Постанова № 11693527, 20.09.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2-а-4708/09/0770

Ряд стат. звіту № 6.6.5

Код - 04

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2010 р. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І

при секретарі судового засідання Притула Т.Ю.

за участю представників

прокурора: Тацюн С.Ю. прокурор відділу прокуратури Закарпатської області (посвідчення № 121)

позивача: Ставичний П.І. (довіреність від 31.08.2009 року № 11677/с/10)

відповідача: Дворак Є.І. (довіреність від 25.05.2010 року № 36)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції до Великодобронського сільського споживчого товариства про стягнення заборгованості у сумі 209500,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 4 жовтня 2010 року.

Ужгородський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції (далі позивач, Ужгородська МДПІ) до Великодобронського сільського споживчого товариства (далі відповідач, Великодобронське ССТ) про відшкодування коштів, яким просить стягнути заборгованість у сумі 209500,00 грн. по застосованим штрафним фінансовим санкціям.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 02.06.2006 року Ужгородською МДПІ прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 209500,00 грн. за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій. Вказане рішення оскаржено до господарського суду Закарпатської області, та постановою господарського суду Закарпатської області від 15.12.2006 року рішення Ужгородської МДПІ від 02.06.2006 року скасовано (ухвалою Львівського апеляційного суду від 20.03.2007 року постанову господарського суду Закарпатської області від 15.12.2006 року залишено без змін). 17 вересня 2009 року постановою Вищого адміністративного суду України рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, в задоволенні позову про скасування рішення Ужгородської МДПІ від 02.06.2006 року відмовлено. На підставі постанови ВАСУ від 17.09.2009 року відновлено заборгованість у сумі 209500,00 грн. по каркам особового рахунку відповідача, але вказана заборгованість не сплачена, в зв'язку з чим звернулися до суду з позовом про стягнення такої в судовому порядку.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, просять стягнути заборгованість у сумі 209500,00 грн.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (лист Великодобронського ССТ від 11.02.2010 року за № 02), згідно якого позов не визнав, посилаючись на те, що вказаний спір є спором у сфері господарювання, а не публічно правовим спором. Крім того, посилається на положення ст. 250 Господарського кодексу України (щодо строків застосування адміністративно господарських санкцій) та ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (щодо пропуску строку звернення до суду). Виходячи з наведеного, просить суд закрити провадження у справі, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

В судовому засіданні представник позивача позов не визнав з підстав, наведених у поданому запереченні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, проведеною Ужгородською МДПІ перевіркою щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу господарської одиниці "Закусочна", що розташована за адресою: Ужгородський район, с. Велика Добронь, вул. Кішдобронь, 116 та належить Великодобронському ССТ, виявлено порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (з наступними змінами та доповненнями, далі Закон 265), а саме проведення розрахунків без застосування реєстраторів розрахункових операцій, у сумі 41900,00 грн. (акт Ужгородської МДПІ від 26.05.2006 року за № 019813 23-2/133).

На підставі зазначеного акту, 2 червня 2006 року Ужгородською МДПІ прийнято рішення за № 7118/400 про застосування до Великодобронського ССТ штрафних (фінансових) санкцій у сумі 209500,00 грн.

Вищевказане рішення Ужгородської МДПІ оскаржене в судовому порядку до господарського суду Закарпатської області, та постановою господарського суду Закарпатської області від 15.12.2006 року рішення Ужгородської МДПІ від 02.06.2006 року скасовано (ухвалою Львівського апеляційного суду від 20.03.2007 року постанову господарського суду Закарпатської області від 15.12.2006 року залишено без змін). 17 вересня 2009 року постановою Вищого адміністративного суду України рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, в задоволенні позову про скасування рішення Ужгородської МДПІ від 02.06.2006 року відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України, постанова суду касаційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2009 року встановлено наявність підстав та правомірність прийняття Ужгородською МДПІ рішення про застосування фінансових санкцій до Великодобронського ССТ, встановлено правильність визначення суми застосованих санкцій, постанова ВАСУ від 17.09.2009 року набрала законної сили, та обставини щодо правомірності застосування фінансових санкцій та правильності визначення суми застосованих санкцій повторно не встановлюються.

Відповідно до преамбули Закону 265 - цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідальність за порушення вимог законодавства щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлена ст. 17 Закону 265, а згідно ст. 25 Закону 265 - суми фінансових санкцій, які визначені, зокрема, ст. 17 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Законом України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено право державних податкових інспекцій подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Оскільки чинним законодавством не передбачено самостійне стягнення до бюджетів суми заборгованості за штрафними санкціями за рішенням податкового органу, а виключно за рішенням суду, отже є правомірним звернення позивача до адміністративного суду з позовом про їх стягнення до бюджету за рішенням суду.

Відповідно до витягу облікової картки по платежу 21080900 "штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО" (станом на 06.11.2009 року), відповідачем штрафні санкції не сплачено, заборгованість відповідача перед бюджетом по застосованих фінансових санкціях складає 209500,00 грн., вказана заборгованість відповідачем самостійно не сплачена, та вимога позову про стягнення заборгованості у сумі 209500,00 грн. по застосованих штрафних (фінансових) санкціях - підлягає до задоволення.

При цьому судом відхиляються доводи відповідача щодо того, що вказаний спір є спором у сфері господарювання, а не публічно правовим спором, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України цей Кодекс визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 4 ст. 3 КАС України, адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України. Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено право державних податкових інспекцій подавати до суду позови про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами та, виходячи з наведеного, спори за позовами органів державної податкової служби про стягнення заборгованості є публічно правовими спорами, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Судом відхиляються доводи відповідача щодо спливу строків застосування штрафних санкцій, виходячи з наступного:

Застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій по своїй сутті є санкцією за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, згідно вимог ст. 238 Господарського кодексу України, та за своєю природою є адміністративно - господарськими санкціями.

Згідно ст. 250 зазначеного Кодексу, адміністративно - господарські санкції підлягають застосуванню протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган в акті перевірки посилається на порушення відповідачем Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" станом на конкретну дату - 20.03.2006 року (дата вчинення порушення), акт Ужгородської МДПІ складено 26.05.2006 року (дата виявлення порушення), та штрафні санкції застосовано рішенням Ужгородської МДПІ від 02.06.2006 року (дата застосування санкції), тобто, в межах встановлених строків застосування адміністративно господарських санкцій (протягом шести місяців з дня виявлення та не пізніш як через один рік з дня порушення), встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Судом відхиляються доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, виходячи з наступного:

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк (в редакції станом на час звернення до суду), який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Цей строк поширюється також на звернення до адміністративного суду з позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, передбачених законом, оскільки інше суперечить такому принципу адміністративного судочинства як рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, що встановлений п. 3 ст. 7 КАС України.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, рішення Ужгородської МДПІ від 2 червня 2006 року про застосування до Великодобронського ССТ штрафних (фінансових) санкцій оскаржене в судовому порядку до господарського суду Закарпатської області, та постановою господарського суду Закарпатської області від 15.12.2006 року рішення Ужгородської МДПІ від 02.06.2006 року скасовано (ухвалою Львівського апеляційного суду від 20.03.2007 року постанову господарського суду Закарпатської області від 15.12.2006 року залишено без змін).

17 вересня 2009 року постановою Вищого адміністративного суду України рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, в задоволенні позову про скасування рішення Ужгородської МДПІ від 02.06.2006 року відмовлено. Відповідно до положень ч. 5 ст. 254 КАС України, постанова Вищого адміністративного суду України набрала законної сили 17 вересня 2009 року.

Згідно ст. 25 Закону 265, суми фінансових санкцій, які визначені ст. ст. 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державні податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Враховуючи дату набрання законної сили судовим рішенням, яким встановлено правомірність рішення Ужгородської МДПІ про застосування фінансових санкцій, преюдиціальність судового рішення (згідно ст. 72 КАС України), виникнення у органу державної податкової служби права на стягнення застосованих санкцій саме з дати набрання законної сили судовим рішенням, встановлений законодавством десятиденний строк для добровільної сплати застосованих санкцій (після прийняття рішення органом державної податкової служби або закінчення адміністративного та/або судового оскарження рішення) - перебіг річного строку звернення до суду обраховується саме з дати спливу десятиденного строку, встановленого ст. 25 Закону 265, та Ужгородський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Ужгородської МДПІ в межах річного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.

Не можуть прийматися доводи відповідача про пропуск строку позовної давності з посиланням на ст. 223 Господарського кодексу України (яка посилається на загальні та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено ГК України), оскільки ЦК України встановлено скорочені строки позовної давності для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) як санкції за порушення зобов'язання, зокрема, господарського зобов'язання. Цей строк не поширюється на вимоги про стягнення штрафу як адміністративно - господарської санкції, визначення якої наведено в ч. 1 ст. 238 ГК України, та на вимоги про стягнення штрафу як адміністративно - господарської санкції поширюється річний строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Матеріалами справи та поясненнями представника позивача доведено правомірність застосування фінансових санкцій та правильність визначення суми застосованих санкцій, доведено відсутність пропуску строку застосування адміністративно господарських санкцій та строку звернення до суду, позовні вимоги підтверджені належними і допустимими доказами, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції до Великодобронського сільського споживчого товариства про стягнення заборгованості у сумі 209500,00 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Великодобронського сільського споживчого товариства (Закарпатська область, Ужгородський район, с. Велика Добронь, вул. Кішдобронь, 124 код 01752966) до державного (місцевого) бюджету за відповідним кодом бюджетної класифікації заборгованість у сумі 209500,00 грн. (двісті дев'ять тисяч п'ятсот гривен) по застосованих штрафних (фінансових) санкціях.

3.Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С. І. Рейті