінами і доповненнями декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти E-mail; поштовими відправленнями. Вступна частина, службові поля та чотири розділи податкової декларації з податку на додану вартість, податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальної), податкової декларації з податку на додану вартість (переробних підприємств) та податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) подаються на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою; додатки до декларацій, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)) - на аркушах формату А-4 (п. 3.2.) Декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк (п.3.3.).

Податкова декларація позивача з податку на додану вартість за червень, липень та серпень 2010 року вказаним вимогам не суперечить. Доказів наявності передбачених пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 обставин, які б дозволяли податковому органу не визнавати подані документи податковими деклараціями, відповідач у встановленому порядку не надав.

Суд також зазначає, що, оскільки рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Авто-дом», оформленого актом № 488/15-2, прийнято Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим неправомірно, необґрунтовано, без зясування дійсних обставин, з порушення норм діючого законодавства, дії відповідача щодо неприйняття податкових декларацій позивача за червень, липень та серпень 2010 року з цих підстав, що ПП «Авто-дом» не зареєстровано платником податку на додану вартість, є протиправними.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто відповідач зобовязаний діяти в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України на підставі вищезазначених та інших норм права та не порушувати прав позивача.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційне через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Таким чином, дії відповідача щодо неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість за червень, липень та серпень 2010 року не ґрунтується на законі, регулюючим правовідносини, що склалися у даному випадку, та порушує права позивача, у звязку з чим є протиправними.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог позивача щодо визнання податкових декларацій податковими суд зазначає наступне.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (далі Інструкція), затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за N 843/11123.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками (п. 3.1 Інструкції).

Наведені положення законодавства надають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

Суд зазначає, що позивачем невірно вибраний спосіб захисту порушеного права, а саме шляхом визнання податкових декларацій податковими, у звязку з чим, суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача, відповідно до вимог діючого законодавства, є саме задоволення позивних вимог шляхом зобов'язання Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим відобразити за даними картки особового рахунку з податку на додану вартість Приватного підприємства «Авто дом» основні показники поданих декларацій з податку на додану вартість за червень 2010 року з 12.07.2010 року, за липень 2010 року з 09.08.2010 року, за серпень 2010 року з 09.09.2010 року, що узгоджується з приписами ст. 162 КАС України. У звязку з чим суд на підставі ст. 11 КАС України, вважає за можливим вийти за межи позивних вимог для повного захисту прав та інтересів позивача.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У звязку зі складністю справи судом 28.09.2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 01.09.2010 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Авто дом», оформлене актом № 488/15-2 від 28.05.2010 року.

3.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо невизнання податковими деклараціями документів податкової звітності з податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2010 року, отриманих від Приватного підприємства «Авто дом» (ідентифікаційний код юридичної особи 32715204) 12.07.2010 року (вх. №111850), 09.08.2010 року (вх. №145643), 09.09.2010 року (вх. №155338)

4.Зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відобразити за даними картки особового рахунку з податку на додану вартість Приватного підприємства «Авто дом» (ідентифікаційний код юридичної особи 32715204) основні показники поданих декларацій з податку на додану вартість за червень 2010 року з 12.07.2010 року, за липень 2010 року з 09.08.2010 року, за серпень 2010 року з 09.09.2010 року.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Авто дом» 3,40 грн. судових витрат.

6.Скасувати заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії акту №488/15-2 від 28.05.2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Авто дом».

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.