Рішення № 116651470, 24.01.2024, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/2091/23

Провадження № 2/355/199/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехов С.І.

за участю секретаря Старенької С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась позивачка ОСОБА_1 яка просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб 06 вересня 2009 року у виконавчому комітеті Корніївської сільської ради Броварського району Київської області. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2023 року шлюб між ними було розірвано. Від спільного подружнього життя з відповідачем ОСОБА_5 мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона самостійно власними силами, намагалась матеріально забезпечити, доглядати та виховувати дитину, а також виконувати всі інші обов`язки, покладені на неї законом та необхідні для належного утримання сина, який постійно проживає з нею. Відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання свого обов`язку, щодо утримання власної дитини, матеріально їй не допомагає, участі у його вихованні не приймає та не виконує жоден із тих обов`язків, які покладені на нього законом, як на батька дитини. За таких умовах вона не має можливості належним чином самостійно, без участі батька дитини, утримувати їх сумісного сина.

Позивачка ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилась, однак повідомила суд про можливість розгляду справи за її відсутністю позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився, був також належно повідомлений про час, місце розгляду справи на 09 січня 2024 року о 14 годині 45 хвилин, на 24 січня 2024 року о 15 годині через веб сайт Судової Влади України. Причину неявки суду не повідомив, яку слід вважати неповажною. Відзиву з запереченнями надано не було.

Суд прийшов до такого висновку відповідно до п.п.3,4 ч.8, ч.11 ст.128 ЦПК України слід, що днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З таких підстав суд вирішив розглядати справу заочно.

Дослідивши матеріали справи у повному обсязі суд прийшов до думки про можливе задоволення заявлених позовних вимог з таких підстав:

З копії паспорта слід, що позивачка ОСОБА_1 є громадянкою України.(а.с.6-8)

Згідно копії свідоцтва про народження вбачається, що сторони мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .(а.с.9)

За копією рішення від 24 жовтня 2023 року Баришівським районним судом Київської області шлюб між сторонами розірваний. (а.с.10-12)

Відповідно довідки старости Корніївського старостинського округу Петра Вілянського слід, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 і має склад сім`ї сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .(а.с.5)

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст.129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Відповідно до ч.1ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України, обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків.

Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини, яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року дитина має право на фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За ч.3 ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

В ч.2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч.1ст.180 СК батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Отже, відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.

Відповідно до ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В ч.1 ст. 182 СК України визначено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

В ч.2 ст.182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

У пункті 13 постанови Кабінету Міністрів України N 146 від 26.02.93 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб" передбачено, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.

Відповідно до пункту 17 постанови пленуму Верховного Суду України N 3 від 15.05.2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, було доведено, що позивачка має сумісну дитину з відповідачем, яка знаходиться на утриманні позивачки та проживає з нею разом. Відповідач не надає позивачці матеріальної допомоги на утримання їх сумісної дитини. Відповідач має постійну роботу, стабільний заробіток, на утриманні інших малолітніх дітей не має, стосовно здоров`я та інших обставин, які б мали істотне значення для вирішення питання щодо розміру аліментів до суду не повідомив. З таких обставин позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню оскільки у суду не виникло сумніву у їх незаконності.

Судові витрати суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст.2,4, 12, 13,81,89,141, 229, 263-265, 274-279ЦПК України, ст.84 ст.ст. 180-183 СК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 01 грудня 2023 року і до його повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривень 60 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України на наступний рахунок:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106

Код отримувача (ЄДРПОУ):37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) 899998

Номер рахунку : UA908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах сплати аліментних платежів за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача , поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення, шляхом направлення скарги через Баришівський районний суд.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Баришівського

районного суду С. І. Чехов