Вирок № 116760198, 05.02.2024, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/9605/21

Провадження № 1-кп/712/178/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючий ОСОБА_1

секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5

за участю:

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

потерпілого ОСОБА_10

представника потерпілого (адвоката) ОСОБА_11 , ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12021250310001960 по обвинуваченню:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Шпола Черкаської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, маючого на утримані неповнолітнього сина, учасником бойових дій, інвалідом та ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не являється, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого неофіційно, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_8 17.07.2021, близько 18:00 години, керуючи автомобілем «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в по проїзній частині вулиці Смілянська в місті Черкаси, зі сторони міста Сміла в напрямку вул. 30 років Перемоги, в порушення вимог пунктів 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, на нерегульованому перехресті з заїздом до прилеглої території АЗК «БРСМ - Нафта», що за адресою місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок №164/3, перед поворотом ліворуч та зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав переваги в русі транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку, після чого почав здійснювати манер повороту ліворуч та допустив зіткнення з мотоциклом «Kawasaki», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в зустрічному напрямку. У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла «Kawasaki», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_13 від отриманих травм помер.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину визнав частково та пояснив, що рухався 17.07.2021 близько 18-00 год. року на автомобілі «Mitsubishi Lancer» по вул. Смілянська від м. Сміла в напрямку вул. 30 років Перемоги. Доїжджаючи до заправки вирішив заїхати до неї і перебуваючи в крайній лівій смузі руху, ввімкнув покажчик лівого повороту та наблизився до перехрестя, щоб заїхати на заправку. Світлофор не працював. Дотримуючись правил ПДР України, він пропустив 2 автомобіля - чорного та сірого кольору, що рухалися назустріч, впевнився що немає перешкод і розпочав маневр поворот ліворуч. Виїхавши на перехрестя та проїхавши 1-1.5 м. , він побачив, що на великій швидкості рухається мотоцикл і відразу відбулось зіткнення. Від удару мотоцикліст впав на проїзд ну частину. Він вийшов з автомобіля та підійшов до потерпілого, однак люди вже викликали швидку допомогу. Після ДТП він та його дружина майже кожен день телефонували брату потерпілого та пропонували допомогу, однак брат повідомив, що на даний час вони матеріальної допомоги не потребують. В подальшому він неодноразово намагався поговорити з батьком, однак останній на контакт не йшов та допомогу не приймав. Він неодноразово перераховував батькові потерпілого гроші кошти, однак вони поверталися назад, оскільки їх не отримував адресат. В скоєному щиро розкаюється, просив не позбавляти волі і вказав, що трагедії можливо було б запобігти, якщо б ОСОБА_13 також не порушив правила дорожнього руху, оскільки останній вилетів на дорогу раптово та рухався на великій швидкості, яка набагато перевищувала дозволену швидкість. Цивільний позов визнав частково.

Крім часткового визнання свої вини, вина ОСОБА_8 у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується показами потерпілого, свідків та матеріалами справи, які були досліджені та оголошені в судовому засіданні, а саме:

- показами потерпілого ОСОБА_10 , який пояснив, що він є батьком загиблого мотоцикліста. В той день йому зателефонувала невістка, яка повідомила, що син ОСОБА_14 потрапив в ДТП, і знаходиться в лікарні. Останній перебував 3 тижня в реанімації, після чого йому зробили операцію, однак через один день він помер. Витрати на лікування та поховання ніс він особисто та його родина, обвинувачений особисто з ним розмови не вів, однак не заперечував, що якісь розмови велися з сином. Цивільний позов підтримав в повному обсязі. Просив призначити максимальну міру покарання;

- показами свідка ОСОБА_15 , який пояснив, що він з ОСОБА_14 вирішили поїхати в м. Сміла. ОСОБА_14 поїхав на мотоциклі, а він на автомобілі. Рухаючись в м. Черкаси по вул. Смілянська від вул. 30 років Перемоги в напрямку м. Сміла вони обидва знаходилися в крайній лівій смузі та чекали коли увімкнеться зелений колір світлофору. ОСОБА_14 був попереду, а він позаду .Після того, як загорівся дозволений сигнал світлофора, вони продовжили рух. Наближаючись до перехрестя, де знаходиться БРСМ, автомобіль, який рухався перед мотоциклом проїхав вказане перехрестя. В той момент він помітив автомобіль «Mitsubishi Lancer», що стояв на зустрічній смузі руху (для нього це була крайня ліва смуга), даний автомобіль пропустив автомобіль, що рухався попереду ОСОБА_14 , та не зупиняючись почав виконувати маневр поворот ліворуч, внаслідок чого відбулось зіткнення. На момент зіткнення він особисто рухався зі швидкістю 50 км/год, а ОСОБА_14 рухався попереду в його видимості, однак швидкість він сказати точно не може. Після ДТП він визвав карету швидкої допомоги та поліцію.

