Рішення № 116717578, 14.07.2023, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/962/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2023 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Веремчук О. А. ,

за участю секретаря Баран О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокаль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сокальської міської ради та міського голови Сокальської міської ради Касяна Сергія Васильовича про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Сокальської міської ради та міського голови Сокальської міської ради Касяна Сергія Васильовича про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Свою позовну заяву мотивує тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.01.2016 року була прийнята на посаду касира Поторицької сільської ради на підставі розпорядження Поторицького сільського голови № 39 від 31.12.2015 року.

02.01.2018 року позивача переведено на посаду діловода Поторицької сільської ради на підставі розпорядження Поторицького сільського голови № І від 02.01.2018 року.

21.12.2020 року Поторицьку сільську раду реорганізовано з 21.12.2020 року шляхом приєднання до Сокальської міської ради на підставі рішення міської ради від 21.12.2020 року.

23.02.2021 року ОСОБА_1 було звільнено із роботи у зв`язку із реорганізацією згідно ч. І ст. 40 КЗпП, на підставі розпорядження міського голови від 23.02.2021 року № 60-к/тр.

Таке звільнення є абсолютно безпідставне і нічим не обґрунтоване, окрім, як особистою неприязню до неї. ЇЇ звільнення проведено із грубим порушення законодавства про працю, а тому є незаконним і позивач підлягає поновленню на роботі.

Звільнення із роботи вважає незаконним із наступних підстав.

Як вказувалось вище, згідно розпорядження Сокальського міського голови № 60-к/ тр від 23.02.2021 її звільнено з роботи у зв`язку із реорганізацією Поторицької сільської ради шляхом приєднання до Сокальської міської ради за п.1 ст. 40 КЗпП.

Згідно вищевказаного розпорядження Сокальської міської ради від 23.02.2021 року позивача звільнено у зв`язку із неможливістю її працевлаштувати на іншу роботу.

Як стало відомо позивачу, в Сокальській міській раді наявні декілька посад діловода, зокрема збереглась посада діловода і в Поторицькій сільській раді, яка тепер іменується Поторицький старостат де за штатом числиться Поторицький стартоста та діловод.

Таким чином, фактично і практично посада діловода, яку позивач займала збереглася, а тому дана посада повинна була бути першочергово їй запропонована.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Сокальський міський голова в порушення вимог ст. 49-2 КЗпП у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці не запропонував позивачу іншу роботу на томуж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до роз`яснень, викладених у абз. І п. І9постанови Пленуму Верховного СУДУ України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових срорів»(з наступними змінами та доповненнями), розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. Іст. 40 КЗпП. суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

З наступного після попередження дня починається перебіг двомісячного строку, встановленого статтею 49-2 КЗпП.

Проте, як вбачається із наведених фактів, роботодавцем не дотримано законодавчо затверджену процедуру звільнення.

Також, звертаю увагу суду на той факт, що при повідомленні у термін 2 місяці про скорочення позивача не повідомляли про наявні вакантні посади у штаті Сокальської міської ради. Попередження позивач не отримувала ні наручно, ні засобами поштового зв`язку.

Таким чином, ОСОБА_1 не запропоновані наявні вакантні посади, а від так і незаконно звільнена.

Згідно зі статтею 42 Кодексу законів про працю України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а також із більшим стажем. . . . .

За змістом ст. 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловлені Верховним Судом у постанові від 16 січня 2018 року у справі №5І9/І6І/І6-ц).

Оскільки, фактично роботодавець не проводив визначення у порядку передбаченому ч. І ст. 42 КЗпП України, то відповідно повинен був керуватись ч. 2 ст. 42 КЗпП України, а саме при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1)сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2)особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

В позивача на утриманні перебуває неповнолітня І5-ти річна донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач являється одинокою матір`ю та самостійно утримує доньку, так як чоловік ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, при рівних умовах продуктивності праиі і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається сімейним - при наявності двох і більше утриманців: особам, в сімї яких немає інших праиівників з самостійним заробітком: працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації: працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва:учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту": авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій: працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання: особам з числа депортованих з України.

протягом піїти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Всі ці обставини повинні бути досліджені роботодавцем при визначенні кандидатур працівників, які підпадають під скорочення.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

Однак, відповідач не проводив порівняння працівників у порядку, передбаченому статтею 42 КЗпП.

На посаді діловода в Сокальській міській раді по штату наявно близько 11-ти чоловік, про що було повідомлено на сесії Сокальської міської ради 12.03.2021 року, а тому якщо і проводити скорочення, то необхідно визначати хто повинен бути скорочений серед усіх діловодів.

Тому, при її скороченні не було враховано переважне право на залишення на роботі передбачено ст. 42 КЗпП.

Як позивачу вдалось довідатися, не усі діловоди із сільських рад, які були приєднані до Сокальської міської ради у порядку реорганізації були звільненні, так деяких діловодів будо переведено на вільні вакантні та новоутворені посади діловодів при старостатах, що також показує не однакове та справедливе відношення до різних осіб, які займають одну і туж посаду.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. І ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації. скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення ст. 43 Конституції України.

