Постанова № 116719250, 02.02.2024, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/14171/23

Категорія 139

2-а/295/20/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючого судді Чішман Л.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, третя особа - інспектор 1 полку 4 роти 2 взводу батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕГА №1199865 від 07.10.2023 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 07.10.2023 року близько 23:00 год - 23:40 год пересувався на електричному самокаті по вул. М. Сціборського у м. Житомирі. Після закінчення заряду батареї у самоката ОСОБА_1 продовжив подальший шлях пішки та в певний момент зупинився для відпочинку. В цей момент автомобіль, що заїжджав в подвір`я, зачепив самокат позивача, після чого водій такого автомобіля спілкувався з ОСОБА_1 з даного приводу, претензій один до одного останні не мали, оскільки транспортні засоби при цьому пошкодженими не були.

Позивач зазначив, що під час його спілкування з водієм згадуваного автомобіля до них під`їхали невідомі люди і почали світити ліхтариком та проводити з позивачем грубу бесіду, обмежувати його простір для пересування та всілякими способами чіплятися до нього. Прохання позивача представитися були проігноровані, одних з невідомих показав позивачу річ, дуже схожу на пістолет. ОСОБА_1 , будучи військовим пенсіонером, учасником бойових дій та особою, що знається в бойовій зброї, злякався цієї ситуації, припустив, що незнайомі йому люди можуть буди диверсантами під час діючого воєнного стану, здійснив дзвінок на гарячу лінію 102, вважаючи, що приїдуть працівники поліції та перевірять згадуваних невідомих осіб. Однак, все сталося навпаки, і на позивача було на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

Не погоджуючись зі спірною постановою, 09.10.2023 року позивач звертався до Житомирського відділу поліції, а 09.10.2023 року та 10.10.2023 року - до Управління патрульної поліції в Житомирській області з метою зупинення дії постанови та додаткового розгляду справи.

З такою постановою позивач не згоден, вважає, що адміністративне стягнення, застосоване до нього, не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи з огляду на протиправність дій поліцейського, винесенні спірної постанови з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складання, її незаконністю, невідображенні в ній дійсних обставин справи, складенні без врахування зауважень та пояснень позивача, відсутності доказів правопорушення, недопиті свідків.

Крім цього, позивач вважає абсурдним посилання у спірній постанові на те, що він перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки працівниками поліції не проводився огляд на стан сп`яніння.

Зазначив, що не мав умислу на виклик поліції та надання неправдивої інформації.

Ухвалою суду від 23.10.2023 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 14).

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 06.11.2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (а.с. 25).

13.12.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача вказав, що доводи адміністративного позову є необґрунтованими, вимоги позову є безпідставними та до задоволення не підлягають, інспектором поліції при винесенні спірної постанови дотримано всіх вимог законодавства, а обставини, якими обґрунтовано позов, спростовуються долученими до відзиву відео матеріалами, поясненнями свідків та поясненнями поліцейського, викладеними у відзиві. В обґрунтування відзиву зазначено, що 07.10.2023 старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 у складі екіпажу 104 під час несення служби було отримано виклик по лінії 102 на службовий планшет такого змісту: «07.10.2023 о 00:25 за адресою: Корольовський район, м. Житомир, вул. Миколи Сціборського, 19 , повідомив, що на даний час у нього виник конфлікт із невідомим, у яких є предмет, схожий на пістолет, просить направити наряд поліції. Заявник: ОСОБА_1 , тел. НОМЕР_1 ».

Прибувши за викликом, екіпаж патрульної поліції встановив, що за вказаною адресою ОСОБА_1 , перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, свідомо повідомив інформацію, яка не відповідає дійсності. З його слів група невідомих осіб почала світити йому в очі ліхтариком, вести з ним грубу бесіду, обмежувати його простір та всіляко чіплялися до позивача, після того як інший автомобіль здійснив наїзд на його електросамокат та до водія якого позивач претензій не має.

На місці події екіпажем патрульної поліції встановлено та позивачем було підтверджено, що особи, яких при зверненні на лінію 102 він назвав невідомими, насправді були йому відомими, це були поліцейські роти поліції особливого призначення та мали розпізнавальні знаки поліції, а саме жетони, шеврони, перебували в червоних беретах зі знаком підрозділу та представились, коли підійшли до позивача, оскільки були очевидцями вищезазначеної події з самокатом. Позивач же у свою чергу поводив себе агресивно та зухвало, виражався нецензурною лексикою в сторону працівників поліції, що підтверджується також і поясненнями свідків події, що додаються до оспорюваної постанови.