- показами свідка ОСОБА_16 , яка є дружиною ОСОБА_8 та надала аналогічні покази, які надав обвинувачений. Також зазначила, що вони не бачили мотоцикліста, останній рухався на дуже великій швидкості. Після ДТП вони всіляко намагалися надати матеріальну та моральну допомогу, однак родина потерпілих не бажала з ними йти на контакт.

- даними протоколу огляду місця події від 17.07.2021 відповідно до якого, встановлено послідовну картину дорожньо-транспортної пригоди.

- даними протоколами огляду відеозаписів з камер спостереження на місці дорожньо-транспортної пригоди та вказаними відеозаписами, які були переглянуті у судовому засіданні.

- даними висновку експерта № СЕ -19/124-21/9983-ІТ від 28.08.2021 про технічний стан транспортного засобу, згідно якого до моменту ДТП рульове керування, ходова частина та робоча гальмівна система мотоцикла «KAWASAKI» н.з. НОМЕР_2 знаходилися у працездатному стані;

- даними висновку експерта № СЕ -19/124-21/9984-ІТ від 16.08.2021 про технічний стан транспортного засобу, згідно якого до моменту ДТП деталі ходової частини, рульового керування та робочої гальмівної системи автомобіля Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходились в працездатному стані;

- даними висновку трасологічної експертизи № СЕ-19/124-21/9982 ІТ від 30.08.2021, яким встановлено місце зіткнення автомобіля Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1 та мотоцикла «KAWASAKI» н.з. НОМЕР_2 знаходиться в кінці сліду гальмування (позначка 11 на план - схемі до протоколу огляду місця ДТП), тобто на смузі руху мотоцикла «KAWASAKI». В первинний контакт вступала права бокова частина автомобіля «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_1 , а саме передні праві двері та передня права частина мотоцикла «KAWASAKI» н.з. НОМЕР_2 , а саме переднє колесо в правій частині;

