Рішення № 116678212, 31.01.2024, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 120/9728/23

РІШЕННЯ

іменем України

31 січня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького окружного адміністративного суду , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Державна судова адміністрація України про визнання протиправними дії та стягнення недоотриманої суддівської винагороди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області та Державної судової адміністрації України, в якому просить визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області та Державної судової адміністрації України щодо обмеження нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включено із застосуванням статті 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" під 13 квітня 2020 року №553-ІХ та стягнути з Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів суму недоотриманої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно у розмірі 129121,60 грн (сто двадцять дев`ять тисяч сто двадцять одну гривню 60 копійок) з відрахуванням обов`язкових податків і зборів при її виплаті шляхом безспірного списання коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів".

В обґрунтування позову вказує, що з 23.01.2012 по теперішній час працює суддею Вінницького окружного адміністративного суду. Зазначає, що за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року позивачці нарахована та виплачена суддівська винагорода відповідно до статті 29 закону України "Про Державний бюджет України" із застосуванням обмеження у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. Позивачка вважає дії відповідачів щодо зменшення розміру суддівської винагороди з 18.04.2020 по 28.08.2020 противоправними, оскільки відповідно до частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. З зазначених вище підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою від 25.08.2023 Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху .

Ухвалою від 01.09.2023 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі про визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області щодо нарахування та виплати судді Вінницького окружного адміністративного суду у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 суддівської винагороди із застосуванням обмеження її розміру на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами, внесеними згідно із Законом України № 553-ІХ від 13.04.2020 та зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Вінницького окружного адміністративного суду на підставі частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18.04.2020 до 27.08.2020, без застосування обмеження встановленого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-ІХ, за правилами спрощеного позовного провадження та залучив до участі в справі треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Вінницький окружний адміністративний суд і Державну судову адміністрація України.

До суду надійшов відзив Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області у якому вказує, що відповідно до пункту 3 Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 10.05.2023 №229, основним завданням територіального управління є організаційне та фінансове забезпечення діяльності місцевих судів, крім господарських та адміністративних, з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів і забезпечення роботи органів суддівського самоврядування. Зазначає, що управління з моменту утворення не було розпорядником бюджетних коштів щодо Вінницького окружного адміністративного суду та не здійснювало нарахування суддівської винагороди суддям Вінницького окружного адміністративного суду. У задоволенні позову просить відмовити

Державна судова адміністрація України подала до суду пояснення, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що відповідно до Інструкції щодо застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333, виплата суддівської винагороди як і заробітної плати працівникам апарату суду, у 2020 році здійснювалась за кодом економічної класифікації видатків (далі - КЕКВ) 2111 "Заробітна плата". Кошторисні призначення Вінницького окружного адміністративного суду за зазначеним кодом станом на 31.12.2020 становили 38 037,50 грн. Зміни до кошторису Вінницького окружного адміністративного суду стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" Державною судовою адміністрацією України у 2020 році не вносились. Бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на 2020 рік Вінницькому окружному адміністративному суду за КПКВК 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ систем правосуддя", за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" у сумі 38 037,50 грн, відкриті в повному обсязі. Зазначає, що складові суддівської винагороди, визначені статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" окремо скороченню не підлягають, а Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 553-ІХ не визначена процедура, тому розрахунок суддівської винагороди слід здійснювати на загальних підставах, а обмеження максимального її розміру слід застосовувати до загальної суми розрахованої суддівської винагороди. Отже, Вінницький окружний адміністративний суд як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ) поза межами видатків державного бюджету, на власний розсуд вирішуючи який нормативно-правовий акт потрібно виконувати.

Ухвалою від 04.10.2023 Хмельницький окружний адміністративний суд замінив відповідача - Територіальне управління державної судової адміністрації України в Вінницькій області по адміністративній справі №120/9728/23 на належного відповідача - Вінницький окружний адміністративний суд.

Вінницький окружний адміністративний суд подав до суду відзив, у якому зазначає, що суддівська винагорода нарахована та виплачена суддям Вінницького окружного адміністративного суду у відповідності до Закону № 553-ІХ, який діяв з 18.04.2020 по 28.08.2020. З 28.08.2020 Вінницький окружний адміністративний суд нараховує суддівську винагороду без врахування положень Закону № 533-ІХ. За загальним правилом наслідки неконституційності застосовуються лише до правовідносин, що виникли або продовжують існувати після оголошення рішення Конституційного Суду України. Вказує, що виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких, зокрема щодо Вінницького окружного адміністративного суду є ДСА України. Відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі, зокрема на 2020 рік. У спірний період Вінницький окружний адміністративний суд, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, виплатив суддівську винагороду у повному розмірі, з урахуванням вимог частини першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-ІХ, зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ, які є нормами зобов`язального характеру та в межах бюджетних призначень визначених головним розпорядником, а саме ДСА України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалами від 29.01.2024 Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання Державної судової адміністрації України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та клопотання Вінницького окружного адміністративного суду про заміну процесуального статусу Державної судової адміністрації з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача на співвідповідача.

Дослідивши надані сторонами докази в їх взаємному зв`язку та сукупності, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 з 23.01.2012 по теперішній час працює суддею Вінницького окружного адміністративного суду та мала право на отримання суддівської винагороди, розмір якої визначається відповідно до статті 135 закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06. 2016 № 1402-VIII (далі Закон №1402-VIII).

18.04.2020 набрав чинності Закон №553-ІХ на підставі якого розмір суддівської винагороди був обмежений розміром, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020. Вказане обмеження припинене з 29.08.2020, у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 28.08.2020 №10-р/2020.

Отже, в період з 18.04.2020 до 28.08.2020 суддівська винагорода нараховувалась та виплачувалась позивачці з урахуванням обмеження, встановленого Законом №553-ІХ, а не на підставі положень статті 135 Закону №1402-VIII.

Не погодившись з діями відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди в обмеженому розмірі, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд враховує таке.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 126 Конституції України, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

В свою чергу, статтею 130 Конституції України врегульовано, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 19, 42 Закону України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" (справа про фінансування судів) від 24.06.1999 № 6-рп/1999, Конституційний Суд України зазначив :

"Однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів. Важливим механізмом забезпечення такої гарантії є встановлений частиною першою статті 130 Конституції України обов`язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів шляхом окремого визначення у Державному бюджеті України видатків на утримання судів. Централізований порядок фінансування судових органів з Державного бюджету України в обсягах, які мають забезпечувати належні економічні умови для повного і незалежного здійснення правосуддя, фінансування потреб судів (витрати на розгляд судових справ, комунальні послуги, ремонт і охорону судових приміщень, придбання оргтехніки, поштові витрати тощо) має обмежити будь-який вплив на суд і спрямований на гарантування судової діяльності на основі принципів і приписів Конституції України" (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини).

"Відсутність встановлених нормативів фінансування судів державою не може бути підставою для довільного визначення його обсягів органами законодавчої або виконавчої влади, оскільки необхідні витрати з Державного бюджету України на суди не можуть скорочуватися до рівня, який не забезпечує виконання вимог статті 130 Конституції України щодо фінансування судів.

Отже, видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією України і не можуть бути скорочені органами законодавчої або виконавчої влади нижче того рівня, який забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя згідно із законом" (абзаци шостий, сьомий пункту 2 мотивувальної частини).

Зменшення (в тому числі шляхом зупинення дії окремих нормативних актів) видатків Державного бюджету на фінансування судів і суддів не забезпечує повного і незалежного здійснення правосуддя, нормального функціонування судової системи, що може призвести до зниження довіри громадян до державної влади, загрожувати реалізації гарантованого Конституцією України права людини і громадянина на судовий захист.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема судоустрій, судочинство, статус суддів.

Частиною другою статті 130 Конституції України передбачено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Вказана норма як норма прямої дії вказує на те, що розмір винагороди судді встановлюється виключно законом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII.

Відповідно до положеннях частини першої статті 135 закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Отже, будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані іншими нормативно-правовими актами, окрім закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Таким чином, виключно законом України "Про судоустрій і статус суддів" виключно цим законом встановлюється та регулюється розмір винагороди судді та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

12.03.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою з 12.03.2020 на усій території України запроваджений карантин, строк дії якого неодноразово змінювався.

Законом України Про внесення змін до закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-IX внесено зміни до закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", зокрема, доповнено статтями 28-32.

Так, статтею 29 закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" визначено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Відповідно до вказаної норми обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

При цьому, зміни щодо розміру винагороди судді до закону України "Про судоустрій і статус суддів", який є спеціальним законом, що регулює порядок її виплати, не вносились.

У рішенні від 08.04.2016 №4-рп/2016 у справі № 1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

Однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема, надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

У рішенні від 03.06.2013 № 3-рп/2013 у справі № 1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.

У рішенні від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність.

Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10.07.1998, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру суддівської винагороди є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Відповідно до пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 01.01.2001 № 1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Європейська Комісія За демократію через право (Венеційська Комісія) наголосила, що зменшення винагороди суддів за своєю суттю не є несумісним із суддівською незалежністю; зменшення винагороди лише для певної категорії суддів, безсумнівно, порушить суддівську незалежність (пункт 77 Висновку щодо внесення змін до законодавства України, яке регулює діяльність Верховного Суду та органів суддівського врядування, від 09.12.2019 № 969/2019 (далі - Висновок).

Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосудця (частина 1 статті 124 Конституції України).

Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 року №1401-VIII, який набрав чинності 30.09.2016 року стаття 130 Конституції України була викладена у новій редакції і нею було визначено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Це означає, що відповідні гарантії суддівської незалежності були захищені на більш високому конституційному рівні, а тому з цього моменту при визначенні розміру суддівської винагороди слід застосовувати виключно закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII.

Таким чином, суд вважає, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно законом України "Про судоустрій та статус суддів", а не статтею 29 закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", яка суперечить статті 130 Конституції України.

Вирішуючи даний спір, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.03.2021 у справі №340/1916/20, в якій зазначено, що обмеження виплати позивачеві, починаючи з 18.04.2020, суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі статті 29 Закону №294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом №553-ІХ; тут ці закони - у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних відносин) було неправомірним.