З наведеного вище вбачається, що Сокальським міським головою було грубо порушено чинне трудове законодавство та мої права при звільненні, а тому позивач підлягає поновленню на роботі із сплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно довідки Поторицьокї сільської ради її заробітна плата за останні два повні місяці роботи складала 12 600 грн. (листопад 2020 р. ) та 13 118,24 грн. (грудень 2020 р. ), а тому середній заробіток за один робочий день становить листопад 21 р.д. + грудень 22 р.д. = 25 718, 24 / 43 р.д. = 598 грн. 10 коп.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання прибула, позов підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, в якому позову не визнає, просить відмовити в його задоволенні. Позивачку повідомили за два місяці про реорганізацію. Також позивачу було запропоновано дві вакантних посади- головного спеціаліста відділу та спеціаліста 1 категорії ЖКП . Від першої вакантної посади позивач відмовилася, а щодо другої посади то був проведений конкурс і позивач брала в ньому участь, але не пройшла по конкурсу. Інших вільних посад не було на момент звільнення позивачки. Прийняття на певні посади вирішують депутати. Посаду яку вказує позивачка ще не введена в штатний розпис, тобто її ще не існує, а тому її не могли їй її запропонувати. Відзив мотивовано наступним:

Як вже вказувалось у запереченні Сокальської міської ради на позовну заяву від 30.06.2021 р., Сокальська міська рада вважає цей позов необгрунтованим, надуманим та таким, що не підлягає до задоволення.

Вказане заперечення підтримуємо та просимо відмовити в задоволенні позову, - повністю.

Додатково звертаємо увагу суду на наступне.

Серед інших позовних вимог ОСОБА_1 , просить суд стягнути з відповідача 1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 20 000, 00 грн.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В своєму позові позивачка вказує, що її заробітна плата за останні два повні місяці роботи складала 12 600 грн. (листопад 2020 р.) та 13 118, 24 грн. (грудень 2020 р.), а тому, на її думку, середній заробіток за один робочий день становить 598 грн. 10 коп. відповідно до її розрахунку.

Як вбачається з довідки про нарахування заробітної плати Поторицької сільської ради за 2020 рік (копія додається) , за листопад 2020 року ОСОБА_1 нараховано до сплати 12 600 грн. з яких посадовий оклад - 3600 грн. та 9000 грн. місячна премія, яка встановлена розпорядженням сільського голови № 53 від 23.11.2020 р. В той же час, за грудень їй було нараховано до сплати 13 118, 24 грн. з яких посадовий оклад 2618, 24 грн. та 10 500 грн. одноразова премія до Дня місцевого самоврядування в Україні, яка встановлена розпорядженням сільського голови № 55 від 01.12.2020 року.

Як вбачається із розпорядження сільського голови № 53 від 23.11.2020 року ОСОБА_1 було премійовано за листопад 2020 року в розмірі 250 % посадового окладу за підсумками роботи та особистий внесок в загальні результати роботи в листопаді. 2020 року.

Як стверджує ОСОБА_1 у своєму позові в результаті, нібито

внаслідок незаконного звільненняїй заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що її безпідставно звільнили з роботи, що вона одинока матір і самостійно

утримує дитину, не може нормально спати, змушена приймати ліки тощо.

Згідно із ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі,

якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Захист порушеного права у сфері трудових правовідносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат)

немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких зазнала особа у зв`язку із посяганням на її трудові права та інтереси.

У відповідності до положень ст. 23 ЦК України особа має право на

відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення

його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦГІК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Жодних доказів спричинення позивачці будь-якої моральної шкоди не надано, а відтак така їй спричинена не була.

Як вже вказувалось вище, за наявною інформацією ОСОБА_1 перебувала на обліку в центрі зайнятості, а отже отримувала грошову

допомогу, якою могла розпорядитись на власний розсуд.

Як вже вказувалось вище, Сокальська міська рада вважає позов ОСОБА_1 необгрунтованим, надуманим та таким, що не підлягає до задоволення. Просять відмовити в задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 48 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до змісту ст.ст.11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів зазначений в ст.16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданої відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 232 КЗпП України, спори про оплату за час вимушеного прогулу розглядаються безпосередньо за заявами в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно довідки Поторицької сільської ради її заробітна плата за останні два повні місяці роботи складала 12 600 грн. (листопад 2020 р. ) та ІЗ 118,24 грн. (грудень 2020 р. ), а тому середній заробіток за один робочий день становить листопад 21 р.д. + грудень 22 р.д. = 25 718, 24 / 43 р.д. = 598 грн. 10 коп.

Відповідно до довідки про нарахування заробітної плати Поторицької сільської ради за 2020 рік (копія додається) , за листопад 2020 року ОСОБА_1 нараховано до сплати 12 600 грн. з яких посадовий оклад - 3600 грн. та 9000 грн. місячна премія, яка встановлена розпорядженням сільського голови № 53 від 23.11.2020 р.

Згідно до розпорядження сільського голови № 53 від 23.11.2020 року ОСОБА_1 було премійовано за листопад 2020 року в розмірі 250 % посадового окладу за підсумками роботи та особистий внесок в загальні результати роботи в листопаді 2020 року.

Крім того, за правилами ч. 2 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

На підставі наведеного суд вважає, що в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Сокальської міської ради та міського голови Сокальської міської ради Касяна Сергія Васильовича про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити, оскільки судом встановлено, що позивачку повідомили за два місяці про реорганізацію. Також позивачу було запропоновано дві вакантних посади- головного спеціаліста відділу та спеціаліста 1 категорії ЖКП . Від першої вакантної посади позивач відмовилася, а щодо другої посади то був проведений конкурс і позивач брала в ньому участь, але не пройшла по конкурсу. Інших вільних посад не було на момент звільнення позивачки. Прийняття на певні посади вирішують депутати. Посаду ,яку вказує позивачка ще не була введена на той час в штатний розпис, тобто її ще не існувало, а тому її не могли їй її запропонувати. Дата складання повного рішення 24.07.2023 року.

Керуючись ст.ст.5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

в позові ОСОБА_1 до Сокальської міської ради та міського голови Сокальської міської ради Касяна Сергія Васильовича про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Головуючий: О. А. Веремчук