Рішення № 116633203, 30.01.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/12531/23

Провадження № 2/752/1330/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 січня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Машкевич К.В.,

з участю секретаря Гненик К.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 15.06.2020 року приблизно о 21:30 год., після ділової зустрічі стосовно нової роботи, він йшов по вул. Саксаганського у м. Києві. Проходячи повз будинку №44 по вул. Саксаганського в м. Києві він зупинився біля магазину і пропустив літню жінку, після цього зробивши кілька кроків вперед позивач потрапив лівою ногою у вибоїну на тротуарі, внаслідок чого впав і сильно забився.

На місце події була викликана карета швидкої допомоги. Оглянувши позивача лікарі попередньо діагностували закритий перелом променевої кістки без зміщення лівої руки.

Позивача карета швидкої допомоги доставила до Комунального закладу охорони здоров`я «Київська обласна клінічна лікарня» за адресою м. Київ, вул. Багговутівська, 1. У лікарні був встановлений діагноз перелом ДЕМ лівої променевої кістки без зміщення і уламків. Було накладено гіпс на ліву руку, надані необхідні лікарські засоби, уколи та список ліків та рекомендовано перебувати під наглядом травматолога за місцем проживання.

На наступний день позивач звернувся до поліклініки за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 100, до травматолога. Оскільки позивач не працював лікарняний травматолог не оформив. Попереду було три місяці реабілітації.

Внаслідок отриманої травми роботу, яку запропонували позивачу, він втратив. На лікування та реабілітацію позивач витрат багато грошей.

Зазначив, що відповідальним за стан доріг є КП Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» до якого позивач звертався неодноразово про компенсацію коштів витрачених на лікування, однак дане питання вирішено не було.

Внаслідок неправомірних дій відповідача, які виразилися у неналежному утриманню стану доріг позивачу була завдана матеріальна шкода в сумі 14169,00 грн. та моральну шкоду, яку позивач оцінює в розмірі 5000,00 грн.

На підставі викладеного просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03.07.2023 року позивач наданий строк на усунення недоліків.

03.08.2023 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.08.2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

12.09.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що позивач не надав жодного доказу існування вибоїни на тротуарі по вул. Саксаганського, 44 у м. Києві, а також не надав доказів вини відповідача у вказаній події, що призвело до травми.

Також зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки травму він отримав 15.06.2020 року, а звернувся до суду 19.06.2023 року, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Судом встановлено, що 15.06.2020 року за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 44 позивач впав і отримав травму руки. В наслідок чого, було діагностовано перелом ДЕМ лівої променевої кістки без зміщення і уламків, накладено гіпс та призначено лікування.

Вищевказане підтверджується картою виїзду швидко медичної допомоги №1462 від 15.06.2020 року.

Як зазначає позивач, вказана травма була отримано внаслідок неналежного утримання доріг КП Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва», внаслідок чого за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 4 утворилась вибоїна в тротуарі у яку він став ногою та впав.

Позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому матеріальну шкоду в сумі 14169,00 грн. та моральну шкоду, яку позивач оцінює в розмірі 5000,00 грн., на що слід зазначити наступне.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Постановою КМУ від 22.03.2001 № 270 затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

Пунктом 3 Порядку визначено нещасні випадки, які підлягають розслідуванню згідно з цим Порядком підлягають нещасні випадки, що сталися під час: (пп.13) перебування в громадських місцях, на об`єктах торгівлі та побутового обслуговування, у закладах лікувально-оздоровчого, культурно-освітнього та спортивно-розважального призначення, в інших організаціях, а також у рекреаційних зонах.

Факт ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку встановлює і засвідчує лікувально-профілактичний заклад. Документом, який підтверджує ушкодження здоров`я особи, є листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу.

Відповідно до п. 6 Порядку лікувально-профілактичні заклади, до яких звернулися або були доставлені потерпілі внаслідок нещасних випадків, протягом доби надсилають письмове повідомлення за встановленою формою про кожний нещасний випадок - до районної держадміністрації (виконавчого органу міської, районної у місті ради). Районна держадміністрація (виконавчий орган міської, районної у місті ради) протягом доби з часу надходження від лікувально-профілактичного закладу повідомлення про нещасний випадок приймає рішення щодо утворення комісії з розслідування нещасного випадку.

Згідно з п. 7 Порядку у процесі розслідування беруться до уваги листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу, а також пояснення потерпілого та свідчення очевидців, а у разі потреби - керівника органу (організації), на території чи об`єкті якого стався нещасний випадок.

Відповідно до п. 12 Порядку «Акт за формою НТ надсилається організації, яка відповідальна за безпечний стан території чи об`єкта, де стався нещасний випадок».

Пунктом 10 вказаного Порядку передбачено, що у разі звернення потерпілого або особи, яка представляє його інтереси (якщо не надходило повідомлення від лікувально-профілактичного закладу про нещасний випадок), районна держадміністрація (виконавчий комітет міської, районної у місті ради) приймає рішення щодо необхідності проведення розслідування і визначення організації, яка повинна проводити розслідування, та направляє її керівнику копію рішення.

У матеріалах справи відсутні докази звернення до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та до КП Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва»

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Враховуючи наведене, при розгляді даного спору відсутні підстави для відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, жодних доказів, які б доводили наявність обставин завдання майнової шкоди саме неналежним виконанням своїх обов`язків з боку відповідача на окремих ділянках дороги, позивачем не надано і судом не встановлено.

Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, яку позивач обґрунтовує тим, що зазнав душевні та фізичні страждання, через отриману травму та неналежне виконання відповідальними особами своїх обов`язків на окремих ділянках дороги задоволенню не підлягають, оскільки причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою і діями відповідача не доведений.

За таких підстав, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя