Рішення № 117042989, 08.02.2024, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД МІСТАОДЕСИ ________________

Справа № 947/35218/23

Провадження № 2/947/942/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючогосудді Петренка В.С.

за участю секретаряТоргонської В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України,

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2023 року АТ «Сенс Банк» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість розраховану за ч. 2 ст. 625 УК України у розмірі 294574,04 грн. а також судові витрати у розмірі 4418,61 грн.

В обгрунтуванняя позовної заяви позивач зазначив, що внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків є АТ «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» , а саме з 15 жовтня 2019 року.

25.10.2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», надалі за текстом - «Кредитор» та громадянин України ОСОБА_1 , надалі за текстом - «Позичальник», уклали Кредитний договір №670/71-302 (надалі за текстом - Кредитний договір).

12.08.2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну ocoбy, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіо, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, наддавши Відповідачеві кредит, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконує, в результаті чого має заборгованість перед кредитором.

На підставівиконавчого напису№ 3165виданий 27.02.2018 Приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу ЧуловськимВолодимиром Анатолійовичемстягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП: НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість у розмірі 2120665,94 грн.

В результаті не виконання умов договору у відповідача виникла заборгованість розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка станом на 23.02.2022 року становить 294574,04 грн. та складається з: суми заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість у розмірі 63619,83 грн. та суми заборгованості за інфляційними витратами у розмірі 230954,21грн., що стало підставою звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою Київськогорайонного судум.Одеси від23.11.2023року булоприйнято позовнузаяву дорозгляду тавідкрито провадженняпо цивільнійсправі запозовною заявоюАкціонерного товариства«Сенс Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання.

У судове засідання 20.12.2023 року представник позивача не з`явився, про причину неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_1 про час та місце судових засідань повідомлена належним чином, у судове засідання не з`явилася, про поважність причин відсутності не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

Судове засідання 20.12.2023 року було відкладено на 08.02.2024 року.

У судове засідання 08.02.2024 року представник позивача не з`явився, однак одночасно з подачею позову звернувся до суду з клопотанням, в якому просив розглянути справу у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 про час та місце судових засідань повідомлена належним чином, що підтверджується направленням поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи, у судові засідання не з`явилася, про поважність причин відсутності не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

Крім того, судова ухвала та повістка, які були направлені на адресу відповідача, зазначену у довідці з відділу адресно-довідкової роботи Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, були повернуті поштою із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.7ст. 128 ЦПК Україниу разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.3 ч.8ст. 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що відповідач про час та місце судових засідань повідомлена належним чином.

Відповідно до ст.ст.280,281 ЦПК Україниза згодою представника позивача Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків є АТ «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» , а саме з 15 жовтня 2019 року.

25.10.2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», надалі за текстом - «Кредитор» та громадянин України ОСОБА_1 , надалі за текстом - «Позичальник», уклали Кредитний договір №670/71-302 (надалі за текстом - Кредитний договір).

12.08.2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну ocoбy, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіо, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконує, в результаті чого має заборгованість перед кредитором.

На підставі виконавчого напису № 3165 виданого 27.02.2018 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем звернуто стягнення на земельну ділянку плошею 0,10 га по угіддях: ріллі 0,10 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Фонтанська сільська рада, кадастровий номер:5122786400:01:001:1017.

Позивач вважає, що в результаті не виконання умов договору у відповідача виникла заборгованість розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка станом на 23.02.2022 року становить 294574,04 грн. та складається з: суми заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість у розмірі 63619,83 грн. та суми заборгованості за інфляційними витратами у розмірі 230954,21грн., що стало підставою звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, €CII, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення якстатті 3 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) загалом, так і пункту 6статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі N 554/4741/19, постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі N 520/1185/16-ц, постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20 розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм. Натуральним зобов`язанням (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкціястатті 625 ЦК Українищодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку відповідно до правової позиції у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі N757/44680/15-ц.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі N 757/44680/15-ц зазначено, що "в постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року у справі N 3-1522гс16 зроблено висновок, що "зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК), а тому 12 квітня 2016 року (дата здійснення розрахунку за виконані роботи) і є датою, коли зобов`язання припинилося. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим. Зважаючи на викладене, висновок суду першої інстанції про сплив позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних у зв`язку зі спливом строку за вимогою про стягнення основного боргу - помилковий, оскільки інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінністатті 266 ЦК України". У справі N 3-1522г16 між сторонами не існувало натурального зобов`язання і тому висновок у справі N 3-1522c16 не може бути застосований у справі, що переглядається. У справі, що переглядається ПАТ "Родовід Банк" просило стягнути з відповідача 3 % річних від суми простроченої заборгованості за тілом кредиту за період з 04 червня 2014 року по 22 жовтня 2015 року. Оскільки рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 липня 2015 року, було відмовлено у задоволенні позову АТ "Родовід Банк" до ОСОБА 4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2006 року N 15.3/СЖ-229.06.2 у зв`язку з пропуском позовної давності, то 3 % річних у справі, що переглядається, були нараховані до вимоги, яка існує в натуральному зобов`язанні".

Особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності (частина першастатті 267 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором (стаття 625 ЦК України).

Не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності (пункт 4 частини першоїстатті 602 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням принципу розумності свідчить, що: натуральним зобов`язанням (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, оскільки боржник заявив про застосування позовної давності і яка застосована судом, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном; задавненим зобов`язанням є зобов`язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред`являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності Законодавець в пункті 4 частини першоїстатті 602 ЦК Українипередбачає заборону для зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності в задавненому зобов`язанні для охорони інтересів боржника. Сплив позовної давності при пред`явленій позовній вимозі кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності. Зарахування, яке є по своїй суті замінником належного виконання зобов`язання, не має створювати механізм обходу заборони передбаченої в пункті 4 частини першоїстатті 602 ЦК України. Така заборона стосується випадку, коли кредитор ініціює зарахування за задавненою вимогою. У такому разі кредитор за допомогою зарахування може обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору в межах пред`явленої позовної вимоги кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, і яка дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності.

Аналогічний підхід для охорони інтересів боржника при задавненому зобов`язанні має бути й стосовно 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу в задавненому зобов`язанні. Пред`явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред`явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, і яка забезпечує можливість боржнику заявити про застосування до неї позовної давності. Тобто складається доволі нерозумна ситуація: зі спливом позовної давності і неможливістю захисту задавненої вимоги кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на заявлену вимогу, що означає по суті виконання задавненої вимоги і без можливості боржнику заявити про застосування позовної давності до задавненої вимоги.

Приватне право не може допускати ситуацію за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги, пред`являє тільки позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги або без пред`явлення рішення до примусового виконання у відповідний строк, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовну давність, а кредитору надає можливість обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред`явити позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги.

Судом було встановлено, що позивач, не реалізував своїх прав на звернення у встановлені законом строки до суду з позовом про стягнення заборгованості, втратив своє право вимоги на примусове виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором за рішенням суду (строк пред`явлення до виконання рішення суду).

Виконавчий напис нотаріуса, яким звернуто стягнення на земельну ділянку не є тотожнім рішенню суду про стягнення заборгованості.

Отже, зобов`язання відповідача є задавненим у зв`язку з чим набуло характеру натурального зобов`язання.

Як вбачається із встановлених обставин, 3 % річних були нараховані позивачем на вимогу, яка на даний час існує в натуральному зобов`язанні.

Приватне право не може допускати ситуацію, за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги, пред`являє тільки позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без примусового стягнення заявленої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до заявленої вимоги позовної давності (строку пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання), а кредитора - обійти застосування до задавненої вимоги такого строку.

Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, міг пред`явити позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на заявлену вимогу, тільки разом з пред`явленням позову про стягнення заявленої вимоги, або після відкриття виконавчого провадження.

Аналогічного позиції дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23.11.2023р. по справі №285/3536/20.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог кредитора слід відмовити в зв`язку з тим, що позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу допускається тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихвимог.Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: уразі задоволенняпозову -на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» то судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 141,258, 259, 263- 265, 257, 268, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Петренко В. С.