Постанова № 11694246, 04.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 жовтня 2010 року           10:09           № 2а-9048/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ДонцяВ.А., за участю секретаря судового засідання Віруцької О.В., вирішив адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БМС-Трейдінг"

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

провизнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень Товариство з обмеженою відповідальністю "БМС-Трейдінг" звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 04.06.2009 р. №0003322308/0, від 19.08.2009 р. №0003322308/1, від 16.11.2009 р. №0003322308/2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, зокрема, що розмір плати за фінансування, встановлений договором факторингу, в сумі 808015,00 грн. віднесено до валових витрат правомірно. Як зазначено у позові, в результаті факторингових операцій товариство отримало прибуток, з якого було сплачено податкове зобов’язання, відповідно висновок державної податкової інспекції про те, що відповідна операція не мала на меті отримання прибутку не відповідає дійсності. У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, виклавши заперечення письмово. На думку відповідача, позивачем безпідставно віднесено до валових витрат суми витрат, що не пов’язані з веденням господарської діяльності товариства, а саме сплата на користь ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" відсотків за договором факторингу в розмірі 808015,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва здійснено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "БМС-Трейдінг" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. до 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. до 31.12.2008 р., про що складено акт від 20.05.2009 р. №793/23-08/23532366.

Перевіркою встановлено, зокрема, що в порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" товариством у ІІ-ІV кварталах 2008 року віднесено до складу валових витрат витрати не пов’язані з веденням господарської діяльності у розмірі 808015,00 грн., які були сплачені ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" як відсотки за договором факторингу. При цьому в акті зроблено висновок, що сума 808015,00 грн. є збитками підприємства від факторингових операцій (перевищення суми, сплаченої клієнту над сумою, отриманою від боржника), проте Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено віднесення таких збитків до валових витрат.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 04.06.2009 р. №0003322308/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі 818451,00 грн., в тому числі: основний платіж–597757,00грн., штрафні (фінансові) санкції –220694,00грн.

Позивач скористався процедурою апеляційного узгодження податкових зобов’язань, передбаченою Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-III.

Рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 06.08.2009 р. №5322/10/25-06 скарга позивача залишена без змін. За результатами розгляду первинної скарги відповідачем прийнято податкове-рішення від 19.08.2009 р. №0003322308/1.

Розглянувши повторну скаргу товариства, Державною податковою адміністрацією у місті Києві рішенням від 26.10.2009 р. №4615/10/25-114 скарга задоволена частково–скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.06.2009 р. №0003322308/0 в частині нарахування податку на прибуток у сумі 395753,00грн. та у відповідній частині штрафні (фінансові) санкції, а в іншій частині–залишено без змін. При цьому було зазначено, що у разі незгоди з рішенням від 26.10.2009 р. №4615/10/25-114 товариство має право оскаржити податкове повідомлення-рішення від 04.06.2009 р. №0003322308/0, зокрема до суду. За результатами розгляду скарги податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2009р. №0003322308/2, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 254280,00грн., у тому числі: основний платіж–202004,00грн., штрафні (фінансові) санкції–52276,00грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 11.12.2009р. №12856/6/25-0115 скарга позивача залишена без розгляду.

Як убачається з матеріалів справи, між ТОВ "БМС-Трейдінг" (клієнт) та ВАТ "Укрексімбанк" (фактор) укладено договір факторингу від 12 серпня 2008 року №40308Y3, відповідно до якого клієнт відступає фактору права грошової вимоги до боржників, а фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (пункт 2.1). В свою чергу, клієнт сплачує фактору плату за фінансування відповідно до складових, визначених договором.

У матеріалах справи міститься договір від 18 січня 2008 року №1801-2008, за яким позивач зобов’язувався поставляти товари народного вжитку (комп’ютерну, офісну техніку, тощо) Товариству з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо-Інвест". На підтвердження фактичного виконання цього договору товариством надано накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з умовами додаткових угод №2/1–№2/9 до договору факторингу від 12 серпня 2008 року №40308Y3 ТОВ "БМС-Трейдінг" відступило ВАТ "Укрексімбанк" права грошової вимоги за поставлені товари ТОВ "Ельдорадо-Інвест" за договором від 18 січня 2008року №1801-2008.

Крім того, ТОВ "БМС-Трейдінг" надано суду договір від 2 січня 2008 р., укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сагар", відповідно до якого останній зобов’язувався поставляти позивачеві товари. На виконання умов цього договору ТОВ "БМС-Трейдінг" здійснювало придбання комп’ютерної, офісної техніки у ТОВ "Сагар", про що свідчать накладні, копії банківських виписок.

