Ухвала суду № 116920173, 07.02.2024, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/20783/23

Провадження № 2/161/1172/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про закриття провадження у справі

07 лютого 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді Гриня О. М.,

за участю секретаря судового засідання Жежерун Д. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТзОВ «Волиньелектрозбут» звернулось в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Перше судове засідання у цій справі призначено на 07 лютого 2024 року

14 грудня 2023 року від представника позивача ТзОВ «Волиньелектрозбут» надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідачі сплатили спірну заборгованість. А тому, представник позивача просить закрити провадження у справі та повернути ТзОВ «Волиньелектрозбут» сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 гривень.

Сторони в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі N 953/803/20).

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У заяві від 14 грудня 2023 року представник позивача вказує, що спірна заборгованість відповідачами сплачена, а тому відсутній предмет спору.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 6ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, представник позивача, заявляючи про відсутність предмета спору у цій справі, не надає жодного доказу на підтвердження повного погашення відповідачем спірної заборгованості на користь банку.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів відсутності предмета спору в цій справі.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 255 ЦПК України визначені підстави закриття провадження у справі, зокрема суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:

- відсутній предмет спору (пункту 2 частини першої);

- позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (пункт 4 частини першої).

Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Ураховуючи заяву представника позивача про закриття провадження у справі, беручи до уваги наявні у справі докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки заява представника позивача про закриття провадження свідчить про відмову позивача від позову в зв`язку з повним погашенням відповідачем спірної заборгованості.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв`язку із відмовою позивача від позовних вимог.

Що стосується вимоги позивача про повернення сплаченого при зверненні до суду судового збору суд зазначає таке.

Так, відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Правові засади справляння судового збору, зокрема порядок його повернення, визначені Законом України «Про судовий збір».

Згідно з пунктом 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду, зокрема, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків,якщо провадженняу справізакрито узв`язкуз відмовоюпозивача відпозову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в зв`язку відмовою позивача від позову, то підстави для повернення позивачу сплаченого судового збору відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає відмову позивача від позову та закриває провадження у справі. Вимога позивача щодо повернення судового збору до задоволення не підлягає.

Разом з тим, суд вважає доцільним роз`яснити позивачу положення ч. 3 ст. 142 ЦПК України, відповідно до якої у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд зазаявою позивачаприсуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Таким чином, ТзОВ «Волиньелектрозбут» за наявності підстав не позбавлений можливості звернутись до суду із заявою про стягнення з відповідачів судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст. 255, 256 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області О. М. Гринь