Вирок № 116891522, 09.02.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/5775/23

Провадження по справі № 1-кп/752/954/24

В И Р О К

іменем України

"09" лютого 2024 р. Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження, данні про яке 25.01.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100000000058, стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Києва, громадянки України, що має вищу освіту, яка працює рентгенолабарантом у Національному військово-медичному клінічному центру «Головного військового клінічного госпіталю», у розлучені, має на утриманні неповнолітню дитину 2010 р.н., військовослужбовця ЗСУ, сержанта, яка зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю сторін і учасників кримінального провадження:

обвинуваченої - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5 ,

потерпілих - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представників потерпілих - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

встановив:

24.01.2023 о 18 год 52 хв ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Skoda» моделі «Fabia», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вулиці Велика Васильківська у місті Києві зі сторони вулиці Є.Коновальця у напрямку вулиці Федорова, виїхала на зелений (дозволяючий рух в її напрямку) сигнал світлофора на регульоване світлофорними об`єктами перехрестя з вулицею Лабораторною, де розпочала виконувати маневр повороту ліворуч на вулицю Лабораторну для подальшого руху в напрямку вулиці Антоновича.

У цей час, проїзну частину вулиці Лабораторної, по регульованому світлофорними об`єктами пішохідному переходу, на зелений (дозволяючий рух пішоходів) сигнал пішохідного світлофора, поблизу перехрестя з вулицею Великою Васильківською переходили пішоходи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які рухалися зліва направо, відносно напрямку руху автомобіля, яким керувала ОСОБА_3 .

Під час руху ОСОБА_3 , діючи з необережності порушила вимоги пунктів 2.3.б), 10.1. 16.6 Правил дорожнього руху України, а саме: під час маневру повороту ліворуч не переконалася, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, маючи об`єктивну змогу своєчасно виявити пішоходів, які перетинали проїзну частину вулиці Лабораторної по регульованому пішохідному переходу на зелений (дозволяючий рух пішоходів) сигнал пішохідного світлофору та дати їм дорогу, відволіклась від керування транспортним засобом у дорозі, проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змін та, створюючи загрозу здоров`ю громадян, навпроти буд. № 102, по вулиці Велика Васильківська у м. Києві, здійснила наїзд на пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу потерпілому ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівої гомілки: садна (без опису морфології) на рівні лівого коліна; перелом діафіза лівої великогомілкової кістки на межі середньої та дистальної третини (зі зміщенням уламків), перелом лівої малогомілкової кістки в дистальній третині (зі зміщенням уламків); садна (без опису морфології) на рівні правого коліна, які у своїй сукупності відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівої гомілки: підшкірний крововилив у ділянці переднє-латеральної поверхні лівого колінного суглоба; внутрішньо-суглобовий перелом проксимального епіметафіза великогомілкової кістки (зі зміщенням уламків), які у своїй сукупності відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Порушення вимог пунктів 2.3 підпункт «б», 10.1 та 16.2 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходяться у прямому причинному зв`єqqqязку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Таким чином, суд визнає винуватою ОСОБА_3 у порушені порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена свою винуватість у вчиненні інкримінованих їй діянь за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнала в повному обсязі. Пояснила суд в суду, що 24 січня 2023 ввечері поверталася з роботи, була дуже втомленою, але все ж таки сіла за кермо власного автомобіля, оскільки треба було приїхати до додому, де її чекала дитина. Вона рухалася по вул. Вел. Васильківська. На перехресті з вул. Лабораторна їй треба було повернути ліворуч. Бачила ліворуч людей поруч з кіоском. Вона почала здійснювати поворот з крайньої лівої смуги на дозволяючий зелений сигнал світлофору. Перед здійсненням повороту подивилася ліворуч та праворуч, але пішоходів на бровці не побачила. Відпустила тормоз, машина покотилася та у цей саме час перед її капотом з`явився чоловік. Відбувся контакт автомобіля - капотом у праве стегно чоловіка. Це був лише поштовх, від якого чоловік упав, а за ним і його дружина. Вона зупинила автомобіль та вийшла. З`ясувалося, що і чоловік й жінка мали тілесні ушкодження. Вона не відходила від потерпілих, доки не приїхала швидка допомога, яку викликала потерпіла. Вона на наступний день зателефонувала потерпілому та вони нормально спілкувалися. Але вже на через декілька днів їй відповіли, що спілкування буде лише через адвоката потерпілих. Вона просить вибачення у потерпілих та відчуває жаль, що так сталося. Вона визнає винуватість у тому, що порушила правила дорожнього руху та не впевнилася у безпечності маневру, можливо через те, що була дуже втомленою. Вона просить врахувати, що у той час був блекаут, та штучного освітлення на вулицях не було. Потерпілі були у темному одязі та не мали на собі світловідблискуючих елементів. Вона визнає, що внаслідок отриманих травм та лікування потерпілі зазнали моральні страждання та понесли витрати. Але вважає, що визначені ними суми моральної шкоди є занадто великими. Вона не має можливості їх сплатити, оскільки отримує лише 21 тис. грн. зарплати. Вона обізнана щодо особи потерпілого. Їй прикро, що її неуважність призвела до таких наслідків, які у свою чергу позбавили потерпілого можливості нести службу. Також вибачається перед потерпілою, але остання не бажала із нею спілкуватися, тому вона і не могла вибачитися раніше. Вона понесе будь-яке покарання. Все ж таки просить не позбавляти її права керування, оскільки вона самотужки виховує неповнолітню дитину та за потреби використовує автомобіль для перевезення дитини, оскільки остання має психічні розлади, виявляє прояви соціопатії, і не може знаходитися у громадському транспорті. Дитина навчається дистанційно, але також має уроки, що відбуваються в інклюзивних групах, куди ї треба регулярно возити. Також часто використовує автомобіль у службових потребах. Цивільні позови визнає частково.

