Постанова № 11677290, 31.08.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2010 р. № 2а-7640/09/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання Жарській І.М.

за участю представника відповідача Тістечка Ю.Я.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Лісопереробна фірма «Немирів»до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення -

в с т а н о в и в :

ВАТ «Лісопереробна фірма «Немирів»звернулось в суд з позовною заявою до ДПІ у Жовківському районі Львівської області та просить з підстав, наведених у ній, визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 31.03.2005 року № 174/23-0/2455/25259928.

Постановою Господарського суду Львівської області від 26.10.2006 року позивачу в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 року скасовано постанову суду першої інстанції та позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2009 року касаційну скаргу ДПІ у Жовківському районі Львівської області частково задоволено, скасовано постанову суду апеляційної інстанції, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Зокрема судом касаційної інстанції зазначено, що висновки судів першої та апеляційної інстанції не можна вважати такими, що зроблені на підставі правильного застосування норм чинного законодавства.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 29.03.2010 року позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовківському районі Львівської області № 174/23-0/2455/25259928 від 31.03.2005 року.

В судових засіданнях представник позивача Сеньків А.І. в обґрунтування позовних вимог надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, просив позов задовольнити.

ДПІ у Жовківському районі Львівської області з підстав викладених в письмовому запереченні на позовну заяву просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача Тістечко Ю.Я. проти позовних вимог заперечив, надавши пояснення аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

ДПІ у Жовківському районі Львівської області проведено позапланову невиїзну перевірку Рава-Руського філіалу «Лісопереробна фірма «Немирів»з питань дотримання валютного законодавства за період з 28.11.2001 року по 25.03.2005 року, за результатами якої складено акт № 31-3/23-0/25259928 від 25.03.2005 року.

Актом перевірки встановлено порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо дотримання термінів надходження валютної виручки, тому у відповідності до ст.4 зазначеного Закону ВАТ «Лісопереробна фірма «Немирів» нараховано пеню в розмірі 129906,57 грн..

Відповідачем на підставі вищезазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення рішення № 174/23-0/2455/25259928 від 31.03.2005 р., яким Рава-Руському філіалу «Лісопереробна фірма «Немирів» визначено суму пені за порушення 90-денного терміну надходження валютної виручки за експортно-імпортними операціями в сумі 129906,57 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994, № 185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Разом з тим Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»не є законом з питань оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Тому суд вважає, що пеня застосована податковим органом саме на підставі Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»не є податковим боргом, а податкове повідомлення-рішення, як форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обовязків із сплати податків,зборів вичерпний перелік яких перераховано у ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування».

При цьому суд також враховує висновок, викладений в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.11.2009 р. у даній справі, про те, що пеня, стягнення якої передбачено ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»за порушення резидентом термінів сплати, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, є заходом майнового характеру та належить до адміністративно-господарських санкцій.

Щодо строків застосування пені, як адміністративно-господарської санкції то суд зазначає, що відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (надалі ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи 24.01.2002 року Рава-Руським філіалом «Лісопереробна фірма «Немирів»було подано декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2002 р., в якій відображена дебіторська заборгованість по контракту з польською фірмою «Веата».

Суд погоджується з висновком позивача про те, що податковий орган мав можливість виявити порушення за наслідками подання відповідної декларації, тобто з 24.01.2002 року.

Господарський кодекс України набрав чинності з 01 січня 2004 року. До набрання ним чинності, законодавство не містило положення про строки застосування пені як адміністративно-господарської санкції за порушення субєктом господарювання правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до абз.2 п. 5 ГК України положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Тому суд вважає, що вимоги ст. 250 ГК України поширюються на спірні правовідносини, що виникли 24.01.2002 року, з моменту набуття ГК України чинності, тобто з 01.01.2004 року. Відповідно, передбачений ст. 250 ГК строк для застосування до відповідача пені сплив ще 01.06.2004 року.

Таким чином, позивач пропустив строк, передбачений ст. 250 ГК України, для застосування адміністративно-господарської санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вичерпний перелік функцій органів державної податкової служби України - державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій визначено Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р.

Відповідно до п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу»державна податкова інспекція наділена повноваженнями подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян, зокрема, про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Аналізуючи норми вищенаведених Законів суд приходить до переконання, що пеня застосована відповідачем за порушення термінів надходження валютної виручки за експортно-імпортними операціями, не може визначатись як податкове зобовязання позивача та не може стягуватись, як податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно із вимогами ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Відповідачем у встановленому порядку не доведено суду про правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення. За таких обставин позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 49, 51, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області від 31.03.2005 року № 174/23-0/2455/25259928.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 05.09.2010 р.

Суддя Запотічний І.І.