Рішення № 117019551, 15.02.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/12068/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №164750006042 від 11 липня 2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити пенсію за віком з урахуванням періоду роботи із 04 вересня 1991 року по 18 січня 1992 року випалювальником вапна Веселоподільського цукрового комбінату та періоду роботи із 23 вересня 2004 року по 15 вересня 2005 року в СП "Веселоподільський цукровий завод" починаючи із 03 липня 2023 року (дня зверненням за призначенням).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову у призначенні пенсії №164750006042 від 11 липня 2023 року їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Підставою відмови стало не зарахування до страхового стажу позивача наступних періодів роботи: із 04 вересня 1991 року по 18 січня 1992 року випалювальником вапна Веселоподільського цукрового комбінату , оскільки в записі трудової книжки відсутня назва підприємства про пийнятт яна роботу, некоректно зазначена дата прийняття, та із 23 вересня 2004 року по 15 вересня 2005 року в СП "Веселоподільський цукровий завод» , оскільки в реєстрі зазстрахованихз осіб відсутні дані про нарахування доходу та сплату страхових внесків. Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує його права на пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 28.08.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, витребовано додаткові докази.

На виконання ухвали суду від 28.08.2023 від ГУ ПФУ в Миколаївській області надійшли матеріали розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії.

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03 липня 2023 року, ОСОБА_1 завернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із досягненням 60 річного віку.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №164750006042 від 11 липня 2023 року відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Рішення відповідача мотивовано тим, що згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи які досягли пенсійного віку з 01 січня 2023 по 31 грудня 2023 року, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 30 років. Страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 04 місяці 23 дні. При цьому до страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 31.10.1979:

- з 04.09.1991 по 18.01.1992 оскільки відсутня назва підприємства в записі про прийняття на роботу. Не прийнято до уваги архівну довідку від 06.06.2023 №01-18/164, оскільки некоректно зазначено дату прийняття 04.09.1192 при наявній інформації про звільнення з 18.01.1992;

- отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 09.04.2003 по 05.10.2003, оскільки не підтверджено, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалась у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

- в СП «Веселоподільський цукровий завод» з 23.09.2004 по 15.09.2005, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про нарахування доходу та сплату страхових внесків.

Заявниця не працює.

Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 13.05.2026.

ГУ ПФУ в Миколаївській області прийшов до висновку, що у ОСОБА_1 відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв1язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує його права на пенсійне забезпечення, оскільки відповідачем протиправно тне зараховано періоди роботи: із 04 вересня 1991 року по 18 січня 1992 року випалювальником вапна Веселоподільського цукрового комбінату та із 23 вересня 2004 року по 15 вересня 2005 року в СП "Веселоподільський цукровий завод», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами в справі, суд керується таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу 30 років.

Матеріали справи свідчать, що станом на дату звернення до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (03.07.2023) позивач досягла 60-річного віку ( дата народження12.05.1963), необхідного для призначення пенсії, у зв`язку з чим звернулася до відповідача із відповідною заявою, додавши до неї необхідні документи.

Разом з тим, рішенням №164750006042 від 11 липня 2023 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю страхового стажу необхідної тривалості.

Позивач вважає безпідставним не зарахування періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 31.10.1979: а саме періоду з 04.09.1991 по 18.01.1992 з підстав відсутності назви підприємства в записі про прийняття на роботу та не взяття до уваги архівної довідки від 06.06.2023 №01-18/164, так як некоректно зазначено дату прийняття на роботу, а також періоду роботи в СП «Веселоподільський цукровий завод» з 23.09.2004 по 15.09.2005, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про нарахування доходу та сплату страхових внесків.

Визначаючись щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача вказаних періодів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Положення пункту 1.5 Інструкції 1.5. вказують, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі первинних документів.

Відповідно до п. 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція №58) відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по-батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення-у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується" 05.01.1993».

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Таким чином, відомості про трудову діяльність особи повинні бути внесені до трудової книжки акуратно та розбірливо, оскільки від якості заповнення трудової книжки та внесення усіх необхідних записів, що стосуються трудової діяльності особи, залежить можливість підтвердження наявного страхового стажу такої особи для призначення пенсії, за відсутності інших документів, зокрема архівних довідок про періоди роботи такої особи.

Як свідчать матеріали справи, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 08.10.1991 по 18.03.1992,оскільки в записі про звільнення наявне виправлення дати звільнення та дати наказу в підставах внесення запису; запис не засвідчено підписом відповідальної особи та наявна печатка, по відтиску якої неможливо визначити назву підприємства.

Дослідивши запис про період роботи з 04.09.1991 по 18.01.1992, що міститься в трудовій книжці НОМЕР_1 від 31.10.1979 року, суд встановив, що на цьому записі у трудовій книжці стоїть печатка підприємства « Веселоподільського цукрового комбінату Семенівського району Полтавської області», Архівною довідкою від 06.06.2023 №01-18-164 підтверджено, що ОСОБА_1 з 04.09.1991 прийнята на посаду виплювальник вапна до Веселоподільського цукрового комбінату Семенівського району Полтавської області (наказ № 50-к).

З огляду на встановлені обставини, суд вважає безпідставними доводи відповідача у рішенні про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 щодо не зарахування періоду стажу роботи з 04.09.1991 по 18.01.1992 з підстави відсутності у трудовій книжці назви підприємства при прийнятті на роботу.

Суд наголошує, що неналежне заповнення роботодавцем трудової книжки не може бути підставою для позбавлення позивачки права зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених у цій трудовій книжці.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Надаючи оцінку не зарахуванню відповідачем до страхового стажу позивача періоду роботи в СП «Веселоподільський цукровий завод» з 23.09.2004 по 15.09.2005, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про нарахування доходу та сплату страхових внесків, суд керується наступними мотивами та міркуваннями.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-IV, відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно зі статтею 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.

Таким чином, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судому в постанові від 02.08.2022 у справі №560/4616/20.

При цьому, Верховний Суд не досліджував питання чи нараховувались позивачу, але не сплачувались страхувальником страхові внески. Сплата страхувальником страхових внесків є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску.

Період роботи позивача в СП «Веселоподільський цукровий завод» з 23.09.2004 по 15.09.2005 підтверджений записом у трудовій книжці, затверджений печаткою підприємства та підписом відповідальної особи підприємства, з вказівкою на номера та дати відповідних наказів.

Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не зарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи з 23.09.2004 по 15.09.2005 є протиправним, враховуючи, що обов`язок щодо сплати страхового внеску так і обов`язок по його нарахуванню покладений саме на страхувальника (роботодавця), тому і відповідальність за незарахування страхового внеску покладено також на страхувальника. Як наслідок, спірний період роботи позивачки підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

З огляду на наведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 11.07.2023 №164750006042 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи з наведених положень КАС України, у зв`язку з визнанням судом протиправним рішення відповідача про відмову в призначені пенсії та його скасування, належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача в спірних правовідносинах, враховуючи заявлені позовні вимоги та встановлені обставини справи, буде зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04 вересня 1991 року по 18 січня 1992 року у Веселоподільському цукровому комбінаті та період роботи із 23 вересня 2004 року по 15 вересня 2005 року у СП "Веселоподільський цукровий завод", призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03.07.2023.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Таким чином, при задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Порехідна,1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №164750006042 від 11 липня 2023 року про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04 вересня 1991 року по 18 січня 1992 року у Веселоподільському цукровому комбінаті та період роботи із 23 вересня 2004 року по 15 вересня 2005 року у СП "Веселоподільський цукровий завод", призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03.07.2023.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко