Ухвала суду № 116860597, 29.01.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1781/24

Провадження № 2-з/752/50/24

У Х В А Л А

29 січня 2024 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С., розглянувши заяву представника позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

в провадження судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшла вищезазначена цивільна справа.

Разом із позовною заявою представник позивача ОСОБА_1 подав заяву у якій просить вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на майно та грошові кошти ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) в межах суми позовної заяви у розмірі 525 353.39 грн. до виконання рішення суду у цій справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що 20 квітня 2015 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (яке 15.08.2018 року змінило назву на АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО») та відповідачем було укладено кредитний договір №26252943405201-КР.

Однак, ОСОБА_2 , як позичальник за кредитом, почав порушувати його умови, протягом тривалого часу ухилявся від виконання своїх обов`язків з погашення заборгованості. Враховуючи значну суму боргу та тривалість порушення з його боку умов кредитування, АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» 27 червня 2023 року, направило відповідачу вимогу про повернення кредиту, якою ОСОБА_2 надавалось 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги для усунення порушень кредитних зобов`язань. На той час його сума заборгованості за кредитним договором становила 464 562.97 грн., однак кредитні зобов`язання позичальником виконані так і не були.

Станом на 05 грудня 2023 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитом становила 525 353.39 грн., і складалась з: суми залишку простроченого кредиту 277 009.90 гривень; суми прострочених відсотків 248 343.49 гривень

Вищенаведені обставини вказують на наявність недобросовісності в діях ОСОБА_2 .

Представник зазначає, що навіть при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості, враховуючи поведінку та відношення відповідача до виконання кредитних зобов`язань, банк має небезпідставні побоювання, що позичальник буде і далі ухилятись від повернення кредитних коштів, а також вчиняти дії, спрямовані на унеможливлення виконання майбутнього рішення по справі.

Тому вважає, що існує реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у цій справі.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Види забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Водночас, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, суд може накласти арешт лише на грошові кошти, що належать відповідачеві. Тобто, суд має перевірити, які конкретно грошові кошти належать відповідачеві і де вони знаходяться.

Проте, представником позивача зазначено лише суму коштів на яку він просить накласти арешт, проте не підтверджено належними та допустимими доказами відомості про наявність у відповідача зазначеної суми грошових коштів та банківські рахунку на яких вони зберігаються.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

в задоволенні заяви представника позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, відповідно до вимог, встановлених ст. 353-356 ЦПК України.

Суддя В.С. Хоменко