Рішення № 117018946, 15.02.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2024 рокусправа № 380/27689/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного щодо незвільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом г п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, а саме за бабусею дружини ОСОБА_2 за довідкою ЛКК № 1937 від 18.10.2023;

- зобов`язати Національну академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного звільнити ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом г п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, а саме за бабусею дружини ОСОБА_2 за довідкою ЛКК № 1937 від 18.10.2023.

Ухвалою від 28.11.2023 суддя позовну заяву ОСОБА_1 залишила без руху.

Ухвалою від 11.12.2023 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач вирішив реалізувати надане Законом право на звільнення із військової служби відповідно до абзацу 6 підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» і подав відповідний рапорт начальнику Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Необхідність постійного догляду за бабусею дружини підтверджується довідкою ЛКК №1937 від 18.10.23 року у якій зазначено про необхідність постійного догляду за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . У погодженні рапорту відповідач відмовив.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 23.01.2024 (вх. 5634), у якому зазначає, що необхідність постійного стороннього догляду за особами, що досягли повноліття підтверджується виключно відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, а необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною до 18 років підтверджується відповідним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Бабуся дружини позивача, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є повнолітньою особою. На підтвердження необхідності здійснення постійного стороннього догляду за нею, позивачем долучено до рапорту виписку із постанови лікарсько-консультативної комісії від 18.10.2023 № 125. Відповідного висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була б підтверджена необхідність здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 позивачем не надано, відтак підстави для звільнення його з військової служби на підставі абз. 7 пп. г п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу відсутні. Отже, довідка ЛКК від 18.10.2023 № 125 не є належним медичним документом, який посвідчує необхідність здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є підставою для звільнення згідно із підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, позаяк таким документом має бути виключно відповідний медичний висновок МСЕК. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача подав відповідь на відзив від 23.01.2024 (вх. 5380), у якому зазначає, що станом на сьогодні покладений на КМУ обов`язок так і не виконано, тому можна стверджувати про відсутність нормативно-правового акту, який би деталізував процедуру практичної реалізації підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме в частині у яких випадках мають бути медичні висновки МСЕК, а в яких ЛКК. Тому, наданий позивачем висновок лікарської консультативної комісії (довідка ЛКК від 18.10.2023 № 1937) є належним підтвердженням права на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Представник відповідача подав заперечення від 07.02.2024 (вх. № 10096), у якому вказує, що беручи до уваги вимоги Положення № 1317, Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 №189 у контексті розподілення/розмежування повноважень між ЛКК та МСЕК, можна дійти до логічного висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, а необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії. Наданий позивачем висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду, позаяк стосовно підтвердження фактів догляду уповноваженим органом є інша установа - МСЕК.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військовою навчального закладу військового навчального підрозділу закладу вищої освіти та на даний час проходить військову службу (навчання) на посада курсанта факультету Сил підтримки Національної академії сухопутних військ Імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Позивач подав рапорт від 01.11,2023 щодо звільнення і військової служби відповідно до пп. г п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу за сімейними обставинами в зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за бабусею дружини, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду.

Національна академія сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного листом від 13.11.2023 № 6490 повідомила, що необхідність постійного стороннього догляду за особами, що досягли повноліття підтверджується виключно відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, а необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною до 18 років підтверджується відповідним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Бабуся дружини позивача, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є повнолітньою особою. На підтвердження необхідності здійснення постійного стороннього догляду за нею, позивачем долучено до рапорту виписку із постанови лікарсько-консультативної комісії від 18.10.2023 №125. Відповідного висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була б підтверджена необхідність здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 не надано, відтак підстави для звільнення його з військової служби на підставі абз. 7 пп. г п. З ч. 5 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу відсутні.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незвільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом г п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", позивач звернувся до суду із позовом.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).

Частинами 1, 2, 4-6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Водночас підстави звільнення з військової служби встановлені статтею 26 Закону № 2232-XII і залежать від виду військової служби.

Суд встановив, що позивач подав відповідачу рапорт, у якому просив звільнити його з військової служби на підставі пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

За змістом відповідної норми контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за хворою бабусею дружини, позивач вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена випискою із постанови лікарсько-консультативної комісії від 18.10.2023 № 125, відповідно до якої ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.

Водночас відповідач не задовольнив відповідний рапорт, оскільки, як зазначено зокрема у відзиві на позовну заяву, необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, а необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.

Тому, перевіряючи вищенаведені доводи та оцінюючи питання щодо допустимості виписки із постанови лікарсько-консультативної комісії від 18.10.2023 № 125 для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за бабусею дружини позивача, як підстави для його звільнення зі служби за сімейними обставинами, суд зазначає таке.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317.

Підпунктом 1 пункту 11 Положення встановлено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Водночас згідно з пунктом 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОУ від 09.04.2008 № 189, який зареєстрований в МЮУ 02.06.2021 за № 731/36353, лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) до досягнення дитиною 16-річного віку.

Отже, в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК суд дійшов висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.

Тому суд погоджується з аргументами відповідача про те, що виписка із постанови лікарсько-консультативної комісії від 18.10.2023 № 125 не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворою бабусею дружини позивача, оскільки для підтвердження цього факту уповноваженим органом є інша установа.

Водночас позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була би підтверджена необхідність постійного догляду за бабусею його дружини, разом з рапортом не надав, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби та правомірність дій відповідача щодо його незвільнення зі служби.

При цьому суд відхиляє твердження позивача про не встановлення процедури практичної реалізації Закону № 2232-XII, в частині у яких випадках мають бути медичні висновки МСЕК, а в яких ЛКК.

Суд зазначає, що підпункт "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлює широке коло підстав для звільнення з військової служби, а абзац відповідної норми, на яку посилається позивач, передбачає умову

здійснення військовослужбовцем постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, тобто догляд як за повнолітними так і неповнолітними особами, у зв`язку з чим передбачено надання різних підтверджуючих документів: медичного висновку МСЕК або медичного висновку ЛКК.

Відповідні медичні документи не є тотожними, як помилково вважає позивач, а тому для з`ясування належності того чи іншого документа у конкретному випадку необхідно звертатися саме до підзаконних нормативно-правових актів, зокрема тих, які проаналізовані судом вище.

Закон встановлює загальну правову норму, яка передбачає ряд документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. У свою чергу норми постанови Кабінету Міністрів України розмежовують повноваження таких органів залежно від віку суб`єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб`єктів (ЛКК і МСЕК) підтверджувати ідентичні обставини.

Отже, виписка із постанови лікарсько-консультативної комісії від 18.10.2023 № 125 не може бути визнана документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, оскільки виданий такою комісією висновок може підтверджувати відповідні обставини (постійного стороннього догляду за хворим) лише стосовно особи, яка не досягла 18 років.

Враховуючи наведене суд вважає правильними доводи відповідача про те, що надана позивачем разом з рапортом виписка із постанови лікарсько-консультативної комісії від 18.10.2023 № 125 не є належним підтверджуючим документом для його звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації за підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з приписами ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін на підтвердження своїх правових позицій, суд дійшов переконання, що вимоги позивача не знаходять належного правового обґрунтування та спростовуються наявними у справі доказами, у зв`язку з чим, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 15.02.2024.

Суддя Кедик М.В.