Постанова № 11676775, 16.08.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 серпня 2010 р.Справа №2а-7644/10/8/0170 (16:01) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі ГнатенкоІ.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за позовом Алуштинської центральної міської лікарні

до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

За участю представників:

від позивача: Буланова Оксана Валеріївна, довіреність б/нвід 28.07.10; Бургазлі Віталій Іванович, довіреність б/н від 28.07.10

від відповідача: Кирюхина Янина Миколаївна,довіреність №1408/9/10 від 20.11.09

Суть спору: позивач Алуштинська центральна міська лікарня звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2010р. №0000792301/3 на суму 64743 грн. (основний платіж 43923 грн., штрафні санкції 20820 грн.).

Позовні вимоги мотивовані тим, що викладені в акті перевірки № 1454/23/02012993 від 23.10.2009р. висновки ДПІ у м. Алушті АР Крим про заниження податкових зобовязань зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р. на суму 43922,50 грн. внаслідок того, що Алуштинська центральна міська лікарня використовувала воду не тільки для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб, як це передбачено п. 4.8 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, а також використовувала її для приготування їжі, здійснення лікувальних процедур, прання білизни, заправки машин, що підтверджується наданим для перевірки розрахунком використання води, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, є безпідставними та суперечать чинному законодавству України.

Зокрема, зазначає, що в розумінні ст. 30 Водного кодексу України платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

В той же час, як зазначив позивач, Алуштинська центральна міська лікарня немає власних водозабірних споруд, використовує воду з мереж водопровідно-каналізаційного господарства для питних та санітарно-гігієнічних потреб осіб, які знаходяться на лікуванні у лікувальній установі та для власних потреб. Скидання стічних вод також здійснює у комунальну каналізацію на підставі укладеного з КРП «ВПВКГ м. Алушта» договору № 75 від 01.01.2009р. на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стічних вод у комунальну каналізацію. За таких обставин, позивач вважає, що Алуштинська центральна міська лікарня не є субєктом спеціального водокористування, оскільки вона не здійснює забір води з водних обєктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, не використовує воду з водних обєктів та не здійснює скидання забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до п. 16 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999р. № 1494, збір за використання водних ресурсів не стягується за воду, яка використовується для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб населення, а у перевіреному періоді ним вода використовувалась виключно для власних питних та санітарно-гігієнічних потреб та задоволення таких потреб населення, яке обслуговується в лікарні.

За таких обставин, донарахування відповідачем податкових зобовязань зі збору за спеціальне використання водних ресурсів на суму 43923 грн. позивач вважає необґрунтованим.

Що стосується застосованих податковим повідомленням-рішення від 29.04.2010р. №0000792301/3 штрафних санкцій на суму 20820 грн., то як зазначив позивач, у порушення ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, відповідачем проведена перевірка Алуштинської центральної міської лікарні за період, що перевищує 1095 днів і, як наслідок, неправомірно застосовані штрафні санкції за вказаний період.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.06.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-7644/10/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у запереченнях на адміністративний позов (а.с. 79-82).

Зокрема, вказує, що відповідно до ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним, а в силу п.3 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999р. №1494, платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту. В свою чергу, згідно з п.5 даного Порядку об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Як зазначив відповідач, п. 16 Порядку дійсно встановлено, що збір за використання водних ресурсів не стягується за воду, яка використовується для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб населення, однак як було встановлено перевіркою, Алуштинська центральна міська лікарня використовувала воду не лише для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб, а також використовувала воду для приготування їжі (приготування страв), здійснення лікувальних процедур, прання білизни, мийки машин тощо, що підтверджено наданим до перевірки розрахунком використання води.

