Постанова № 11695707, 06.07.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2010 р. Справа № 2-а-37202/09/2070

колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Арка Компані” до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

В с т а н о в и л а:

У березні 2009 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Арка Компані” (подалі ТОВ “Арка Компані”) звернувся з позовом, яким просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000311800/0, яким підприємству визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 610.450,50 грн., у тому числі: 406.967 грн. основний платіж, 203.483,50 р. штрафні санкції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року позовні вимоги підприємства задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог ТОВ “Арка Компані”.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року слід, відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, слід скасувати, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 КАС України підставами скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За матеріалами справи вбачається, що за наслідками проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ “Арка Компані” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ “Компані Стріт” за серпень-жовтень 2008 року ДПІ Київському районі м. Харкова складено акт перевірки № 864/18-010/32763326 від 12.02.2009 року, яким встановлені порушення підприємством п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п. 7.4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” в частині віднесення до складу податкового кредиту сум податкового кредиту з витрат по придбанню у ТОВ “Компані Стріт” ТМЦ, в результаті чого занижено податок на додану вартість у серпні - жовтні 2008 року до сплати в бюджет всього в сумі 406.966,55 грн., у тому числі за 2 квартал 2008 року на суму 549.646 грн., за 3 квартал 2008 року на суму 1.050.716 грн., а саме: серпень 2008 року 172.444,31 грн., вересень 2008 року 129.108,55 грн., жовтень 2008 року 105.413,69 грн.

На підставі даних про результати проведеної перевірки, 04.03.2009 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000311800/0, яким підприємству визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 610.450,50 грн., у тому числі: 406.967 грн. основний платіж, 203.483,50 р. штрафні санкції.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

З наданих до перевірки документів вбачається, що ТОВ “Компані Стріт” здійснювало поставку продукції (дизпаливо) ТОВ “Арка Компані” відповідно до договору поставки № 11/08-4 від 11.08.2004 року, за період з 12.08.2008 року по 10.10.2008 року видано 19 видаткових та податкових накладних на загальну суму 2.441.799,39 грн., у тому числі ПДВ 406.966,55 грн. З тексту останніх вбачається, що податкові накладні склав та видав ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Отже, враховуючи вищевикладене, положеннями Цивільного кодексу України передбачено, що правочин (договір) (який вчиняється у письмовій формі) повинен бути підписаний сторонами, при цьому у разі вчинення правочину юридичною особою, крім підпису уповноваженої на це особи, - також скріплений печаткою юридичної особи.

За матеріалами справи вбачається, що до 15.01.2009 року ТОВ “Компані Стріт” перебувало на обліку в ДПІ в Малиновському районі м. Одеси.

Засновниками ТОВ “Компані Стріт” були: з 03.12.2007 року ОСОБА_4, з 28.12.2007 року ОСОБА_5, з 18.04.2008 року ОСОБА_6

Керівниками підприємства були: з 03.12.2007 року ОСОБА_4, з 28.12.2007 року ОСОБА_5, з 18.04.2008 року ОСОБА_7, який до 11.02.2008 року працював водієм Одеської дільниці електропостачання (22 район ст. Одеса-Товарна) та помер 13.02.2008 року (актовий запис № 7 від 13.02.2008 року), з 16.10.2008 року керівником підприємства значиться ОСОБА_6

За інформацією ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, податкові декларації підприємства ТОВ “Арка Компані” за період з березня по жовтень 2008 року надавались до ДПІ невстановленою особою за підписом директора ОСОБА_7 Ця обставина досліджена колегією суддів. Встановлено, що в податкових деклараціях з податку на додану вартість та в податкових деклараціях з податку на прибуток визначено, що керівником підприємства та його головним бухгалтером є ОСОБА_8 і це відповідає даним Єдиного державного реєстру.

Колегія суддів не приймає у якості доказів наявності у гр-на ОСОБА_3 вчиняти від імені ТОВ “Компані Стріт” протокол № 2 загальних зборів учасників товариства від 20.12.2007 року (т. 2, а.с. 26) та наказ № 3 від 20.12.2007 року (т. 2, а.с. 27), оскільки за інформацією, отриманою ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, гр-н ОСОБА_5 не визнає свою причетність до діяльності ТОВ “Компані Стріт” , реєстрацію якого на своє імя вчинив за винагороду, окрім того, засвідчена копія тексту цього наказу відрізняється від також засвідченої копії наказу, що мається в матеріалах справи № 4-736/08 Малиновського районного суду м. Одеси.

Пунктами 10 і 11 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003 року № 755-IV (зі змінами та доповненнями) визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи: прізвище, імя, по батькові, дата обрання (призначення) та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори й дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Статтею 19 цього Закону встановлений обовязок подати державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не повязана зі змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації. Зазначену картку подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу). Форми реєстраційних карток затверджено наказом Держпідприємництва України “Про затвердження форм реєстраційних карток” від 20.04.2007 року № 54 (зареєстровано в Мін'юсті України 03.05.2007 року № 447/13714).

Частиною 4 ст. 70 КАС України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За інформацією ДПІ у Малиновському районі м. Харкова ідентифікувати особу гр-на ОСОБА_3 не предявляється можливим.

Згідно з п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованого Мінюстом України від 20 лютого 1998 року за № 128/2568 з наступними змінами та доповненнями (подалі Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.3-11.9 п. 11 “Правила оформлення документів на перевезення” Правил, - основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Стверджуючи про фактичне отримання ТМЦ від постачальника ТОВ “Компані Стріт”, посилаючись на наявні податкові та видаткові накладні та факт проведення оплати придбаного товару, позивачем судам першої та апеляційної інстанції не надано безспірних доказів в обґрунтування таких тверджень.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративний, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Питання щодо реальності здійснення операцій у Ш та 1У кварталах 2008 року по поставці позивачу ТМЦ ТОВ “Компані Стріт” було предметом дослідження суду під час розгляду адміністративної справи № 2-а-38617/09/2070, за наслідками вирішення якої постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010 року відмовлено в задоволені позовних вимог ТОВ “Арка Компані” про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ і Київському районі м. Харкова про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що згідно п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України, - доходами бюджету є усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обовязкові платежі.

Несплачений податок на прибуток внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що договором є домовленість сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. При цьому договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як визначено у ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які займаються підприємницькою діяльністю. Товар, який виступає обєктом договірних відносин поставки, призначається, як правило, для використання у підприємницькій діяльності або для інших цілей, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням. На момент укладення договору поставки товар може бути відсутнім у продавця. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

За приписами ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, необхідності її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення з прийняттям нового про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ “Арка Компані” .

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 31, 202 ч. 1 п. 4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду 10 листопада 2009 року скасувати, з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Арка Компані”.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в касаційному порядку на протязі місяця.

Головуючий суддя -(підпис)Л.В. Мельнікова

Судді (підпис)З.Г. Подобайло

(підпис)А.М. Григоров

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 липня 2010 року.

Згідно з оригіналом

Суддя Л.В. Мельнікова