Рішення № 116864133, 06.02.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 рокуСправа №160/28852/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/28852/23 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 57, к. 301, код ЄДРПОУ: 26239738), до відповідача-2: Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ: 26255795) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до відповідача-1: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, до відповідача-2: Державної судової адміністрації України, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 серпня 2023 року по 31 жовтня 2023 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2023 року у розмірі 2102,00 гривні;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2023 року по 31 жовтня 2023 року включно на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2023 року складає 2684,00 грн, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,2, надбавки за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу, щомісячної доплати за науковий ступінь у розмірі 15% посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5Ю, код ЄДРПОУ: 26255795) здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 01 серпня 2023 року по 31 жовтня 2023 року включно.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність дій відповідача щодо неналежного визначення розміру суддівської винагороди позивача в період з 01.08.2023 року по 31.10.2023 року. Зазначає, що в спірний період йому було виплачено суддівську винагороду в меншому розмірі. Так, для обчислення розміру такої винагороди мав використовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, оскільки таке обчислення не передбачено законодавством та порушує права позивача.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/28852/23 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05 грудня 2023 року.

10 листопада 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву позивача, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд» та в якій позивач просить суд проводити розгляд справи за його відсутності. Аналогічні заяви позивача зареєстровано також 11.12.2023 року, 19.12.2023 року, 09.01.2024 року.

16 листопада 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача-1 надійшов відзив, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що в спірний період часу кожен з законів України про державний бюджет містив положення про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, відповідні положення неконституційними не визнавалися, а тому були застосовані до позивача. Також вказує, що його кошторис на 2023 рік, затверджений ДСА України, містив видатки на виплату суддівської винагороди виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн, в свою чергу відповідач-1 як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі на відповідний рік. Відповідно, відповідач не міг виплачувати позивачу суддівську винагороду понад виділені для цього бюджетні асигнування, в т.ч. не міг самостійно надавати правову оцінку відповідним правовим актам. Разом з цим, просив розгляд справи проводити за відсутності його представника.

Про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 05 грудня 2023 року, учасники справи були повідомлені належним чином. В зв`язку з ненадходженням від відповідача-2 відзиву, судове засідання відкладено на 19 грудня 2023 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року витребувано у відповідача-1 додаткові документи.

07 грудня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача-1 надійшли витребувані документи.

Про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 19 грудня 2023 року, учасники справи були повідомлені належним чином. В зв`язку з ненадходженням від відповідача-2 відзиву, судове засідання відкладено на 16 січня 2024 року.

20 грудня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов в підсистемі «Електронний Суд» від представника відповідача-2. Відповідач-2 висловлює доводи, тотожні доводам відповідача-1.

20 грудня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, які надійшли в підсистемі «Електронний Суд» від представника відповідача-2 та є ідентичними раніше поданому відзиву відповідача-2.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у задоволенні клопотання Державної судової адміністрації України про залучення третіх осіб у справі відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06 лютого 2024 року.

В судове засідання, призначене на 06 лютого 2024 року, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, в зв`язку з чим та враховуючи подання позивачем та відповідачем-1 заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд на місці ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.

Суд, вивчивши матеріали справи та об`єктивно оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Указом Президента України про призначення суддів від 20.02.2010 року №200/2010 позивача призначено строком на п`ять років у місцевий загальний суд на посаду судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.

Наказом голови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01.03.2010 року №37-к позивача зараховано до штату Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з 01.03.2011 року.

Наказом в.о. голови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15.01.2018 року №8-К позивачу встановлено щомісячну доплату за науковий ступінь кандидата юридичних наук у розмірі 15 відсотків.

Наказом в.о. голови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04.01.2022 року № 05-К позивачу встановлено надбавку за вислугу років 30%, а з 01.03.2022 року 40%.

Згідно наданої відповідачем довідки про розмір суддівської винагороди позивача за період з 01.08.2023 року по 30.10.2023 року від 10.11.202 3року №Б-С-881 (та аналогічна довідка від 06.12.2023 року №1036) при обчисленні розміру суддівської винагороди позивача використано, зокрема, розрахункову величину прожиткового мінімуму 2102,00 грн, а також регіональний коефіцієнт 1,2 (згідно п. 2 ч. 4 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів).

Згідно штатного розпису Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська на 2023 рік посадовий оклад судді обчислено як 75672,00 грн, що вказує на використання формули обчислення посадового окладу: 2102*1,2*30.

Кошторис відповідача-1 затверджено відповідачем-2 на 2023 рік із розміром суддівської винагороди 441026100,00 грн.

Також в наявності план асигнувань відповідачу-1 на 2023 рік та довідки про зміну до кошторису за 2023 рік.

Вважаючи протиправним нарахування суддівської винагороди в неналежному розмірі, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII) встановлено розмір суддівської винагороди.

