Постанова № 11693595, 08.09.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.6.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 вересня 2010 року Справа № 2а-5439/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - начальник юридичного відділу

Алексанян Ю.О. (довіреність від 06.04.2010 № 51)

від відповідача -не прибув

від третьої особи -ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

державного підприємства «Антрацит»

до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби

Головного управління юстиції у Луганській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, -

ОСОБА_2

про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови

від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника,

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного підприємства «Антрацит» до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, в якому позивач, з урахуванням доповнень до позовної заяви від 07 вересня 2010 року № 09/387 (арк. справи 121-122), просить:

- визнати протиправними дії відповідача по винесенню постанови від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника, що містяться на р/р № 26003304150573, № 26005302150573, № 26006301150573, № 26006301150573, № 26007333150573, № 26007355150573, № 26008309150573, № 26008310150573, № 26049313150573, № 26062301150573, № 26073301150573, № 26084301150573, МФО 304331 у філії відділення Промінвестбанку в м. Антрацит Луганської області в сумі 3665336,62 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Овчаренко Юлії Сергіївни від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника, що містяться на р/р № 26003304150573, № 26005302150573, № 26006301150573, № 26006301150573, № 26007333150573, № 26007355150573, № 26008309150573, № 26008310150573, № 26049313150573, № 26062301150573, № 26073301150573, № 26084301150573, МФО 304331 у філії відділення Промінвестбанку в м. Антрацит Луганської області в сумі 3665336,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

Постановою заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 07 липня 2010 року б/н накладено арешт на грошові кошти в банківських установах у розмірі 3663336,62 грн., у той час як ухвалою Краснолуцького міського суду Луганської області державному виконавцю при примусовому виконанні виконавчих написів нотаріуса від 17.10.2000 № 1-1612, від 12.08.2002 № 1313, від 12.08.2002 № 1317, від 12.08.2002 № 1318 про стягнення з державного підприємства «Антрацит» заборгованості на користь ОСОБА_2 надано право звертати стягнення на кошти державного підприємства «Антрацит» в сумі 3332124,20 грн., а не на суму 3663336,62 грн.

Отже, зазначає в позові позивач, рішення суду, як підстава для обмеження права на розпорядження коштами державного підприємства «Антрацит» в банківських установах в сумі 3663336,62 грн., відсутнє та відсутні підстави накладення арешту на банківські рахунки державного підприємства «Антрацит» в сумі 3663336,62 грн.

Посилання відповідача в оскаржуваній постанові про арешт коштів боржника на постанову від 19 листопада 2009 року № 13/1, як на підставу стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 333212,42 грн., на думку позивача, є необґрунтованим, оскільки постанова від 19 листопада 2009 року № 13/1 це постанова про арешт коштів боржника, а не постанова про стягнення з боржника виконавчого збору.

Виходячи з наведеного, позивач вважає, що законних підстав для накладення арешту на кошти державного підприємства «Антрацит» в сумі 3663336,62 грн. у державного виконавця не було, а тому дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області по винесенню постанови від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника є протиправними, а постанова від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника підлягає скасуванню.

У доповненнях до позовної заяви від 07 вересня 2010 року № 09/387 (арк. справи 121-122) позивач зазначив, що постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29 липня 2010 року про перевірку зведеного виконавчого провадження № 13/1 була скасована постанова від 19 листопада 2009 року № 13/1 про стягнення з державного підприємства «Антрацит» виконавчого збору в сумі 333212,42 грн. Отже, на думку позивача, постанова від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника у розмірі 3665336,62 грн. суперечить вимогам Закону. Окрім того, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжов М.В. повідомив державне підприємство «Антрацит» та установи банку листом від 30 серпня 2010 року № А-78340-25/10/н про те, що постанова підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про арешт коштів боржника від 07 липня 2010 року б/н втратила чинність та не підлягає подальшому виконанню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та у доповненнях до позовної заяви від 07 вересня 2010 року № 09/387.

У судові засідання 11 серпня 2010 року, 19 серпня 2010 року, 26 серпня 2010 року та 08 вересня 2010 року відповідач не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином (арк. справи 71, 109-110, 113, 115, 117-118). Правом подати суду письмові заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів відповідач не скористався.

Ухвалою суду від 13 липня 2010 року про відкриття провадження в адміністративній справі № 2а-5439/10/1270 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, судом залучено ОСОБА_2, оскільки рішення у даній адміністративній справі може вплинути на його права та інтереси як сторони виконавчого провадження.

Третя особа у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, правом подати суду письмові заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів третя особа не скористалася.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби згідно з частиною 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України є відповідний орган державної виконавчої служби.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 4 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» визначено права та обовязки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до статті 4 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на майно боржника;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника врегульовано главою 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Згідно із статтею 50 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобовязаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.

Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Арешт на майно боржника відповідно до статті 55 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № 13/1 по примусовому виконанню виконавчих написів нотаріуса від 17.10.2000 № 1-1612, від 12.08.2002 № 1317, від 12.08.2002 № 1318, від 12.08.2002 № 1319 про стягнення з державного підприємства «Антрацит» заборгованості на користь ОСОБА_2 в сумі 3332124,20 грн. (арк. справи 79-99).

Ухвалою Краснолуцького міського суду Луганської області від 01 жовтня 2009 року задоволено подання заступника начальника відділу державної виконавчої служби Краснолуцького міського управління юстиції та дозволено державному виконавцю при примусовому виконанні виконавчих написів нотаріуса від 17 жовтня 2000 року № 1-1612, від 12 серпня 2002 року № 1317, від 12 серпня 2002 року № 1318 та від 12 серпня 2002 року № 1319 про стягнення з державного підприємства «Антрацит» на користь ОСОБА_2 звертати стягнення на грошові кошти державного підприємства «Антрацит», що знаходяться на банківських рахунках боржника, у сумі 3332124,20 грн. (арк. справи 32-36).

Постановою заступника Міністра директора Департаменту державної виконавчої служби від 02 липня 2010 року № 1086/11 утворено виконавчу групу щодо здійснення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню № 13/1 з виконання виконавчих написів нотаріуса від 17 жовтня 2000 року № 1-1612, від 12 серпня 2002 року № 1317, від 12 серпня 2002 року № 1318 та від 12 серпня 2002 року № 1319 (арк. справи 26-27).

02 липня 2010 року керівником виконавчої групи видано доручення членам виконавчої групи, до якої включено заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Овчаренко Ю.С., провести необхідні виконавчі дії, у тому числі накласти арешт на рахунки боржника - державного підприємства «Антрацит» згідно ухвали Краснолуцького міського суду Луганської області від 01 жовтня 2009 року (арк. справи 28).

При цьому, на виконання доручення передано копії матеріалів виконавчого провадження, серед яких також передано постанову від 19 листопада 2009 року № 13/1 про стягнення з державного підприємства «Антрацит» виконавчого збору у розмірі 333212,42 грн. (арк. справи 31).

На виконання доручення керівника виконавчої групи заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Овчаренко Ю.С. 07 липня 2010 року винесено постанову б/н про арешт коштів боржника в сумі 3665336,62 грн., що містяться на р/р № 26003304150573, № 26005302150573, № 26006301150573, № 26006301150573, № 26007333150573, № 26007355150573, № 26008309150573, № 26008310150573, № 26049313150573, № 26062301150573, № 26073301150573, № 26084301150573, МФО 304331 у філії відділення Промінвестбанку в м. Антрацит Луганської області, які належать державному підприємству «Антрацит» (код 32226065), з яких 3332124,20 грн. кошти, що підлягають стягненню за виконавчими написами нотаріуса на користь ОСОБА_2, та 333212,42 грн. виконавчий збір, стягнутий на підставі постанови від 19 листопада 2009 року № 13/1 (арк. справи 5).

29 липня 2010 року постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про перевірку виконавчого провадження скасована постанова від 19 листопада 2009 року № 13/1 про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки вона була винесена помилково, так як в матеріалах зведеного виконавчого провадження вже містяться постанови про стягнення з боржника виконавчого збору (арк. справи 103-104).

Листом від 30 серпня 2010 року № А-78340-25-10/н, який надісланий до установ банків та сторін зведеного виконавчого провадження № 13/1, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив, що у звязку із скасуванням постанови від 19 листопада 2009 року № 13/1 про стягнення з боржника виконавчого збору, постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника слід вважати такою, що втратила чинність. Враховуючи наведене, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просив повернути постанову від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника на адресу підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області без подальшого виконання (арк. справи 124).

Враховуючи, що постанова відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19 листопада 2009 року № 13/1 про стягнення з боржника виконавчого збору, на підставі якої постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 07 липня 2010 року б/н накладено арешт на грошові кошти державного підприємства «Антрацит» в сумі 333212,42 грн., була винесена з порушенням вимог Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», внаслідок чого вона постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29 липня 2010 року про перевірку виконавчого провадження скасована, а також те, що Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» не передбачено можливості вважати постанову про арешт коштів боржника такою, що втратила чинність, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Овчаренко Юлії Сергіївни від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника в сумі 3665336,62 грн., що містяться на р/р № 26003304150573, № 26005302150573, № 26006301150573, № 26006301150573, № 26007333150573, № 26007355150573, № 26008309150573, № 26008310150573, № 26049313150573, № 26062301150573, № 26073301150573, № 26084301150573, МФО 304331 у філії відділення Промінвестбанку в м. Антрацит Луганської області, які належать державному підприємству «Антрацит» (код 32226065), є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача по винесенню постанови від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника в сумі 3665336,62 грн., що містяться на р/р № 26003304150573, № 26005302150573, № 26006301150573, № 26006301150573, № 26007333150573, № 26007355150573, № 26008309150573, № 26008310150573, № 26049313150573, № 26062301150573, № 26073301150573, № 26084301150573, МФО 304331 у філії відділення Промінвестбанку в м. Антрацит Луганської області, які належать державному підприємству «Антрацит» (код 32226065), суд зазначає про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області по винесенню постанови від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника в сумі 3665336,62 грн. узгоджуються з вимогами статей 5, 49, 50, 55 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Вчинення дій субєктом владних повноважень є способом реалізації наданої субєкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій субєкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії постанова від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника, саме вона має вплив на його права та обовязки. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав чи інтересів. З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає обєкту порушеного права.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 08 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Овчаренко Юлії Сергіївни від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника в сумі 3665336,62 грн. (три мільйони шістсот шістдесят пять тисяч триста тридцять шість гривень шістдесят дві копійки), що містяться на р/р № 26003304150573, № 26005302150573, № 26006301150573, № 26006301150573, № 26007333150573, № 26007355150573, № 26008309150573, № 26008310150573, № 26049313150573, № 26062301150573, № 26073301150573, № 26084301150573, МФО 304331 у філії відділення Промінвестбанку в м. Антрацит Луганської області, які належать державному підприємству «Антрацит» (код 32226065).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Антрацит» (ідентифікаційний код 32226065, місцезнаходження: 94613, Луганська область, м. Антрацит, вул. Ростовська, буд. 38) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 01,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 10 вересня 2010 року.

СуддяТ.І. Чернявська