Постанова № 11694173, 13.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2010 року 12:02 № 2а-11266/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.

за участю представників сторін:

позивача Капустіна А.А. (довіреність від 27.07.2010 р. № 3944/9/10-114)

відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

до Товариства з обмеженою відповідальностю "Каліпсо -Стар"

проприпинення юридичної особи

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернулася з позовною заявою про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «Каліпсо-Стар»через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, та припинення юридичної особи ТОВ «Каліпсо-Стар»(код ЄДРПОУ 36529699).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва порушено кримінальну справу № 80-0224 за фактом створення невстановленими особами субєктів підприємницької діяльності. По кримінальній справі встановлено, що існує група невстановлених осіб, які займаються залученням громадян Республіки Білорусь до реєстрації за матеріальну винагороду на території України підприємств різних форм власності. Допитані громадяни Республіки Білорусь показали, що невідомі особи пропонували їм реєструвати за кошти субєктів підприємницької діяльності. В подальшому вони не мали відношення до заснованих ними підприємств. У кримінальній справі встановлено, що ця група причетна до реєстрації в тому числі ТОВ «Каліпсо-Стар». Свідоцтво платника ПДВ для ТОВ «Каліпсо-Стар»отримав за довіреністю Бойко О.М., який пояснив, що із службовими особами ТОВ «Каліпсо-Стар»він не знайомий.

З цих підстав позивач вважає, що статут ТОВ «Каліпсо-Стар», як правочин є нікчемним, що, на його думку, є підставою для скасування запису про державну реєстрацію ТОВ «Каліпсо-Стар»та припинення цієї юридичної особи.

Зокрема, позивач, з посиланням на положення статей 80, 87 Цивільного кодексу України, ч.ч. 3 і 5 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», а також статей 202, 203, 215, 236 Цивільного кодексу України, вважає нікчемним правочин (статут) у формі створення установчих документів та державної реєстрації відповідача та зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена будь-якою заінтересованою особою.

Виходячи з цього та з посиланням на п. 2. ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України та ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», позивач вважає, що існують правові підстави для ухвалення рішення суду про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації відповідача через порушення закону, допущені при його створенні, які не можна усунути.

Відповідач в судове засідання 20.08.2010 року не зявився. Повістка повернута органом поштового звязку з відміткою про відсутність відповідача за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 4, офіс 1. У звязку з цим, на підставі ст. 150 КАС України розгляд справи було відкладено на 30.08.2010 року на 10:00 годин. Повістка про виклик в наступне судове засідання направлена відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 4, офіс 1, яка вказана у реєстраційних документах відповідача, наданих позивачем.

В судове засідання, призначене на 30.08.2010 року, відповідач не зявився, про поважність причин неприбуття у судове засідання не повідомив. У звязку з неявкою відповідача, на підставі ст. 150 КАС України розгляд справи було відкладено на 13.09.2010 року на 11:45 годин. Повістка про виклик в наступне судове засідання направлена відповідачу за адресою м. Київ, вул. Щербакові, 4, офіс 1, яка вказана у реєстраційних документах відповідача, наданих позивачем.

В судове засідання 13.09.2010 року відповідач не зявився, про поважність причин неприбуття у судове засідання не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 КАС України у разі відсутності юридичної особи за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі вважається, що судовий виклик вручений цій особі належним чином.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, але не скористався своїм правом на участь у розгляді справи у звязку з чим та на підставі ч. 4. ст. 128 КАС України справа розглядається на підставі наявних у справі доказів без участі відповідача.

Крім того, станом на 13.09.2010 року позивач не виконав вимоги ухвали суду від 29.07.2010 року про відкриття провадження у справі, відповідно до якої суд витребував у позивача низку доказів та пояснень в обґрунтування позовних вимог. Поважність причин ненадання витребуваних документів позивач не обґрунтував. Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Враховуючи вищенаведене, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Позивач під час судового розгляду позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Каліпсо-Стар»зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва 28.05.2009 року за адресою: 03190, м. Київ, вул. Щербакові, 4, офіс 1, ідентифікаційний код юридичної особи - 36529699, номер запису в ЄДР 1074102 0000 033691.

Відповідач зареєстрований платником ПДВ у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва за № 365296926594, свідоцтво № 100232980.

Статтями 2-3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», встановлюється, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

З викладеного вбачається, що розглядуваний закон є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.

Частиною 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Пунктом 2 частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам або в результаті ліквідації.

Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (ст. 110 ЦК України).

Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 ч. 1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ч. 2. ст. 110 ЦК України). Тобто, саме ці особи мають право звертатися з вимогою про припинення юридичної особи за наявності вищевказаних підстав.

Законом України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (п. 17 ст. 11 Закону).

Виходячи з положень п. 17 ст. 11, п. 3 ч. 1 ст. 10, ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" стосовно функцій податкової служби з контролю за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, інших платежів, в кореспонденції з положеннями ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення субєктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким субєктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством. Таких позовних вимог позивачем не заявлялось.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 р. № 667 є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Таким чином, оскільки позивач не вправі виходити за межі наданих йому законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі щодо дотримання порядку реєстрації, а вимога про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію або учасником юридичної особи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині виходять за межі повноважень органів державної податкової служби, а отже підстав для задоволення позову не має. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.06.2009 р. у справі К-35295/06 (ухвала розміщена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет).

При цьому, оцінюючи доводи позивача стосовно щодо нікчемності статуту відповідача, як правочину, та застосування у звязку з цим наслідків недійсного правочину у вигляді визнання недійсним запису про державну реєстрацію, суд вважає ці доводи безпідставними, оскільки статут не є правочином (договором) в розумінні ЦК України, що вбачається, зокрема, з положень статей 36, 41, 42, 59 Закону України «Про господарські товариства», ст. 626 ЦК України та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів». Наведені позивачем норми ЦК України не регулюють правовідносини щодо припинення юридичної особи, а позивач не є субєктом цих правовідносин. А відтак доводи позивача з їх обґрунтуванням положеннями статей 202, 203, 215, 236, ч. 5 ст. 216 ЦК України є юридично безпідставними.

Інших підстав припинення юридичної особи ТОВ «Каліпсо-Стар»позивачем не заявлено.

При цьому, оцінюючи надану позивачем копію постанови від 14.07.2010 року про порушення кримінальної справи № 80-0224 за фактом створення невстановленими особами субєктів підприємницької діяльності, у т.ч. ТОВ «Каліпсо-Стар», суд відзначає, що відповідно до частини 4 статті 72 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі, яке набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок та лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. В даному випадку постанова про порушення кримінальної справи не є носієм обовязкової для суду інформації та не містить підстав, з якими законодавство повязує можливість припинення юридичної особи, зокрема, інформації про неподання відповідачем податкової звітності протягом року, а отже ця постанова не може бути прийнята до уваги у звязку з розглядом даної справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Частиною 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Таким чином, судові витрати не підлягають стягненню з Відповідача.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складений та підписаний 14 вересня 2010 року.