У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною 1 статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону № 1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною 1 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 135 цього Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Приписами частини 3 статті 135 вказаного Закону визначено, що базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 135 Закону №1402-VIII встановлено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX у ст. 7 встановив на 2023 рік:

1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: 2684 гривні

2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень надає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року №966-XIV (далі Закон №966-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років;

дітей віком від 6 до 18 років;

працездатних осіб;

осіб, які втратили працездатність.

Згідно ст. 4 Закону №966-XIV прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.

Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Застосовуючи вищевказані нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Передусім суд зазначає, що відповідачі не заперечували факт обчислення позивачу суддівської винагороди виходячи з розміру прожиткового мінімуму 2102,00 грн, натомість обґрунтовували правомірність саме такого способу обчислення суддівської винагороди, а відповідач-1 у відзиві безпосередньо зазначив, що в 2023 році видатки на суддівську винагороду були передбачені виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн.

Щодо правомірності обчислення суддівської винагороди виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн.

Суд зазначає, що подібні спори є поширеними, а судова практика Верховного Суду щодо їх розгляду сформованою та сталою, про що зазначив сам Верховний Суд у постанові від 20.11.2023 року у справі №120/709/22-а.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11 -р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені

Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Закони не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів

Закони України про державний бюджет не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). У межах касаційного перегляду судових рішень в цій справі колегія суддів звертає на нього увагу у сукупності з іншою аргументацією, про яку йдеться вище.

Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного року на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 1082-IX та Закону № 1982-IX, була неправомірною.

Суд підкреслює, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Аналогічні правові висновки міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 20.11.2023 року у справі №120/709/22-а, від 18.10.2023 року у справі №400/12428/21, від 17.10.2023 року у справі №280/117/22.

Отже, відповідачі діяли протиправно, обчислюючи розмір посадового окладу позивача виходячи з розміру прожиткового мінімуму 2102,00 грн, в зв`язку з чим позивач в спірний період часу отримувала суддівську винагороду не в повному обсязі.

Щодо ефективного способу захисту прав.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідність з`ясовувати також участь Державної судової адміністрації України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні прожиткового мінімуму «для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» при виплаті суддівської винагороди, про що вказано судом в ухвалі від 21 листопада 2023 року.

В ході судового розгляду цієї справи судом досліджено участь відповідача-2 у застосуванні неналежного розміру прожиткового мінімуму при обчисленні розміру посадового окладу позивача та встановлено, що відповідач-2 в спірний період безпосередньо затверджував кошториси, плани спеціального фонду та плани асигнувань відповідача-1, а тому своєю протиправною поведінкою в цій частині, спільно з відповідачем-1, допустив порушення прав позивача.

Судом враховано правозастосування Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.07.2023 року у справі №240/3795/22.

Суд задовольняє позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у редакцію, що забезпечить ефективний захист прав позивача.

Водночас, суд звертає увагу, що наразі відсутні підстави для зобов`язання відповідача проводити позивачу нарахування суддівської винагороди з повним визначенням відповідної формули, оскільки право позивача було порушено виключно в частині обчислення розміру посадового окладу, підстави та предмет позову не стосуються порядку обчислення або застосування регіонального коефіцієнту або щомісячної доплати за вислугу років і тд. Оскільки захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, в той час як відповідач, окрім неналежного обчислення посадового окладу позивача, інших порушень її прав не допустив, в цій частині позовних вимог належить відмовити. В свою чергу зміна формули визначення посадового окладу сама по собі зумовлює зміну величин, які обчислюються виходячи з розміру посадового окладу

Щодо строку звернення.

Позовні вимоги заявлено за період з 01 серпня 2023 року по 31 жовтня 2023 року. Суддівська винагорода за серпень 2023 року позивачем отримана не пізніше 31 серпня 2023 року, в зв`язку з чим строк звернення до суду розпочав свій перебіг з 01.09.2023 року та сплив 01.12.2023 року. Оскільки позивач звернувся до суду до цієї дати, строк звернення до суду не пропущено, відповідно до вимог ст. 233 КзПП. Відповідно, не пропущено строк звернення і щодо вимог за вересень та жовтень 2023 року, оскільки ці місяці настали пізніше.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо негайного виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду: про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;

В цій справі судом не вирішувалося питання про стягнення з відповідачів будь-яких коштів, пов`язаних з оплатою праці позивача, натомість прийнято рішення про зобов`язання вчинити певні дії, в зв`язку з чим підстави для допущення до негайного виконання цього рішення суду відсутні.

Щодо судового збору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду вказане, а також враховуючи те, що доказів сплати сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 5, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 57, к. 301, код ЄДРПОУ: 26239738), до відповідача-2: Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ: 26255795) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо встановлення Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетних асигнувань для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 в період з 01.08.2023 року по 31.10.2023 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 гривні.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України встановити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетні асигнування для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.08.2023 року по 31.10.2023 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX (2684,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди в період з 01.08.2023 року по 31.10.2023 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 гривні.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 01.08.2023 року по 31.10.2023 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX (2684,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко