Ухвала суду № 116759602, 02.02.2024, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/6871/23

н/п 1-кс/953/1048/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2024 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого слідчого відділу Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023226130000407 від 18.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч.3, ч. 4 ст.190 КК України про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Харківської області Ізюмського району с. Андріївка, громадянина України, який не одружений, є інвалідом 3 групи, раніше судимий вироком Апеляційного суду Харківської області від 15.02.2008 за п. 9 ч.2 ст. 115, ч. 2 ст. 153, ч. 1 ст.186, ч. 2 ст. 296, ст. 70 КК України до 14 років позбавлення волі, є внутрішньо переміщеною особою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 (в редакції до 11.08.2023), ч. 4 ст.190 КК України,

за участю сторін кримінального провадження :

прокурора - ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

захисника підозрюваного - ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

01.02.2024 до суду надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділу Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023226130000407 від 18.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч.3, ч. 4 ст.190 КК України про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 (в редакції до 11.08.2023), ч. 4 ст.190 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 , будучі раніше судимим за корисливі злочини (судимість не знята та не погашена), шляхом використання електронно-обчислювальної техніки, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, діючи повторно, вчинив кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин:

Так, не пізніше 16.07.2023, точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_5 розробив злочинний план шляхом використання електронно-обчислювальної техніки, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами для задоволення власних потреб.

У подальшому, 16.07.2023 об 11:29 до ОСОБА_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на номер мобільного телефону, яким він користується, ОСОБА_5 використовуючи електронно інформаційну систему, а саме належний йому мобільний телефон в котрому перебувала сім карта з абонентським номером НОМЕР_1 зателефонував, перебуваючи за адресою: Харківська область Ізюмський район смт Савинці. У телефонній розмові ОСОБА_5 почав видавати себе за знайомого ОСОБА_7 та почав просити грошові кошти у розмірі 7000 гривень на лікування у зв`язку з тим, що перебуває у лікарні, тим самим вводив в оману через надання потерпілому завідомо неправдивої інформацію, виводив на емоції жалю. Потерпілий маючи знайомого у лікарні, повірив словам ОСОБА_5 , який видавав себе за його знайомого, і погодився надати 2000 гривень, які ОСОБА_5 попрохав перевести через автоматизовану систему «Приват 24» на рахунок мобільного телефону НОМЕР_2 . Після чого ОСОБА_7 будучи впевнений, що допомагає своєму товаришу перевів через автоматизовану систему «Приват 24» зі своєї карти № НОМЕР_3 , яка належить АТ КБ ПриватБанк, об 11:48 2000 гривень на рахунок мобільного телефону НОМЕР_2 . Продовжуючи свої протиправні дії з метою незаконного збагачення ОСОБА_5 використовуючи електронно інформаційну систему, а саме належний йому мобільний телефон в котрому перебувала сім карта з абонентським номером НОМЕР_1 о 12:07 знову зателефонував потерпілому і попрохав ще 5000 гривень на лікування, але ОСОБА_7 повідомив, що не має таких грошей, може надати лише 1500 гривень, ОСОБА_5 погодився на вказану суму і попрохав поповнити через автоматизовану систему «Приват 24» рахунок мобільного телефону НОМЕР_1 . Після чого ОСОБА_7 через автоматизовану систему «Приват 24» зі своєї банківської карти № НОМЕР_3 , яка належить АТ КБ ПриватБанк, о 12:12 перевів на рахунок абонентського номеру НОМЕР_1 1500 гривень. Продовжуючи свої противоправні дії, не вдовольнившись отриманим ОСОБА_5 використовуючи електронно інформаційну систему, а саме належний йому мобільний телефон в котрому перебувала сім карта з абонентським номером НОМЕР_1 о 12:36 знову зателефонував ОСОБА_7 і повідомив що ліки продаються за списком і не вистачає ще 2000 гривень, на що ОСОБА_7 через автоматизовану систему «Приват 24» зі своєї банківської карти № НОМЕР_3 , яка належить АТ КБ ПриватБанк, о 12:40 перевів на рахунок мобільного телефону НОМЕР_2 ще 1000 гривень і о 12:41 через автоматизовану систему «Приват 24» з банківської карти дружини потерпілого - ОСОБА_8 № НОМЕР_4 , яка належить АТ КБ ПриватБанк, перевів 1000 гривень. Своїми злочинними діями ОСОБА_5 спричинив матеріальну шкоду у розмірі 5500 гривень.

Таким чином, в ході досудового розслідування встановлені достатні підстави підозрювати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України (в редакції до 11.08.2023).