Потерпіла ОСОБА_7 щодо обставин подій ДТП судом не допитувалася, оскільки під час судового розгляду було ухвалено рішення не досліджувати докази, щодо тих обставин які не ким не оспорюють, а лише допитати обвинувачену. Заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, в розмірі 392332,61 грн., підтримала. Зазначила, що внаслідок ДТП отримала закритий перелом лівої гомілки. Перенесла операцію та наразі очікує ще на одну, оскільки має алергію на титан, з якого вироблена пластина, яку їй встановили. Вона до цього не мала таких травм, вела активний спосіб життя. Після операцій довго тривало відновлювалась. Це все у сукупності завдало їй моральних страждань, переживань тощо. Вона й досі кульгає. Була вимушена працювати вдома. Частину витрат покрила страхова, оскільки її здоров`я було застраховано. Але вважає, що обвинувачена не розкаюється у вчиненому, не намагається здійснити хоча б якесь відшкодування. Вони із чоловіком спочатку водійку жаліли, але потім під час лікування та перенесених операцій, змінили думку. Окрім того, вважає, що ОСОБА_3 на місці ДТП вела себе непрофесійно, навіть перечепилася через чоловіка, коли він був на землі, не викликала швидку допомогу. Також підтримала позовні вимоги до страхової компанії про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Просить призначити покарання, яке буде відповідати її стражданням.

Потерпілий ОСОБА_6 щодо обставин подій ДТП судом не допитувався, оскільки під час судового розгляду було ухвалено рішення не досліджувати докази, щодо тих обставин які не ким не оспорюють, а лише допитати обвинувачену . Заявлені ним вимоги про стягнення з обвинуваченої на його користь моральної шкоди в розмірі 242 709,54 грн. підтримав. Зазначив, що є військовослужбовцем з 2014 року. До цього часу не мав жодного поранення, лише численні контузії. Є командиром військової частини та, коли його підрозділ виконував бойові задачі, він був вимушений залишатися вдома та лікуватися. Від цього страждав більше, ніж від отриманої під час ДТП травми. Певний час пересувався на милицях, що також значно ускладнювало виконання службових завдань. Після травми відчуває складнощі, коли одягає бойове спорядження. У перші дні із обвинуваченою спілкувалися, але потім з дружино. змінили позицію, оскільки ОСОБА_3 не намагалася здійснювати хоча б яке відшкодування їх витрат. Він очікує справедливого правосуддя. Просить призначити покарання у виді штрафу та позбавити ОСОБА_3 права керування транспортним засобом. Не вважає, що її каяття є щирими. Також підтримав позовні вимоги до страхової компанії про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, яка зокрема пов`язана із втратою заробітку тощо.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою інших учасників судового провадження, дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюють, визнано судом недоцільним. При цьому судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин; сумніви у добровільності його позицій - відсутні, наслідки неможливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку - роз`яснені.