Як зазначив представник позивача, купуючи товари у ТОВ "Сагар" за кошти, отримані на підставі договору факторингу, та здійснюючи поставку таких товарів ТОВ "Ельдорадо-Інвест", ТОВ "БМС-Трейдінг" збільшило товарообіг, що дозволило отримати прибуток.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша). Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт (частина перша). Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (частина друга). Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа–суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя).

Згідно зі статтею 350 Господарського кодексу України (далі–ГК України) придбання банком права вимоги у грошовій формі з поставки товарів або надання послуг з прийняттям ризику виконання такої вимоги та прийом платежів (факторинг) є банківською операцією, що здійснюється на комісійних засадах на договірній основі (частина перша). За договором факторингу банк бере на себе зобов'язання передати за плату кошти в розпорядження клієнта, а клієнт бере на себе зобов'язання відступити банкові грошову вимогу до третьої особи, що випливає з відносин клієнта з цією третьою особою (частина друга). Факторингові операції банків можуть супроводжуватися наданням клієнтам додаткових консультаційних та інформаційних послуг (частина третя). Договір факторингу є дійсним незалежно від угоди між клієнтом та його боржником про заборону або обмеження передавання грошової вимоги (частина четверта). Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про банки і банківську діяльність, іншими законами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України (частина п'ята).

Таким чином, за договором факторингу між фактором та клієнтом, у даному випадку банком та товариством (постачальником товарів) виникає зобов'язання, за яким фактор купує у клієнта право вимоги останнього у відношенні до його контрагентів (боржників) за договорами зі сплати заборгованості за поставлені товари. В свою чергу, відносини між фактором та клієнтом носять оплатний характер. Фактор відповідно до умов договору отримує винагороду за послуги з фінансування діяльності клієнта.

Разом з тим відповідно до статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року №2664-IIIфакторинг вважається фінансовою послугою.

Підпунктом 1.11.1 пункту 1.11 статті 1 Закону України Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР з наступними змінами та доповненнями) визначено, що фінансовий кредит–кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Отже, факторингова операція, в розумінні Закону України Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не є операцією з надання фінансового кредиту, однак вона має ознаки операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.

Особливості оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями визначені пунктом 7.9 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Проте зазначеним пунктом не врегульовано питання щодо оподаткування коштів, що передаються фактором клієнту та коштів, що сплачуються боржником в погашення заборгованості в межах операцій факторингу. Відповідна позиція висловлена Державною податковою адміністрацією України в листі від 23.04.2007 р. №8217/7/22-3017 "Щодо оподаткування факторингових операцій".

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу–сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Крім того, пунктом 1.32. статті 1 дано визначення господарської діяльності, за яким це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Враховуючи наведене, беручи до уваги зміст господарської операції факторингу, зважаючи на фактичне виконання договору факторингу, в тому числі і щодо оплати фактору відповідних відсотків за користування коштами, суд вважає, що відповідач дійшов хибного висновку про непов'язаність витрат, сплачених на виконання договору факторингу, з веденням господарської діяльності. Відповідно позивач правомірно відніс до валових витрат витрати в розмірі 808015,00грн., сплачені фактору як винагорода за договором факторингу. Таким чином, є безпідставним висновок державної податкової інспекції про збитковість факторингових операцій. При цьому суд бере до уваги ту обставину, що ТОВ "БМС-Трейдінг" отримало за відповідний період прибуток, що не заперечувалось відповідачем.

Не можна вважати обґрунтованим твердження відповідача про те, що "віднесення до складу валових витрат збитків від факторингових операцій (перевищення суми, сплаченої клієнту над сумою, отриманою від боржника) Законом не передбачено". Як вже зазначалось, товариство у договорі факторингу виступило як клієнт, а не як фактор, тому вказаний висновок жодним чином не відноситься до податкових зобов'язань позивача внаслідок виконання договору факторингу.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина перша). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга).

Проте, відповідач, на вимогу суду, не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про отримання позивачем збитків у результаті виконання договору факторингу, а також доказів того, що господарські зобов'язання, які виникали на підставі договору факторингу, були сплановані та реалізовані як такі, що не були направлені на отримання доходу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відповідно адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БМС-Трейдінг" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва: від 04.06.2009 р. №0003322308/0; від 19.08.2009 р. №0003322308/1; від 16.11.2009 р. №0003322308/2.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМС-Трейдінг" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 В.А. Донець

Постанова виготовлена у повному обсязі 11.10.2010 р.