Крім цього, ОСОБА_5 продовжуючи свої противоправні дії, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, із використанням електронно - обчислювальної техніки, вчинив кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин: 17.07.2023 в невстановлений під час досудового розслідування час прибув до банкомату АТ КБ ПриватБанк 0599, де о 07:51, вибрав у вказаному банкоматі послугу «Зняття готівки без карти» і ввів контактний телефон потерпілого ОСОБА_7 , після чого використовуючи електронно інформаційну систему, а саме належний йому мобільний телефон в котрому перебувала сім карта з абонентським номером НОМЕР_1 здійснив дзвінок останньому і продовжуючи видавати себе за знайомого потерпілого, під приводом повернення йому грошей, тим самим ввів в оману, попрохав надати останні цифри номеру телефону з якого дзвонили в цей час потерпілому паралельно. Потерпілий ОСОБА_7 , (який перебував за адресою свого мешкання: АДРЕСА_3 ) повірив сказаному, приймаючи ОСОБА_5 за свого знайомого, продиктував останні цифри номеру телефону який дзвонив. ОСОБА_5 ввів отримані 4-ри цифри, цією дією електронно обчислювальна техніка - банкомат АТ КБ ПриватБанк 0599 здійснювала реконсиляцію (ідентифікацію і перевірку). Далі ОСОБА_5 використовуючи електронно інформаційну систему, а саме належний йому мобільний телефон в котрому перебувала сім карта з абонентським номером НОМЕР_1 зателефонував знову і попрохав надати дані пін - коду банківської карти наполягаючи, що тільки таким способом грошові кошти перерахуються на рахунок потерпілого. Не маючи намірів виконувати сказане ОСОБА_5 отримав доступ до поточного стану рахунку клієнта банку АТ КБ ПриватБанк ОСОБА_7 який складав 590 гривень, і продовжуючи виконання свого корисливого умислу на незаконне збагачення зняв з поточного рахунку потерпілого 500 гривень.

Після чого ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись вказаними вище грошовими коштами на власний розсуд, обернувши на власну користь, чим спричинили потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 500 гривень.

Таким чином, в ході досудового розслідування встановлені достатні підстави підозрювати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), ч. 3 ст. 190 КК України (в редакції до 11.08.2023).

Крім цього, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжуючи свої противоправні дії, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, із використанням електронно - обчислювальної техніки, вчинив кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин: 15.11.2023 об 08:37 використовуючи електронно інформаційну систему, а саме належний йому мобільний телефон в котрому перебувала сім ката з абонентським номером НОМЕР_5 зателефонував до ОСОБА_9 , 1993 р.н., яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , на номер мобільного телефону, яким вона користується. У телефонній розмові ОСОБА_5 почав видавати себе за знайомого ОСОБА_9 та почав просити грошові кошти у розмірі 5000 гривень на лікування у зв`язку з тим, що перебуває у лікарні з пораненням, тим самим вводив в оману через надання потерпілій завідомо неправдивої інформації, виводив на емоції жалю. Потерпіла маючи брата чоловіка у зоні ведення бойових дій розхвилювавшись, повірила словам ОСОБА_5 , який видавав себе за її знайомого, і погодилась надати 5000 гривень, які ОСОБА_5 попрохав перевести через електронно обчислювальну техніку, а саме банкомат «ПриватБанк» на рахунок банківської карти № НОМЕР_6 . Після чого ОСОБА_9 будучи впевнена, що допомагає пораненому брату свого чоловіка, авторизувалась у терміналі «ПриватБанк» за допомогою своєї банківської карти № НОМЕР_7 і внесла готівку у розмірі 5000 гривень на картковий рахунок карти № НОМЕР_6 . Своїми злочинними діями ОСОБА_5 спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 5000 гривень.

Таким чином, в ході досудового розслідування встановлені достатні підстави підозрювати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчинене повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

13.12.2023 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку ст.276,277,278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 (в редакції до 11.08.2023), ч. 4 ст. 190 КК України.

Згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 13.12.2023 (справа № 953/6871/23, провадження 1-кс/953/9731/23), відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», строком до 10.02.2024, з можливістю внесення застави у розмірі 161040 (сто шістдесят одна тисяча сорок гривень).

Крім того, під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні керівником Київської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_10 винесено постанову про продовження строків досудового розслідування до 3-х місяців, тобто до 10.03.2024 включно.

Сторона обвинувачення зазначає, що строк обраного запобіжного заходу ОСОБА_5 спливає 10.02.2024, однак завершити досудове розслідування до вказаного строку не можливо, у зв`язку із складністю провадження та необхідністю проведення слідчих та процесуальних дій, а саме: отримати від експертів Харківського НДЕКЦ МВС України та долучити до матеріалів кримінального провадження результати проведення судової експертизи звуко - відеозапису; отримати від АТ «ОЩАДБАНК» ЕДРПОУ: 00032129 юридична адреса Україна 01001 м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г та долучити до матеріалів кримінального провадження результати тимчасового доступу до речей і документів; отримати від АТ "АКЦЕНТ- БАНК" (МФО) 307770, код ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11 та долучити до матеріалів кримінального провадження результати тимчасового доступу до речей і документів; отримати від платіжного сервісу «EasyPay», власником якого є ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (код ЄДРПОУ 35442539) юридична адреса: 04080 м. Київ, вул. Межигірська, б. 82 А, корпус Б, офіс 312 та долучити до матеріалів кримінального провадження результати тимчасового доступу до речей і документів; отримати від операторів мобільного зв`язку: «ВФ Україна», ПрАТ «Київстар» та «лайфселл», які розташовані у м. Києві та долучити до матеріалів кримінального провадження результати тимчасового доступу до речей і документів; вжити заходів щодо розсекречення матеріалів за фактом проведення негласних слідчих розшукових дій, з урахуванням отриманих результатів вирішити питання про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 ; виконати процесуальні дії, направлені на закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні та ознайомити сторони кримінального провадження з матеріалами досудового розслідування.

Необхідність продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою, обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тим, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Метою та підставами продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання в повному обсязі, просив його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні причетність до вчинення кримінального правопорушення визнав. Щодо заявленого клопотання зазначив, що йому хотілось би бути вдома.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечувала, просила відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту. Зазначила, що ризики вказані у клопотанні є недоведеними, просила врахувати, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, має інвалідність.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши прокурора, який наполягав на задоволенні клопотання, захисника, підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, оскільки обставини, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, є доведеними.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою повинно бути розглянуте згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).

Частиною 5 ст. 199 КПК України визначено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Отже, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 слідчий суддя керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків та спливу строків досудового розслідування.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Судом встановлено, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжений до 10 березня 2024 року, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 (в редакції до 11.08.2023), ч. 4 ст.190 КК України, за вчинення яких передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років.

Завершення досудового розслідування в кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді від 13 грудня 2023 року, якою підозрюваному застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 10 лютого 2024 року, з урахуванням обставин, що по справі необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій у даному провадженні не є можливим.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.

Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 (в редакції до 11.08.2023), ч. 4 ст.190 КК України.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_5 інкримінованого злочину.

Слідчий суддя наголошує, що при вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження чи продовження строку його дії, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Висновок про обґрунтованість підозри не констатує винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та відповідно не порушує принципу «презумпції невинуватості».

Щодо наявності ризиків.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_5 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведений можливий ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 за необхідності зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Водночас, окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_5 , не залишається поза увагою слідчого судді те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Також вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз`яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, на його користь свідчить те, що підозрюваний раніше судимий, офіційно не працевлаштований, підозрюється у вчинененні декількох епізодів кримінальних правопорушень проти власності, що свідчить про можливість вчинення аналогічних злочинів.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги вагомість наявних даних про причетність до вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання, яке може бути застосовано, відомостей про особу підозрюваного, який має не має міцних соціальних зв`язків, раніше судимий, офіційно не працевлаштований, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя вважає, що прокурор довів у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують перелічені вище ризики.

Вирішуючи клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу, слідчий суддя крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, також на виконання вимог ст. 178 КПК України на підставі наданих сторонами матеріалів враховує відомості про особу підозрюваного, вік та стан його здоров`я, майновий та сімейний стан.

Приймаючи до уваги ризики, які продовжують існувати, конкретні обставини провадження та наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч. 3 (в редакції до 11.08.2023), ч. 4 ст.190 КК України, за вчинення яких можливе призначення покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, а також характер та ступінь суспільної небезпечності вказаного кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Суд враховує відомості про особу підозрюваного, проте, вказані обставини не спростовують висновку суду про неможливість запобігти зазначеним вище ризикам у разі застосування менш суворого запобіжного заходу.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд прийшов до висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, слідчий суддя з урахуванням майнового та соціального стану підозрюваного, який підозрюється у вчиненні умисних кримінальних правопорушень проти власності, доведених ризиків, приходить до висновку, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

На переконання слідчого судді, підозрюваному ОСОБА_5 , слід визначити заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 151 400 (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста) гривень 00 копійок. Ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає - Харківська область Чугуївський район, смт. Малинівка, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст.177, 178, 182, 183, 197, 199, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого слідчого відділу Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023226130000407 від 18.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч.3, ч. 4 ст.190 КК України про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України на строк 38 (тридцять вісім) днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 10 березня 2024 року включно.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 10 березня 2024 року.

Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 151 400 (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок :

ТУ ДСА України у Харківській області (Отримувач коштів (одержувач): ТУ ДСА України у Харківській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача (одержувача): ДКСУ м. Київ; Код банку отримувача (МФО одержувача): 820172; Рахунок отримувача (Р/р): UA208201720355299002000006674; призначення платежу - застава) до сплину терміну тримання під вартою.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає - Харківська область Чугуївський район, смт. Малинівка, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання;

4) утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Київський районний суд м.Харкова.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1