Суд вважає, що показання обвинуваченої щодо вчинених нею порушень правил дорожнього руху, а також щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, відповідають обставинам, які вказані в обвинувальному акті, тому дають суду підстави дійти висновку про існування обґрунтованих підстав для визнання винуватості обвинуваченою. Її показання про блекауту, не є такими, що можуть свідчити про невизнання винуватості, тим більше, що сама обвинувачена посилалася на них, як на додаткові обставини, які просила суд врахувати при призначені покарання тощо.

Суд дійшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті, є доведеною на підставі її показань.

При призначенні обвинуваченій покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є нетяжким злочином. Суд також бере до уваги, що вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення є неумисним. Під час ДТП вона не перебувала у стані сп`яніння чи під впливом будь-яких інших засобів чи речовин.

Дані, щодо обвинуваченої, згідно яких ОСОБА_3 офіційно працевлаштована, працює рентгенолабарантом у Національному військово-медичному клінічному центру «Головного військового клінічного госпіталю», у розлучені, має на утриманні неповнолітню дитину 2010 р.н., військовослужбовець ЗСУ у званні сержант, має постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, раніше не судима. За місцем роботи характеризується позитивно.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 суд визнає каяття, яке вважає щирим. Такий висновок суд ґрунтує зокрема на ставленні обвинуваченої до вчиненого, її вибачення, які вона висловила потерпілим в судовому засіданні. При цьому суд відхиляє доводи як представника потерпілих, так і самих потерпілих, що обвинувачена не вжила заходів з відшкодування шкоди, тому її каяття не можна вважати щирими. Також враховує показання обвинуваченої, яка зазначила, що розмір її заробітної плати, який складає 21 тис. грн. щомісячно, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, не надає їй можливості здійснити відшкодування у добровільному порядку, у тому розмірі, про який заявляють потерпілі. Окрім того, як було встановлено під час судового розгляду, обвинувачена тривалий час не мала безпосереднього контакту з потерпілими, оскільки останні його не бажали та висували вимоги через адвокатів.

Також суд погоджується з прокурором, що обставиною, яка пом`якшу покарання є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. При цьому суд звертає увагу, що підтримання державного обвинувачення здійснюється саме прокурором і прокурор таку обставину декларує, тому суд не вбачає підстав піддавати сумніву твердження сторони обвинуваченої щодо активний дій ОСОБА_3 у розкритті кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи санкцію ч.1 ст.286 КПК України, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу. При визначені розміру штрафу суд враховує дані про особу обвинуваченої, які в цілому є позитивними, її майновий стан, наявність до неї претензій майнового характеру з боку потерпілих, які є невідшкодованими, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність таких, що її пом`якшують.

Суд також приходить до висновку, що такі пом`якшуючі обставини як щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також вчинення правопорушення з необережності, утримання неповнолітньої дитини з особливими потребами, про що свідчать дані консультативного висновку психіатра від 07.10.2022, несення військової служби та управління транспортними засобами у службових цілях та потребах, які у своїй сукупності є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення. До такої обставини суд також відносить ту обставину, що ДТП сталося у вечірній час 24.01.2023 у місці де не було штучного освітлення, оскільки щодо цієї обставини не заперечували учасники ДТП.

Виходячи із загальних засад призначення та індивідуалізації покарання суд приходить до висновку про застосування положень ч.1 ст. 69 КК України та не призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Таке рішення також буде відповідати інтересам військової служби та дозволить військовослужбовцю ОСОБА_3 виконувати службові обов`язки, завдання, доручення, які з великою вірогідністю можуть бути пов`язані з необхідністю керувати транспортними засобами.

Вищезазначене покарання буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 50 КК України та є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нею нових злочинів.

Щодо заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Так представник потерпілих адвокат ОСОБА_10 10.05.2023 пред`явив цивільний позов в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до обвинуваченої та страхової ПрАП «СК «Ініка», де була застрахована цивільна відповідальність власника транспортного засобу (а.с. 30-88).

В обґрунтування вимог представник зазначив наступне. 24 січня 2023 року о 22 год ОСОБА_6 після КМКЛ №17 було доставлено до ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка», а 26 січня 2023 року переведено до ПП «Клініка Медіком» де проведено оперативне втручання - відкрита репозиція металоостеосинтез (МОХ) обох кісток лівої гомілки накладними пластинами з гвинтами (виписка № 202301261006 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого та висновок експерта № 042-332-2023).

Відповідно до Акту про надані медичні послуги №1791634 від 05.02.2023 вартість замовлення пацієнтом ОСОБА_6 склала 128 441,56 грн.

За період перебування у ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» ОСОБА_6 понесені витрати в розмірі 17 367, 75 грн, що підтверджується даними акту здачі- отримання робіт (надання послуг) № 585109 від 26.01.2023.

ОСОБА_7 була госпіталізована та доставлена до ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» 24 січня 2023 року, а 26 січня 2023 до ПП «Клініка Медіком» де 01 лютого 2023 їй проведено оперативне (хірургічне) втручання - відкриту репозицію, металостеосинтез проксимального епіметафіза великогомілкової кістки лівої гомілки накладними пластинами з гвинтами, про що вказано у виписці з медичної карти (стаціонарного) хворого №202301260958 та висновку експерта № 042-331-2023.

Відповідно до Акту про надані медичні послуги №1791639 від 24.03.2023 вартість замовлення пацієнта ОСОБА_7 склала 136930,72 грн. За період перебування у ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» ОСОБА_7 понесені витрати в розмірі 16417,25 грн., що підтверджується даними акту здачі- отримання робіт (надання послуг) № 585110 від 26.01.2023.

Отримані травми призвели до того, що потерпілі на довгий період втратили можливість користуватись такими базовими благами суспільства, як піші прогулянки, вільне пересування містом, активний відпочинок, можливість займатись спортом, вільно відвідувати заклади харчування, проводити час наодинці з коханою людиною, зустрічатись з друзями у неформальній обстановці, та загалом, можливість урізноманітнити свій побут. Через отримані ушкодження здоров`ю потерпілі деякий час пересувалися за використовуючи милиці, через що вони і досі відчувають негативні переживання.

До того ж у ОСОБА_7 з`явилося порушення сну, і вона змушена приймати відповідні медикаменти, що в подальшому може стати причиною для порушення життєдіяльності інших органів. Також ОСОБА_7 відчуває певний страх, коли є учасником дорожнього руху.

ОСОБА_6 , як командир відділення безпілотних літальних апаратів у в/ч НОМЕР_2 , протягом усього періоду лікування, не міг керувати своїм підрозділом та виконувати бойові задачі. Через це ОСОБА_6 почувається винним. Також втратив частину заробітку. За 3 місяці, що передували отриманню ушкоджень, ОСОБА_6 отримав 220048, 93 грн, отже його середньомісячний заробіток становив 73349,64 грн., тому недоотриманий дохід складає 82 214, 28 грн.

Внаслідок ДТП було пошкоджено та зіпсовано й особисті речі потерпілих, зокрема:

-норкову шубу ОСОБА_7 орієнтовною вартістю 181 800 грн (4 500 євро) виробник MANZARI;

-чоловічу куртка ОСОБА_6 орієнтовною вартістю 8 080 грн (200 євро);

-взуття жіноче італійського бренду Baldinini орієнтовною вартістю 10 120 грн (250 євро);

-взуття чоловіче британської марки Reiss орієнтовною вартістю 8 200 грн (180 фунтів стерлінгів).

За первинним позовом майнові витрати потерпілого ОСОБА_6 склали:

-витрат на лікування - 145 809, 31 грн;

-недоотриманий дохід - 82 214, 28 грн;

-пошкоджений одяг, взуття - 16 280, 00 грн;

-витрати на придбання медикаментів та іншого медичного/допоміжного приладдя орієнтовно 20000, 00 грн.

Майнові витати потерпілої ОСОБА_7 за первинним позовом склали:

-витрат на лікування - 153 347, 97 грн.;

-пошкоджений одяг, взуття - 191 920,00 грн.;

-витрат на придбання медикаментів та іншого медичного/допоміжного приладдя орієнтовно 20 000,00 грн.

Згідно із полісом №210428590 цивільно-правова відповідальності ОСОБА_3 була застрахована. Ліміт на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю складав 320000грн. Тому представник потерпілих просив стягнути з ПрАТ «СК «Уніка» всі суми в межах страхових платежів, а решту - з ОСОБА_3 . Так на користь ОСОБА_6 просив стягнути із ПрАТ «СК «Уніка» 312709,54 грн матеріальної шкоди та 7290, 46 грн моральної шкоди, що становить 5% від шкоди заподіяної здоров`ю. Із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 просив стягнути 1594,05 грн матеріальної шкоди та 154309, 54 грн. - моральної шкоди.

