Рішення № 116718369, 22.01.2024, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7473/23

Провадження № 2/201/1071/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого: судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Покопцевої Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні взалі суду Жовтневогорайонного суду м.Дніпропетровська у м.Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

27.06.2023р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 512 963 грн. 04коп. (а.с. № 3-7).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 28.06.2023р. позов було прийнято до провадження, відкрито провадження та відповідно до положень ч.1 ст.274, ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. №101).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 17.03.2020р. між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про встановлення кредитного ліміту №26204000463327, відповідно до якого банк здійснював кредитне обслуговування поточного рахунку клієнта шляхом встановлення ліміту кредитної лінії у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії без забезпечення з метою проведення платежів за товари та послуги понад суми власних коштів клієнта на рахунку. Кредит надавався шляхом зарахування кредиту на поточний рахунок клієнта НОМЕР_1 , що підтверджується виписками по особовому рахунку. Згідно укладеного договору максимальний ліміт кредитної лінії не може перевищувати 1 000 000 грн., строк дії кредитного ліміту 12 місяців з дати встановлення кредитного ліміту, проте якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії кредитного ліміту жодна із сторін не заявить про зупинення строку дії кредитного ліміту, строк дії ліміту продовжується на той самий строк і на тих же умовах, що визначені в кредитному договорі, продовження строку може здійснюватися необмежену кількість разів. Процентна ставка за користування кредитом на строкову заборгованість становить 48% річних, на прострочену заборгованість 56% річних, пільговий період користування кредитом 67 днів, процента ставка на період дії пільгового періоду 0,01%, реальна річна процента ставка 58,89% річних, загальна вартість кредиту 1 480 428 грн.89 коп. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на поточний рахунок позичальника, однак відповідачка в порушення умов договору, допустила прострочення виконання зобов`язань по поверненню суми використаних кредитних коштів в межах кредитного ліміту, сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого, виникла заборгованість, яка станом на 18.05.2023р. складала 512 963 грн. 04 коп., з яких: 239 418 грн. 67 коп. - залишок строкового кредиту; 59 581 грн. 33 коп. залишок простроченого кредиту, 12 582грн.58 коп. - залишок нарахованих строкових процентів, 201 380 грн. 46 коп. - залишок прострочених процентів. Зазначену суму заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідачки, а також понесені ним судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 7 694 грн. 45 коп.

В судові засідання 27.07.2023р., 09.10.2023р., 21.11.2023р. та 22.01.2024р. представник позивача не з`явився, про дату та час розгляду справи позивач та представник позивача адвокат Погодін В.О. (діє на підставі довіреності від 22.05.2023р., від 15.08.2023р. - а.с. №9, 134, свідоцтво адвоката від 11.01.2019р. - а.с. № 20) повідомлялися належним чином шляхом надіслання електронних повідомлень, про що в матеріалах справи наявні докази. 08.08.2023р., 19.10.2023р. та 07.12.2023р. від адвоката Погодіна В.О. до суду надійшли клопотання, в яких представник зазначав, що позов підтримує в повному обсязі, просив суд розгляд справи проводити без участі представника позивача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с. №120, 133, 157).

Відповідачка ОСОБА_1 в судові засідання 27.07.2023р., 09.10.2023р., 21.11.2023р. та 22.01.2024р. не з`явилася. Про дати та час розгляду справи відповідачка повідомлялася шляхом направлення судових повісток за адресою, яка підтверджена відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 28.06.2023р. (а.с. № 100). Конверти, які були направлені відповідачці, повернуто суду за зворотною адресою з відміткою «адресат відсутній» (112, 114, 141, 171). Також відповідачка повідомлялася шляхом направлення sms-повідомлень у додаток Viber на номер мобільного телефону підтверджений матеріалами справи (а.с. № 11, 12). Sms-повідомлення відповідачці були доставлені вчасно (а.с. №106, 118, 131, 167). Крім того, про дати та час розгляду справи відповідачка повідомлялася шляхом розміщення оголошення на сайті Судова влада України.

