Рішення № 116943706, 12.02.2024, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/76/24 Справа №447/3131/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(заочне)

12.02.2024 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Друзюк М.М. ,

секретар судового засідання Іськів О.І.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів-,, -

встановив:

Позивачка подала до Миколаївського районного суду Львівської області позов до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів, у якому просить суд застосувати наслідки виконання нікчемного правочину та зобов`язати банк здійснити перерахунок сплачених позичальником платежів по рахунку.

В обґрунтування вимог щодо предмета спору покликається на те, що між АТ «Ідея Банк», як кредитодавцем, ТОВ «Нью Файненс Сервіс», як страховим агентом та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту та страхування №Z62.00207.008733503. Згідно з умов якого банк відкриває клієнту банківський рахунок та надає клієнту кредит, а клієнт отримує його на наступних умовах: тип кредиту ідеальний, сума кредиту 69322,00 грн., процентна ставка змінювана 15/, строк кредиту 36 місяців. Вважає, що положення кредитного договору в частині стягнення комісійної винагороди зі обслуговування кредиту в розмірі 2, 5% нікчемними оскільки: 1) окрема додаткова плата за розрахунково-касове обслуговування кредиту ( основної картки) є нікчемною умовою і не являється послугою за яку банк на постійній основі може отримувати плату; 2) встановлена на постійній основі банком по кредитуванню рахунку окрема комісійна винагорода за розрахунково касове обслуговування кредиту по основній картці є нікчемним та надуманим платежем та умовою кредитування його рахунку, оскільки банк вже окремо (щомісячно) встановив на постійній основі основну плату у вигляді процентів за користування кредитними коштами; додаткова комісійна винагорода за обслуговування кредиту (основної картки) є фактичним подвійним стягненням плати за користуванням кредитом; 4) у період дії кредитного договору кошти по кредиту сплачувались виключно у безготівковому порядку шляхом переказ відповідних сум через електронні платіжні системи з картки на картку, за що з нього окремо знімались комісії за переказ таких платежів, а відтак в період дії кредитного договору; 5) банк завжди, в автоматичному порядку здійснює позивачу нарахування та стягує з нього плату за розрахунково-касове обслуговування по кредиту, коли він взагалі не здійснює жодного платежу, позивач ніколи не платив кредит через касу банку, а отже банк навіть теоретично не міг йому надати послуги з розрахунково - касового обслуговування, а тому просить позов задоволити.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 03.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання у справі. Відповідачу надано строк для подання відзиву та заперечень.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно, хоч про дату, час і місце розгляду справи повідомлений в належний спосіб, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №06 002 272 933 62,№06002368113 25, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав, правом на подання відзиву не скористалася.

Ухвалою суду від 02.11.2023 розгляд справи відкладено на 04.12.2023.

Ухвалою суду від 04.12.2023 розгляд справи відкладено на 11.01.2024.

На адресу суду 06.02.2023 надійшло клопотання від представника позивача про відкладення розгляду справи, а у випадку не можливості відкладення слухати справу у відсутності позивача і його представника.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

За таких обставин, суд проводить розгляд справи на підставі письмових доказів відповідно до ст.223 ЦПК України.

В силу приписів ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписала з АТ «Ідея Банк» договір кредиту та страхування №Z62.00207.008733503 від 27.09.2021.

Згідно з підпунктів 1.2.-1.4. пункту 1. Кредитного договору, Банк надає Відповідачу кредит у розмірі 69 322 грн. з змінюваною процентною ставкою у розмірі 15 % річних строком кредиту на 36 місяців.

Згідно п.1.9. Кредитного договору, під час користування кредитом Банк надає Позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ( надалі - «ДКБОФО»), за надання яких встановлена плата, відповідно до графіку щомісячних платежів за кредитом ( далі - Додаток №1) як «Обслуговування кредитної заборгованості».

Згідно з п.1.6. Строк дії договору та дата повернення кредиту - до 27.09.2024. Повернення заборгованості за Договором здійснюється через рахунок НОМЕР_1 , відкритий у Банку (надалі - Рахунок) відповідно до порядку повернення кредиту, згідно Додатку №1 до даного Договору.

Згідно з п.1.10., 1.11 Кредитного договору, Банк надає кредит Позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів у розмірі 60280 грн. на рахунок НОМЕР_1 .Позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк», МФО 336310. Позичальник доручає Банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 9042 грн.

Так, відповідно до колонки 4 Таблиці Додатку №1 до Договору №Z62.00207.008733503 від 27.09.2021. Графік щомісячних платежів (надалі - «Додаток №1») загальний розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості складає 158 602,69 грн., що згідно п. 1.6. Кредитного договору та Додатку №1 повинна сплачувати рівними платежами по 4145 грн. щомісячно через рахунок відкритий у банку в період з 27.09.2021 по 27.09.2024, 36 (тридцятьма шістьма) щомісячними внесками до 2 числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів.

Як вбачається з підпункту 9.8.2. пункту 9.8 Розділу 9. «Умов споживчого кредитування без забезпечення» Публічної пропозиції АТ «Ідея Банк», плата за обслуговування кредитної заборгованості, що сплачується Позичальником щомісячно до закінчення строку Договору кредиту, в терміни та в розмірах, визначених згідно з Графіком за Договором кредиту, що включає в себе надання необмеженого доступу до отримання Позичальником: - інформації за рахунками Позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів в Україні, в Контакт-центрі Банку, шляхом направлення sms-повідомлень щодо суми платежу за Договором кредиту, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; - інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника; - послуг з розрахунку суми чергового платежу за Договором та/або суми повного дострокового повернення заборгованості за Договором, що надаються: на відділенні, з використанням телефонного зв`язку, в Контакт - центрі Банку; - послуг з уточнення, повернення, анулювання, змін умов переказів на погашення кредитної заборгованості згідно з запитом Позичальника, тощо.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за кредитом №Z62.00207.008733503 від 27.09.2021 заборгованість позивача в частині плати за обслуговування кредиту станом на 13.04.2023 становить 12 235,33 грн.

Також, як вбачається з п. 4 Паспорту споживчого кредиту Банк встановив плату за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,5% середньомісячно від початкової суми кредиту згідно графіку в п.5 починаючи з 0% в перший місяць зі зменшенням щомісячно на 1.130 % до 63%.

Відповідно до колонки 7 Таблиці Додатку №1 до Договору №Z62.00207.008733503 від 27.09.2021 "Графік щомісячних платежів ", позивач повинен окрім внесення плати за тілом кредиту, процентів, повинна сплачувати за обслуговування кредитної заборгованості з 27.09.2021 по 27.09.2024 суму в розмірі 59 395, 07 грн.

Норми права, які застосував суд.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон № 2121-III) банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Відповідно до положень частини першої статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами першою, третьою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша стаття 229 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України Про споживче кредитування .

За змістом статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" , договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі (частина друга статті 8 Закону України Про споживче кредитування ).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

Статтями 2, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" , передбачена така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Постановою Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49 затвердженні Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила), які розроблено відповідно до Законів України Про банки і банківську діяльність Про національний банк України , Про споживче кредитування , встановлюють порядок та методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача.

Згідно з пунктом 8 Правил банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки. Банк зазначає реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту за рядком Усього у колонках 9 і 10 (відповідно) форми, наведеної в додатку 2 до цих Правил.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які с несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 (п. 31.25).

Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 613 ЦК України).

Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх не вчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості. Тому боржник може вимагати належного розрахунку заборгованості, а кредитор повинен виконати такий обов`язок (п. 5 ч. 1 ст. 16 ЦК України) задля задоволення інтересу боржника у юридичній визначеності (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (п. 57).

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь якою заінтересованою особою. (абз. 1 ч. 5 ст. 216 ЦК України).

Враховуючи те, що позивачу встановлено обов`язкову щомісячну плату (за обслуговування кредитної заборгованості) за послуги банку, які за законом він має один раз на місяць надавати безоплатно, положення Оферти на укладення угоди про надання кредиту щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Якщо сторона правочину (позичальник) вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимогу нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона (банк) звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання за правочином у натурі (про стягнення заборгованості), то відповідач (позичальник) може заперечувати проти позову (повністю чи у відповідній частині), стверджуючи про нікчемність правочину.

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Надані позивачем докази у частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок платежів, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, логічно пов`язані з обставинами справи, які підтверджують наявність підстав для задоволення позову.

Таким чином, оскільки відповідачем встановлено щомісячну плату за надання інформації по кредиту, що за законом повинна надаватись на безоплатній основі, слід констатувати, що положення пункту 1.9. Кредитного договору укладеного між Позивачем та Відповідачем, щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором є нікчемною умовою договору.

Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені.

Отже з огляду на це та враховуючи висновок про нікчемність умови договору щодо сплати за обслуговування кредитної заборгованості, суд вважає за необхідне позовну заяву задоволити.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав. Розподіл судових витрат суд здійснює керуючись ст. 141 ЦПК України.

Так, з огляду на вимоги ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1073,60 грн., від сплати якого позивач був звільнений слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 203, 215 ЦК України ст.ст. 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів , ст.ст. 1,8,12 Закону України Про споживче кредитування , ст. ст. 2, 47 Закону України Про банки і банківську діяльність , ст. ст. 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів задоволити.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості, ОСОБА_1 за договором кредиту та страхування №Z62.00207.008733503 від 27.09.2021 щодо обов`язку позичальника сплачувати плату відповідно до графіку щомісячних платежів за кредитом як «Обслуговування кредитної заборгованості» .

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» в користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення..

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повні найменування та ім`я сторін

Позивач: ОСОБА_1 , НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: АТ «Ідея Банк», ЄДРПОУ:19390819, місцезнаходження: вул.Валова, 11, м.Львів, 79008.

Суддя Друзюк М. М.