Рішення № 116730443, 26.01.2024, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 року Справа № 915/961/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу № 915/961/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», (код ЄДРПОУ 42129888, 54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, 39/1, e-mail: 42129888@mail.gov.ua)

до відповідача: Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області, (код ЄДРПОУ 01038921, 54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 14, e-mail: mk.vodres@davr.gov.ua, rovrenergo@ukr.net)

про: стягнення заборгованості за договором про закупівлю (постачання) електричної енергії від 24.02.2023 № 44/440-2 в розмірі 304 265,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (далі ? позивач) пред`явлено позов про стягнення з Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області заборгованості за договором про закупівлю (постачання) електричної енергії від 24.02.2023 № 44/440-2 в розмірі 304 265,45 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 4 563,98 грн.

В обґрунтування позову посилається на порушення відповідачем умов договору про закупівлю (постачання) електричної енергії від 24.02.2023 № 44/440-2 в частині несвоєчасної оплати за спожиту електроенергію за березень 2023 року, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення такої суми заборгованості.

Ухвалою суду від 23.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст. 176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Відповідач у відзиві від 04.07.2023 № 1315/11 (вх. № 8870/23) заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на наступне:

- зміна обсягів закупівлі товару (електричної енергії) умовами договору про закупівлю (постачання) електричної енергії від 24.02.2023 № 44/440-2 (далі - Договір) у бік збільшення не передбачена;

- позовна вимога у сумі 304 265,45 грн. за поставку товару (електричної енергії) з перебільшенням суми Договору - 86 700,00 грн. - є позадоговірними правовідносинами;

- у відповідача не виникли зобов`язання по Договору сплатити більше ніж вартість такого Договору - 86 700,00 грн., а у позивача відсутнє право вимагати у відповідача сплатити більше, ніж вказана сума Договору.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін або клопотання при призначення у справі судового засідання від відповідача не надходило.

Позивач у відповіді на відзив від 11.07.2023 № 03/13-1724 (вх. № 9661/23) на спростування доводів відповідача вказує наступне:

- відповідачем визнано факт споживання електричної енергії за березень 2023 року, оскільки ним отримано та підписано акт про прийняття - передавання товарної продукції від 31.03.2023;

- укладений між позивачем та відповідачем спірний договір - є оплатним, i обов`язок у постачальника поставити електричну енергію кореспондується з обов`язком споживача оплатити фактично спожиту електричну енергію, тобто, обов`язок відповідача, як споживача за договором, оплатити вартість фактично спожитої електричної енергії виникає згідно з положеннями законодавства та умов договору.

Розгляд справи проведено поза межами встановленого ст. 248 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні» положень Закону України «Про ринок електричної енергії» з 1 січня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» є електропостачальником, який отримав ліцензію па провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії (згідно постанови НКРЕКП від 14.06.2018 № 429).

24.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», як постачальником, та Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області, як споживачем, укладено договір про закупівлю (постачання) електричної енергії № 44/440-2 (далі - Договір).

За приписами ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії згідно з умовам цього Договору.

Згідно пп.1) п. 6.2 Договору, постачальник зобов`язався забезпечувати належну якість постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього Договору.

Підпунктом 1) п. 5.2 Договору визначено, що споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Ціна електричної енергії має зазначатись Постачальником у рахунках на оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 4.5 - 4.6 Договору)

Відповідно до п. 12.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині поставки товару з 01.03.2023 до 31.03.2023 включно, а в частині оплати - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до п. 3 Комерційної пропозиції рахунки за електроенергію направляються на електронну адресу споживача, вказану у заяві - приєднанні протягом 10 днів після закінчення розрахункового періоду.

Оплата за спожиту у розрахунковому періоді електроенергію здійснюється наступним чином: оплата за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.

Згідно з п. 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому - передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

В березні 2023 року відповідач спожив електричну енергію в обсягах 103329 кВт/год на суму 435 482,76 грн., що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції від 30.04.2023, підписаним як позивачем, так і відповідачем, та рахунком №44/440/3/1 від 07.04.2023 (а.с.18, 19).

Судом враховано, що у вказаних документах сторони визначили, що постачання електричної енергії здійснювалось за Договором № 44/440-2 від 24.02.2023.

Доказів, які б спростовували споживання відповідачем електричної енергії у вищевказаному обсязі, останнім суду не надано.

Рахунок № 38/66/3/1 від 04.04.2022 на суму 102105,28 грн був оплачений відповідачем частково у сумі 9733,31 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №301 від 27.07.2022 (а.с.29).

Рахунок № 44/440/3/1 від 07.04.2023 на суму 429 306,54 грн. був оплачений відповідачем частково у сумі 131 217,31 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 23 - 26).

Позивач стверджує, що у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань у відповідача за березень 2023 року утворилась заборгованість за спожиту електроенергію у сумі 304 265,45 грн., яка останнім не сплачена.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.ст.73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Будь-яких доказів того, що відповідач своєчасно і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором, останній, у порушення приписів ст.73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, навпаки, підтверджують наявність 304 265,45 грн. заборгованості за відпущену у березні 2023 року електроенергію по Договору № 44/440-2 про закупівлю (постачання) електричної енергії від 24.02.2023, тобто обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача у сумі 4 563,98 грн. (304 265,45 грн. х 1,5 %).

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області, (код ЄДРПОУ 01038921, 54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (код ЄДРПОУ 42129888, 54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, 39/1) заборгованість за спожиту електроенергію у сумі 304 265,45 грн. та 4 563,98 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст. 241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст. 254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено « 02» лютого 2024 року.

Суддя О. В. Ткаченко