За таких обставин, на думку відповідача, підлягає застосуванню п. 4.5 Інструкції №231/539/118/219, яким встановлено, що при використанні водокористувачами води одночасно для власних потреб і для потреб об'єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу води, переданої населенню), підсобного сільського і рибного господарства або інших допоміжних служб збори до бюджетів вносять за всю фактично використану воду з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

З урахуванням даної норми, відповідач вважає, що якщо бюджетні підприємства, установи, організації використовують воду одночасно для задоволення власних потреб: питних, санітарно-гігієнічних цілей, а також використовують воду для приготування страв або для здійснення лікувальних процедур, прання білизни, тощо, то збір за спеціальне використання водних ресурсів здійснюється на загальних підставах за всю фактично використану воду, з урахуванням обсягу втрат води у системах водопостачання.

Як стверджує відповідач, перевіркою повноти нарахування та сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р. було встановлено його заниження в сумі 43922,50 грн., в т.ч. по періодах: за 9 міс. 2006р. в сумі 2207,96 грн., за 2006р. в сумі 3368,49 грн., за 1 кв. 2007р. в сумі 4835,56 грн., за 1 півріччя 2007р. в сумі 7689,97 грн., за 9 міс. 2007р. в сумі 10801,28 грн., за 2007р. в сумі 13589,65 грн., за 1 кв. 2008р. в сумі 4177,04 грн., за 1 півріччя 2008р. в сумі 7400,30 грн., за 9 міс. 2008р. в сумі 11236,18 грн., за 2008р. в сумі 16306,14 грн., за 1 кв. 2009р. в сумі 5235,54 грн., за 1 півріччя 2009р. в сумі 10658,22 грн.

Крім того, перевіркою було встановлено, що у порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, підприємством не надано до ДПІ в м. Алушті розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів за 9 міс. 2006р., за 2006р., за 1кв. 2007р., за 1 пів. 2007р., за 9 міс. 2007р., за 2007р., за 1кв. 2008р., за 1 пів. 2008р., за 9 міс. 2008р., за 2008р., за 1 кв. 2009р., за 9 міс. 2009р., відповідальність за що передбачена п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» у вигляді штрафних санкцій.

У судовому засіданні 13.08.2010р. позивач збільшив розмір позовних вимог та додатково просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000792301/0 від 06.11.2009р. на суму 64743 грн. (основний платіж 43923 грн., штрафні санкції 20820 грн.), № 0000792301/1 від 02.12.2009р. на суму 64743 грн. (основний платіж 43923 грн., штрафні санкції 20820 грн.), № 0000792301/2 від 19.02.2010р. на суму 64743 грн. (основний платіж 43923 грн., штрафні санкції 20820 грн.) (а.с. 92)

Слухання справи відкладалось в порядку ст. 150 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Алуштинська центральна міська лікарня має статус юридичної особи з 16.05.1997р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 449238, виданим Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим (а.с.8) та Статутом Алуштинської центральної міської лікарні у новій редакції (а.с. 11-24).

21.09-16.10.2009р. ДПІ в м. Алушті АР К проведена виїзна планова перевірка Алуштинської центральної міської лікарні з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р., за результатами якої складено акт перевірки №1454/23/02012993 від 23.10.2009р. (а.с. 32-60)

Перевіркою встановлено ряд порушень позивачем податкового законодавства України, в тому числі ст. 49 Водного кодексу України від 06.06.1995р. № 213/95-ВР, п. 4.8, п.4.5 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої спільним наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.1999р. № 231/539/118/219 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.10.1999р. за № 711/4004, яке виразилося у заниженні збору за спеціальне використання водних ресурсів у сумі 43922,50 грн., в т.ч. по періодах: за 9 міс. 2006р. в сумі 2207,96 грн., за 2006р. в сумі 3368,49 грн., за 1 кв. 2007р. в сумі 4835,56 грн., за 1 півріччя 2007р. в сумі 7689,97 грн., за 9 міс. 2007р. в сумі 10801,28 грн., за 2007р. в сумі 13589,65 грн., за 1 кв. 2008р. в сумі 4177,04 грн., за 1 півріччя 2008р. в сумі 7400,30 грн., за 9 міс. 2008р. в сумі 11236,18 грн., за 2008р. в сумі 16306,14 грн., за 1 кв. 2009р. в сумі 5235,54грн., за 1 півріччя 2009р. в сумі 10658,22 грн.