Також суд враховує і рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020, яким визнано неконституційними вказані положення частини першої і третьої статті 29 закону України від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" закону України від 13.04.2020 №553-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".

При цьому, Конституційний Суд України встановив, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України.

Таке обмеження також може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії підстави для їх застосування втрачені у зв`язку з цим обмеженням, а кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обмежуючи розмір суддівської винагороди, шляхом внесення змін до закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", всупереч вимогам частини 2 статті 130 Конституції України та частини 1 статті 135 закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, а також правовим позиціям Конституційного Суду України щодо незалежності суддів, законодавець створив ситуацію, з огляду на яку розпорядники бюджетних коштів, серед яких і відповідач у даній справі, виконуючи вимоги Бюджетного кодексу України, вимушені вчиняти дії, що порушують права та гарантії незалежності суддів, в тому числі позивача по даній справі.

Однак, необхідність виконання відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, вимог чинного законодавства, не змінює правової природи таких дій, що за своєю суттю мають ознаки протиправності, оскільки порушують конституційні гарантії суддів.

Отже, положення закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-ІХ зі змінами, закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-ІХ, визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Водночас, навіть до моменту ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України щодо визнання неконституційними положень закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-ІХ зі змінами, закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-ІХ, при виборі норми, яку слід застосовувати до правовідносин виплати суддівської винагороди, відповідним розпорядникам бюджетних коштів слід було керуватися статтею 130 Конституції України та статтею 135 закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Наявність в Конституції України згаданої норми дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (йдеться про суддівську винагороду) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовний, але й певною мірою ієрархічний. Щодо останнього, то мається на увазі те, що позаяк Конституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні правовідносин на кшталт тих, з яких виник цей спір, на користь спеціального закону (про судоустрій).

Крім того, норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить (частина четверта статті 7 КАС України).

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Наведене вище виключає можливість застосовувати інші Закони чи нормативні акти до правовідносин стосовно нарахування та виплати суддівської винагороди.

Враховуючи викладене, відповідач безпідставно здійснив нарахування та виплату позивачці суддівської винагороди з 18.04.2020 по 27.08.2020 з обмеженням, передбаченим статтею 29 закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами внесеними Законом №553-ІХ від 13.04.2020.

За таких обставин, позивачка має право на отримання суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі, передбаченому статтею 135 закону України Про судоустрій і статус суддів.

При вирішенні даного спору, суд також враховує і те, що Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 вказано на необхідність компенсування відповідними виплатами встановлені обмеження суддівської винагороди.

Враховуючи той факт, що нараховуючи та виплачуючи позивачці суддівську винагороду із застуванням обмеження її розміру, відповідач діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав позивачки та гарантій незалежності судді, суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання відповідача провести на користь позивачки нарахування та виплату суми недоотриманої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020.

Статтею 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, встановлених статтею 152 закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина перша статті 151 Закону).

Відповідно до статті 148 Закону ДСА України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансовою забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду) та вищих спеціалізованих судів). Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування. Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь.

Проаналізувавши зміст додатків до закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (із врахуванням внесених змін), суд встановив, що розмір витрат на оплату праці в Вінницькому окружному адміністративному суді, як по загальному, так і по спеціальному фондах, у зв`язку із прийняттям Закону №553, не зменшувався. Внесення змін до кошторису в частині оплати праці у зв`язку із прийняттям Закону №553 відповідач суду не надав. Процедурно виплата суддівської винагороди в обмеженому розмірі здійснювалась після нарахування судді всієї суми винагороди.

При цьому, жодних належних та допустимих доказів того, що розмір бюджетних видатків на виплату суддівської винагороди не дозволив відповідачу провести такі виплати позивачці за спірний період у повному обсязі, суду не надані.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В процесі судового розгляду справи відповідач не довів правомірності своїх дій щодо нарахування та виплати позивачці суддівської винагороди за період з 18.04.2020 до 27.08.2020 із застосуванням обмеження її розміру на підставі статті 29 закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами, внесеними згідно із законом України № 553-ІХ від 13.04.2020, а також відсутність коштів для виплати суддівської винагороди в розмірі визначеному законом України "Про судоустрій та статус суддів".

Враховуючи викладене, позов слід задовольнити.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, судовий збір відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Вінницького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 суддівської винагороди із застосуванням обмеження, встановленого статтею 29 закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-ІХ, із змінами та доповненнями, внесеними законом України від 13 квітня 2020 №553-ІХ.

Зобов`язати Вінницький окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду на підставі частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з утриманням передбачених законодавством податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, без застосування обмеження встановленого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-ІХ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Вінницький окружний адміністративний суд (вул. Брацлавська, 14,Вінниця,Вінницька область,21101 , код ЄДРПОУ - 34455243) Треті особи:Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, (вул. Пирогова, 29, Вінниця, Вінницька область, 21018 , код ЄДРПОУ - 37979858) Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, Київ, Київська обл., 01601), код ЄДРПОУ - 26255795

Головуючий суддя О.К. Ковальчук