Також попередньо службою 102 07.10.2023 о 00:13 год. зареєстровано звернення позивача зі змістом: «07.10.2023 о 00:12 год. за адресою: Богунський район, м. Житомир, вулиця Миколи Сціборського, заявник скаржиться на працівників поліції, які світять заявнику ліхтариком в очі та не дозволяють поїхати у відділок поліції для написання заяви. Заявник, яким є ОСОБА_1 , на запитання не відповідає.

Таким чином, позивач знав, що до нього підійшли саме працівники поліції, які зі слів свідків події представилися позивачу та поцікавилися що в нього трапилось та чи потрібна йому допомога, проте останній свідомо зателефонував на лінію 102, подав неправдиву інформацію та описував подію, якої насправді не було. Отже такими своїми діями позивач здійснив завідомо неправдивий виклик поліції.

Також в подальшому 07.10.2023 о 02:13 год позивачем було залишено ще одне повідомлення (скарга) на лінію 102 на дії вже інших працівників поліції, а саме Житомирського районного управління поліції, де, з його слів, останні відмовлялися приймати у нього заяву, що теж не відповідає дійсності, оскільки заява працівниками ЖРУП була прийнята у позивача та за результатами її розгляду матеріали 09.10.2023 були направлені до УПП в Житомирській області ДПП( копія додається до відзиву) та позивачу була направлена відповідь у письмовому вигляді, зареєстрована у журналі вихідної кореспонденції під номером С-713/С-72/41/28/01-2023 від 19.10.2023 року.

Відтак, обставини, зазначені в адміністративному позові, не відповідають дійсності, та позивач намагається ввести в оману суд задля уникнення адміністративної відповідальності.

До відзиву на позовну заяву долучено роздруківки карток викликів інформаційного порталу Національної поліції України (електронні рапорти), лист про направлення матеріалів, рішення про залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення без змін, лист про результати розгляду звернення, пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , диск з відеофіксацією події.

Відповіді на відзив від позивача не надходило.

Клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 07.10.2023 року інспектором взводу №2 роти №4 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області ОСОБА_4 винесено постанову серії ГАА №1199865 від 07.10.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штраф у розмірі 3400, 00 грн (а.с. 7).

Зі змісту постанови слідує, що 07.10.2023 о 00:26 за адресою: м. Житомир, вул. Миколи Сціборського, 12 , ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме, зателефонувавши на спец. лінію 102, повідомив про те, що у нього виник конфлікт із невідомими, у яких є предмет, схожий на пістолет, хоча цього факту насправді не було. Дата обставина підтверджується електронним рапортом (Бета).

Статтею 183 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань та тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь- які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

До відзиву на позовну заяву представником відповідача долучено диск з відеозаписом події, з якого вбачається, що при винесенні спірної постанови відповідачем не порушено норм закону, які були б підставою для скасування спірної постанови.

З відеозапису вбачається, що на виклик служби 102 від 07.10.2023 року, здійснений о 00:26 год, прибула інспектор поліції ОСОБА_4 При з`ясуванні обставин, що слугували підставою такого виклику, позивач пояснив, що незнайомі йому особи, обертні в погонах, провокували його, викликали на бійку, смикали. При цьому, імітував застосування фізичної сили до нього з боку працівників поліції.

Разом з цим, характеризуючи «незнайомих осіб», ОСОБА_1 , поводячись агресивно та зухвало, виражався нецензурною лайкою в їх бік, ображав, повідомляв, що наступного дня вони будуть звільнені з посад та будуть працювати в народному господарстві, відправляв їх «на Бахмут копати окопи».

Встановлено, що згадуваними незнайомими особами були працівники роти поліції особливого призначення, які стали очевидцями події, що трапилася 07.10.2023 року, а саме - наїзду автомобіля на самокат позивача.

Останні мали розпізнавальні знаки поліції: жетони, шеврони, були одягнені у формений одяг, перебували в червоних беретах зі знаком підрозділу та повідомили інспектору, що двічі представились позивачу.