Крім того, перевіркою було встановлено, що у порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, підприємством не надано до ДПІ в м. Алушті розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів за 9 міс. 2006р., за 2006р., за 1кв. 2007р., за 1 пів. 2007р., за 9 міс. 2007р., за 2007р., за 1кв. 2008р., за 1 пів. 2008р., за 9 міс. 2008р., за 2008р., за 1 кв. 2009р., за 9 міс. 2009р. (а.с. 59).

Вказані висновки акту перевірки були покладені ДПІ в м. Алушті АР Крим в основу податкового повідомлення-рішення №0000792301/0 від 06.11.2009р., яким позивачу визначена сума податкового зобовязання по збору за спеціальне використання водних ресурсів на суму 64743 грн., в тому числі 43923 грн. основного платежу та 20820 грн. штрафних санкцій (а.с. 93).

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в порядку п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, до ДПІ у м. Алушті АР Крим, за результатами розгляду якої ДПІ у м. Алушті АР Крим винесено рішення № 6015/10/23 від 02.12.2009р. «Про результати розгляду скарги», яким позивачу в задоволенні скарги було відмовлено, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 163-165).

У звязку з цим, 02 грудня 2009р. ДПІ у м. Алушті АР Крим винесено податкове повідомлення-рішення № 0000792301/1 про визначення позивачу аналогічної суми податкових зобовязань по збору за спеціальне використання водних ресурсів (а.с. 166).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до ДПА в АР Крим, за результатами розгляду якої ДПА в АР Крим винесено рішення № 252/10/25023 від 08.02.2010р. «Про результати розгляду повторної скарги», яким в задоволенні скарги позивачу також було відмовлено та податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с.170-172).

У звязку з цим, 19 лютого 2010р. ДПІ у м. Алушті АР Крим винесено податкове повідомлення-рішення № 0000792301/2 про визначення позивачу податкових зобовязань по збору за спеціальне використання водних ресурсів на суму 64743 грн., в тому числі 43923 грн. основного платежу та 20820 грн. штрафних санкцій (а.с. 168).

Після розгляду скарги позивача на спірне податкове повідомлення-рішення ДПА України (рішення № 3942/6/25-0215 від 23.04.2010р. «Про результати розгляду повторної скарги»), яка також була залишена буз задоволення, ДПІ у м. Алушті 29 квітня 2010р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000792301/3 про визначення позивачу податкових зобовязань по збору за спеціальне використання водних ресурсів на суму 64743 грн., в тому числі 43923 грн. основного платежу та 20820 грн. штрафних санкцій (а.с. 70-73, 169).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ч. 2 ст. 17 КАС України визначена юрисдикція адміністративних судів щодо розгляду адміністративних спорів, до якої віднесені: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи субєктний склад та зміст правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає, що спір за цією справою підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Алуштинської центральної міської лікарні є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як зазначено у п. 3.5.3 Акту перевірки, за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р. Алуштинська центральна міська лікарня не декларувала збір за спеціальне використання водних ресурсів, що підлягає сплаті до бюджету.

В свою чергу, перевіркою повноти нарахування та сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р. встановлено його заниження в сумі 43922,50 грн., в т.ч. по періодах: за 9 міс. 2006р. в сумі 2207,96 грн., за 2006р. в сумі 3368,49 грн., за 1 кв. 2007р. в сумі 4835,56 грн., за 1 півріччя 2007р. в сумі 7689,97 грн., за 9 міс. 2007р. в сумі 10801,28 грн., за 2007р. в сумі 13589,65 грн., за 1 кв. 2008р. в сумі 4177,04 грн., за 1 півріччя 2008р. в сумі 7400,30 грн., за 9 міс. 2008р. в сумі 11236,18 грн., за 2008р. в сумі 16306,14 грн., за 1 кв. 2009р. в сумі 5235,54 грн., за 1 півріччя 2009р. в сумі 10658,22 грн.

Такі висновки ДПІ у м. Алушті ґрунтуються на тому, що відповідно до ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним, а в силу п. 3 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999р. № 1494, платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту. В свою чергу, згідно з п. 5 даного Порядку об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

В акті перевірки відповідач також зазначив, що п. 16 Порядку встановлено, що збір за використання водних ресурсів не стягується за воду, яка використовується для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб населення, а крім того п. 4.8 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту також встановлено, що збір за використання водних ресурсів не справляється, зокрема, за воду, що використовується виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій і субєктів підприємницької діяльності.

Однак, як було встановлено перевіркою і відображено в акті перевірки, Алуштинська центральна міська лікарня використовувала воду не лише для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб, а також використовувала воду для приготування їжі (приготування страв), здійснення лікувальних процедур, прання білизни, заправки машин тощо, що підтверджено наданим до перевірки розрахунком використання води.

За таких обставин, на думку відповідача, підлягає застосуванню п. 4.5 Інструкції №231/539/118/219, яким встановлено, що при використанні водокористувачами води одночасно для власних потреб і для потреб об'єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу води, переданої населенню), підсобного сільського і рибного господарства або інших допоміжних служб збори до бюджетів вносять за всю фактично використану воду з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Таким чином, на думку відповідача, якщо бюджетні підприємства, установи, організації використовують воду одночасно для задоволення власних потреб: питних, санітарно-гігієнічних цілей, а також використовують воду для приготування страв або для здійснення лікувальних процедур, прання білизни, тощо, то збір за спеціальне використання водних ресурсів здійснюється на загальних підставах за всю фактично використану воду, з урахуванням обсягу втрат води у системах водопостачання.

Крім того, перевіркою встановлено, що у порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, підприємством не надано до ДПІ в м. Алушті розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів за 9 міс. 2006р., за 2006р., за 1кв. 2007р., за 1 пів. 2007р., за 9 міс. 2007р., за 2007р., за 1кв. 2008р., за 1 пів. 2008р., за 9 міс. 2008р., за 2008р., за 1 кв. 2009р., за 9 міс. 2009р. (а.с. 48-51).

Суд з вказаними висновками ДПІ у м. Алушті не погоджується та вважає їх безпідставними, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

В свою чергу, ст. 49 Водного кодексу України визначає, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Спеціальне водокористування є платним.

В силу ст. 30 Водного кодексу України платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

В розумінні ст. 1 Водного кодексу України забір води це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них, водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об'єкта, а водний об'єкт це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

При цьому, відповідно до п. 5 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою КМУ № 1494 від 16.08.1999р., об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Об'єктом обчислення збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є: обсяг води, пропущений через турбіни гідроелектростанцій; тоннаж (місце) - доба експлуатації вантажних самохідних і несамохідних та пасажирських суден.

Судом встановлено, що 14.12.2004р. між Алуштинським ВПВКГ та Алуштинською центральною міською лікарнею був укладений договір № 75 на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стічних вод у комунальну каналізацію, відповідно до п. 1.1 якого ВПВКГ зобовязується забезпечити Абонента питною водою в обсягах виділених лімітів та здійснити приймання стічних вод, а Абонент відповідно до п. 1.2 договору зобовязується здійснювати оплату за отримані послуги з водопостачання та водовідведення за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені даним договором (а.с. 98-101). Строк дії даного договору до 01.01.2006р. (п. 10.1 договору).

15.12.2006р. між КРП «ВПВКГ м. Алушти» та Алуштинською центральною міською лікарнею також був укладений договір № 75 на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стічних вод у комунальну каналізацію, строк дії якого до 15.12.2007р. (а.с. 102-105).

Таким чином, виходячи зі змісту даних договорів, нормативного обсягу водопостачання та водовідведення ці договори не передбачали.

