Рішення № 116883150, 05.02.2024, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

05.02.2024 Єдиний унікальний номер 205/11733/23

Провадження № 2-а/205/22/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2024 року місто Дніпро

Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Костромітіної О.О.,

за участю секретаря судового засідання Морозової С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвоката Сорока Максим Віталійович, до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області та до Управління патрульної поліції Дніпропетровській області.

У позовній заяві зазначив, що 22.10.2023 року, об 11 годині 00 хвилин, на блокпосту, що знаходиться на 1042-му кілометрі автодороги М-30, його зупинив інспектор ВРРП Павлоградського РВП капітан поліції Жуков В.С. Належних причин зупинки капітан поліції Жуков В.С. не надав, та одразу повідомив, що позивачем ОСОБА_1 було порушено ч. 1 ст. 121 КУпАП, що виразилось у тонуванні скла. Позивачем ОСОБА_1 була озвучена вимога про необхідність застосування спеціального приладу - вимірювача світлопропускання скла, але інспектор відмовив йому у застосуванні спеціального приладу для вимірювання світлопропускання скла. Капітан поліції повідомив, що вказаний прилад не обов`язковий для визначення тонованості скла, а також, що свідки підтвердять тонування скла, після чого притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та наклав штраф у розмірі 340 гривень. Позивач з постановою незгоден та просить визнати незаконною постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП

16.01.2024 року від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 .

У відзиві зазначено, що вимоги позивача вважають необґрунтованими виходячи з наступного. 22.10.2023 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, інспектор ВРПП Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області капітан поліції Жуков В.С., виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 460440. Відповідно до п.п. 31.4.7 «в» п. 31.4. ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема - встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість. Згідно ч. 1 ст. 121 КУПАП передбачено наступне: Керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, -тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином вважають, що у діях позивача ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, за ч. 1 ст. 121 КУпАП. Також просять суд врахувати, що позивачем не надано до суду належних доказів щодо сплати понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. Виходячи з цього, відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача про стягнення понесених ним витрат позивачем ОСОБА_1 , на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.

До суду 28.11.2023 року надійшла заява від адвоката Сороки М.В., який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_3 , в якій просив розгляд здійснювати без його участі та участі позивача.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, у відзиві зазначив, що просить, справу розглянути за відсутності представника.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 22.10.2023 року, інспектором ВРПП Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції Жуковим В.С. винесено постанову відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.121 КУпАП та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

З постанови вбачається, що ОСОБА_1 на блокпосту, що знаходиться на 1042-му кілометрі автодороги М-30, керував транспортним засобом ВАЗ 210700, державний номерний знак НОМЕР_1 , на якому встановлене на скло покриття, яке обмежує оглядовість з місця водія і погіршує його прозорість, а саме затоновано лобове скло, чим порушив п.31.4.7 Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до суду з позовом, у якому зазначає, що обставини, наведені в оскаржуваній постанові не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно - правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Як зазначено вище постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена інспектором патрульної поліції, який, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ч.1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.п. 3, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Частиною першою статті 121 КУпАП України передбачена відповідальність за Керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів та тягне за собою накладення штрафу.

Відповідно до п.п. 31.1 Правил дорожнього руху, Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п.п. 31.4.7 «в» Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: а саме, встановленя на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість. Примітка: на верхній частині вітрового скла автомобілів і автобусів можуть бути прикріплені прозорі кольорові плівки. Дозволяється застосовувати тоновані стекла (крім дзеркальних), світлопропускання яких відповідає вимогам ГОСТ 5727-88. Дозволяється застосовувати занавіски на бокових вікнах автобусів.

Згідно ГОСТ 5727-88 світлопропускна здатність лобового скла авто, потрібна бути не нижчим 75%, бокових - не нижче 70%, задніх - обмежень не має.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Інспектором УПП винесена постанова відносно позивача за ч. 1 ст.121 КУпАП, а саме, що 22.10.2023 року позивач керував транспортним засобом з встановленим на скло покриттям, яке обмежує оглядовість з місця водія і погіршує його прозорість, а саме затоновано лобове скло.

Судом досліджено постанову про притягнення ОСОБА_1 , в якому не міститься, жодних доказів, чи застосовувались спеціальні прилади з вимірювання світлопропускання лобового скла чи ні та яке було світлопропускання лобового скла на момент складання протоколу.

У ході розгляду справи не знайшло своє підтвердження те, що ОСОБА_1 , вчинив зазначене в оскаржуваній постанові адміністративне правопорушення. Жодних доказів у підтвердження його вини суду не надано та у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності посилання на них відсутні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Всупереч вимогам ст. 77 КАС України, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, зокрема, у матеріалах відсутні відомості з використання спеціальних приладів з вимірювання світлопропускання лобового скла та яке було світлопропускання лобового скла на момент складання постанови або інші докази, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення щодо керування транспортним засобом позивачем, у якого було встановлене на скло покриття, яке обмежує оглядовість з місця водія і погіршує його прозорість, а саме затоновано лобове скло, чим ОСОБА_1 порушив п.31.4.7 Правил дорожнього руху України під час його зупинення робітниками поліції.

Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові серії БАБ № 460440 від 22.10.2023 року та не підтверджується жодними іншими належними та допустимими доказами.

Згідно приписів ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Із наявної в матеріалах справи квитанції вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 536,80 гривень, який слід стягнути з Головного управління національної поліції України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 .

Позивачем ОСОБА_1 в прохальній частині позову зазначено про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3000 гривень.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КАС України витрати пов`язаниі з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Нормами частин 2-3 ст. 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Вказаними нормами процесуального закону чітко встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу, який сплачено або підлягає сплаті, визначається умовами договору та на підставі доказів.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні такі докази - позивачем такі докази не надано.

Копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською дільністю та ордеру на надання правничої допомоги, наявні в матеріалах справи, лише підтверджують повноваження представника позивача на ведення справи у суді та не є доказами, які підтверджують розмір витрат позивача на правничу допомогу в конкретній сумі. Не підтверджує розміру і факт підписання позовної заяви представником та зазначення про договір в ордері, оскільки без надання таких доказів у суду відсутня можливість оцінити його зміст, умови, а також оцінити розмір виконаних адвокатом робіт та співставити їх з умовами договору.

Беручи до уваги той факт, що позивачем не було подано до суду доказів, які підтверджують розмір витрат на правничу допомогу, і такі докази в матеріалах справи відсутні, а також враховуючи подане відповідачем клопотання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача орієнтовних витрат на правничу допомогу в сумі 3000 гривень

Керуючись ст.ст. 132, 134, 243, 246, 250, 286 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 460440 від 22.10.2023 року, винесену інспектором ВРПП Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції Жуковим Віктором Сергійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір 340 гривень.

У задоволенні вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3000 гривень, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел.: НОМЕР_3 .

Представник позивача адвокат Сорока Максим Віталійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 003041 від 26.04.2023 року, адреса: АДРЕСА_2 , офіційна електрона адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел.: НОМЕР_4 .

Відповідачі: Головне управління національної поліції в Дніпропетровській області, адреса: 49101, м. Дніпро, вулиця Троїцька, 20А, електронна пошта: vdz@dp.police.gov.ua,

Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, адреса: 49000, м. Дніпро, Троїцька площа, 2А, електронна пошта:dnipro@patrol.police.gov.ua.

Суддя О.О. Костромітіна