Рішення № 116771127, 02.02.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2024 року справа № 580/7085/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача від 16.01.2023 про призначення пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.01.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням положень чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, починаючи з 03 листопада 1994 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримував пенсію за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». З 01 квітня 2018 року, за сімейними обставинами, позивач був змушений переїхати на постійне місце проживання до російської федерації де і звернувся зі заявою про переведення пенсії, проте в подальшому позивач повернувся на територію України та продовжує постійно проживати тут. Після повернення в Україну позивач продовжував отримувати пенсію від російської федерації та для підтвердження свого права на отримання пенсії кожного року раз на рік виїздив до російської федерації для підтвердження реєстрації. Після початку повномаштабної збройної агресії російської федерації позивач не має можливості для виїзду на територію російської федерації для проходження процедури реєстрації в зв`язку з чим виплату пенсії на даний час припинено. 16 січня 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. 13 лютого 2023 року позивач отримав відповідь від відповідача, з якої вбачається, що для поновлення пенсії необхідно надати територіальному органу Пенсійного Фонду України належним чином сформовану пенсійну справу органу Пенсійного фонду російської федерації. Позивач повторно звернувся із заявою до Пенсійного фонду України для роз`яснення подальших дій позивача необхідних для призначення пенсії, проте 10 травня 2023 року отримав відповідь, що для поновлення пенсійної виплати необхідно подати заяву про поновлення виплати пенсії та необхідно отримати документи, що містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання. Також відповідач повідомив, що на даний час будь-які дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією розірвані тому передання пенсійних справ осіб, які проживають на території України, а отримують пенсії в російській федерації на даний час не можливе. Вказані листи відповідача позивач вважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд правилами спрощеного письмового провадження (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, надавши відзив на позовну заяву, де зазначив, що позов є передчасним та безпідставним. Позивач не звертався до відповідача із заявою, відповідно до Порядку № 22-1. Лист Головного управління від 30.01.2023 № 864-492/Б-03/8-2300/23 носить роз`яснювальний характер і не є рішеннями Головного управління про відмову у перерахунку пенсії, адже позивач до Головного управління із заявою відповідно до Порядку № 22-1 не звертався. Отже, позовні вимоги Позивача е передчасними, а тому не підлягають до задоволення.

Оцінивши доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З 03 листопада 1994 року ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримував пенсію за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

З 01 квітня 2018 року, за сімейними обставинами, позивач був змушений переїхати на постійне місце проживання до російської федерації де і звернувся зі заявою про переведення пенсії, проте в подальшому позивач повернувся на територію України та продовжує постійно проживати тут.

Після повернення в Україну позивач продовжував отримувати пенсію від російської федерації та для підтвердження свого права на отримання пенсії кожного року раз на рік виїздив до російської федерації для підтвердження реєстрації. У зв`язку з початком повномаштабної збройної агресії російської федерації позивач не має можливості для виїзду на територію російської федерації для проходження процедури реєстрації в зв`язку з чим виплату пенсії на даний час припинено.

16 січня 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

13 лютого 2023 року позивач отримав відповідь від відповідача, з якої вбачається, що для поновлення пенсії необхідно надати територіальному органу Пенсійного Фонду України належним чином сформовану пенсійну справу органу Пенсійного фонду російської федерації.

Позивач повторно звернувся із заявою до Пенсійного фонду України для роз`яснення подальших дій позивача необхідних для призначення пенсії, проте 10 травня 2023 року отримав відповідь, що для поновлення пенсійної виплати необхідно подати заяву про поновлення виплати пенсії та необхідно отримати документи, що містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання. Також відповідач повідомив, що на даний час будь-які дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією розірвані тому передання пенсійних справ осіб, які проживають на території України, а отримують пенсії в російській федерації на даний час не можливе.

Вказані листи відповідача позивач вважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Суд врахував ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) є спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058 визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності відповідного страхового стажу.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону № 1058 особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

З позовної заяви вбачається, що позивач з 03.11.1994 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Отже, в даному випадку, оскільки позивач уже отримував пенсію за вислугу років, йде мова не про первинне звернення за призначенням пенсії, а про перехід з одного виду пенсії на інший вид.

Крім того, позивачем зазначено, що з 01.04.2018 він переїхав до російської федерації та в подальшому отримував пенсію від вказаної держави.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Як передбачено частиною другою статті 4 Закону № 1058 якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода).

При цьому метою вказаної Угоди є взаємне визнання і виконання державами- учасницями зобов`язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди. Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Так, відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до статті 7 Угоди при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсію того ж самого виду передбачено законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.

Таким чином, пенсія позивачу може бути призначена в Україні лише після припинення виплати пенсії в рф, що повинно підтверджуватись відповідними документами, однак будь яких підтверджень припинення виплати пенсії в рф позивачем не надано. Особа не має права на одночасне отримання двох пенсій декількох державах.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 425/1423/16-а (пункт 14).

Водночас, відповідно до абз. 1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.

16 січня 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

Згідно з п. 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону № 1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Отже, за результатами розгляду заяви особи територіальний орган Пенсійного фонду не пізніше 10 днів зобов`язаний прийняти рішення - акт владно-розпорядчого характеру, чого у спірних правовідносинах не встановлено.

Відповідач зазначає, що позивачем подано заяву без дотримання вимог Порядку № 22-1, проте встановлені обставини та згаданий лист відповідача доводять, що відповідач не розглянув заяву позивача щодо дотримання ним форми заяви та не з`ясував чи подано повний пакет документів доданих до неї, та не прийняв рішення акту владно-розпорядчого характеру. Роз`яснення відповідача листом щодо відсутності підстав для повторного призначення пенсії за віком, не узгоджуються зі вказаними вище передбаченими законом підставами та способом дій такого суб`єкта владних повноважень щодо обов`язку винести акт владно-управлінського характеру (рішення).

Зважаючи, що відповідач не прийняв акту владно-розпорядчого характеру щодо отриманої заяви позивача щодо призначення пенсії за віком, не з`ясував передбачених Законом № 1058 підстав для такого призначення, порушення заявленого права позивача допущене відповідачем саме бездіяльністю щодо розгляду заяви позивача від 16.01.2023 про призначення пенсії за віком, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст. 2 КАС України щодо ефективного способу повного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача від 16.01.2023 про призначення пенсії за віком та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.01.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням положень чинного законодавства та з урахуванням викладених судом мотивів у цій справі.

Отже, заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 073,60 гривень підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2-20, 72-90, 132-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.01.2023 про призначення пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 16.01.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням положень чинного законодавства та висновків суду, вказаних у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