01.01.2008р. між цими ж сторонами був укладений договір № 75 на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стічних вод у комунальну каналізацію, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець приймає на себе зобовязання з водопостачання Абонента питною водою, за наявності води у джерелах та прийманню стоків у міський каналізаційний колектор безперебійно або відповідно до затвердженого місцевими органами влади режиму в обсязі встановленого ліміту на 2008р. (водопостачання: 52,977 тис. куб.м. на основне виробництво та 3,48 тис. куб.м. на інші потреби; водовідведення: 52,977 тис. куб.м. на основне виробництво та 3,48 тис. куб.м. на інші потреби), а Абонент в силу п. 1.2 договору приймає на себе зобовязання зі своєчасної оплати послуг, що надаються Виконавцем відповідно до виставлених Виконавцем рахунків (ас. 106-109). Строк дії договору до 31.12.2008р. (п. 9.1 договору).

Як свідчать матеріали справи, аналогічний договір було укладено між цими ж сторонами і 01.01.2009р.

Так, 01.01.2009р. між КРП «ВПВКГ м. Алушти» (Виконавець) та Алуштинською центральною міською лікарнею (Абонент) укладено договір № 75 на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стічних вод у комунальну каналізацію, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець приймає на себе зобовязання з водопостачання Абонента питною водою, за наявності води у джерелах та прийманню стоків у міський каналізаційний колектор безперебійно або відповідно до затвердженого місцевими органами влади режиму в обсязі встановленого ліміту на 2009р. (водопостачання: 59,100 тис. куб.м. на основне виробництво; водовідведення: 59,031 тис. куб.м. на основне виробництво), а Абонент приймає на себе зобовязання зі своєчасної оплати послуг, що надаються Виконавцем відповідно до виставлених Виконавцем рахунків (а.с. 25-31).

П. 2.1 даного договору обумовлено, що розрахунки за воду та прийняті стоки здійснюються відповідно до тарифів, розроблених відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 12.07.2006р., та погодженими відповідно до чинного законодавства.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 30.06.2009р. (п.9.1 договору).

За таких обставин справи, враховуючи, що позивач протягом перевіреного періоду здійснював споживання води не з водних обєктів шляхом забору води, а з комунальних водопроводів на підставі укладених договорів на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стічних вод у комунальну каналізацію, як і не здійснював скидання забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти, а здійснював їх скидання у комунальну каналізацію на підставі вищевказаних договорів, у звязку з чим відсутній обєкт обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів, а також приймаючи до уваги, що позивач не має дозволу на спеціальне водокористування, суд доходить висновку про те, що позивач не є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів в розумінні ст.30 Водного кодексу, у звязку з чим протягом перевіреного періоду він правомірно не декларував збір за спеціальне використання водних ресурсів, що підлягає сплаті до бюджету та не подавав про це відповідні розрахунки.

Дослідивши наданий позивачем відповідачу до перевірки Розрахунок використання води, на який посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків про встановлення факту використання позивачем води не тільки для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб, але і в інших цілях, як-то: для приготування їжі, здійснення лікувальних процедур, прання білизни, заправки машин, суд встановив наступне.

Позивачем дійсно був складений Розрахунок потреби води по лікувальним установам Алуштинської центральної міської лікарні на 2009р. (а.с. 91).

Але вказаний розрахунок, як було встановлено судом під час розгляду даної справи, був складений позивачем на вимогу КРП «ВПВКГ в м. Алушті» з метою обґрунтування річного водопостачання для наступного відображення у договорі на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стічних вод у комунальну каналізацію лімітів водоспоживання та водовідведення.

Так, у даному розрахунку позивачем було зазначено річне водопостачання 134762,5 куб.м., але у договорі від 01.01.2009р. КРП «ВПВКГ в м. Алушті» було зазначено 59100 куб.м., тобто за фактичним даним водопостачання та водовідведення за попередній 2008 рік.