- даними висновку судово-медичної експертизи № 03-01/836 від 09.08.2021, згідно якого встановлено про те, що при стаціонарному лікуванні гр-на ОСОБА_13 у КНП «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» із 19 год. 00 хв. 17.07.2021р. по 06 год. 53 хв. 08.08.2021р. лікарями у нього було діагностовано: «Інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла. Множинних переломів кінцівок зі зміщення уламків. Забій грудної клітки. Множинні переломи ребер. Травматичний гемо-пневмоторакс праворуч. Забій серця. Травматичний пневмоторакс ліворуч. Закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку. Перелом основи черепа. Перелом 2 ступеню діалізу правої плечової кістки зі зміщенням.». При судово-медичній експертизі гр-на ОСОБА_13 , окрім слідів проведення медичних маніпуляцій, у нього було виявлено сполучену травму тіла, що включає у себе: травму голови у вигляді двох ран підборіддя; травму шиї та грудної клітки у вигляді переломів правих ребер по середньо-пахвовій лінії із крововиливами у м`які тканини та численними саднами; травму правого плеча у вигляді перелому правої плечової кістки із розривом усіх зв`язок плечового суглобу, із крововиливами у м`які тканини та численними саднами; травму лівого передпліччя у вигляді перелому лівої променевої кістки у середній третині із крововиливами у м`які тканини, численними саднами та раною; травму правого стегна у вигляді багатоуламкового перелому правої стегнової кістки із численними саднами та крововиливами у навколишні м`які тканини; травму лівого стегна у вигляді крововиливів в глибокі м`язи лівого стегна, саден; травму лівої гомілки у вигляді перелому лівих велико та малогомілкових кісток із крововиливами у м`які тканини та численними саднами. Дані тілесні ушкодження утворилися прижиттєво, незадовго до поступлення гр-на ОСОБА_13 на стаціонарне лікування 17.07.2021р., на що вказують їх морфологічні властивості (поверхні саден практично на рівні із незміненою шкірою, підсохлі, червоно- коричневі; блідо-фіолетовий та синюшно-фіолетовий відтінок синців, блідо-червоний відтінок крововиливів в м`які тканини; відсутність ознак загоєння ушкоджень та ознак консолідації (зрощення) переломів кісток) та висвітлений у медичній карті клінічний перебіг. Зважаючи на вид тілесних ушкоджень (садна, синці, крововиливи, переломи), морфологічні властивості ран (нерівні, зсаднені краї, наявність тканинних перетинок, розміжчені стінки), вони утворилися від дії тупих предметів. Виявлені у гр-на ОСОБА_13 тілесні ушкодження, відповідно до змісту п. 2.1.2. п. 2.1.3. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" - МОЗ України, Київ, 1995, належать до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. Смерть гр-на ОСОБА_13 настала внаслідок сполученої травми голови, тулубу та кінцівок, із численними переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів, що в своєму перебігу призвели до розвитку поліорганної недостатності. Що підтверджується виявленням в ході проведення розтину його трупа описаних тілесних ушкоджень, травматичних та патоморфологічних змін внутрішніх органів і тканин, перебігом травматичного процесу висвітленим у наданій медичній документації. Таким чином, між описаною сполученою травмою голови, тулубу та кінцівок та настанням смерті ОСОБА_13 , існує прямий причинний зв`язок. У наданій на судово - медичну експертизу медичній документації відсутні будь - які дані про відбір крові у ОСОБА_13 для дослідження на вміст алкоголю;

- даними висновку експерта № КСЕ-19/124-21/10406 від 31.08.2021, відповідно до якого встановлено, про те, що швидкість руху мотоцикла «Kawasaki» р.н. НОМЕР_2 , згідно наданого відеозапису «IP Cameral3_AT+2_AT+2_20210717180759_20210717180830_435242.avi», становила близько 95,1 ...102,9 км/год. У дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди та за обставин, зазначених у вихідних даних постанови слідчого про призначення експертизи, водій автомобіля «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_8 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху. У дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, водій мотоцикла «Kawasaki» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_13 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України. У момент виникнення небезпеки для руху, який зазначений у вихідних даних постанови слідчого про призначення експертизи, водій мотоцикла «Kawasaki» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_13 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_8 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди при максимально дозволеній швидкості руху транспортних засобів у населених пунктах 50 км/год. і тим більше не мав такої можливості при обраній швидкості руху 95,1 ...102,9 к.м/год. В дорожній обстановці, яка склалася на момент дорожньо-транспортної пригоди, в діях водія автомобіля «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_8 вбачаються невідповідності вимогам пп. 10.1, 16.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди і для виконання яких він перешкод технічного характеру, згідно наданих матеріалів, не мав. В діях водія мотоцикла «Kawasaki» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_13 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходилися у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, з технічної точки зору, не вбачається.

Показання свідків, інші докази, які узгоджуються між собою, беззаперечно вказують на вчинення ОСОБА_8 вказаного кримінального правопорушення, протягом судового розгляду жодних даних щодо їх недопустимості не встановлено, а отже наведені докази суд приймає як належні та допустимі докази вини обвинуваченого.

Покази обвинуваченого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_16 про порушення вимог 12.4 ПДР України іншим учасником дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_13 , суд бере до уваги, однак зазначає, що саме дії обвинуваченого перебували у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди через порушення останнім вимог п. 10.1, п. 16.3 ПДР України.

Дії ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Щодо наявності пом`якшуючих покарання обставин слід врахувати таке.

У постанові від 18.09.2019 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (справа №166/1065/18) вказав, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Матеріалами провадження стверджується, що обвинувачений намагався частково відшкодувати потерпілому матеріальні збитки, що підтверджено квитанціями.

