Постанова № 11677219, 18.10.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.6.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2010 року Справа № 2а-6547/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді Смішливої Т.В.,

при секретарі Зацепіній Ю.В.

за участю сторін від

представника позивача:не зявився,

від представника відповідача:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про арешт грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 19.08.2010 про арешт грошових коштів Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради, що знаходяться на р/р 35218039000088 у сумі 4877,04 грн., яку винесено державним виконавцем під час виконання рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки у сумі 4877,04 грн. Кошти на даному розрахунковому рахунку виділено на виплату громадянам недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, при стягненні коштів з вказаного рахунку, буде допущене нецільове використання бюджетних коштів, що є грубим порушенням бюджетного законодавства. Статтею 3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний рік для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Відповідно до п.7 ст.3 Бюджетного кодексу України, всі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення. Тобто кошти з Державного бюджету України виділено на виплату громадянам недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення на поточний 2010 рік, а додаткових коштів для виплати допомоги за минулі роки не виділено.

Позивач у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. (а.с. 17)

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 15, 16), причини неявки суду не пояснив, заперечення проти позову не надав.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 2 Закону України “Про виконавче провадження” № 606-XIV від 21.04.1999 року примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).

Отже, органи державної виконавчої служби у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, відповідно до ст. 181 КАС України, яка регулює порядок розгляду позовних заяв з приводу рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, до компетенції адміністративних судів відносяться справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби щодо виконання рішень в адміністративних справах, рішень інших органів та посадових осіб, що можуть виконуватися примусово, рішень, для яких не встановлено іншого порядку судового оскарження, особами, які не наділені правом оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби у цивільному та господарському судочинстві.

Предметом оскарження по даній справі є постанова державного виконавця про арешт грошових коштів боржника від 19.08.2010 р.

Судом встановлено, що постановою Стахановського міського суду Луганської області по справі № 2а-569 стягнено на користь ОСОБА_2 з Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області суму недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки в сумі 4423,50 грн. Вказана постанова ухвалена в порядку адміністративного судочинства.

01.10.2008 Стахановським міським судом Луганської області видано виконавчий лист, за яким боржником є Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області, а стягувачем ОСОБА_2.

Таким чином, спір, який виник між сторонами по справі є публічно-правовим, інший порядок судового оскарження дій державного виконавця при проведені примусового виконання постанов державного виконавця не передбачено законодавством, тому справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Таким чином, законодавцем встановлені певні обмеження повноважень державного виконавця, відповідно до яких всі рішення приймаються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом “Про виконавче провадження”, вони повинні бути повними, неупередженими та своєчасними, виконавчі дії не можуть порушувати права та законні інтереси громадян та юридичних осіб.

Відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 р. № 609 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ" (далі - Постанова № 609) встановлений порядок накладання арешту на кошти, що перебувають на відкритих в органах Державного казначейства рахунках.

Так, згідно з п. 30 Постанови № 609 арешт на кошти установ та організацій, що перебувають на відкритих в органах Державного казначейства рахунках, може накладатися тільки на підставі ухвали суду, постанови слідчого або державного виконавця (далі - постанова про арешт).

Постанова про арешт може виконуватися протягом бюджетного періоду, але не пізніше ніж протягом останнього робочого дня з обслуговування клієнтів, визначеного регламентом роботи у період завершення бюджетного року. Постанова про арешт знімається з обліку в останній робочий день одночасно із закриттям рахунка боржника, після чого повертається протягом трьох робочих днів органу, який її прийняв, з повідомленням про стан її виконання або причини невиконання.

Згідно з п. 32 Постанови № 609 постанова про арешт та за наявності копія виконавчого документа і рішення суду надсилається органу Державного казначейства, який обслуговує боржника, для визначення коду економічної класифікації видатків бюджету, на який накладатиметься арешт.

Арешт накладається на відкриті асигнування, які обліковуються на рахунках загального та спеціального фонду бюджету за відповідними кодами економічної класифікації видатків, та на кошти, які обліковуються на рахунках спеціального фонду в частині власних надходжень у межах загальної суми їх залишку на рахунку.

Орган Державного казначейства приймає до виконання постанову державного виконавця про арешт коштів боржника, оформлену в порядку, встановленому Мін'юстом, із зазначенням найменування боржника та суми коштів, яка підлягає арешту та списанню.

У разі потреби накладення арешту на окремий рахунок боржника чи окремий код економічної класифікації видатків бюджету державний виконавець у постанові про арешт може зазначити номер такого рахунка чи коду економічної класифікації.

З матеріалів справи вбачається, що постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Топольською І.С. при примусовому виконанні виконавчого листа Стахановського міського суду Луганської області у справі № 2а-569 від 01.10.2008 про стягнення суми недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки в сумі 4423,50 грн., постанови підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Луганській області від 16.01.2009 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області витрат на організацію та проведення виконавчих дій в розмірі 11,19 грн., постанови підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Луганській області від 16.01.2009 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області виконавчого збору в розмірі 442,35 грн., прийнято постанову про арешт грошових коштів боржника, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти на цільовому розрахунковому рахунку, що належать позивачу в межах суми 4877,04 грн. та знаходяться на р/р 35218039000088, постанову направлено на виконання до УДК в м.Стаханові ГУДКУ у Луганській області. (а.с 4)

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 46 цього Закону; авансового внеску стягувачів на проведення виконавчих дій згідно із статтею 48 Закону; стягнутих з боржника витрат на проведення виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Частиною 4 ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що до витрат на організацію та проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на:

1) перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника;

2) оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштовий переказ стягувачеві стягнених аліментних сум;

4) розшук боржника, його майна або розшук дитини;

5) оголошення в засобах масової інформації;

6) інші необхідні витрати для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Згідно зі статтею 23 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 № 2542-III будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 п. 23 Постанови № 609 судові витрати, державне мито, штрафи, виконавчий збір, інші витрати на проведення виконавчих дій стягуються з рахунка, зазначеного у платіжній вимозі, за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1139 "Оплата інших послуг та інші видатки". У разі коли у затвердженому кошторисі боржника цей код економічної класифікації видатків не передбачений або коли за цим кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша ніж сума списання, або коли на дату надходження платіжної вимоги відсутні відкриті асигнування за цим кодом, безспірне списання здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким стягується основний борг.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неможливість накладення арешту на грошові кошти позивача з метою списання витрат на організацію та проведення виконавчих дій в розмірі 11,19 грн. та виконавчого збору в розмірі 442,35 грн. з р/р 35218039000088.

Таким чином, підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Луганській області при накладанні арешту на грошові кошти позивача не враховано вказану норму Постанови № 609.

Дії відповідача щодо накладення арешту на грошові кошти позивача в межах суми, стягнутої судом з УПСЗН на користь ОСОБА_2, у розмірі 4877,04 грн., що знаходяться на розрахунковому рахунку Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області 35218039000088, суд вважає правомірними з вищевикладених підстав.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на відсутність коштів на виплату боргу, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа “Жовнер проти України” від 29.06.2004.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області задовольнити частково.

Скасувати постанову головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про арешт коштів боржника від 19.08.2010 в частині накладення арешту на грошові кошти Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області, що містяться на р/р 35218039000088 МФО 804013 в УДК в м.Стаханові ГДКУ у Луганській області, код за ЄДРПОУ 03196788 на суму витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 11,19 грн. та на суму виконавчого збору в розмірі 442,35 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області судові витрати у сумі 1, 70 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяТ.В. Смішлива