На користь ОСОБА_7 зі ПрАТ «СК «Уніка» просив стягнути 312 332, 61 грн. матеріальної шкоди та 7667,39 грн - моральної шкоди, що становить 5% від шкоди заподіяної здоров`ю. Із ОСОБА_3 - 102935,36 грн матеріальної шкоди та 153932,61 грн. - моральної.

Також у позові вказано на те, що витрати потерпілих на правничу допомогу будуть приблизно дорівнювати 150 000 грн.

11.11.2023 представник потерпілих ОСОБА_10 подав заяву, якою змінив позовні вимоги (а.с.105-136).

Так просив стягнути зі ПрАТ «Уніка» на користь ОСОБА_6 моральної шкоди у розмірі 5% від страхової виплати за шкоду заподіяну здоров`ю, саме 7 290,46 грн. (з розрахунку 145809,31 грн х 5%), та на користь ОСОБА_7 - 7 667,39 грн. (з розрахунку 153347,97 грн х 5%). З обвинуваченої ОСОБА_3 на корить ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 242 709,54 грн. (з розрахунку 150 000 грн фізичні страждання + 100 000 грн. моральні страждання - 7 290, 46грн. зі страхової). З ОСОБА_3 на корить ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 392 332,61 грн (150 000 грн фізичні страждання + 250 000 грн. моральні страждання - 7 667, 39 зі страхової).

Окрім того, були змінені суми в рахунок відшкодування неотриманого заробітку. Так в розрахунках було зазначено, що середньомісячний заробіток ОСОБА_6 становив 90 129, 93 грн. Оскільки за лютий та березень 2023 ОСОБА_6 отримав грошове забезпечення в розмірі 64485 грн, хоча, за звичайних умов за той самий період повинен був отримати 180259,85 грн, оскільки, як зазначалось раніше, середньомісячний заробіток становив 90 129,93 грн. Вважають, що недоотриманий дохід складає 115774, 85 грн (180259,85 - 64485 грн).

Від позовних вимог про відшкодування витрат на лікування ОСОБА_6 в розмірі 145809,31 грн. та 153347,97грн. на лікування ОСОБА_7 представник відмовився. Про це також заявили потерпілі під час судового засідання та зазначили, що таке відшкодування отримали від іншої страхової компанії. Така відмова прийнята судом.

Представник потерпілих просив стягнути на користь ОСОБА_6 з ПрАТ «СК «Уніка» 115774,85грн. недоотриманого заробітку. З обвинуваченої ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 242709,54 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_7 - з ПрАТ «СК «Уніка» 7667,39грн. відшкодування моральної шкоди, та з ОСОБА_3 - 392332, 61грн. моральної шкоди.

Окрім того, у позовній заяві, якою уточнені позовні вимоги, не йдеться про відмову від пред`явлених раніше позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої потерпілим пошкодженням майна (одягу , взуття) під час ДТП, тому суд вважає, що така вимога є діючою.

Представник ПрАТ «СК «Уніка» адвокат ОСОБА_11 подала заперечення, в яких зазначила, що позовні страхова компанія визнає частково в розмірі 30 996,62 грн. в рахунок відшкодування ОСОБА_6 не отриманого доходу. При цьому представник проводила розрахунок з урахуванням періоду, коли потерпілий перебував на лікуванні, а саме з 24.01.2023 по 05.02.2023 року. Також просила відмовити у задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідно до статті 26-1 Закону моральна шкода потерпілому виплачується у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Оскільки страхова компанія на виплачує потерпілим суми в рахунок відшкодування шкоди, завданої здоров`ю, то відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

Суд, вислухавши потерпілих, дослідивши позовні вимоги та додані до них докази, суд приходить до висновку, що позов потерпілих про відшкодування моральної шкоди та майнових збитків підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, потерпілі як у судовому засіданні, так і їх представник у позовних заявах зазначили, що перенесли сильний біль у місцях травмування під ДТП, який не проходив тривалий час протягом лікування, операцій та під час відновлення функцій ушкоджених кінцівок; відчували дискомфорт та незручності від необхідності використовувати милиці, були значно обмежені у пересуванні. Емоційно-вольові страждання полягали у переживаннях з приводу пережитого, роздратуванні, пригніченості, гніву, розпачу, неповноцінності, стану психологічного дискомфорту тощо. Душевні хвилювання полягали у страху під час ДТП, переживання один за одного, оскільки потерпілі є подружжям, неможливість підтримання між подружжям нормальних та повноцінних стосунків з огляду на ушкодження здоров`я, очікування від лікування та невизначеність; переживання, внаслідок пошкодження особистого майна.

Згідно із п.1 ч. ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Зокрема збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 1,2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Згідно із ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно із ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно із ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вироком суду обвинувачена ОСОБА_3 визнана винуватою у тому, що під час керування транспортним засобом порушила правила дорожнього руху та такі порушення призвели до наслідків у виді травмування потерпілих.

В результаті ДТП потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазнали тілесні ушкодження у вигляді закритих травм лівих гомілок кожний, які визнані такими, що відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 є безпосереднім заподіювачем шкоди, яка також є власницею автомобіля, на якому вчинила кримінальне правопорушення

Розмір відшкодування моральної немайнової шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі та з урахуванням інших обставин.

Суд вважає доведеним факт заподіяння потерпілим внаслідок необережних дій обвинуваченої ОСОБА_3 моральної шкоди, яка полягає в негативних наслідках від отриманих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у ДТП травми, зокрема, такими наслідками суд визнає фізичні та моральні страждання: больові відчуття, тривожні очікування щодо лікування, дискомфорт від отриманих травм, необхідності витрачання додаткового часу для вирішення питань, пов`язаних з відновленням здоров`я, порушення нормального способу життя, вимушених змін у стосунках тощо, прикладання часу та зусиль для відновлення свого морального стану тощо.

При наведених вище обставинах суд визначає компенсацію завданої потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 моральної шкоди у розмірі 60 тис. гривень на кожного та не вбачає підстав для стягнення моральної шкоди у більшому розмірі, оскільки потерпілі не надали відповідного розрахунку та/або експертного висновку, у підтвердження заявлених ними вимог про визначення розміру моральної шкоди, про який зазначено у позові. Суд вважає таке відшкодування відповідає принципу розумності та справедливості.

Таким чином з обвинуваченої, як безпосереднього заподіювача шкоди, підлягає стягненню на користь потерпілих в рахунок відшкодування моральної шкоди по 60 тис. грн. на користь кожного. Про таке право на отримання потерпілими відшкодування саме з винуватця ДТП, зазначено зокрема у постанові Верховного суду від 19 травня 2022 (справа № 389/807/20, провадження № 51-34км22).

Вимоги потерпілих про стягнення майнової шкоди, яка пов`язана пошкодженням майна, є недоведеними. Зокрема суду не надано доказів того, що під час ДТП були пошкоджені верхній одяг та взуття потерпілих, про які заявлено у позовній заяві - норкову шубу виробник MANZARI, чоловічу куртку, взуття жіноче італійського бренду Baldinini, взуття чоловіче британської марки Reiss.

Окім того, суду не надано належних доказів у доведення вартості вказаного майна, його зносу на момент ДТП тощо. Огляд, який був зроблений представником потерпілих не може вважатися належним доказом у доведення пред`явлених вимог. Тому суд такі вимоги залишає без задоволення.

Також судом встановлено, що 06.08.2022 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_3 було укладено електронний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 210428590 (Поліс) зі строком дії з 7 серпня 2022 р. до 6 серпня 2023 р. включно. Предметом страхування за Полісом є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу «Skoda Fabia» н.з. НОМЕР_3 . Ліміт страхової суми за полісом становить: 160 000 грн. на одного потерпілого - за шкоду, заподіяну майну, 320 000 грн. на одного потерпілого - за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю.

Процедура страхового відшкодування регламентована Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним у відносинах між страховиком та іншими учасниками.

Статтею 22.1. вищезазначеного Закону встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_6 про відшкодування неотриманого доходу, то такий порядок передбачений ст. 25 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого ОСОБА_6 , який проходить військову службу оцінюються в таких розмірах: - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм

У п. 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням», затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 №1266; листі ФСС від 18.08.2016 № 2.4-46-1431; листі Мінсоцполітики від 16.09.2015 № 523/18/99-15 закріплено, що середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).

З медичних виписок, наданих потерпілим ОСОБА_6 вбачається, що він перебував на лікуванні в період з 24.01.2023 по 05.02.2023 року. Інших документів (листків непрацездатності тощо) до позовної заяви не додано. З цих підстав до розрахунку має братися період у 13 календарних днів.

Середньомісячний дохід ОСОБА_6 за 3 місяці до ДТП згідно наданої довідки становив: 128 512,80 +114 897,30 +108 123,11 : 3 = 117177,73 грн. за 1 місяць. Середньомісячний дохід ОСОБА_6 за 3 місяці після ДТП становив: 47369,37 + 45086,33 + 44 485,50 :3 = 45647,07 грн. Тобто, недоотриманим є дохід в розмірі 71 530,66 грн.

З урахуванням підтвердженого періоду непрацездатності - 13 днів, розмір страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності, є наступним: 71530,66 грн. : 30 днів х 13днів = 30 996,62 грн.

Таким чином вимоги ОСОБА_6 про стягнення страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності, складають 30996,62 грн. та підлягають стягненню з ПрАТ «СК «Уніка».

Відповідно до ст. 26-1 вищезазначеного Закону страховиком у певних випадках відшкодовується моральна шкода, завдана потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, а саме у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Тобто у спеціальному законі передбачено, що виплата страховиком моральної шкоди нерозривно пов`язана з виплатою шкоди, заподіяною здоров`ю.

Згідно ст. 23 шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Враховуючи, що потерпіла ОСОБА_7 вимоги про стягнення із ПрАТ «СК «Уніка» шкоди, заподіяної здоров`ю, не висувала, і така виплата страховиком у досудовому порядку не здійснювалася, то підстави для стягнення на її користь моральної шкоди з ПрАТ «СК «Уніка» відсутні, тому суд залишає позов в цій частині без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_6 в даній частині підлягають частковому задоволенню з наступного розрахунку: 30996,62 грн. х 5% = 1549,83 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України з обвинуваченої на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експерта. Вимоги позивачів про стягнення з обвинуваченої витрат на правову допомогу в розмірі 150 000грн. суд вважає необґрунтованими, оскільки не надано доказів у доведення того, що позивачі таки витрати понесли, розрахунку таких витрат тощо.

Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Окрім того, суд вважає, що клопотання представника позивача про забезпечення позову та накладання арешту на транспортний засіб обвинуваченої, є такими, що підлягає задоволенню, оскільки заявлений відповідно до ст. 170, 171 КПК України. Вартість транспортного засобу відповідає розміру шкоди, який підлягає стягненню з обвинуваченої.

На підставі вищевикладеного, керуючись п. 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням», ст. 25, 26-, 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 370, 371, ч.2 ст. 373, 374, 376 КПК України, ст. 22, 23, 1167, 1187,1192 ЦК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих доходів громадян, що дорівнює 51000 (П`ятдесят одній тисячі) грн. із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України без позбавлення права керування транспортними засобами.

Позов ОСОБА_6 про відшкодування майнових збитків та моральної шкоди, завданих злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 60000 (Шістдесят тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (код ЄДРПОУ 200033533, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. О. Теліги, 6 В) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) 30996,62 грн. в рахунок відшкодування за шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності та 1549,83 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, всього 32546,45 (Тридцять дві тисячі п`ятсот сорок шість гривень 45 копійок).

У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

Позов ОСОБА_7 про відшкодування майнових збитків та моральної шкоди, завданих злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 60000 (Шістдесят тисяч) гривень.

У задоволені інших позовних вимог ОСОБА_7 відмовити.

Клопотання представника потерпілих задовольнити.

З метою забезпечення позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7 накласти арешт та майно ОСОБА_3 - транспортний засіб марки «SKODA Fabia», державний номер НОМЕР_1 , заборонивши його відчуження та розпорядження.

Стягнути з ОСОБА_3 на корить держави витрати на залучення експерта на проведення експертиз: авто-технічних №СЕ-19/111-23/4452/-ІТ від 23.02.2023 в розмірі 1510,24 грн. та № СА-19/111-23/5531-ІТ від 06.03.2023 в розмірі 1132,68 грн., судово-медичної №042-331-2023 в розмірі 2672грн.

Речові докази по справі: транспортний засіб марки «SKODA Fabia», державний номер НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання власнику, залишити ОСОБА_3 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 днів з моменту проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст.349 КПК України.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України роз`яснити учасникам кримінального провадження їх право на отримання в суді копії вироку, вручити обвинуваченій, прокурору, захиснику, потерпілим та представнику потерпілим.

Суддя ОСОБА_1