09.10.2023р. від відповідачки до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому ОСОБА_1 просила відкласти розгляд справи призначений на 09.10.2023р. у зв`язку з її перебуванням за межами м. Дніпра, крім того, вона повідомила, що їй потрібен час на пошук фахівця в галузі права та ознайомлення з матеріалами справи оскільки позовну заяву вона не отримувала (а.с.№122).

21.11.2023р. від відповідачки до суду вдруге надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому ОСОБА_1 просила відкласти розгляд справи призначений на 21.11.2023р. у зв`язку з її перебуванням на стаціонарному лікуванні та повідомила, що позовну заяву вона не отримувала (а.с. №136).

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомленого про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Отже, належним чином повідомлена про розгляд справи судом відповідачка в судове засідання неодноразово не з`явилася, про причини своєї неявки в судове засідання на 22.01.2024р. суду не повідомила, доказів поважності неявки в судові засідання 09.10.2023р. та 21.11.2023р. так суду і не надала, заяву про розгляд справи за її відсутності не надала, а також не скористалася правом ознайомлення з матеріалами справи та подачу відзиву на позов.

Суд вирішує справу в загальному порядку на підставі наявних у ній доказів, оскільки відсутня сукупність підстав, яка визначена ч.1 ст. 280 ЦПК України, для ухвалення заочного рішення суду.

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

13.03.2020р. між АТ Банк Кредит Дніпро та ОСОБА_1 укладено договір банківського рахунку та надання додаткових послуг №РКО-315454/13032020/0039, на підставі якого банк здійснює обслуговування поточних рахунків, в тому числі операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу, відкритих на ім`я клієнта. На підставі заяви клієнта та укладеного договору банківського рахунку, банк відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_1 з випускомплатіжної кредитноїкарти PlatinumPayPass.Кредитна картаPlatinumPayPass № НОМЕР_2 терміном діїдо 31.01.23р.була отримана ОСОБА_1 про свідчить розписка клієнта (а.с. №12,13).

17.03.2020р. між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про встановлення кредитного ліміту №26204000463327, відповідно до якого банк здійснює кредитне обслуговування поточного рахунку клієнта шляхом встановлення ліміту кредитної лінії, у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії без забезпечення, з метою проведення платежів за товари та послуги понад суми власних коштів клієнта на рахунку. Умовами укладеного договору визначено, що максимальний ліміт кредитної лінії не може перевищувати 1 000 000 грн., строк дії кредитного ліміту 12 місяців з дати встановлення кредитного ліміту, проте якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії кредитного ліміту жодна із сторін не заявить про зупинення строку дії кредитного ліміту, строк дії ліміту продовжується на той самий строк і на тих же умовах, що визначені в договорі, продовження строку може здійснюватися необмежену кількість разів. Процентна ставка за користування кредитом на строкову заборгованість становить 48% річних, на прострочену заборгованість 56% річних, пільговий період користування кредитом 67 днів, процента ставка на період дії пільгового періоду 0,01%, реальна річна процента ставка 58,89% річних, загальна вартість кредиту 1 480 428 грн.89 коп. Отже, з підписанням договору №26204000463327 сторони в письмовій формі досягли згоди щодо істотних умов кредитування поточного ахунку (а.с. №11).

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Розмір максимального кредиту за відновлюваною кредитною лінією для клієнта ОСОБА_1 за рішенням банку було визначено у розмірі 299 000 грн. (а.с. №69).

Як вбачається з наданих позивачем виписок по особовим рахункам, кредит банком надавався шляхом зарахування кредитних коштів у розмірі кредитного ліміту на поточний рахунок клієнта НОМЕР_1 , отже банк зобов`язання за договором №26204000463327 шляхом надання послуги по кредитному обслуговуванню поточного рахунку клієнта ОСОБА_1 виконував відповідно до умов договору.

Презумпцію укладеного між сторонами договору №26204000463327 від 17.03.2020р. відповідачкою не спростовано.