З огляду на наведене, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 відповідно до ст. 65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, який згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином, але з необережною формою вини, вчинений у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, тобто джерела підвищеної небезпеки, а також тяжкість наслідків, які настали в результаті скоєного правопорушення та які є незворотніми, оскільки призвели до загибелі людини; характеризується виключно з позитивної сторони; раніше не судимого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, матір похилого віку, за якою здійснює догляд; його відношення до скоєного; наявність обставин, що пом`якшують покарання; те, що не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра; ініціював добровільне відшкодування заподіяної шкоди, про що свідчать квитанції, які приєднані до матеріалів кримінального провадження, в момент ДТП був у тверезому стані; поведінку обвинуваченого після скоєння злочину, і на підставі викладеного, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_8 покарання пов`язане з реальним позбавленням волі, але не в максимальному розмірі визначеному санкцією ч.2 ст.286 КК України оскільки, на думку суду, ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого у більш короткий строк його ізоляції від суспільства.

Суд звертає увагу на позицію потерпілого, який наполягав на найсуворішій мірі покарання.

Разом з тим, суд враховує, що така позиція потерпілої сторони у судових засіданнях не є обов`язковою для суду, натомість враховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України, і не має над ними юридичної переваги. Справедливість покарання повинна визначатись з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин. Покарання має відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що до вчинення даного необережного злочину обвинувачений не був помічений у будь-яких інших протиправних діях, раніше ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України не притягувався.

Також суд не вбачає підстав для застосування положень статей 69, 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_8 з огляду на таке.

Виходячи зі змісту ст. 69 КК України, призначення більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції відповідної норми, можливе лише у тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом`якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.

При цьому у даному випадку, з огляду на матеріали кримінального провадження, з урахуванням особи винного, встановлені судом обставини хоча і пом`якшують покарання, проте не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та не можуть бути підставою для застосування положень ст. 69 КК України.

Положеннями ч. 1 ст. 75 КК України визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. У межах реалізації дискреційних повноважень суд вправі застосувати ст. 75 КК України та звільнити особу від відбування покарання з випробуванням за наявності передбачених цією статтею обов`язкових умов та достатніх підстав для висновку про можливість виправлення винного без відбування покарання.

Однак, суд, враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, вважає неможливим застосувати вищезгадані вимоги КК України до ОСОБА_8 , оскільки дії останнього призвели до по загибелі людини.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує знову ж таки грубе порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, що призвело до смерті людини, що беззаперечно встановлює суспільну небезпеку з реальною загрозою заподіяння істотної шкоди людині, а тому приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом, визначений санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Суд вважає, що саме такий вид покарання буде необхідним та достатнім для виправлення, перевиховання ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Потерпілим ОСОБА_10 до ОСОБА_8 та АТ «ПРОСТО - страхування» заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В подальшому потерпілий ОСОБА_10 звернувся до суду з уточненнями позовних вимог. Просив позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_8 матеріальну шкоду, пов`язану з витратами на лікування і придбання медичних препаратів за період перебування ОСОБА_13 у КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги у сумі 47134,46 грн, матеріальну шкоду, яка не погашається страховим відшкодуванням у загальному розмірі 124778,00 грн., матеріальну шкоду у виді витрат на поминальні обіди в розмірі 26792,40 грн., матеріальну шкоду, заподіяну пошкодженням транспортного засобу - мотоцикла у сумі 626,00 грн, яка перевищує ліміт страхового відшкодування , процесуальні витрати на правничу допомогу у сумі 26000,00 грн. моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн. В частині відшкодування з АТ «ПРОСТО-страхування» матеріальної і моральної шкоди просив провадження закрити, у зв`язку з повним відшкодуванням.

При вирішенні цивільного позову суд керується наступним.

Ухвалою суду від 17.11.2021 було залучено в якості відповідача АТ «ПРОСТО - страхування».

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди до обвинуваченого ОСОБА_8 підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, з викладених у них підстав.

Обвинувачений ОСОБА_8 цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди визнав в сумі 121097,40 грн та в частині моральної шкоди в сумі 200000,00 грн

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_17 , вважає, що потерпілим порушено вимоги ЦПК України і уточнення позовних вимог не підлягають до задоволення.

Прокурор вважає, що заявлений цивільний позов підлягає задоволенню з урахуванням норм ЦК України та судової практики щодо розміру задоволення заявленої моральної шкоди, заподіяної злочином в сфері дорожньо-транспортних подій.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснив Вищій спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові № 4 від 01.03.2013 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" у п. 6 особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 1167 ЦК України фізична особа, яка зазнала душевних страждань у зв`язку зі смертю членів її сім`ї чи близьких родичів, має право на відшкодування моральної шкоди.

Частиною 2 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Таким чином, особою, яка має право на відшкодування шкоди в зв`язку з смертю ОСОБА_13 внаслідок ДТП є близький родич ОСОБА_10 , який визнаний в кримінальному провадженню потерпілими та пред`явив цивільний позов.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК України, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Разом з тим, ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з ст. 22 ЦК України, особі, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При вирішенні питання щодо задоволення позову пред`явленого до ОСОБА_8 , суд виходить із положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України, зокрема обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що матеріальна шкода завдана внаслідок вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення за обставин викладених в обвинуваченні, тому сумнівів у добровільності визнання цих обставин не вбачається, також врахована позиція обвинуваченого, який позовні вимоги потерпілих визнав у повному обсязі, відтак суд вважає, що вимоги потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 152 196,40 грн підлягає до задоволення у повному обсязі.

Щодо вимоги потерпілого ОСОБА_10 про відшкодування завданої моральної шкоди, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, у відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 зазначається, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення.

Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Встановлено, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_13 , його батько, зазнав сильних душевних переживань та страждань. При цьому вони зазнали тяжких моральних страждань та перебувають у стресовому стані, оскільки назавжди кожен з них втратили рідного сина. У такий спосіб їм була заподіяна моральна шкода. З урахуванням глибини смерті близької людини, непоправної втрати та тривалості душевних страждань, які зазнали дружина та дочка, пов`язаних з невідворотністю втрати свого батька та чоловіка, позбавленням можливості спілкуватись з ним в подальшому та істотними змінами в сімейному житті, оскільки останні змушені додавати додаткових зусиль для подальшої організації свого життя. Враховуючи ступень вини ОСОБА_8 його матеріальний стан, спроможність реально задовольнити вимоги позивача та з огляду на вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що моральну шкоду, яку належить відшкодувати ОСОБА_10 необхідно задовольнити в розмірі 250 000,00 грн.

Визначений судом розмір відшкодування не перевищує відповідних засад розумності, виваженості та справедливості, визначених згідно з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

На підставі п.1 ч.1 ст.118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат, які згідно з ч. 1 ст. 124 КПК України відшкодовуються обвинуваченим.

Відповідно до статті 19 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Приймаючи до уваги, що суду наданий договір про надання правничої допомоги, а також те, що відповідно до додатку договору потерпілим внесено суму винагороди за послуги захисника, суд вважає, що вимоги потерпілого про відшкодування правової допомоги підлягають задоволенню в сумі 26 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови у цивільному позові.

Враховуючи те, що відпала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, суд вважає доцільним скасувати арешт накладений ухвалами слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.07.2021.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 наступні обов`язки, а саме: прибувати за першою вимогою до суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, роботи та номеру засобів зв`язку.

Крім того, суд, виконуючи вимоги ч. 2 ст. 124 КПК України, вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 процесуальні витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування за проведення судових експертиз на загальну суму 6538 грн. 00 коп.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.370,374,377 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Обрати запобіжний захід ОСОБА_8 у виді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 наступні обов`язки, а саме: повідомляти суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, роботи та номеру засобів зв`язку.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту фактичного затримання, після набрання вироком законної сили.

Цивільний позов до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в сумі 152 196,40 грн та моральну шкоду в сумі 250 000 грн, та витрати на правову допомогу у сумі 26000,00 грн, а всього 428 196,40 грн.

Цивільний позов ОСОБА_10 в частині відшкодування шкоди з АТ «ПРОСТО - страхування», провадженням закрити, у зв`язку з відмовою.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування за проведення судових експертиз на загальну суму 6538,00 грн.

Скасувати арешт з автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 та мотоцикла «Kawasaki», реєстраційний номер НОМЕР_2 , які були накладені ухвалами Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.07.2021.

Речові докази, а саме, два диска «DWD-R», які приєднані до матеріалів кримінального провадження залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок протягом 30 діб може бути подана апеляція до Черкаського апеляційного суду.

Головуючий ОСОБА_1