У відповідь на запитання поліцейського «Чому працівники поліції для позивача були невідомими в той час, як мали всі необхідні розпізнавальні знаки» ОСОБА_1 відповів, що не розуміє їх форми (форменого одягу), не знає їх та бачить їх вперше.

З`ясувавши обставини, що стали передували виклику, інспектор поліції ОСОБА_4 повідомила позивачу про початок розгляду справи, роз`яснила позивачу його права, передбачені ст. 63 КУ та ст. 268 КУпАП.

ОСОБА_1 мав можливість на місці ознайомитись з усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу, однак не скористався такими правами, зі спірною постановою ознайомлюватися відмовився, жодних клопотань чи заяв від нього не надійшло.

Під час оголошення спірної постанови неодноразово перебивав інспектора поліції ОСОБА_4, назвав поліцейських «масонською ложею», плзивач просив у поліцейського - підвезти до районного відділення поліції для написання заяви з приводу провокативних дій щодо нього з боку поліцейських.

Крім цього, з наданого відповідачем відеозапису встановлено, що водієм автомобіля, який здійснив наїзд на самокат позивача, була жінка, яка в свою чергу повідомила інспектору ОСОБА_4 , що під час наїзду на самокат, його користувач, ОСОБА_1 , перебував осторонь від самокату.

Після оголошення постанови інспектор поліції запропонувала позивачу пройти до службового автомобіля з метою підвезти ОСОБА_1 на його прохання до районного відділу поліції, що розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Лесі Українки, 17.

Однак, з`ясувавши, що у багажнику службового автомобіля поліцейських недостатньо місця для розташування самокату, ОСОБА_1 повідомив інспектору поліції, що доїде сам, залишившись на місці події.

З письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено, що 07.10.2023 року близько 00:10 год ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, поводив себе неадекватно при розмові з працівниками поліції, які, представившись, звернулися до нього, виражався на їх адресу нецензурною лайкою.

Також судом встановлено, що 07.10.2023 року о 01:13 год надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 07.10.2023 року о 01:12 год за адресою: м. Житомир, вул. Миколи Сціборського ОСОБА_1 скаржиться на працівників поліції, які світять йому ліхтариком в очі та не дозволяють поїхати у відділок поліції для написання заяви (Гамма). Заявник на запитання не відповідав.

07.10.2023 року о 02:13 год надійшло ще одне повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: м. Житомир, вул. Лесі Українки, 17 , ОСОБА_1 скаржиться на працівників поліції ЖРУП, які відмовляються приймати його заяву, на запитання не відповідає, веде діалог з іншою особою (Гамма).

Вказане підтверджується з долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву електронними рапортами.

Так, 09.10.2023 року позивач звернувся до начальника УПП Житомирської області ДПП із заявою (скаргою), в якій просив провести службове розслідування щодо інспектора поліції ОСОБА_4 за її безглуздість та абсурдність накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400, 00 грн, притягнути ОСОБА_4 до відповідальності (а.с. 11).

10.10.2023 року позивач звернувся до начальника УПП Житомирської області ДПП із заявою, в якій просив призупинити дію постанови від 07.10.2023 року, направити справу на додаткове розслідування та скасувати ганебну постанову, провести роботу з ОСОБА_4 про її непрофесіоналізм та профнепридатність (а.с. 12).

09.10.2023 року начальником Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області на адресу начальника УПП в Житомирській області ДПП направлено матеріали ЄО №42185 від 07.10.2023 року щодо можливих протиправних дій працівників УПП в Житомирській області, що підтверджується відповідним листом №24107/201/01/2023.

Рішенням начальника УПП в Житомирській області ДПП Ганзюка Є. серії ЕГА №1199865 від 19.10.2023 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1199865 від 07.10.2023 року - без змін.

Про результати розгляду звернення повідомлено позивача листом від 19.10.2023 року №С-713/С-721/41/28/01-2023.

Разом з тим, суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

На підставі ч. 1 ст. 99 КАС України долучене до відзиву на позовну заяву відео є електронним доказом.

Крім цього, статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд вважає запис з нагрудної камери поліцейського належним та допустимим доказом з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Питання щодо використання нагрудних відеокамер прямо регулюється Інструкцією про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 100 від 03.02.2016 року.

Так, відповідно до п.3.1 наведеної Інструкції, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції здійснюється на підставі статті 40 Закону України Про Національну поліцію.

Пунктом 3.3 Інструкції передбачено, що нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись в режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно - при оформленні дорожньо-транспортної пригоди, - при перевірці документів, - при арешті або затриманні особи, - при поверхневому огляді, - при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї, - при наданні допомоги особам, - у випадках, коли усвідомлення особою факту відео фіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації.

Пунктом 3.5 Інструкції встановлено, що після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинне бути записане безперервно.

З урахуванням наведених норм законодавства, суд вважає, що використання нагрудної камери є законодавчо встановленим обов`язком поліцейського, закріпленим ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», яка не передбачає виключень щодо можливості спілкування з поліцейськими без застосування нагрудної відеокамери.

За правилами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), органи Національної поліції розглядають справи зокрема про адміністративні правопорушення передбачені статтею 183 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Отже, Національна поліція України уповноважена через своїх працівників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення ними визначених законом адміністративних правопорушень, зокрема за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Згідно з п. 5 розділу 1 Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 27.04.2020 року № 357, зареєстрованого в Мінюсті України 15.05.2020 року за № 443/34726, - з урахуванням отриманої від заявника (інших джерел) інформації про вид, ступінь тяжкості, стадію та наслідок правопорушення або події, їх завершеності (закінченості), часу, який минув після вчинення правопорушення або виникнення події, місця перебування правопорушника та його суспільної небезпеки, заяви (повідомлення) поділяються на такі, що:

мають високий ступінь загрози особам та поліцейським (повідомлення категорії «Альфа»);

потребують негайного оперативного реагування (повідомлення категорії «Бета»);

відпрацьовуються в звичайному режимі (повідомлення категорії «Гамма»);

не потребують оперативного реагування (повідомлення категорії «Дельта»).

Пунктом 4 розділу Ш Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України визначено, що в АРМ «оператор « 102» зазначаються відомості про дату і час надходження заяви чи повідомлення, заявника (прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, місце проживання (реєстрації), місце перебування, абонентський номер, стислий зміст заяви чи повідомлення, орган (підрозділ) поліції, до якого передано повідомлення, та інша інформація.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Разом з тим, суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

В той же час, статтею 17 КУпАП передбачено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно до ст. 20 КУпАП, - не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Позивач не спростував обставин, якими обґрунтований відзив на позовну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25 червня 2020 року у справі №520/2261/19 вказала, що визначений ст. 77 КАС обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Позивачем не наведено жодних посилань на докази того, що поліцейським порушено порядок розгляду справи, як і не наведено інших обґрунтованих підстав, що слугували б для задоволення позовної заяви та скасування спірної постанови.

Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення відбувався у відповідності до норм чинного законодавства, позивач не був жодним чином обмеженим у реалізації будь-яких прав.

Оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкціям ст. 183 КУпАП.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Правовою ж підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. При цьому, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення, що в даному випадку було дотримано.

Таким чином, посилання позивача як на підставу для задоволення позову на обставини, якими обґрунтована позовна заява, є нікчемними та спростовуються відзивом на позовну заяву і доданими до нього додатками. Посилання позивача не спростовують наявність об`єктивної та суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, наявності події адміністративного правопорушення та вини ОСОБА_1 у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, наданими відповідачем.

Отже, доводи позивача, викладені ним в адміністративному позові про те, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, суд розцінює як версію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, що спростовуються дослідженими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а також відсутністю доказів зі сторони позивача.

Крім цього, обставин, передбачених ст.ст. 17, 20 КУпАП, що слугували б визнанню позивача таким, що не підлягає адміністративній відповідальності, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача є правомірними та свідчать про законність прийнятого ним рішення стосовно винесення постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача, за вчинене останнім адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 9, 72, 76, 77, 99, 242-246 КАС України, ст.ст. 17, 20, 183, 222, 268, 280, 283 КУпАП, Закону України «Про Національну поліцію», суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, третя особа - інспектор 1 полку 4 роти 2 взводу батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, набирає законної сили з моменту проголошення рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2

Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ: 40108646

Третя особа: інспектор 1 полку 4 роти 2 взводу батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області ОСОБА_4, адреса: АДРЕСА_5

Повний текст рішення складено 02.02.2024 року.

Суддя Л.М. Чішман