Згідно ч.1 ст.1067 ЦК України, договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно ч.1,2 ст.1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ч.1ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1ст.1055 ЦК України, визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частиною другою ст. 1050 ЦК України, встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Положеннями пунктів 11, 4 ч. 1 ст.1Закону України«Про споживчекредитування» визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідачки суму заборгованості станом на 18.05.2023р. у розмірі 512 963 грн. 04 коп., з яких: 239 418 грн. 67 коп. - залишок строкового кредиту; 59 581 грн. 33 коп. залишок простроченого кредиту, 12 582грн. 58 коп. - залишок нарахованих строкових відсотків, 201 380 грн. 46 коп. - залишок прострочених відсотків.

Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно до розрахунку заборгованості (а.с.№16-17), який долучено до позовної заяви та підтверджується виписками по особовим рахункам. Відповідність розрахунку та розміру заборгованості не були спростовані відповідачко ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.

Згідно розрахунку заборгованості та виписок по особовим рахункам за період з 17.03.2020р. по 18.05.2023р. вбачається, що в період з 20.03.2020р. по 01.12.2021р. на поточний рахунок відповідачки ОСОБА_1 зараховувалися кредитні коштів в межах розміру кредитного ліміту (відновлювана кредитна лінія) та відповідачкою здійснювалося повернення кредитних коштів, сплата процентів. З 02.12.2021р. відповідачкою було також отримано кредитні кошти в межах розміру кредитного ліміту, проте останнє погашення частини тіла кредиту та процентів відповідачкою було здійснено 11.02.2022р.

Доказів того, що одна зі сторін до закінчення строку дії кредитного ліміту заявила про зупинення строку дії кредитного ліміту матеріали справи не містять.

Виписка збанківського рахунку-це документ,що видаєтьсяфінансовою установою,в якомумістяться відомостіпро рухгрошових коштівта маєстатус первинногодокументу,який містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом МЮУ від 12.04.2012р. № 578/5.

Факт користування відповідачкою кредитними коштами з використання платіжного засобу не спростовано відповідачкою іншими належними доказами.

Отже, доказом фактів: встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок, користування відповідачкою кредитними коштами є виписка по рахунку, яка є належним доказом надання кредитних коштів.

Відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20.10.2020р. у справі №456/3643/17 (провадження № 61-9882 св20).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за укладеним договором, з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідачки було направлено письмову вимогу про повернення кредиту від 12.04.2023р. з вимогою погасити заборгованість за договором №26204000463327 від 17.03.2020р. Відповідачку попереджено, що в разі невиконання даної вимоги, банк застосує заходи примусового судового стягнення заборгованості (а.с. №93-95).

Однак, відповідачка вимогу не виконала, заборгованість не погасила.

Таким чином, згідно наданих суду документів вбачається, що за укладеним договором про встановлення кредитного ліміту №26204000463327 від 17.03.2020р. ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, проте допустила прострочення погашення заборгованості по кредиту, процентам, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість, а отже, ОСОБА_1 повністю грошові зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим позивач має право вимагати стягнення заборгованості за договором в повному обсязі у розмірі 512 963 грн. 04 коп., з яких: 239 418 грн. 67 коп. - залишок строкового кредиту; 59 581 грн. 33 коп. залишок простроченого кредиту, 12 582грн. 58 коп. - залишок нарахованих строкових відсотків, 201 380 грн. 46 коп. - залишок прострочених відсотків.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги АТ «Банк Кредит Дніпро» підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає заборгованість у загальному розмірі 512 963 грн. 04 коп.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору у загальному розмірі 9036 грн. 45 коп. (7 694 грн.45 коп. (за подачу позову) + 1342 грн. (за подачу заяви про забезпечення позову) (а.с. № 8, 144).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 626, 1048, 1049, 1050, 1054, 1067, 1069 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства«Банк КредитДніпро» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за договором про встановлення кредитного ліміту №26204000463327 від 17.03.2020р. станом на 18.05.2023р. у розмірі 512 963 грн. 04 коп. (п`ятсотдванадцять тисячдев`ятсотшістдесят тригрн.04коп.) з яких: 239 418 грн. 67 коп. - залишок строкового кредиту; 59 581 грн. 33 коп. залишок простроченого кредиту, 12 582 грн.58 коп. залишок нарахованих строкових відсотків, 201 380 грн.46 коп. - залишок прострочених відсотків.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства«Банк КредитДніпро» судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 9036 грн.45коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.