Постанова № 11695058, 01.07.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2010 р. Справа № 2-а-40983/09/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.

при секретарі Баглаєнко Я.В.

за участю:

представників відповідача Носов К.В., Федоренко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2009 року по справі № 2-а-40983/09/2070

за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Агропродторг»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, АТЗТ «Агропродторг», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 04.08.09 р. № 0002542305/0 про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 3537645,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1768822,5 грн. та № 0002532305/0 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 4491755,0грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 3813296,8 грн..

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.09 р. по справі № 2-а-40983/09/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.09 р. по справі № 2-а-40983/09/2070 та прийняти нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач в поданому запереченні на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні наполягали на законності судового рішення, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в судових засіданнях, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 3690/23-05/30755093 від 22.07.09 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.08 р. по 31.03.09 р. включно, в якому відображені факти порушення платником податків вимог п. 5.1, п.5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 7.2.6, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин є основним видом діяльності позивача, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 08.02.2007 № 1324, яка додана до матеріалів справи.

За даними перевірки виявлені порушення повязані з тим, що позивач придбав у ПП «Неля»товар, який останнім був придбаний в результаті нікчемного правочину, у звязку з чим обсяги поставки ПП «Неля»за квітень-травень 2008 р. завищені на загальну суму 4870200,0 грн., в тому числі ПДВ 811700,0 грн.

Також перевіряючими було вказано, що ПП «Неля»до податкового органу надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань від 28.04.09 р. у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на прибуток № 2870 за 1 півріччя 2008 р. та завищено суму валових витрат за період з 01.06.08 р. по 31.03.09 р. на загальну суму 13908517,0 грн. З огляду на те, що ПП «Неля» не задекларовано дохід та податкові зобов'язання з ПДВ від операцій з продажу на користь АТЗТ «Агропродторг», в результаті чого зроблений висновок про заниження саме позивачем зобовязань по податку на прибуток всього у сумі 4491755,0 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що позивачем з Приватним підприємством «Неля»були укладені договори поставки № 1/08-2П від 17.03.08 р., № 7/04-1П від 07.04.08 р., № 5/05-2П від 05.05.08 р., предметом яких було придбання позивачем соняшника на загальну суму 4870200,0 грн., в тому числі ПДВ 811700,0 грн. На вказані поставки позивач отримав видаткові накладні та податкові накладні.

Суд першої інстанції вказав на те, що надані до матеріалів справи податкові накладні на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період з 01.04.08 р. по 31.05.08 р. оформлені належним чином у відповідності до вимог п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ». Будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних з боку відповідача ні у акті перевірки, ні у судовому засіданні не зроблено.

Розрахунки між позивачем та ПП «Неля»проведено на повну суму поставки 4870200,0 грн. в готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Також між позивачем та ПП «Неля»були укладені договори поставки № 13/06-1П від 13.06.08 р., № 25/06-1П від 25.06.08 р., № 7/07-1П від 07.07.08 р., № 11/07-6ПШ від 11.07.08 р., № 14/07-6ПШ від 14.07.08 р., № 16/07-6ПШ від 16.07.08 р., № 21/07-6ПШ від 16.07.08 р., № 18/07-6ПШ від 18.07.08 р., № 21/07-6ПШ від 21.07.08 р., № 24/07-6ПШ від 24.07.08 р., № 25/07-6ПШ від 25.07.08 р., № 29/07-6ПШ від 29.07.08 р., № 31/07-6ЯФ від 31.07.08 р., № 1/08-5ПШ від 01.08.08 р., № 1/08-5ЯФ від 01.08.08 р., № 18/08-1ПШ від 18.08.08 р., № 4/09-5П від 04.09.08 р., № 11/09-1П від 11.09.08 р., № 12/09-5П від 12.09.08 р., № 1/10-7П від 01.10.08 р., № 2/10-4П від 02.10.08 р., № 3/10-5П від 03.10.08 р., № 27/10-4П від 27.10.08 р., № 3/11-10П від 03.11.08 р., № 3/11-4П від 03.11.08 р., № 4/11-8П від 04.11.08 р., № 19/11-8П від 19.11.08 р., № 28/11-5П від 28.11.08 р., № 1/12-4П від 01.12.08 р., № 1/12-4П від 01.12.08 р., № 5/12-5ПШ від 05.12.08 р., № 19/12-ПШ від 19.12.08 р., № 3/01-1П від 03.01.09 р., № 19/01-1П від 19.01.09 р., № 22/01-1К від 22.01.08 р., № 23/01-1Я від 23.01.09 р., № 23/01-21ПШ від 23.01.09 р., № 26/01-4П від 26.01.09 р., № 02/02-4П від 02.02.09 р., № 03/02-211 від 03.02.09 р., № 22/01-4П від 11.02.09 р., № 17/02-ЗП від 17.02.09 р., № 24/02-2П від 24.02.09 р., № 3/03-2П від 03.03.09 р., № 4/03-ЗП від 04.03.09 р., № 12/03-2П від 12.03.09 р., № 19/03-2П від 19.03.09 р., № 31/03-6П від 31.03.09 р., № 13/03-1П від 13.06.09 р., предметом яких було придбання соняшнику, кукурудзи та ячменю на загальну суму 16690221,11 грн., в тому числі ПДВ - 2781703,52 грн.

На вказані поставки позивач отримав видаткові накладні та податкові накладні. Податкові накладні на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період з 01.06.08 р. по 31.03.09 р. оформлені належним чином у відповідності до вимог п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ». Будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних з боку відповідача ні в акті перевірки, ні у судовому засіданні не зроблено.

Розрахунки між позивачем та ПП «Неля»проведено на повну суму поставки 16490221,11 грн. в готівковій формі, що підтверджено квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Судом першої інстанції було встановлено, що до складу валових витрат позивачем за період з 01.04.08 р. по 31.05.08 р. віднесено 4058500,0 грн., за період з 01.06.08 р. по 31.03.09 р. віднесено 13908517,0 грн.

За висновками суду першої інстанції факт поставки товарів підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки, накладними, податковими накладними, за усіма договорами поставки, укладеними між позивачем та ПП «Неля», був здійснений повний розрахунок, придбані товарно-матеріальні цінності за зазначеними договорами зберігались позивачем на хлібоприймальних підприємствах, що підтверджується складськими квитанціями на зерно, що додані до матеріалів справи.

Також за висновками суду першої інстанції надані до матеріалів справи документи підтверджують, що отриманий товар використано позивачем у господарській діяльності, а саме реалізовано ТОВ «Кернел-Трейд», що також зазначено у акті перевірки і відповідачем не заперечувалося (відповідні договори поставки, накладні, видаткові накладні, податкові накладні, реєстри накладних додані до матеріалів справи).

В постанові суду вказано, що відповідач не заперечував проти того, що операції по подальшій реалізації придбаних у ПП «Неля»товарів є фактично виконаними, належним чином та в повному обсязі оподаткованими. Дані обставини за висновками суду першої інстанції спростовують твердження відповідача про безтоварність операцій з ПП «Неля».

При цьому суд першої інстанції послався на ст. 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», в якій визначено, що складські квитанції на зерно, є документом, який підтверджує прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Вищенаведені обставини визнані судом першої інстанції достатніми для задоволення позову.

Слід відмітити, що в акті перевірки та апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому, що в уточнюючому розрахунку від 28.04.09 р. до податкової декларації з податку на прибуток ПП «Неля»зменшило валовий доход від продажу товару, в т.ч. на адресу позивача, на 5719130,0 грн. у звязку з визнанням взаємовідносин між ним та позивачем як нікчемний правочин. Крім того, відповідач вказує на те, що згідно податкової звітності та облікових даних у ПП «Неля»відсутні умови для здійснення основного виду діяльності: відсутні трудові ресурси (в штаті обліковується лише директор) та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, що підтверджено актом перевірки від 15.01.09 р.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи договорів на поставку сільськогосподарської продукції, позивач та ПП «Неля»узгодили, що поставки здійснюються на умовах «СРТ «Франко-склад покупця», тобто зобовязання продавця вважаються виконаними після передачі продукції в розпорядження покупця на складі, який вкаже покупець, і таким складом був вказаний ЗАТ «Івачуковське ХПП», що розташоване за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Іванчуковка.

Суд першої інстанції визнав доведеним факт отримання позивачем від постачальника зерна у звязку з його передачею на зберігання до ЗАТ «Івачуковське ХПП», що начебто підтверджується складськими квитанціями.

Слід відмітити, що форма, зміст та порядок оформлення складських квитанцій встановлені постановою КМУ № 510 від 11.04.03 р. «Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно», якою був затверджений Порядок випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам.

Вказаний Порядок встановлює, що підставою для видачі складських документів на зерно (далі - складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання. При цьому бланки складських документів є бланками суворої звітності, виготовлення, отримання, доставка, облік, зберігання, видача, списання яких проводяться згідно із законодавством. Для бланку складської квитанції визнані обовязковими реквізити, які містять інформацію про найменування зернового складу; дату видачі квитанції; серію та номер квитанції; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, від якої прийнято зерно на зберігання, а також місцезнаходження (місце проживання) такої особи; номер і дату накладної; вказівку про знеособлене або відокремлене зберігання зерна; найменування та кількість прийнятого на зберігання зерна, рік збирання урожаю, посилання на державний стандарт або нормативний акт, якому відповідає прийняте на зберігання зерно; якісні характеристики зерна з посиланням на документ, що їх засвідчує. Бланк скріплюється підписом уповноваженої особи та печаткою зернового складу.

Залучені до матеріалів справи реєстри накладних, які судом першої інстанції вважалися складськими квитанціями, не містять вище перелічених обовязкових реквізитів складської квитанції. Також дані документи не скріплені печаткою зернового складу. Таким чином надані позивачем документи не є складськими квитанціями.

Наведені факти спростовують висновки суду першої інстанції що наявності доказів прийняття зерновим складом від позивача на зберігання зерна, що начебто було поставлено ПП «Неля».

Також слід зауважити, що згідно договорів поставки зерна на продавця, ПП «Неля», був покладений обовязок по транспортуванню товару до складу, реквізити якого вказує покупець. Проте, як вбачається з наданих до матеріалів справи договорів № 7/04-1П від 07.04.08 р., № 5/05-2П від 05.05.08 р., № 25/06-1П від 25.06.08 р., № 13/06-1П від 13.06.08 р., № 03/06-1П від 03.06.08 р., № 14/07-6ПШ від 14.07.08 р., № 31/07-6ЯФ від 31.07.08 р., № 24/07-6ПШ від 24.07.08 р., № 7/07-1П від 07.07.08 р., № 16/07-6ПШ від 16.07.08 р., № 21/07-6ПШ від 21.07.08 р., № 12/09-5П від 12.09.08 р., № 11/09-1П від 11.09.08 р., № 4/09-5П від 04.09.08 р., № 2/10-4П від 02.10.08 р., № 3/11-4П від 03.11.08 р., № 1/12-8П від 01.12.08 р., № 1/12-4П від 01.12.08 р., в них не вказані реквізити зернового складу, тоді як реєстри накладних, що позивачем визначаються як складські накладні, оформлювалися ЗАТ «Івачуковське ХПП», ВАТ «Вовчанський МЕЗ»та ДП ДАК «Хліб України»Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів. Пояснень стосовно того, яким чином визначався напрямок доставки зерна, представником позивача не надано.

В наданих позивачем реєстрах міститься графа, де повинні бути вказані марка та номер автомобілю, що доставив зерно, проте в цих документах вказані або лише марка автомобілю, або тільки номер. Дані про те, хто здійснював перевезення, хто є товаровідправником та кому належить транспортний засіб вказані реєстри не містять.

Оскільки за даними перевірки ПП «Неля», проведеної Ізюмською ОДПІ Харківської області, у період з 01.03.08 р. по 31.05.08 р. у цього підприємства не обліковувалися основні засоби, в т.ч. автотранспортні засоби, не були укладені договори оренди автотранспорту для перевезення зерна. Дані обставини свідчать про те, що відомості про автоперевезення зерна документально не підтверджені, а тому доказів його доставки на зерновий склад нема.

Також слід відмітити, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що ПП «Неля»відкоригувало свої податкові зобовязання по податку на прибуток та ПДВ по операціям з позивачем у звязку з визнанням правочинів недійсними. В даному випадку причини корегування зобовязань суттєвого значення не мають, оскільки в такий спосіб вказане підприємство погодилося з висновками органу ДПС і підтвердило безтоварність операцій по поставці зерна.

Колегія суддів вважає необхідним також відмітити, що позивачем до справи були надані копії корінців до прибуткових касових ордерів, які мають підтверджувати здійснення платежів за поставлене зерно. Також на вимогу суду апеляційної інстанції представником позивача були надані копії банківських документів про видачу з банку готівки та авансові звіти підзвітних осіб. Але позивачем не були виконані вимоги колегії суддів і не надані документи, які б підтвердили отримання готівки вказаними підзвітними особами в касі підприємства, відображення даних операцій в касових документах на відповідні дати, відомості про наявність трудових відносин у підприємства з цими особами.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що твердження позивача, з яким погодився суд першої інстанції, про проведення з ПП «Неля»розрахунків готівкою є недоведеними належними та допустимими доказами.

Слід відмітити, що відповідно п. 5.1 та п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. При цьому відповідно приписам п. 5.3.9 вказаної норми не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено колегією суддів, позивачем не були надані належні документи у підтвердження отримання від контрагента товару (зерна), його перевезення та передачу на зберігання. Також позивачем не була надані доказ того, що готівка на оплату товару на користь ПП «Неля»була отримана в касі підприємства. За таких підстав у позивача не існували законні підстави для формування валових витрат по цим операціям.

Також відповідно приписам п. 7.2.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. При цьому відповідно п. 7.3.1 вказаної норми датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Також згідно приписів п. 7.5.1 вищенаведеної норми датою виникнення права на податковий кредит визнається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено колегією суддів, ПП «Неля», виключивши з податкових зобовязань по ПДВ суму податку по операціям з позивачем, підтвердило відсутність будь-якої з подій, з якою законодавець повязує право покупця на формування податкового кредиту по ПДВ.

Таким чином колегія суддів дійшла до висновку, що приймаючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив фактичні обставини, не дав оцінку наявним у справі документам, що спричинило прийняття необґрунтованого рішення.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.09 р. по справі № 2-а-40983/09/2070 прийнята з порушенням норм матеріального права та приписів процесуальних норм, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2009 року по справі № 2-а-40983/09/2070 - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2009 року по справі № 2-а-40983/09/2070 за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Агропродторг»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом місяця з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

М.І. Гуцал

Повний текст постанови виготовлений 06.07.2010 р.