Зокрема, фактичний обсяг водопостачання та водовідведення у 2008р. складає: водопостачання 59,014 тис. куб.м., а водовідведення 58,931 тис. куб.м., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачіприймання наданих КРП «ВПВКГ в м. Алушті» послуг у 2008р. (а.с. 128-139).

Відповідно до п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

У разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

В свою чергу, ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначає, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

При цьому, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Проаналізувавши вказані приписи законодавства, суд вважає, що Розрахунок потреби води по лікувальним установам Алуштинської центральної міської лікарні на 2009р. не відноситься до первинних документів, на підставі яких ДПІ у м. Алушті зроблено висновки про порушення податкового законодавства.

Разом з тим, відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Вказане свідчить про те, що акт перевірки № 1454/23/02012993 від 23.10.2009р. не може бути належним доказом заниження позивачем податкових зобовязань зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р. на суму 43922,50 грн.

Крім того, суд виходить з того, що п. 16 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999р. № 1494, встановлено, що збір за використання водних ресурсів не стягується за воду, яка використовується для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб населення.

П. 4.8 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту також встановлено, що збір за використання водних ресурсів не справляється, зокрема, за воду, що використовується виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій і субєктів підприємницької діяльності.

Відповідно до листа ДПА України № 12216/7/15-0817 від 16.06.2007р. "Щодо сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів бюджетними підприємствами, установами та організаціями") пунктом 4.5 Інструкції N 231/539/118/219 встановлено, що при використанні водокористувачами води одночасно для власних потреб і для потреб об'єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу води, переданої населенню), підсобного сільського і рибного господарства або інших допоміжних служб збори до бюджетів вносять за всю фактично використану воду з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Таким чином, якщо бюджетні підприємства, установи, організації використовують воду одночасно для задоволення власних потреб: питних, санітарно-гігієнічних цілей, а також використовують воду для здійснення діяльності у сфері громадського харчування (приготування страв) для здійснення лікувальних процедур тощо, то збір за спеціальне використання водних ресурсів здійснюється на загальних підставах за всю фактично використану воду, з урахуванням обсягу втрат води у системах водопостачання.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач не здійснює діяльності у сфері громадського харчування, а використовує воду для власних питних та санітарно-гігієнічних потреб і для задоволення таких потреб населення, яке обслуговується у лікарні.

За таких обставин справи, суд доходить висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків ДПІ у м. Алушті АР Крим про заниження позивачем вищевказаної суми податкових зобовязань, що є підставою для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Як слідує з наданого ДПІ у м. Алушті АР Крим розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до позивача на підставі спірних податкових повідомлень-рішень, в сумі 20820,00 грн., зазначені у ньому штрафні санкції застосовані на підставі п.п. 17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якого у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Проте, враховуючи необґрунтоване донарахування відповідачем вищенаведених сум податкового зобовязання, нарахування штрафних санкцій також є неправомірним.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів того, що донарахування позивачу збору за спеціальне водокористування спірними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено обґрунтовано, ДПІ у м.Алушті АР Крим суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд частково задовольнив позовні вимоги, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи, судом 16.08.2010р. проголошені вступна та резолютивна частини постанови, а 25.08.2010р. (з урахуванням вихідних та святкових днів) постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим №0000792301/0 від 06.11.2009р. на суму 64743 грн. (основний платіж 43923 грн., штрафні санкції 20820 грн.), № 0000792301/1 від 02.12.2009р. на суму 64743 грн. (основний платіж 43923 грн., штрафні санкції 20820 грн.), № 0000792301/2 від 19.02.2010р. на суму 64743 грн. (основний платіж 43923 грн., штрафні санкції 20820 грн.), №0000792301/3 від 29.04.2010р. на суму 64743 грн. (основний платіж 43923 грн., штрафні санкції 20820 грн.).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Алуштинської центральної міської лікарні (98500, АРК, м. Алушта, вул. Партизанська, 13) судовий збір у розмірі 03гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.