Рішення № 116674634, 29.01.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 рокуСправа №160/30787/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну №160/30787/23 за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення податкового боргу, в якій позивач просить суд:

- стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 16859,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що щодо відповідача обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/30787/23, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

29 грудня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що з 18.02.2016 року змінив адресу реєстрації, в той час як позивач направляв податкові повідомлення-рішення на іншу адресу позивача. При цьому окремі податкові повідомлення-рішення були вручені з порушенням строку, визначеного п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України. Зазначає, що грошове зобов`язання є неузгодженим, а тому позивач підлягає звільненню від відповідальності за п. 266.10.2 ст. 266 Податкового кодексу України. При цьому об`єкти незавершеного будівництва не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, а позивачу належить жилий будинок незакінченого будівництва 95% готовності. Також посилається на те, що строк для визначення грошового зобов`язання складає 1095 днів.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

09 червня 2017 року позивачем винесено щодо відповідача податкові повідомлення рішення, які направлені відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 поштовим відправленням №5160001770662, яке повернулося за закінченням терміну зберігання:

1) №63817-04 на суму 294,79 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (далі податок на нерухоме майно) за 2016 рік, термін сплати 24.11.2017 р.;

2) №63818-04 на суму 2045,74 грн з податку на нерухоме майно за 2016 рік, термін сплати 24.11.2017 рік.

05 грудня 2017 року позивачем направлено відповідачу податкову вимогу №48454-17/0316 станом на 04 грудня 2017 року на суму 2340,53 грн з податку 18010200 (Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості). Вимога направлена поштовим відправленням №4903812875714 на адресу: АДРЕСА_2 , яке повернуто відправнику.

13 лютого 2018 року позивачем винесено щодо відповідача податкові повідомлення рішення, які направлені відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 поштовим відправленням №5160002008250, яке повернулося відправнику:

1) №22614-13 на суму 2375,31 грн з податку на нерухоме майно за 2017 рік, термін сплати 26.06.2018 р.;

2) №22613-13 на суму 342,29 грн з податку на нерухоме майно за 2017 рік, термін сплати 26.06.2018 р.

14 березня 2019 року позивачем винесено щодо відповідача податкові повідомлення рішення, які направлені відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 поштовим відправленням №5160002513337, яке повернулося відправнику:

1) №0018153-5550-0416 на суму 398,23 грн з податку на нерухоме майно за 2018 рік, термін сплати 10.09.2019 р.;

2) №0018154-5550-0416 на суму 2763,53 грн з податку на нерухоме майно за 2018 рік, термін сплати 10.09.2019 р.

20 лютого 2020 року позивачем винесено щодо відповідача податкові повідомлення рішення, які направлені відповідачу на адресу: м. Верхньодніпровськ, вул. Тітова, 18/8 поштовим відправленням №5160002848479, яке повернулося відправнику:

1) №0028944-558340-0416 на суму 3097,56 грн з податку на нерухоме майно за 2019 рік, термін сплати 29.08.2020 р.;

2) №0028943-558340-0416 на суму 446,36 грн з податку на нерухоме майно за 2019 рік, термін сплати 29.08.2020 р.

29 червня 2022 року позивачем винесено щодо відповідача податкові повідомлення рішення, які направлені відповідачу на адресу: м. Верхньодніпровськ, вул. Тітова, 18/8 поштовим відправленням №5193112057979, отримано відповідачем 30.03.2023 р.:

1) №1394001-2416-0416 на суму 641,79 грн з податку на нерухоме майно за 2021 рік, термін сплати 17.04.2023 р.;

2) №1394002-2416-0416 на суму 4453,71 грн з податку на нерухоме майно за 2021 рік, термін сплати 17.04.2023 р.

Відомостями інтегрованої картки відповідача підтверджується наявність заборгованості в розмірі 16859,31 грн. станом на 30.04.2023 року.

Розрахунком податкового боргу, наданого позивачем, підтверджуються розмір податкового боргу, що виник на підставі вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

Доказів сплати податкового боргу відповідачем не надано.

В рамках реалізації державної податкової політики відповідач як орган стягнення звернувся з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

За приписами підпункту 266.1.1. п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п.п.266.2.1 п.266.1 ст. 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підп.266.6.1 п.266.6 ст.266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом згідно з підпунктом 266.7.1 п.266.7. ст.266 Податкового кодексу України за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

У відповідності до п.п. 266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом "а" п.п. 266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, органом стягнення є державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим кодексом та іншими законами України.

За приписами підпункту 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику, чи його територіальні органи.

Пунктом 41.4. ст. 41 Податкового кодексу України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підп. 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

За пунктами 95.1.-95.4. ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За вимогами підпункту 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України зобов`язано платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом податкове 14.1.157 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання є податковим боргом.

Відповідно до п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

За п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Документи вважаються належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом-повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

Слід зазначити, що відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно п. 42.4 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Між тим, 24.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 826/14361/16 вказав, що для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають: відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи; повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення тощо.

Щодо доводів відповідача про зміну адреси.

Згідно паспорту позивача 18.02.2016 року місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , що є відмінною адресою від адреси направлень усіх рішень позивача.

Згідно п. 42.2. ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п. 45.1. ст. 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Згідно діючої редакції пп. 266.7.2. п. 266.7. ст. 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Водночас, ця норма наразі є чинною після внесення в неї змін щодо суб`єкта направлення рішення.

Так, Законом України від 16.01.2020 року №466-IX, який набрав чинності 23.05.2020 року, було змінено в абзаці першому підпункту 266.7.2 слова «надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації)» на «надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу».

Відповідно, щодо визначення грошового зобов`язання за 2016-2019 роки діяло правило про направлення податкового повідомлення-рішення «контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації)», а щодо 2021 року правило про направлення «платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу».

Щодо місця податкової адреси позивача для періоди 2016-2019 років суд зазначає, що за змістом п. 45.1. ст. 45 Податкового кодексу України визначення податкової адреси платника податків фізичної особи є її обов`язком, а такою адресою є місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Позивачем надано лист від 14.08.2023 року №5517/03-36-12-03-13, згідно якого з 10.10.2002 року по 19.06.2023 року у контролюючого органу були в наявності відомості про місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2 , куди і направлялися рішення позивача.

Доказів повідомлення контролюючого органу про зміну місця проживання позивачем не надано. Суд підкреслює, що невиконання платником податків обов`язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв`язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 року у справі № 826/11455/15, від 04.08.2023 року у справі № 120/7318/21-а.

Суд зазначає, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою проживання. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 10.02.2023 року по справі № 160/5278/19.

Відповідачем не надано жодного доказу на повідомлення позивача про зміну адреси місця проживання. Отже, за період 2016-2019 роки рішення позивача направлені відповідачу належним чином.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 29.06.2022 року суд зазначає, що правило п. 42.2. ст. 42 Податкового кодексу України передбачає направлення рішень як за адресою місцезнаходження, так і за податковою адресою, в зв`язку з чим направлення на податкову адресу відповідає вимогам законодавства. При цьому в цій справі відсутні підстави для висновку про зловживання зі сторони позивача, оскільки відповідачем не надано доказів обізнаності позивача про зміну місця проживання відповідача. Тобто, для позивача податкова адреса відповідача та його адреса проживання були однаковими, оскільки відповідач не повідомив про зворотнє.

Отже, суд відхиляє доводи відповідача щодо зміни місця проживання позивача.

Щодо доводів відповідача про те, що рішення від 29.06.2022 року були вручені з порушенням строку, визначеного п. 266.7.2. п. 266.7. ст. 266 Податкового кодексу України і у податкових повідомленнях-рішеннях зазначається, що платник податків проживає по вул. Октябрській (Конституційна нова назва).

В матеріалах справи міститься два податкових повідомлення-рішення від 29.06.2022 року, в яких однаковим чином визначено адресу відповідача: АДРЕСА_4 , однак в графі «податкове повідомлення-рішення отримав» вказано «проживає по АДРЕСА_5 ».

Як вже зазначав суд, станом на дату направлення цих двох рішень позивача пп. 266.7.2. п. 266.7. ст. 266 Податкового кодексу України стала бланкетною нормою права, яка відсилає до п. 42.2. ст. 42 Податкового кодексу України. В свою чергу остання норма права альтернативно встановлює адресу отримувача або податкова, або місцезнаходження. Відповідно, в діях позивача відсутнє будь-яке порушення в зв`язку з направленням цих рішень на податкову адресу відповідача.

Більш того, ці рішення отримані відповідачем саме за податковою адресою, що нівелює будь-який можливий негативний вплив на можливість позивача бути обізнаним про такі рішення.

Стосовно частини цих доводів про вручення рішень позивача з порушенням строків суд зауважує, що на правомірність правових актів апріорі не впливає порядок їх виконання. В цій справі несвоєчасне отримання відповідачем відповідних рішень могло б бути підставою для поновлення строку на їх оскарження, однак жодним чином не впливає на чинність таких рішень.

Дійсно, факт отримання цих рішень відповідачем 30.03.2023 року свідчить, що вони були направлені після 01 липня 2022 року. Водночас, таке порушення не зумовлює протиправність відповідних рішень, натомість може бути підставою для скасування негативних наслідків, яких зазнав позивач в зв`язку з таким несвоєчасним направленням (пропуск строку на оскарження, нарахування пені за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання і тд). В свою чергу законодавством не визначено такої підстави для втрати чинності рішенням позивача, не є вказані обставини такою підставою і з огляду на загальні засади права.

Отже, ці доводи відповідача є безпідставними.

Щодо посилань відповідача на п. 266.10.2. ст. 266 Податкового кодексу України.

Згідно пп. 266.10.2. п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

В цій справі до відповідача не застосовується відповідальність за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання (пеня, штраф). Водночас, відповідач не врахував, що ця норма права звільняє від відповідальності за несвоєчасну сплату зобов`язання, а не від обов`язку виконати зобов`язання як таке.

Отже, це посилання відповідача є необґрунтованим.

Як наслідок, похідні доводи відповідача про те, що зобов`язання є неузгодженим, є безпідставними.

Щодо посилань відповідача на те, що йому належить жилий будинок незакінчений будівництвом 95% готовності, який не є об`єктом оподаткування.

Суд констатує, що це зауваження стосується обґрунтованості нарахування грошового зобов`язання та за змістом є підставою позову щодо оскарження відповідних рішень позивача. Водночас, до суду не надано доказів здійснення відповідачем такого оскарження, а також доказів скасування відповідних рішень. Тобто, відповідне грошове зобов`язання наразі має статус узгодженого, що є достатньою підставою для висновку про обґрунтованість підстав для стягнення податкового боргу.

Так, згідно з частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов`язання визначено, а також вимога про сплату боргу, не є предметом дослідження у цій справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року №380/783/21, від 12.07.2022 по справі № 160/7345/20, постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 18.10.2022 року у справі №160/22141/21, від 25.08.2022 року у справі №280/8136/21.

Отже, ці доводи відповідача є безпідставними.

Також відповідач у відзиві виділяв норму права, згідно якої позивач уповноважений визначати грошове зобов`язання протягом 1095 днів.

Водночас, в цій справі усі податкові повідомлення-рішенні винесено в межах цього строку відносно періоду виникнення обов`язку сплату податку, а також у відповідності до пп. 266.10.2. п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України. Отже, наданими податковими повідомленнями-рішеннями належним чином визначено грошові зобов`язання відповідача.

Враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність доказів оскарження податкових-повідомлень рішень та податкової вимоги, їх скасування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими відповідними доказами.

Щодо дотримання позивачем строку на звернення до суду з цим позовом суд зазначає, що, відповідно до п. 102.4. ст. 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року №533-IX, який набрав чинності 18.03.2020, до Податкового кодексу України внесено зміни. Зокрема, підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктами 52-1-52-5.

Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (із змінами, внесеними Законом України від 13.05.2020 року № 591-IX, що набрав чинності 29.05.2020 року) на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинений перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Кодексу.

Проте дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України зупинялася на період дії воєнного, надзвичайного стану відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року №2120-IX (далі Закон №2120-IX), який набрав чинності 17.03.2022 року.

Законом №2120-IX запроваджувалася альтернативна норма щодо зупинення перебігу строків п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України, згідно якої на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В подальшому прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 року №2260-IX (далі Закон №2260-IX), що набрав законної сили 27.05.2022 року та яким п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України доповнено словами «крім випадків, передбачених цим Кодексом» та змінено редакцію пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, виклавши його наступним чином: для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім виключень, які не стосуються стягнення податкового боргу за рішенням суду.

Відповідно, з набранням 27.05.2022 року чинності Законом №2260-IX діяло загальне правило п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України про зупинення перебігу строків згідно Податкового кодексу України, з якого могли передбачатися виключення, та пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який фактично повторював загальне правило та визначав відповідні конкретні виключення з нього, які не стосувалися перебігу строку звернення до суду контролюючим органом з позовом про стягнення податкового боргу.

Проте, 01.08.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 року №3219-IX (далі Закон №3219-IX), яким п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України виключено, а редакцію пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено наступним чином:

Тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім виключень, які не стосуються стягнення податкового боргу за рішенням суду.

Отже, з 02.08.2023 року остаточно скасовано зупинення строків звернення до суду з цим позовом, яке було запроваджено в зв`язку з дією правового режиму воєнного стану.

При цьому згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно, в період з 18.03.2020 року (згідно Закону №533-IX від 17.03.2020 року та наступними змінами Закону №591-IX) по 16.03.2022 року строк звернення до суду з цим позовом було зупинено в зв`язку з дією карантину, згідно пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України

Закон №2120-IX з 17.03.2022 зупинив дію цих положень, які в подальшому 30.06.2023 року втратили юридичну силу в зв`язку з закінченням самого карантину, з цієї дати зупинення строку звернення до суду з цим позовом передбачалося п. 102.9. ст. 102 та пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Отже, з 17.03.2022 року до 01.08.2023 року зупинення перебігу строку для звернення з цим позовом передбачалося в зв`язку з дією правового режиму воєнного стану. Але з 01.08.2023 року набрав чинність Закон №3219-IX, який скасував п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України, а пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України змінив, фактично визначивши 01.08.2023 року останнім днем зупинення строку, в зв`язку з чим з 02.08.2023 року перебіг строку відновився.

Узагальнено вищевикладане свідчить, що зупинення строку діяло з 18.03.2020 року по 01.08.2023 року.

В цій справі податковий борг виник та стягується щодо періоду, сумарна тривалість якого до зупинення перебігу строку звернення до суду та після такого зупинення є меншою, ніж 1095 днів. Відповідно, строк звернення з цим позовом не пропущено.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Такі витрати позивачем у справі не понесені, а отже не підлягають стягненню з відповідача. Суд зауважує, що в зв`язку з задоволенням позову, витрати відповідача на професійну правничу допомогу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 16 859,31 гривень (шістнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень 31 копійка).

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко